Рішення № 136437008, 12.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року № 320/1494/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження питання про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранспетрол» до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №320/1494/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранспетрол» до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України.

Товариство просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у м. Києві про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10693344/44735585 від 29.02.2024;

- зобов`язати відповідача-2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 53 від 29.06.2023, датою її фактичного подання платником податків на реєстрацію, а саме 18.07.2023.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі №320/1494/25 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранспетрол» задоволено повністю.

Цим же рішенням стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранспетрол» (код ЄДРПОУ: 44735585; місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 23/25, офіс 4) судовий збір в розмірі 6056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 0 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, буд. 33/19).

У подальшому до Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі, із проханням вирішити питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. До заяви долучено відповідні докази.

З огляду на положення частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку про можливість розгляду питання про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі в порядку письмового провадження.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для ухвалення додаткового судового рішення суд зазначає таке.

Згідно із частинами першою та п`ятою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

За правилами пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Цією ж статтею передбачено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина друга статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, додаткове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (рішення чи ухвали), внаслідок чого залишилися невирішеними певні питання, зокрема, питання стосовно розподілу судових витрат та визначення способу виконання судового рішення, якщо суд вирішив питання про право.

При цьому додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення та встановлювати для сторін нові права або обов`язки, якщо такі не підлягали дослідженню під час розгляду адміністративної справи.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі №320/1494/25, встановив, що питання стосовно розподілу судових витрат на професійно правничу допомогу не вирішувалося.

Приписами частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим, суд звертає увагу, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 цього Кодексу щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У силу вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 59 Конституції України регламентовано, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із частиною другою статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України, представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При цьому, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).

За визначенням у пункті 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI ).

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно зі статтею 13 Закону № 5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Видами адвокатської діяльності, зокрема, є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (стаття 19 Закону № 5076-VI).

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 640/19275/18 та, відповідно, до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

За положеннями частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане з суддівським розсудом (дискреційні повноваження)

У відповідності до положень статті 139 Кодексу, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Захист» був укладений Договір про надання правової допомоги №01-08/01/2024 від 08.01.2024 та Додаткова угода №17 від 03.06.2024 до Договору щодо судового оскарження рішення про відмову у реєстрації ПН №53 від 29.06.2023 в ЄРПН.

На виконання Договору та Додаткової угоди, АО «Захист» призначило для представництва інтересів Позивача у цій справі адвоката Семенова Ігоря Віталійовича. Повноваження адвоката Семенова І.В. підтверджуються ордером серії АА №1202777 від 26.01.2024 та довіреністю, що видана на представництво інтересів позивача у суді.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг АО «Захист» та понесених ним витрат в суді першої інстанції, а саме адвокатом Семеновим I.В. складені та підписані процесуальні документи: позовна заява з додатками, відповідь на відзив з додатками, всі заяви клопотання по справі.

Розмір винагороди за надання правової допомоги у суді першої інстанції визначений позивачем та АО «Захист» у Додатковій угоді №17 від 03.06.2024 до Договору у виді фіксованої суми, яка становить 20000,00 грн.

Детальний опис робіт (наданих послуг), фактично виконаних адвокатом у цій справі, доданий до заяви про ухвалення додаткового рішення та досліджений судом.

Сплата витрат на професійну правничу допомогу здійснена позивачем відповідно до умов Додаткової угоди до договору та підтверджується такими документами: рахунком на оплату АО «Захист» №01/2 від 26.01.2026, платіжною інструкцією №1319 від 26.01.2026, випискою з поточного рахунку АО «Захист» за 27.01.2026 про надходження коштів за Додатковою угодою, актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №2 від 28.01.2026.

Так, виходячи з обставин розгляду цієї справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом та значимості таких дій у справі, зважаючи на критерій розумності розміру витрат, суд доходить висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги підлягає зменшенню.

У зв`язку із цим, суд присуджує позивачеві 9 000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 132, 134, 241 - 246, 252, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

заяву про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранспетрол» (код ЄДРПОУ: 44735585; місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, буд. 23/25, офіс 4) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, буд. 33/19) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн (дев`ять тисяч двісті гривень 00 копійок).

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Суддя Скрипка І.М.