Рішення № 136438778, 12.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4468/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за результатом якого позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови, листом № 4671-989/З-02/8-1500/26 від 02.02.2026 року, у поновленні права ОСОБА_1 на отримання з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року, основної пенсії у розмірі 89% грошового забезпечення, яке зазначено в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО88580 від 07.02.2025 року, пенсійної виплати без обмеження максимальним розміром та без застосування, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року, обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити, шляхом проведення перерахунків пенсії, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року, моє, ОСОБА_1 , порушене право на отримання основної пенсії у розмірі 89% грошового забезпечення, яке зазначено в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО88580 від 07.02.2025 року, пенсійної виплати без обмеження максимальним розміром, та без застосування, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року, обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану»;

відшкодувати ОСОБА_1 понесені судові витрати, стягнувши їх з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Позов обґрунтований тим, що позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII. Позивач зазначає, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 р. № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" позивачу з 01.03.2024 р. нараховано індексацію пенсії. Також на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 р. № 209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році позивачу з 01.03.2025 р. нараховано індексацію пенсії. Однак Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконуючи рішення Одеського окружного адміністративного суду провело перерахунок пенсії позивача та обмежило розмір пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії. Також відповідачем на виконання пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" №1 від 03 січня 2025 року здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії. Крім того, при проведенні перерахунку пенсії Позивача на виконання рішення суду, Відповідач протиправно знизив основний розмір його пенсії з 89% на 70% грошового забезпечення. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 23 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він просить у задоволенні адміністративного позову відмовити. Пенсія за вислугу років року ОСОБА_1 була призначена відповідно до статті 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262 Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб у розмірі 89 % відповідних сум грошового забезпечення. Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до пункту а статті 13 Закону в редакції, що діяла після 01.10.2011 не повинен був перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" до зазначеної статті внесено зміни, якими передбачено, що максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. З прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб перерахунок раніше призначених пенсій було здійснено за нормами законодавства, що діяло на момент перерахунку. У зв`язку з тим, що 19.09.2025 набрало чинності рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 по справі № 420/14698/25, яким установлено нові види грошового забезпечення, які не були враховані при перерахунку пенсії за рішенням суду по справі № 420/19913/24 у розмірі 89% грошового забезпечення згідно із довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення, що враховувалась для перерахунку пенсій станом на 01.04.2019, то перерахунок Вашої пенсії проведено у розмірі 70% грошового забезпечення, що передбачено статтею 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262 Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з врахуванням довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.02.2025 № ЮО88580. Також представник відповідача зазначає, що безпідставною є вимога Позивача стосовно виплати пенсії без обмеження її максимального розміру, оскільки згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року визнавався. та неконституційним не Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2025 становить 2361,00 грн., максимальний розмір пенсії з 01.01.2025 становить 23610,00 грн. Розмір пенсії ОСОБА_1 станом на 01.01.2026 становить 25950,00 грн, Звертаємо увагу суду, що посилання Позивача на Рішення Конституційного суду України у справі № 7-рп/2016 від 20.12.2016 є безпідставним, оскільки ним визнано такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ саме в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 № 911-VII, однак редакція Закону України від 08.07.2011 № 3668 Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи залишилась діючою. Відтак, законних підстав для виплати пенсії Позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ст. 2 Закону № 3668 у Головного управління не має, оскільки це призведе до порушення норм чинного законодавства. За таких обставин, передбачені ст. 2 Закону № 3668 обмеження застосовані до Позивача правомірно. Додатково зазначаємо, що з 01.01.2025 перерахункок пенсії здійснюється відповідно до Постанови КМУ № 1. Звертаємо увагу, що статтею 46 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік передбачено застосування у 2025 році у період дії воєнного стану обмежувальних коефіцієнтів до пенсій, розмір яких перевищує 10 прожиткових мінімумів (ПМ), установлених для осіб, які втратили працездатність (2 361), тобто є більшим від максимального розміру пенсії (23 610 грн). Уряд 3 січня 2025 року ухвалив постанову № 1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану, якою визначив розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій. Зазначені коефіцієнти не застосовуються до пенсій осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб. За таких обставин, передбачені ст. 46 Закону Позивача правомірно. Також представник відповідача зазначає, що з позовом Позивач звернувся в 2026 році, при цьому позовні вимоги стосуються перерахунку починаючи з 01.02.2023, а тому Позивачем було пропущено строки позовної давності без поважних на те підстав. Таким чином, Позивачем пропущено строки встановленні вищевказаною нормою та позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду відповідно до ст. 240 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства оборони України, отримує пенсію у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та знаходиться на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.

