Рішення № 136437615, 11.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 рокусправа № 380/700/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач, Головне управління ПФУ в Одеській області), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.11.2025 № 134550029876 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу періоди військової строкової служби з 05.10.1983 по 07.10.1985, роботи з 01.07.2000 по 31.01.2003, з 03.02.2003 по 30.06.2004, з 01.08.2004 по 30.11.2004, з 01.01.2005 по 15.03.2006 та навчання з 01.09.1982 по 24.12.1986, а також призначити пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення, тобто з 18 вересня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є учасником бойових дій (посвідчення УБД серії НОМЕР_1 від 14.12.2015), на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 був призваний на військову службу за мобілізацією та безпосередньо брав участь у бойових діях у складі військової частини НОМЕР_2 , 14.07.2025 звільнений у відставку у зв`язку з досягненням граничного віку. 18 вересня 2025 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 30.09.2025 № 134550029876, зміненим рішенням від 13.11.2025 № 134550029876, позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років (страховий стаж позивача визначено в 18 років 10 місяців); до страхового стажу не зараховано періоди навчання з 01.09.1982 по 24.12.1986, військової строкової служби з 05.10.1983 по 07.10.1985 та роботи з 01.07.2000 по 31.01.2003, з 03.02.2003 по 30.06.2004, з 01.08.2004 по 30.11.2004, з 01.01.2005 по 15.03.2006. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки документи, подані ним, є достатніми для підтвердження відповідних стажевих періодів, а відповідач безпідставно застосував формальні підстави відмови, перекладаючи на нього наслідки неналежного оформлення документів роботодавцем та технічного дефекту скану оригіналу довідки. На його думку, з урахуванням зазначених додаткових стажевих періодів він має достатній страховий стаж для призначення дострокової пенсії за віком. Тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 19.01.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 30.01.2026, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058 право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, особи, яким надано статус учасника бойових дій, після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років. Відповідач зазначив, що страхового стажу позивача (18 років 10 місяців) недостатньо для призначення дострокової пенсії, при цьому до страхового стажу не зараховано спірні періоди з таких підстав: період навчання з 01.09.1982 по 24.12.1986 перетинається з підтвердженим періодом військової строкової служби та потребує підтвердження денної форми навчання; період військової строкової служби з 05.10.1983 по 07.10.1985 не зараховано, оскільки у сканованому документі дати початку та закінчення служби і реквізити наказів «непридатні для сприйняття змісту»; періоди роботи з 01.07.2000 по 31.01.2003, з 03.02.2003 по 30.06.2004, з 01.08.2004 по 30.11.2004, з 01.01.2005 по 15.03.2006 не зараховано, оскільки у записі про звільнення в трудовій книжці відсутній підпис відповідальної особи та немає відомостей у Реєстрі застрахованих осіб (форма ОК-5). Також відповідач посилається на позицію Верховного Суду у постанові від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18, згідно з якою суд не може підміняти Пенсійний фонд у вирішенні питань, що відносяться до його компетенції. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, та встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій. Посвідчення УБД серії НОМЕР_1 від 14.12.2015 видане у зв`язку з проходженням військової служби та безпосередньою участю позивача у заходах із забезпечення оборони України. На підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 позивача призвано на військову службу за мобілізацією, у складі військової частини НОМЕР_2 він проходив службу радіотелефоністом і безпосередньо брав участь у бойових діях у Часовоярській міській територіальній громаді Бахмутського району Донецької області. 14.07.2025 позивача звільнено у відставку за підпунктом «а» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на службі.

18 вересня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності справу передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.09.2025 № 134550029876, зміненим рішенням від 13.11.2025 № 134550029876, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років, а також за статтею 26 цього ж Закону за відсутності стажу 32 роки. Страховий стаж позивача визначено в 18 років 10 місяців.

Згідно з зазначеним рішенням до страхового стажу позивача не зараховано такі періоди: з 01.09.1982 по 24.12.1986 навчання у Львівському культурно-освітньому училищі (диплом від 24.12.1986 НОМЕР_3 ), оскільки цей період перетинається з підтвердженим періодом військової строкової служби і Головне управління вимагало підтвердження денної форми навчання; з 05.10.1983 по 07.10.1985 військова строкова служба у Радянській Армії (довідка від 17.09.2025 № 76, видана ІНФОРМАЦІЯ_2 ), оскільки, на думку відповідача, у сканованому документі дати початку та закінчення служби і реквізити наказів «непридатні для сприйняття змісту»; з 01.07.2000 по 31.01.2003, з 03.02.2003 по 30.06.2004, з 01.08.2004 по 30.11.2004, з 01.01.2005 по 15.03.2006 робота за трудовою книжкою серії НОМЕР_4 від 02.09.1986, оскільки у записі про звільнення відсутній підпис відповідальної особи та немає відомостей у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5).

