Рішення № 136440196, 12.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 травня 2026 р. справа №520/505/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (вул. Гончара Олеся, буд. 55-А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 38516849) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом 04.12.2025 №45 в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути матеріали звернення ОСОБА_1 у спосіб прийняття рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в Головному управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до 29.04.2025. Під час проходження служби у період брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи у м. Харків та у населених пунктах Харківської області, що підтверджується копіями витягів з наказів ГУ ДСНС України в Харківській області, у періоди, вказані в цих наказах. Накази видано на підставі, зокрема, загального наказу по Управлінню «Про затвердження списків співробітників підрозділів, які безпосередньо забезпечували здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій» №56 від 15.03.2022. При цьому, м. Харків, де позивач територіально приймав таку участь, який перебуває головною адміністративно територіальною одиницею Харківської області визнано з 24.02.2022 по 31.12.2022 зоною бойових дій, оскільки всю Харківську область визнано такою зоною. Позивач звернувся до Державної служби України з надзвичайних ситуацій з питання отримання статусу УБД. Листом від 09.12.2025 Державна служба України з надзвичайних ситуацій направила позивачу відмовне рішення у формі витягу з протоколу засідання комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій від 04.12.2025 №45. Єдиною підставою відмови позивачу у наданні статусу УБД відповідач визначив ненадання позивачем довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413. Зазначеним обумовлена потреба позивача у судовому захисті.

Державною службою України з надзвичайних ситуацій подано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до підпункту 4 пункту 4 Порядку №413 для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України підставою для надання статусу учасника бойових дій є довідка за формою згідно з додатком 6 Порядку. Відповідно до пункту 5 Порядку №413 для надання статусу учасника бойових дій документи (Довідка) подаються командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації стосовно заявників, зазначених в пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону, або самостійно заявником з їх числа у разі неподання документів командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації. У разі відсутності у заявника документів, що є підставою для надання статусу учасника бойових дій (Довідки), відповідно до пункту 11 Порядку заявник подає на розгляд комісії заяву згідно додатку 8 до Порядку. Разом з цим, одночасно із поданням заяви згідно додатку 8 до Порядку подається повний витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», що передбачено додатком 8 до Порядку. На розгляд Комісії не надходила заява від позивача згідно додатку 8 до Порядку, відповідно запит за останнім місцем проходження служби заявника не направлявся. Відповідно до звернення позивача, останній запропонував прийняти рішення щодо надання йому статусу учасника бойових дій на підставі наданих ним документів, що суперечить вимогам Порядку. Позивачу неодноразово наголошувалося на необхідності дотримання процедури, встановленої пунктом 11 Порядку. Проте, попри отримані роз`яснення, позивач вимоги вказаної норми не виконав, що призвело до подання неналежним чином оформленої заяви. Враховуючи зазначене, відповідно до підпункту 2 пункту 24 Порядку №413 Комісія постановила відмовити позивачу у наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку з відсутністю необхідних документів, визначених пунктом 4 Порядку №413. Таким чином, рішення Комісії про відмову у наданні статусу учасника бойових дій на підставі підпункту 2 пункту 24 Порядку №413, у зв`язку з відсутністю документів, визначених пунктом 4 Порядку №413, на думку відповідача, є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що відповідач не навів ніяких аргументів щодо того, що враховуючи положення статті 6 Закону №3551-XII та пунктів 4, 5 Порядку №413, визначальною підставою для надання статусу учасника бойових дій є не формальне подання повного пакета документів, а підтвердження факту безпосередньої участі особи в бойових діях або заходах із забезпечення оборони України. Документи виступають лише засобом доведення цієї участі, а не самостійною умовою для визнання такого статусу. Відтак, формальний підхід до розгляду поданих матеріалів, без врахування їх реального змісту та обставин, що свідчать про виконання особою завдань у зоні бойових дій, є неправомірним і суперечить меті правового регулювання законодавства у сфері захисту прав ветеранів війни. Крім того, відповідач жодним чином не аргументував щодо того, що в силу п. 19 та 22 Порядку 413 повноваження комісій не обмежуються формальною перевіркою поданих документів. На них покладено обов`язок здійснювати всебічну та об`єктивну перевірку обставин, які можуть підтверджувати участь особи в заходах, пов`язаних із захистом України. Зокрема, комісії зобов`язані не лише вивчати надані матеріали, а й, за необхідності, витребувати додаткові документи, заслуховувати пояснення свідків та осіб, щодо яких розглядається питання про надання статусу учасника бойових дій. У разі неможливості отримання документів, прямо перелічених у Порядку №413, з об`єктивних причин (наприклад, знищення архівів під час бойових дій, розформування підрозділу, втрата документів не з вини особи тощо), Комісія не повинна обмежуватися констатацією їх відсутності. Вона зобов`язана сприяти особі у відновленні доказової бази та вжити заходів для встановлення факту участі на підставі сукупності інших непрямих доказів, таких як накази про відрядження до зони бойових дій, дані про отримані нагороди, фото- та відеоматеріали, свідчення свідків тощо. Тобто, всі доводи відповідача лише відображають аналіз правових позицій Верховного Суду та не аргументують ґрунтовні заперечення саме по суті підстав позову.