Листом № 40764-40160/З-02/8-1500/25 від 23.12.2025 року ГУ ПФУ повідомило позивача про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/14698/25 та надало копії перерахунків пенсії станом на 01 лютого 2023 року, на 01 березня 2023 року, на 01 березня 2024 року, на 01 березня 2025 року та станом на 01 січня 2026 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/14698/25, ГУ ПФУ зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО88580 від 07.02.2025 року, виданої станом на 01.01.2023 рік та з урахуванням виплачених сум.

З копії перерахунку пенсії станом на 01 лютого 2023 року, вбачається, що позивачу нараховано основну пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення, а розмір пенсійної виплати, з урахуванням надбавок і доплат складає 32757,20 грн., але до виплати призначено пенсію у розмірі 22758,41 грн., посилаючись на те, що пенсія у розмірі 22758,41 грн., є виплатою з урахуванням максимального розміру.

З копії перерахунку пенсії станом на 01 березня 2023 року, вбачається, що позивачу нараховано основну пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення, а розмір пенсійної виплати, з урахуванням надбавок і доплат складає 32757,20 грн., але до виплати призначено пенсію у розмірі 24258,41 грн., посилаючись на те, що пенсія у розмірі 24258,41 грн., є виплатою з урахуванням максимального розміру.

З копії перерахунку пенсії на 01 березня 2024 року, вбачається, що позивачу нараховано основну пенсію у розмірі у розмірі 70% грошового забезпечення, а розмір пенсійної виплати, з урахуванням надбавок і доплат, складає 34257,20 грн., але до виплати призначено пенсію у розмірі 25758,41 грн., посилаючись на те, що пенсія у розмірі 25758,41 грн., є виплатою з урахуванням максимального розміру.

З копії перерахунку пенсії станом на 01 березня 2025 року та на 01 січня 2026 року вбачається, що позивачу нараховано основну пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення, а розмір пенсійної виплати, з урахуванням надбавок і доплат складає 35757,41 грн., але зазначено, що з урахуванням максимального розміру пенсія складає 25758,41 грн., та, до виплати, з посиланням на Постанову КМУ №1 від 03.01.2025 року, призначено пенсію у розмірі 24684,21 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/12997/21 відновлено право позивача на отримання основної пенсії у розмірі 89% грошового забезпечення.

Але, проводячи перерахунок пенсії, на виконання судового рішення по справі № 420/14698/25, ГУ ПФУ зменшило основний розмір пенсії з 89% грошового забезпечення, яке зазначено в Довідці, до 70% грошового забезпечення, яке зазначено в Довідці.

Крім того, визначаючи розмір належної мені пенсійної виплати з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, ГУ ПФУ, як вбачається з копій перерахунків пенсії застосувало обмеження розміру пенсійної виплати, а з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року, до розміру пенсії позивача застосовано обмежувальні коефіцієнти, встановлені пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану».

Виплата позивачу основної пенсії, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року, у розмірі 70% грошового забезпечення, яке зазначено в Довідці, з застосуванням обмеження розміру пенсійної виплати та з застосуванням, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року, обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою КМУ №1, на думку позивача є порушенням статей 19, 58 Конституції України, статей 13, 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в редакції до 01 травня 2014 року, а тому перерахунок пенсії позивача, на виконання рішення суду по справі № 420/14698/25, мав бути проведений з урахуванням його права на отримання пенсійної виплати у розмірі 89% грошового забезпечення, яке зазначено в Довідці, без застосування обмеження її розміру та без застосування, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року, обмежувальних коефіцієнтів, встановлених Постановою КМУ №1.

Позивач в січні 2026 року звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив відновити, шляхом проведення перерахунків пенсії, його право на отримання, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року, основної пенсії у розмірі 89% грошового забезпечення, яке зазначено в Довідці, пенсійної виплати без обмеження її максимальним розміром та без застосування, з 01 березня 2025 року і з 01 січня 2026 року, обмежувальних коефіцієнтів, встановлених Постановою КМУ №1.