Позивач проходив строкову військову службу у Радянській Армії з 05.10.1983 по 07.10.1985, що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.09.2025 № 76, виданою на підставі облікової картки до військового квитка НОМЕР_5 ; самим військовим квитком серії НОМЕР_5 , у якому відображено відомості про призив (05.10.1983, наказ МО СРСР № 36619 від 27.09.1983) та звільнення в запас (07.10.1985, наказ МО СРСР № 236 від 27.09.1985); трудовою книжкою серії НОМЕР_4 , де запис № 1 фіксує вступ до лав Радянської Армії 04.10.1983 та вихід зі служби 07.10.1985.

ОСОБА_1 навчався у Львівському культурно-освітньому училищі з 01.09.1982 по 24.12.1986, що підтверджується дипломом від 24.12.1986 НОМЕР_3 .

Факт трудових відносин позивача в періоди з 01.07.2000 по 31.01.2003, з 03.02.2003 по 30.06.2004, з 01.08.2004 по 30.11.2004 та з 01.01.2005 по 15.03.2006 підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_4 .

Зокрема, згідно з записами № 7 та № 8 трудової книжки, позивача 19.11.1999 зараховано на посаду режисера-постановника 7-ї категорії ТМЦ «Юнівер» (наказ № 5 від 19.11.1999) та звільнення 15.03.2006 у зв`язку з переведенням на ДП «Молодість» (наказ № 3 від 15.03.2006).

Відповідно до форми ОК-5 (виписка з реєстру застрахованих осіб ДР ЗДСС від 22.09.2025) починаючи з березня 2006 року наявні відомості по страхувальнику з кодом НОМЕР_6 (ДП «Молодість»), що підтверджує безперервність трудової діяльності позивача, відображеної в трудовій книжці.

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.11.2025 № 134550029876 щодо відмови у призначенні пенсії за віком та незарахуванні до страхового стажу спірних періодів навчання, військової строкової служби та роботи, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058 право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Згідно зі статтею 24 Закону № 1058 страховий стаж це період, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачено страхові внески в розмірі не меншому за мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється органами Пенсійного фонду за даними системи персоніфікованого обліку, а за періоди до його впровадження на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше (частина 2 статті 24). Частиною 4 статті 24 Закону № 1058 встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки або у разі наявності в ній неправильних чи неточних записів для підтвердження трудового стажу приймаються, зокрема, дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки та інші документи, що містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до статті 91 Закону № 1788-XII (у редакції, чинній до 01.01.2004) до загального трудового стажу зараховувалися, зокрема, навчання у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, училищах і школах з підготовки кадрів, а також строкова військова служба.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що позивач має статус учасника бойових дій (посвідчення УБД серії НОМЕР_1 від 14.12.2015).

Матеріали справи також підтверджують, що на момент звернення за пенсією (18.09.2025) позивач досяг віку 60 років 02 місяці, тобто перевищив встановлений пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058 мінімальний пенсійний вік 55 років. Таким чином, перша умова для призначення дострокової пенсії виконана.

Підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду військової строкової служби з 05.10.1983 по 07.10.1985 відповідач вказав, що «у сканованому оригіналі документу дата початку та накази початку служби та звільнення зі служби непридатні для сприйняття змісту».

Суд вважає таку підставу необґрунтованою з огляду на таке.

Суд враховує, що відповідач мав у своєму розпорядженні не лише скановану копію довідки, а й інші докази: трудову книжку та військовий квиток, зміст яких цілком збігається за датами та підтверджує факт проходження служби. Системне тлумачення пункту 4.7 Порядку № 22-1 зобов`язує орган, що призначає пенсію, здійснити всебічний, повний і об`єктивний розгляд всіх поданих документів, а не відмовляти лише через технічний дефект скан-копії одного з них.

