Рішення № 136438153, 12.05.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 р. № 400/1349/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту- позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі по тексту Відповідач) з вимогами про:визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01.01.2026 пенсії в обмеженому розмірі із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 та постанови Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025;зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії, нарахованої на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі № 400/6132/20, без обмеження її розміру - 58360,57 грн. та понижень, встановлених постановами Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 та № 1778 від 30.12.2026, починаючи з 01.01.2026 року. Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії за один місяць у розмірі 58360,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у січні 2025 року відповідач обмежив розмір пенсії Порошиній НГ та виплатив лише 32 279,26 грн. замість нарахованого на виконання рішення суду розміру без обмежень - 58 360,57 грн., тобто починаючи з січня 2025 року обмежено розмір пенсії до 32 279,26 грн. (не доплачено пенсії в сумі 26071,31 грн. щомісячно). Згідно протоколу/розпорядження від 26.01.2026,вчинено розрахунок пониження розміру пенсії відповідно до постанови КМУ №1778 від 30.12.2025, а пенсію знову обмежено розміром 34900,06 грн. замість присудженої 58360,57 грн.

Позивач вважає, що обмежуючи пенсію максимальним розміром із застосуванням коефіцієнтів, Відповідач діяв протиправно, що суперечить Конституції, законам України та порушує право Позивача на належне соціальне забезпечення.

Ухвалою суду від 13.02.2026 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 263 КАС України.

06.03.2026 р. Відповідач подав відзив на позовну заяву, просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що норми статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанови №1778 діють у 2026 році в період воєнного стану, тобто застосовуються до всіх пенсій, призначених (перерахованих) за спеціальними законами, виплата яких здійснюється у 2026 році, чим забезпечується недопущення дискримінації осіб залежно від дати призначення їм пенсій, а також пропорційності зміни правового регулювання для забезпечення життєво важливих інтересів суспільства і держави. Вказує, що враховуючи, що стаття 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанова КМУ від 30.12.2025 № 1778 є чинними і неконституційними не визнавались, а отже є обов`язковими до застосування.

Постановою №1778 визначено розміри коефіцієнтів та діапазони прожиткових мінімумів, до яких застосовується той чи інший коефіцієнт.

Розміри коефіцієнтів:до частини пенсії, що перевищує 10 ПМ (25 950 грн) та не перевищує 11 ПМ (28 545 грн), - 0,5; до частини пенсії, що перевищує 11 ПМ (28 545 грн) та не перевищує 13 ПМ (33 735 грн), - 0,4; до частини пенсії, що перевищує 13 ПМ (33 735 грн) та не перевищує 17 ПМ (44 115 грн), - 0,3; до частини пенсії, що перевищує 17 ПМ (44 115 грн) та не перевищує 21 ПМ (54 495 грн), - 0,2; до частини пенсії, що перевищує 21 ПМ (54 495 грн), - 0,1 (де ПМ - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність). До пенсії позивача правомірно застосовано коефіцієнти, згідно Постанови № 1778.

Судом розглянуто справу в порядку письмового провадження.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 є пенсіонером за вислугою років з 05.10.2007 року і пенсія була призначена за Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, до розміру пенсії позивача також не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом України «Про прокуратуру» №1697^11, як такі, що не мають зворотної дії у часі. Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

Відповідно до розрахунку пенсії позивача станом на 01.01.2026 р. підсумок пенсії складає у 2025 році 58360,57 грн, ., а з урахуванням максимального розміру пенсії, понижуючих коефіцієнтів за Постановою КМУ №1, пенсія позивача склала 32279,26 грн, підсумок пенсії аналогічно, у 2026 році складає 58360,57 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії, понижуючих коефіцієнтів за Постановою КМУ № 1778, пенсія позивача склала 32 279,26 грн. (пенсію недоплачено на 26071,31 грн).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.03.2021 з урахуванням постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 року мій позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (дал- ГУ ПФУ в Миколаївській області) про перерахунок ОСОБА_1 пенсії № 94801063308 від 10.11.2020 в частині зменшення її розміру з 90% до 60% від заробітку, зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 20.10.2020 №21-434вих20, у розмірі 90% від заробітку, без обмеження її максимального розміру із виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, починаючи з 01.10.2020 року .

Однак, у січні 2025 року відповідач обмежив розмір пенсії ОСОБА_1 та виплатив лише 32 279,26 грн. замість нарахованого на виконання рішення суду розміру без обмежень - 58 360,57 грн., тобто починаючи з січня 2025 року обмежено розмір пенсії до 32 279,26 грн. (не доплачено пенсії в сумі 26071,31 грн. щомісячно).