Відповідач, листом № 4671-989/З-02/8-1500/26 від 02.02.2026 року відмовив позивачу у задоволені заяви з посиланням на те, що «У зв`язку з тим, що 19.09.2025 набрало чинності рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 по справі № 420/14698/25, яким установлено нові види грошового забезпечення, які не були враховані при перерахунку пенсії за рішенням суду по справі № 420/19913/24 у розмірі 89% грошового забезпечення згідно із довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення, що враховувалась для перерахунку пенсії станом на 01.04.2019, то розрахунок Вашої пенсії проведено у розмірі 70% грошового забезпечення, що передбачено статтею 13 Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з урахуванням довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.02.2025 № ЮО88580. … Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2026 становить 25956,00 грн, максимальний розмір пенсії становить 25950,00 грн. Розмір Вашої пенсії на 01.01.2026 становить 25950,00 грн, тобто не перевищує десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.».

Позивач вважає дії Відповідача з відмови у поновленні його права на отримання, з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 жовтня 2025 року, основної пенсії у розмірі 89% грошового забезпечення, яке зазначено в Довідці, пенсійної виплати без обмеження її розміру та без застосування, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року, обмежувальних коефіцієнтів, встановлених Постановою КМУ №1, протиправними.

Вважаючи вищезазначені дії ГУ ПФУ в Одеській області протиправними та такими, що призвели до безпідставного зменшення розміру призначеної йому пенсії, позивач звертається до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо обмеження пенсії максимальним розміром суд зазначає наступне.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України №3668-VI від 08.07.2011 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав законної сили 01.10.2011 (далі - Закон №3668-VI).

Відповідно до положень статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Суд звертає увагу на те, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21 та від 30.08.2022 у справі №440/994/20, Верховний Суд зазначив наступне:

«на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому, суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Заяви №23759/03 та №37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI».

Враховуючи цей висновок, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача є протиправним.

Аналогічна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі №640/24801/19, від 09 лютого 2023 року у справі №620/4148/20, від 21 квітня 2023 року у справі №560/5715/21, від 21 квітня 2023 року у справі №380/8024/21, від 25 травня 2023 року у справі №640/10017/19, від 04 жовтня 2023 року у справі №420/2146/19 та інших.

Окрім того, не зважаючи на сталу судову практику з цього питання, 12.10.2022 прийнято Рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2022 у справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) за конституційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України).

Зазначеним Рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

У п. 2 резолютивної частини цього Рішення зазначено, що приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Зазначений шестимісячний строк сплив - 12.04.2023.

Тобто, з урахуванням вищезазначених висновків Конституційного Суду України та Верховного Суду, чинним законодавством максимальний розмір пенсії позивача не обмежений.

Натомість відповідач, який за визначенням є суб`єктом владних повноважень, не врахував існуючі рішення Конституційного Суду України, та вчинив дії якими він не наділений Законом здійснивши «власне тлумачення» правової норми.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.10.2023 р. у справі №600/2617/22-а.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до ч.5 ст.2 Закону №1282-XII індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 р. № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" установлено, що з 1 березня 2024 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Судом встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 р. № 185 ГУ ПФУ в Одеській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2024 р. та застосовано обмеження розміру пенсії максимальним розміром, що не заперечується відповідачем.

Крім того, суд звертає увагу, що на момент прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 р. № 185 у чинному законодавстві України не відбулося таких змін, які б надавали відповідачу додаткові правові підстави для обмеження розміру пенсії позивача.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" установлено, що:

у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 і підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії;

розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Судом встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025 року та застосовано обмеження розміру пенсії максимальним розміром, що не заперечується відповідачем.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Отже, виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов`язком відповідача.

Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (постанова Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі № 640/9677/20).

До того ж, закон не передбачає випадків обмеження пенсійної виплати максимальним розміром, визначеним за результатами перерахунку пенсії, здійсненого на виконання судового рішення, як це зробив відповідач у спірних відносинах.

Також, закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави та умови для обмеження пенсійних виплат, а тому відповідні дії ГУПФ України в Одеській області є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам частини другої статті 19 Конституції України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо протиправності дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо застосування відповідачем коефіцієнтів пониження суми пенсії позивача, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.