Зміст довідки № 76 від 17.09.2025, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 є читабельним: у ній прямо зазначено дату початку служби (05 жовтня 1983 року), підставу призову, дату звільнення (07 жовтня 1985 року) та підставу звільнення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах Касаційного адміністративного суду від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19 та від 17.09.2024 у справі № 440/4164/23, формальні неточності чи технічні вади документів не можуть слугувати підставою для позбавлення особи права на пенсійне забезпечення, якщо факт трудової або іншої діяльності підтверджено в цілому. Верховний Суд наголошував, що перевірка достовірності виданих документів є обов`язком саме пенсійного органу, а сумніви останнього не можуть автоматично перекладатися на заявника.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що період військової строкової служби позивача з 05.10.1983 по 07.10.1985 (1 рік 11 місяців 02 дні) підлягає зарахуванню до страхового стажу відповідно до статті 91 Закону № 1788-XII у поєднанні з частиною 4 статті 24 Закону № 1058.

Підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи з 01.07.2000 по 31.01.2003, з 03.02.2003 по 30.06.2004, з 01.08.2004 по 30.11.2004 та з 01.01.2005 по 15.03.2006 відповідач вказав дві обставини: відсутність підпису відповідальної особи в записі про звільнення в трудовій книжці та відсутність відповідних відомостей у реєстрі застрахованих осіб (форма ОК-5). Суд з такою позицією відповідача не погоджується, з огляду на таке.

Пунктами 4.1 та 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін`юсту та Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58, передбачено, що відповідальність за правильне та своєчасне внесення записів до трудової книжки покладено на керівника підприємства або уповноважену ним особу. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 встановлено, що відповідальність за організацію ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. Таким чином, відсутність підпису відповідальної особи в записі про звільнення є порушенням з боку роботодавця, а не самого працівника.

Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. Так, у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 Верховний Суд зазначив, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки для особи, яка допустила такі порушення (тобто для роботодавця), але не для самого працівника.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі № 593/283/17: формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. У постанові від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19 Верховний Суд прямо вказав, що на позивача не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Щодо відсутності відомостей у Реєстрі застрахованих осіб суд зазначає таке. Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування запроваджувався поетапно з 1998 року, а обов`язковим він став лише з 01.07.2000. При цьому відповідальність за подання відомостей про застрахованих осіб покладалася на страхувальників (роботодавців), а не на самих застрахованих. Відсутність даних у Реєстрі через неподання страхувальником відповідних відомостей не може автоматично виключати зарахування періоду стажу, якщо він підтверджується належними первинними документами (трудовою книжкою тощо). Такий підхід відповідає позиції Конституційного Суду України щодо недопустимості надмірного формалізму при реалізації конституційного права на соціальний захист (стаття 46 Конституції України).

Суд також враховує, що відповідно до форми ОК-5 (виписка з реєстру застрахованих осіб ДР ЗДСС від 22.09.2025) починаючи з березня 2006 року наявні відомості по страхувальнику з кодом 21670271 (ДП «Молодість»), тобто підтверджується безперервність трудової діяльності позивача, яку відображено й у трудовій книжці. Те, що відповідні відомості за 2000 2006 роки не внесені страхувальником до Реєстру, свідчить про порушення страхувальником своїх обов`язків, а не про відсутність трудових відносин.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що спірні періоди роботи позивача з 01.07.2000 по 31.01.2003, з 03.02.2003 по 30.06.2004, з 01.08.2004 по 30.11.2004, з 01.01.2005 по 15.03.2006 загальною тривалістю приблизно 5 років 06 місяців підлягають зарахуванню до страхового стажу на підставі трудової книжки як основного підтверджуючого документа.

Підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1982 по 24.12.1986 у Львівському культурно-освітньому училищі (диплом від 24.12.1986 НОМЕР_3 ) відповідач вказав те, що цей період перетинається з підтвердженим періодом військової служби, та необхідність уточнення денної форми навчання. Суд з такою позицією відповідача також не погоджується.

За правилами статті 91 Закону № 1788-XII, які відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058 застосовуються до періодів стажу, що мали місце до 01.01.2004, до трудового (страхового) стажу зараховувалися як навчання у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, так і строкова військова служба. Часткове перекриття періоду навчання періодом строкової служби не позбавляло особу права на зарахування періоду навчання в тій частині, в якій вони не збігаються. Трудова книжка позивача підтверджує, що після закінчення строкової служби (07.10.1985) і до початку роботи (01.09.1986 дата заповнення трудової книжки і прийняття на роботу) він продовжував (завершував) навчання, отримавши диплом 24.12.1986.

