Рішення № 136438871, 12.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/37913/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

12 травня 2026 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» (від 08.05.2026 року вхід.№ ЕС/50287/26) про ухвалення додаткового рішення у справі №420/37913/25,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ГЕЛІОС-ВАН» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000366/2 від 27.10.2025 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 року адміністративний позов приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару задоволено.

Визнати протиправним та скасовано Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500500/2025/000366/2 від 27.10.2025 року.

08.05.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» про ухвалення додаткового рішення по справі №420/37913/25, в якій заявник просить суд прийняти додаткове рішення у справі, яким стягнути на користь приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці витрати на правничу допомогу в розмірі 21100,00 грн. та витрати, пов`язані з залученням перекладача в розмірі 1700,00 грн.

До суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому зазначено, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 21 100,00 грн. становить 6,96 прожиткових мінімумів на працездатних осіб з 1 січня 2025 року, або 2,63 мінімальні заробітні плати у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 439,5 години роботи.

Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу в суді у розмірі 21 100,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Таким чином, з урахуванням приписів ч.3 ст.252 КАС України, суд вважає, що відсутні перешкоди для розгляду заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі, в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно до положень ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 4, 5 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 6, 7 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимоги частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно вимог ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Зокрема, на підтвердження обґрунтованості понесених витрат на правничу допомогу у сумі 21100,00 грн, що підтверджується договором № 1/0611- ю/25 від 06.11.2025 про надання правової/правничої допомоги, відповідно до якого сторони погодили між собою у п. 1.1. його предмет щодо оскарження рішення Держмитслужби, у п. 1.9 фіксований розмір гонорару адвоката у розмірі 21 100 грн. на етапі розгляду справи у суді першої інстанції. Позивачем була сплачена визначена сума у розмірі 21 100 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1375 від 8.11.2025. Також сторонами підписано Акт приймання передачі від 30.04.2026 до укладеного договору.

Отже, перевіряючи обґрунтованість визначеного адвокатом розміру правничої допомоги у сумі 21100,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, як зазначено вище, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої винесено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд акцентує, що предметом позовних вимог, в межах даної адміністративної справи, є Рішення про коригування митної вартості товарів від UA500500/2025/000366/2 від 27.10.2025 року Одеської митниці.

Отже, дана справа, на думку суду, належить до категорії справ незначної складності, судова практика щодо вказаної категорії справ є сформовано та справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, суд акцентує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката у разі, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо не є співмірним.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, складність розгляду саме даної адміністративної справи, заявлені позовні вимоги та їх співвідношення із заявленим розміром судових витрат, предмет позовних вимог та їх співвідношення із розміром заявлених судових витрат на правничу допомогу, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, суд доходить висновку щодо наявності підстав для стягнення 5000,00 грн. на користь позивача, оскільки саме такий розмір гонорару є справедливим, розумним, та співмірним, зважаючи на обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, тощо.

Зважаючи на зміст задоволених вимог судом, суд вважає, що необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, на приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч гривень 00 копійок) грн.

Відтак, зважаючи на викладене, заява приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» (від 08.05.2026 року вхід.№ ЕС/50287/26) про ухвалення додаткового рішення у справі №420/37913/225 в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, підлягає задоволенню частково, з урахуванням вище окреслених підстав.

При вирішенні вказаного питання, суд враховує, що переклад документів наданий суду позивачем з метою доведення своєї позиції, а понесені витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Представником позивача в підтвердження понесення судових витрат, пов`язаних із залученням перекладача, у розмірі 1700,00 грн. надано рахунок № 140 від 06.11.2025, платіжну інструкцією № 1334 від 11.11.2025, акт приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 140 від 06.11.2025.

Надані до суду докази в сукупності підтверджують розмір понесених ПП «ГЕЛІОС-ВАН» витрат на послуги з перекладу в сумі 1700,00 грн.

При цьому, переклад замовлено відносно документів, які безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи та обумовлені вирішеним спором, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних із залученням перекладача у заявленому розмірі.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 244, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» (від 08.05.2026 року вхід.№ ЕС/50287/26) про ухвалення додаткового рішення у справі №420/37913/225 задовольнити частково.

2. Ухвалити додаткове рішення у справі №420/37913/25 за позовом приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» (вул.Шевченка, буд. 7-А, офіс 44, м. Чорноморськ, Одеська обл.,68001, Код ЄДРПОУ 37439444) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень) та витрати пов`язані із залученням перекладача в розмірі 1700,00 грн.

5. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Ю.В. Харченко