Таким чином, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ.

У рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

У разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Таким чином, оскільки Законом №2262-ХІІ і Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".

У постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що «відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.».

Також суд зауважує, що розглянувши у касаційному порядку справу в аналогічних правовідносинах, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.09.2025 у справі № 240/1202/25 дійшов висновку, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, положень статті 46 Закону № 4059-IX та Постанови № 1, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України. Таку ж позицію висловлено і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2025 року у справі №120/1081/25.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", є протиправним.

Щодо проведення перерахунку та виплати пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII у розмірі 89 % від суми грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (нині Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Сторонами не заперечується, що пенсія за вислугу років року ОСОБА_1 була призначена відповідно до статті 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262 Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб у розмірі 89 % відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст.78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому, перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії).

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі № 420/14698/25, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО88580 від 07.02.2025 року, виданої станом на 01.01.2023 рік та з урахуванням виплачених сум.

Головним управлінням було здійснено перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду у справі №? 420/14698/25 у межах покладених зобов`язань в установленому чинним законодавством порядку із застосуванням чинної норми статті 13 Закону №2262 щодо максимального відсотка сум грошового забезпечення - 70%.

Отже, суд встановив, що позивачу в ході проведених перерахунків, зокрема з 01.02.2023 року зменшено основний розмір пенсії з 89% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення.

Суд вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.

Як убачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.

Разом з тим, відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу пенсія була призначена за вислугу років у розмірі 89% грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, чинній на час призначення, загальний розмір пенсії був обмежений 90% відповідних сум грошового забезпечення.

У подальшому стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Разом із тим, застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

Отже, з огляду на те, що порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, суд доходить висновку, що застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

Суд зазначає, що такий висновок щодо застосування вказаних норм права, а саме: статей 13 та 63 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» викладений Верховним Судом у рішенні по зразковій справі №240/5401/18 від 04 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року.

Отже, суд доходить висновку, що порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, а тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій по питань перерахунку пенсії, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.

Зазначений висновок викладено у постанові Великої палати Верховного суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18.

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до ч.3 ст.51 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

З огляду на те, що відповідач протиправно зменшив відсотковий розмір пенсії позивача при проведенні перерахунку пенсії, право позивача має бути відновлено з дати виникнення такого права та без обмеження строком.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та належать задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року відсоткового значення розміру пенсії позивача з 89% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та зобов`язання відповідача здійснити з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року перерахунок та виплату пенсії позивача виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 89% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Що стосується посилань відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає наступне.

За приписами ч.1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В той же час, за приписами ч.3 ст. 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Як вказано у позовній заяві, після обмеження максимальним розміром пенсії позивача та зменшення відсоткового розміру пенсії позивача на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року по адміністративній справі № 420/14698/25, на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ЮО88580 від 07.02.2025 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року (рішення по вищезазначеній справі набрало законної сили 19.09.2025 року), позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням вказаних обставин. Процесуальний строк для подачі даного позову обчислюється з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а саме з моменту отримання відмови ГУ ПФУ в Одеській області щодо проведення перерахунку пенсії листами № 40764-40160/З-02/8-1500/25 від 23.12.2025 року та № 4671-989/З-02/8-1500/26 від 02.02.2026 року, а позивач звернувся до суду 17.02.2026 р., тобто процесуальний строк для подачі даного позову суд вважає не пропущеним.

Оскільки в даному випадку перерахунок пенсії позивачу не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, тому у суду відсутні підстави вважати, що позивач пропустив строк звернення до суду.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до задоволення. Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 1331,20 грн., що підтверджується платіжним документом, який міститься в матеріалах цієї справи.

Таким чином, у відповідності до приписів ст.139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 1331,20 грн., де 1331,20 грн. - ставка судового збору за звернення до суду із цим позовом.

Керуючись ст.ст.8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 89% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 89% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити з 01 лютого 2023 року, з 01 березня 2023 року, з 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) починаючи з 01 березня 2025 року та з 01 січня 2026 року перерахунок та виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених постановою Кабінету Міністрів України Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану від 03.01.2025 року № 1, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати по оплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя К.С. Єфіменко