Рішення № 136441013, 12.05.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/10755/25

2/212/695/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., за участі секретаря судового засідання Мєхтієвої А.Е., розглянувши у судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без участі сторін, які беруть участь у справі, та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, -

В С Т А Н О В И В:

15 вересня 2025 представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» - директор Ґедзь О.В., через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 73174192 від 12.02.2025 в розмірі 20744,58 грн., що складається із: 8116,50 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 4984,20 грн. сума заборгованості за процентами, 1800,00 грн. сума заборгованості за комісією, 5843,88 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування та сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що 12.02.2025 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та відповідачем укладено договір про надання коштів у кредит № 73174192, за умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 12000,00 грн строком на 30 днів (з 12.02.2025 по 13.03.2025), із фіксованою процентною ставкою в розмірі 0,225%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15 % від суми наданого кредиту (у грошовому виразі 1800 грн). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4 % за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір підписано електронним підписом відповідача шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію". Кредитодавець на виконання умов кредитного договору виконав зобов`язання, зокрема, передав відповідачу у власність грошові кошти в сумі 12000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, за посередництвом платіжної установи (ТОВ "ФК Фінекспрес»), так як перерахунок коштів з банківського рахунку товариства на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливо. На підставі вищезазначеного загальний розмір заборгованості відповідача перед товариством за договором становить 20744,58 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим договором (тілом позики) 8116,50 гривень; заборгованість за процентами 4984,20 гривень, 1800,00 грн заборгованість за комісією, 5843,88 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими за понадстрокове користування. 26.06.2025 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "Фінпром маркет" укладено договір факторингу № 26/06/25 від 26.06.2025, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту № 73174192 від 12.02.2025. Відповідно до Реєстру прав вимог від 26.06.2025 до договору факторингу ТОВ "Фінпром маркет" набуло право грошової вимоги до відповідача.

Ухвалою суду від 06.09.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, у позовній заяві, а також у поданих до суду заявах представник позивача просив провести судове засідання за його відсутності, не заперечував проти винесення заочного рішення судом.

Відповідач у судовому засіданні підтвердила факт укладання договору. Позовні вимоги визнала частково, просила відмовити в стягненні заборгованості за процентами в розмірі 5843,88 грн.

Суд, вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

12.02.2025 між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та відповідачем укладено договір про надання коштів у кредит № 73174192, за умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 12000,00 грн строком на 30 днів (з 12.02.2025 по 13.03.2025), із фіксованою процентною ставкою в розмірі 0,225%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15 % від суми наданого кредиту (у грошовому виразі 1800,00 грн).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що у разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4 % за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Даний договір був укладений в електронній формі, який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу №26/06/25 від 26.06.2025 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту № 73174192 від 12.02.2025.

Відповідно до реєстру прав вимог №26/06/25 від 26.06.2025 кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до боржників на умовах передбачених договором факторингу № 26/06/25 від 26.06.2025, в тому числі до відповідача в сумі 20744,58 грн., що складається із: 8116,50 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 4984,20 грн. сума заборгованості за процентами, 1800,00 грн. сума заборгованості за комісією, 5843,88 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Докази сплати заборгованості відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 625 ЦК України.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Також відповідно до положень ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Основоположним принципом цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, який закріплений положеннями статей 12, 81 ЦПК України, та полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення договору про надання коштів у кредит між первісним кредитором та відповідачем у електронній формі. Сторони обумовили істотні умови договору: розмір кредиту та суму відсотків, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, розмір комісії, строк дії договору, тощо.

Позивачем також доведено факт надання грошових коштів відповідачу за кредитним договором у розмірі 12000,00 гривень.

Позивач набув права вимоги за вказаним кредитним договором, що підтверджується копіями договору факторингу, витягом з реєстру боржників, платіжними дорученями про сплату ТОВ «Фінпром маркет» коштів на користь ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання договору факторингу.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що сума заборгованості за договором про надання коштів у кредит № 73174192 від 12.02.2025 становить 20744,58 грн, що складається із: 8116,50 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 4984,20 грн сума заборгованості за процентами, 1800,00 грн сума заборгованості за комісією, 5843,88 грн сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Суд уважає, що проценти за користування кредитом в розмірі 4984,20 гривень нараховані з 12.02.2025 по 13.03.2025, тобто у межах строку кредитного договору та підлягають стягненню з відповідача.

Щодо вимог про стягнення комісії, то відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином,Законом України «Про споживче кредитування безпосередньо передбачено право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Умови договору щодо розміру комісії та порядку її сплати були доведені до відома відповідача належним чином. З такими умовами відповідач погодився, а тому взяв на себе зобов`язання їх виконувати. Суд ураховує, що в даному випадку комісія нараховувалася одноразово в день видачі кредиту, призначення комісії - за надання кредиту, будь-яких інших супутніх послуг не визначено, отже, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 1800 грн, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд уважає таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Натомість судом не встановлено підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 5843,88 гривень заборгованості за несплаченими відсотками за понадстрокове користування.

Під час розгляду даної справи суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 444/9519/12 (постанова від 28.03.2018 року) вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У справі яка розглядається за умовами укладеного між сторонами договору № 73174192 від 12.02.2025, такий укладено на строк 30 днів, тобто до 13.03.2025 Відтак, в межах строку кредитування відповідач повинен був повернути кредит та сплатити відсотки і саме в межах цих строків має відбуватись нарахування відсотків, тоді як позивач обраховує зазначені відсотки за кредитним договором до 13.03.2025 (включно), що не відповідає зазначеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду

Суд також звертає увагу, що пункт договору № 73174192 від 12.02.2025 про нарахування відсотків у розмірі 4% у день у разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) за своєю правовою природою не є відсотками, як плата за користування кредитними коштами. Вказана умова є забезпеченням виконання зобов`язання, тобто неустойкою (штрафом, пенею) (Глава 49 ЦК України). Водночас нарахування заборгованості та пенею та штрафами у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення прямо суперечить вимогам п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд уважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання коштів у кредит № 73174192 від 12.02.2025 у розмірі 14900,70 гривень, з яких: 8116,50 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 4984,20 грн сума заборгованості за процентами, 1800,00 грн сума заборгованості за комісією. В задоволенні вимог про стягнення заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування суд відмовляє.

Відповідно ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 4500 грн. підтверджуються: договором № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 р. про надання правничої допомоги адвокатом Ткаченко Ю.О.; актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги; витягом з акту №1-ФП приймання передачі наданої правничої допомоги за яким вбачається, що вартість наданої послуги становить 4500 грн; ордером на надання правничої (правової) допомоги, платіжною інструкцією кредитового переказу коштів.

Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу підлягають задоволенню, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим за відсутності клопотання відповідача про зменшення їх розміру.

Натомість, враховуючи, що суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги, то витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4500 грн. підлягають на підставі ст. 141 ЦПК стягненню з відповідача на користь ТОВ «Фінпром Маркет» пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 3232,32 (14900,70/20744,58*4500=3232,32) грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати ТОВ «Фінпром Маркет» зі сплати судового збору відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, що дорівнює відповідно 1740,00 грн. (14900,70/20744,58х*2422,40 =1740,00).

Керуючись ст.ст.4,5,12,13,76-82,141,259,263-265,268,274,354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" суму заборгованості за договором про надання коштів у кредит № 73174192 від 12.02.2025 в розмірі 14900 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот) грн 70 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" сплачений судовий збір у розмірі 1740,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 2 (дві тисячі) 3232,32 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Найменування учасників справи:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ", код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: вул. Садова, буд. 31/33, м. Ірпінь Київської області;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 12.05.2026.

Суддя: О. Г. Пустовіт