Ухвала суду № 136439826, 12.05.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/5838/24

12 травня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі №500/5838/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського окружному адміністративному суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі №500/5838/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2025, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не здійснення з 01.04.2021 перерахунку пенсії ОСОБА_1 у належному розмірі з врахуванням автоматичних перерахунків, не встановлення підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війні, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України та не виплаті пенсії ОСОБА_1 на визначений нею банківський рахунок у заяві від 28.05.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.04.2021 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у належному розмірі, враховуючи автоматичні перерахунки, підвищення до пенсії як дитині війні та на визначений банківський рахунок і реквізити, які вказані у заяві уповноваженого представника банку від 28.05.2024.

29.04.2026 до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява, в якій заявник просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі №500/5838/24 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подати до суду звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі №500/5838/24 фактично не виконано, оскільки після перерахунку пенсії на його виконання, нараховано борг, виплата якого буде проводиться з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821.

Ухвалою суду від 04.05.2026 прийнято до розгляду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 06.01.2025 у справі №500/5838/24.

Постановлено, розгляд заяви здійснювати в порядку письмового провадження. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області інформацію про виконання рішення суду від 06.01.2025 у справі №500/5838/24, зокрема щодо дій, які вчинено на його виконання.

06.05.2026 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшли заперечення на заяву про встановлення судового контролю, в якій представник вказує, що для забезпечення виконання зобов`язань, покладених на Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 500/5838/24 було здійснено з 01.04.2021 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у належному розмірі, враховуючи автоматичні перерахунки, підвищення до пенсії як дитині війні та на визначений банківський рахунок і реквізити, які вказані у заяві уповноваженого представника банку від 28.05.2024.

Зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі №500/5838/24 нараховано борг 180609,72 грн за період з 01.04.2021 по 31.05.2026. На даний момент сума невиплачених коштів становить 153969,72 грн.

Вказує, що специфіка категорії справ, до якої належить розглядувана справа, полягає у залежності проведення виплат від бюджетних асигнувань на відповідні цілі з Державного бюджету України. В даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не є розпорядником бюджетних коштів.

Зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, яким, в свою чергу, визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Вказує, що пунктом 8 Порядку №821 встановлено, що невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Таким чином, виплата нарахованої згідно рішення суду доплати буде проведена в порядку передбаченим Постановою №821.

Визначаючись щодо наведеного суд виходить з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

У справі "Сорінг проти Об`єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Згідно із положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Так обґрунтовуючи заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі №500/5838/24, заявник вказує на те, що рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі №500/5838/24 фактично не виконано, оскільки після перерахунку пенсії на його виконання, нараховано борг, виплата якого буде проводиться з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821.

Поряд із цим, судом встановлено, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі №500/5838/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області було здійснено з 01.04.2021 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , враховуючи автоматичні перерахунки, підвищення до пенсії як дитині війні, на визначений банківський рахунок і реквізити, які вказані у заяві уповноваженого представника банку від 28.05.2024 та нараховано борг у розмірі 180609,72 грн за період з 01.04.2021 по 31.05.2026. На даний момент сума невиплачених коштів становить 153969,72 грн.

Отже, на стадії розгляду судом заяви про встановлення судового контролю, виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі №500/5838/24 здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.

Зокрема, Постанова Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 станом на час вирішення заяви є чинною, а тому, підлягає виконанню органами пенсійного фонду.

При цьому, такі дії відповідача не були предметом позовних вимог, не досліджувались судом та виникли після прийняття рішення у справі.

У разі незгоди заявниці із такими діями пенсійного органу, остання не позбавлена права на звернення до суду із окремим позовом щодо їх оскарження, або із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення в порядку ст.378 КАС України.

Таким чином, розглянувши заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та дослідивши матеріали справи суд приходить до переконання про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України у справі №500/5838/24, у зв`язку з чим у задоволенні заяви позивача слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви від 29.04.2026 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 12 травня 2026 року.

Головуючий суддя Баб`юк П.М.