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.06.2025, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025, позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо застосування з 01.01.2025 року понижаючих коефіцієнтів, передбачених Постановою КМУ від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі- постанова КМУ №1) при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області поновити ОСОБА_1 , виплату пенсії, нарахованої на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі № 400/6132/20, без застосування понижаючих коефіцієнтів, передбачених постанова КМУ №1.

Постанова апеляційного суду доставлена ГУ ПФУ в Миколаївській області

Позивачем подано заяви і скарги про виплату пенсії без обмежень з долученням постанови апеляційного суду, залишено без відповіді та реагування.

Розпорядженням відповідача від 06.01.2026 визначено про виплату мені пенсії без обмежень та понижуючих коефіцієнтів, а саме: у розмірі 58 360 57 грн.,але 20.01.2026 пенсію виплачено у попередньому розмірі 32279,26 грн. із застосуванням понижаючих коефіцієнтів, передбачених постановою КМУ №1, яка з 01.01.2026 втратила чинність у зв`язку із набранням чинності постановою КМУ від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі- постанова № 1778), аналогічна за змістом постанові КМУ№ 1.

Не погоджуючись з зазначеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Частиною другою статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ /надалі Указ № 64/2022/, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Згідно з абзацом першим преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (надалі - Закон №2262-ХІІ) цим Законом визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Суд враховує, що апеляційним судом у постанові від 15.06.2021, встановлено, що позивачка є пенсіонером за вислугою років з 05.10.2007 року і пенсіяїй була призначена за Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII, як такі, що не мають зворотної дії у часі. Звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

Пенсію позивачу призначено на підставі Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, але жодного закону про внесення будь-яких змін до Закону України «Про прокуратуру» в частині обмеження розміру пенсії у 2024-2026 роки прийнято не було.

Верховним Судом неодноразово здійснювався касаційний розгляд справ, де позивачами виступали особи, яким пенсії були призначені відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ "Про прокуратуруа вимоги позовних заяв було звернуто до пенсійного органу стосовно неправомірності його дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим статтею 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 24.12.2015№911-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, від 06.12.2016 №1774-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №205/8204/16-а, від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, від 02.05.2018 у справі №704/87/17, від 15.08.2018 у справі №161/9572/17, від 17.01.2019 у справі №161/713/17, від 15.05.2019 у справі №554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 21.05.2020 у справі №554/10510/16-а, від 28.10.2020 у справі №686/2428/16-а).

Розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.

На момент проведення перерахунку пенсії позивачам, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповіда ча (відповідного територіального органу Пенсійного фонду України) законних підстав для здійснення виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ "Про прокуратуру" (в редакції на час призначення пенсії), оскільки положення цієї статті втратили чинність. Колегія суддів звертає увагу, що відступу від вищенаведених правових позицій суду касаційної інстанції не відбувалось, а процесуальний закон не наділяє такими повноваженнями суд першої інстанції, в тому числі й Верховний Суд, при розгляді ним справи як зразкової.

Конституційний Суд України у рішенні № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом. Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. До цього ж, у постанові Верховний Суд від 26.06.2018 в справі № 686/17309/17 та інших, про визнання дій протиправними та зобов`язання призначити пенсію пенсіонеру прокуратури, зазначив, що застосування Закону України "Про прокуратуру" є пріоритетним у правовідносинах, які виникають з приводу соціального, матеріально-побутового забезпечення прокурорів.

У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що в Основному Законі України встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (стаття 6).

Згідно з приписами Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України; до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, прийняття законів (стаття 75, пункт 3 частини першої статті 85).

Відповідно до частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; судоустрій, судочинство, статус суддів; організація і діяльність прокуратури (пункти 6, 14).

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади; до його повноважень належить, зокрема, вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечення проведення фінансової політики та політики у сфері соціального захисту; розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного, соціального розвитку України (частина перша статті 113, пункти 2, 3, 4 статті 116 Конституції України).

Конституційний Суд України зазначав, що метою функціонального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову є, зокрема, розмежування повноважень між різними органами державної влади, що означає самостійне виконання кожним із них своїх функцій та здійснення повноважень відповідно доКонституціїта законів України (абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2016 року № 5-рп/2016).

Працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Частина двадцята статті 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України. З огляду на це Конституційний Суд України, перевіряючи на відповідність Конституції України положення частини двадцятої статті 86 Закону, вийшов із такого.