Щодо аргументу відповідача про необхідність уточнення «денної форми навчання» суд зазначає, що Порядок № 637 та чинне законодавство не зобов`язували заявника надавати окремий документ про форму навчання достатнім є сам диплом як первинний підтверджуючий документ про здобуття освіти. Орган, що призначає пенсію, мав право запитати уточнюючі документи в порядку пункту 4.7 Порядку № 22-1, однак не мав права автоматично відмовляти у зарахуванні стажевого періоду за наявності диплому. Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 у справі № 672/914/16-а наголошував, що сумніви пенсійного органу щодо обґрунтованості документів самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що період навчання позивача з 01.09.1982 по 24.12.1986 (з урахуванням того, що період з 05.10.1983 по 07.10.1985 вже підлягає зарахуванню як строкова служба, частина періоду навчання поза межами служби становить щонайменше 2 роки 01 місяць 08 днів) підлягає зарахуванню до страхового стажу. Питання щодо способу підрахунку (чи зараховувати період навчання та період служби роздільно, чи тільки некумулятивну частину навчання) підлягає вирішенню відповідачем під час нового розрахунку стажу з урахуванням правової оцінки суду.

Відповідно до розрахунку відповідача, зафіксованого у формі РС-право від 13.11.2025, зарахований страховий стаж позивача становить 18 років 10 місяців. З урахуванням зарахування до страхового стажу спірних періодів військової строкової служби (05.10.1983 07.10.1985) тривалістю приблизно 2 роки, спірних періодів роботи (01.07.2000 31.01.2003, 03.02.2003 30.06.2004, 01.08.2004 30.11.2004, 01.01.2005 15.03.2006) тривалістю приблизно 5 років 06 місяців та періоду навчання щонайменше 2 роки, загальний страховий стаж позивача становитиме не менше 26 років 04 місяці, що перевищує необхідний мінімум у 25 років для призначення дострокової пенсії за пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058.

Враховуючи, що позивач досяг віку 60 років 02 місяці, має статус учасника бойових дій та страховий стаж більше 25 років, що відповідає умовам, визначеним пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд приходить до висновку про наявність у позивача права на призначення дострокової пенсії за віком з дня звернення, тобто з 18.09.2025.

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18 стосовно неможливості суду підміняти Пенсійний фонд у вирішенні питань, що відносяться до його компетенції, суд зазначає таке. Зазначена постанова Верховного Суду стосується ситуацій, коли суб`єкт владних повноважень здійснює дискреційні повноваження, обираючи між кількома юридично допустимими рішеннями. Однак у правовідносинах щодо призначення пенсії жодного поля для розсуду немає: при наявності всіх передбачених законом підстав (необхідний вік та страховий стаж) орган Пенсійного фонду зобов`язаний призначити пенсію, і жодної альтернативи у нього немає. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, у постановах від 09.06.2021 у справі № 340/576/19 та від 17.01.2023 у справі № 580/8208/21.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання у спосіб, що відповідає закону, лише коли прийняття рішення передбачає право органу діяти на власний розсуд. У справах, де за наявності встановлених фактичних обставин закон прямо вказує на обов`язкове рішення, суд може зобов`язати орган прийняти конкретне рішення. Оскільки судом встановлено, що позивач відповідає всім умовам, передбаченим пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058, суд вправі зобов`язати відповідача призначити пенсію.

Відповідно до пункту 1.8 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом заяви, тобто 18.09.2025. Пенсія підлягає призначенню саме з цієї дати.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку діям відповідача, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 13.11.2025 № 134550029876 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком та незарахуванні до страхового стажу спірних періодів навчання, військової строкової служби та роботи не відповідає визначеним частиною 2 статті 2 КАС України критеріям поведінки суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах та порушує право позивача на пенсійне забезпечення, тому таке рішення слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат, останнім не надано, то такі, в силу приписів ст. 139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 13.11.2025 № 134550029876 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 18 вересня 2025 року, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) такі періоди: період військової строкової служби з 05.10.1983 по 07.10.1985; періоди роботи з 01.07.2000 по 31.01.2003, з 03.02.2003 по 30.06.2004, з 01.08.2004 по 30.11.2004, з 01.01.2005 по 15.03.2006; період навчання з 01.09.1982 по 24.12.1986 (у частині, що не перекривається періодом зарахованої строкової служби, у порядку, визначеному законодавством, що діяло до 01.01.2004).

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.