На відповідь на відзив Державною службою України з надзвичайних ситуацій надані заперечення, в яких відповідач наполягає на відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до підпункту 4 пункту 4 Порядку саме довідка за формою згідно з додатком 6 є законодавчо визначеною підставою та основним доказом для надання статусу учасника бойових дій. Документи є не просто «засобом доведення», а правовою підставою, без якої Комісія не має законних повноважень приймати позитивне рішення. Матеріали справи не містять жодних доказів неможливості отримання позивачем довідки або інших документів. Неможливість отримання документів з об`єктивних причин позивачем не доведена. Відсутність документів у даному випадку є наслідком свідомого ігнорування позивачем встановленої процедури, а не форс-мажорних обставин. Пункт 11 Порядку №413 чітко встановлює, що у разі відсутності довідки (додаток 6), заявник подає заяву за формою згідно з додатком 8. Обов`язковою умовою подання такої заяви є надання витягу про відсутність судимості. ДСНС не має повноважень самостійно отримувати такі витяги. Обов`язок Комісії витребовувати документи згідно з пунктом 22 Порядку виникає виключно за умови подання заявником належним чином оформленої заяви за додатком 8 з доданим витягом про несудимість. Позивач цю вимогу свідомо не виконав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Головному управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на посаді водія 49 ДПРЧ 4 ДПРЗ.

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (по особовому складу) від 29.04.2025 №249 ОСОБА_1 виключено з кадрів ДСНС України, знято з усіх видів забезпечення з 29.04.2025.

Під час проходження служби позивач безпосередньо забезпечував здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, що підтверджується копіями витягів з наказів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 07.04.2022 №74, від 17.05.2022 №129, від 20.09.2022 №375, від 21.09.2022 №379, від 09.10.2022 №458, від 20.12.2022 №753, від 05.09.2024 №1068, у періоди, вказані в цих наказах.

04.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі з надзвичайних ситуацій із заявою, в якій просив прийняти рішення щодо надання йому статусу учасника бойових дій.

До заяви позивачем додано наступні документи: Витяг із наказу ГУ ДСНС у Харківській області (оригінал) на 9 арк.; копія паспорта; копія РНОКПП; дві фотографії.

За результатом розгляду заяви позивача від 04.11.2025 та доданих до неї документів, Комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі з надзвичайних ситуацій прийнято рішення, оформлене протоколом від 04.12.2025 №45, про відмову у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 , відповідно до підпункту 2 пункту 24 Порядку, тобто у зв`язку з відсутністю необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку.

Підставою відмови у рішенні зазначено, що відповідно до підпункту 4 пункту 4 Порядку №413 для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України підставою для надання статусу учасника бойових дій є довідка за формою згідно з додатком 6 Порядку (далі Довідка). Заявником не надано Довідку на розгляд Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі з надзвичайних ситуацій.

Позивач вважає протиправним прийняте Комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій рішення, оформлене протоколом 04.12.2025 №45, в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини з приводу набуття громадянином правового статусу учасника бойових дій регламентовані, зокрема, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ).

Згідно із статтею 5 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Поряд з цим, абзацом другим пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ визначено, що порядок надання статусу учасника бойових дій (крім осіб, особливості набуття статусу учасника бойових дій якими визначені у статті 6-1 цього Закону) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Порядок №413).

Цей Порядок визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (пункт 1 Порядку №413).

Підпунком 4 пункту 4 Порядку №413 закріплено, що підставою для надання заявникам статусу учасника бойових дій є: для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.

Заявники, зазначені в абзаці першому цього підпункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.

Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Порядку №413 для надання статусу учасника бойових дій документи подаються командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації стосовно заявників, зазначених в пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону, або самостійно заявником з їх числа у разі неподання документів командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації.

Пунктом 8 Порядку №413 визначено, що для надання статусу учасника бойових дій заявникам з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, довідки за формою згідно з додатком 6 або додатком 7.

Тобто, Порядок №413 встановлює обов`язок, у даному випадку керівника ДСНС, подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.

Згідно з пунктом 19 Порядку №413 рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається: комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону.

Комісії розглядають документи, у разі потреби заслуховують пояснення заявників, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають документи до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання та повторного подання на розгляд комісій протягом 10 календарних днів (пункт 20 Порядку №413).

Відповідно до пункту 22 Порядку №413, у разі відсутності оригіналів або електронних копій оригіналів паперових документів, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 4 цього Порядку, вони витребовуються комісіями, утвореними міністерствами, центральними органами виконавчої влади чи іншими державними органами, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, в командира (начальника) військової частини (органу, підрозділу) або іншого керівника підприємства, установи та організації не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дати надходження заяви (звернення).

Командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій зобов`язані надати комісії запитувані документи (відомості) або повідомити обґрунтовану причину їх відсутності не пізніше ніж через 15 календарних днів з дати надходження такого запиту.

Згідно з пунктом 23 Порядку №413 Комісія не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відповіді на запит приймає рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій.

Відповідно до пункту 24 Порядку №413 Комісія або міжвідомча комісія відмовляє заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі:

1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;

2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку;

3) подання недостовірної інформації;

4) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, або умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного порядку.

Основні функції, завдання, повноваження та склад комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи визначено Положенням про комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Наказ Міністерства внутрішніх справ України 22.12.2018 №1048, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.01.2019 за №55/33026 (далі - Положення №1048).

Відповідно до пункту 2 розділу I Положення №1048 Комісія має право вивчати документи, надіслані керівниками структурних підрозділів апарату ДСНС, територіальних органів ДСНС, підрозділів центрального підпорядкування ДСНС, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які належать до сфери управління ДСНС (далі органи та підрозділи ДСНС), щодо осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту; вивчати довідки, документи та інші докази, подані особисто заявником; витребувати в керівників органів та підрозділів ДСНС документи, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, у разі відсутності таких у заявника; у разі потреби заслуховувати пояснення осіб, зазначених у пункті 2 розділу I цього Положення, та свідків; подавати на розгляд міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера, яка утворюється Міністерством у справах ветеранів України (далі - міжвідомча комісія), документи із спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання; приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій; повертати документи для доопрацювання; приймати рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій; приймати рішення про позбавлення статусу учасника бойових дій; повторно розглядати за рішенням Голови ДСНС (особи, яка виконує його обов`язки) питання про надання статусу учасника бойових дій особам, яким було відмовлено в наданні такого статусу раніше.

Пунктом 6 розділу II Положення №1048 встановлено, що комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі: відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій; відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази і є підставою для надання статусу учасника бойових дій; надання недостовірних даних про осіб, зазначених у пункті 2 розділу I цього Положення; наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Судом встановлено, що позивач 04.11.2025 звернувся до відповідача із заявою про надання статусу учасника бойових дій, до якої, зокрема, долучені докази залучення позивача до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій у 2022 та 2024 роках, а саме: витяги з наказів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області від 07.04.2022 №74, від 17.05.2022 №129, від 20.09.2022 №375, від 21.09.2022 №379, від 09.10.2022 №458, від 20.12.2022 №753, від 05.09.2024 №1068.

Комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, відповідно до витягу з протоку від 04.12.2025 №45, відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку з відсутністю необхідних документів, визначених пунктом 4 Порядку - у переліку документів відсутні довідка за формою згідно з додатком 6 Порядку.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не здійснено витребування довідки за формою згідно з додатком 6 Порядку, яка відсутня у переліку документів позивача, які надавалися разом із заявою.

Як судом зазначено вище згідно пункту 2 розділу I Положення №1048 Комісія наділена правом витребувати в керівників органів та підрозділів ДСНС документи, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, у разі відсутності таких у заявника.

Як наслідок, Комісією не встановлено належним чином факт відсутності (або наявності) необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку.

Оскільки виключно після дотримання належної процедури розгляду заяви щодо визнання статусу учасника бойових дій Комісія приймає відповідне рішення про надання (або відмову у наданні) статусу учасника бойових дій.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.06.2025 у справі №620/11392/24 вказав, що визначальною підставою для надання статусу учасника бойових дій є не формальне подання повного пакета документів, а підтвердження факту безпосередньої участі особи в бойових діях або заходах із забезпечення оборони України.

За результатом розгляду подібних правовідносин дійшов висновку, що повноваження комісій не обмежуються формальною перевіркою поданих документів. На них покладено обов`язок здійснювати всебічну та об`єктивну перевірку обставин, які можуть підтверджувати участь особи в заходах, пов`язаних із захистом України. Зокрема, комісії зобов`язані не лише вивчати надані матеріали, а й, за необхідності, витребувати додаткові документи, заслуховувати пояснення свідків та осіб, щодо яких розглядається питання про надання статусу учасника бойових дій.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.08.2025 у справі №620/9892/24.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що Комісією не проведено повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи.

Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Судом встановлено, що оскаржуване рішення вищевказаним критеріям не відповідає.

Таким чином, суд доходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом 04.12.2025 №45 в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .

Щодо доводів відповідача про те, що на розгляд Комісії не надходила заява від позивача згідно додатку 8 до Порядку, суд зазначає, що Порядок №413 не містить такої підстави для відмови заявнику в наданні статусу учасника бойових дій.

Розглядаючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про встановлення позивачу статусу учасника бойових дій, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права і свої визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з пунктом 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року суд зазначає засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 pоку, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Саме на відповідача покладено обов`язок з`ясувати чи залучався позивач до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації, для чого повинен дослідити та вивчити документи, у зв`язку з чим прийняти відповідне рішення.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення.

А тому, враховуючи встановлення під час розгляду справи обставин порушення прав позивача на здійснення належного розгляду його заяви суд зазначає про наявність підстав для належного їх відновлення, шляхом зобов`язання Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (вул. Гончара Олеся, буд. 55-А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 38516849) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій, оформлене протоколом 04.12.2025 №45 в частині відмови у наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 .

Зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній службі України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Біленський О.О.