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухваленій на її 724-му засіданні 6 жовтня 2000 року, № Rес (2000)19 зазначено, що "у країнах, у яких прокуратура є незалежною від уряду, держава має вжити ефективних заходів для того, щоб гарантувати закріплення в законі суті й обсягу незалежності прокуратури" (пункт 14).

Конституційний Суд України у Рішенні від 3 жовтня 2001 року № 12-рп/2001 зазначив, що стале забезпечення фінансування судів з метою створення належних умов для їх функціонування та діяльності суддів, а також, зокрема, органів прокуратури, робота яких тісно пов`язана з діяльністю судів, є однією з конституційних гарантій реалізації прав і свобод громадян, їх судового захисту (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Відповідно до частини другої статті 92 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України вважав за доцільне конкретизувати свою юридичну позицію, викладену в Рішенні від 3 жовтня 2001 року № 12-рп/2001, вказавши, що стале забезпечення фінансування судів з метою створення належних умов для їх функціонування потребує також сталого фінансування органів прокуратури, зокрема, належного соціального захисту їх працівників та осіб, які вийшли на пенсію. Потреба у належному соціальному захисті працівників органів прокуратури випливає з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними функцій держави, є гарантією незалежності їх діяльності у ефективному судовому захисті прав громадян.

Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України. Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що "права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Основним Законом України не передбачено. Таке делегування порушує вимоги Конституції України, згідно з якими органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Основного Закону України). До аналогічних висновків Конституційний Суд України дійшов у рішеннях від 9 жовтня 2008 року № 22- рп/2008, від 23 червня 2009 року № 15-рп/2009" (абзац другий підпункту 3.2 пункту З мотивувальної частини Рішення від 20 травня 2010 року № 14-рп/2010).

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України. Отже, положення частини двадцятої статті 86 Закону суперечить статті6, пункту 14 частини першої статті92 Конституції України.

Виходячи з аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону України "Про прокуратуру", а положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" вважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Суд враховує, позиції Конституційного Суду України, щодо обмеження пенсії позивача шляхом застосування положень постанови Кабінету Міністрів України №1778 від 30.12.2025 року є протиправним, відповідно право позивача на перерахунок пенсії є законним .

Положення ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанови КМУ № 1778 від 30.12.2025 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Постанова КМУ №1778 була прийнята 30.12.2025 і застосовується з 01.01.2026, тобто зазначений підзаконний нормативно-правовий акт не регулює правовідносини, що склалися у серпні 2021 року, коли відповідачем вчинено перерахунок пенсії без обмежень. Такого висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 06.02.2025 у справі № 520/909/25.

Відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно Рішення КСУ № 6-рп/2012 від 13.03.2012 Конституційний Суд України у своїх рішеннях вже висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів:закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1 -рп/99, від 5 квітня 2001 року № З-рп/2

Таким чином, положення ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та Постанови КМУ № 1778 від 30.12.2025 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки не мають зворотної дії в часі, погіршують майновий стан позивача та суперечать статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ "Про прокуратуру" та ч. 2 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ч. 2 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

У Постанові від 11.08.2023 у адміністративній справі № 380/103/22 Верховний Суд зауважив наступне: « 20. Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи».

Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. У разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Щодо позовної вимоги допустити негайне виконання рішення в частині виплати за один місяць у розмірі 58360,57 грн, суд повідомляє настуне.

Що стосується звернення судового рішення до негайного виконання в частині виплати за один місяць у розмірі 58360,57 грн, то згідно п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Із зазначеного слідує, що негайно виконуються рішення суду саме про стягнення пенсії, що є вимогою майнового характеру. Однак зобов`язання вчинити дії, в тому числі перерахувати та виплатити пенсію, є вимогою немайнового характеру та, відповідно, не є тотожною за своїм значенням вимозі про стягнення конкретної суми. Рішення суду у цій справі носить саме зобов`язальний характер.

Тому відсутні підстави для допущення до негайного виконання рішення суду в частині вимоги про зобов`язання виплати пенсію у межах стягнення за один місяць.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 1064,96 грн., яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 код ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01.01.2026 пенсії в обмеженому розмірі із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 та постанови Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ13844159) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виплату пенсії, нарахованої на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2021 у справі № 400/6132/20, без обмеження її розміру - 58360,57 грн. та понижень, встановлених постановами Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 та № 1778 від 30.12.2026, починаючи з 01.01.2026.

5. В частині негайного виконання рішення суду щодо виплати пенсії за один місяць у розмірі 58 360,57 грн - відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008 код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1 064,96 грн.

7.Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко