Рішення № 136435781, 11.05.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року Справа№200/10389/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, до відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 10.12.2025 року №262340032791, та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, до відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 10.12.2025 року №262340032791, та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до Територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання із заявою від 02.12.2025 щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно із п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач 1) від 10.12.2025 №262340032791 було повідомлено про неможливість призначення пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Позивач зазначив, що територіальний орган ПФУ підтвердив наявність у нього 37 років 11 місяців 06 днів страхового стажу, у тому числі 6 років за Списком №1, пільговий стаж становить 9 років, 05 місяців, 29 днів, з необхідних 10 пільгових років для підтвердження права на призначення пенсії. Позивач зауважив, що з даними діями відповідача 1 він не погоджується.

Відповідачем 1 було надано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив наступне, що за принципом екстериторіальності документи позивача розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та відповідно рішення про відмову у призначенні пенсії за результатами розгляду поданих документів приймалося Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Відповідач 1 зауважив, що станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивач досяг віку 50 років 10 днів. Страховий стаж особи становить 37 років 11 місяців 06 днів (в т.ч. додаткові роки за Список № 1 06 років). Пільговий стаж особи становить 09 років 05 місяців 29 днів. До пільгового стажу за Списком № 1 зараховано період роботи з 29.08.2011 по 26.02.2018 згідно довідки від 24.03.2023 № 43, виданій ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська»». Інших довідок пільгового характеру не надавалось. До страхового стажу зараховано період проходження військової служби за контрактом з 26.02.2021 по 26.02.2022 згідно довідки від 24.03.2023 № 43, виданій ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» та з 27.02.2022 по 31.10.2025. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 02.10.1995 по 07.12.1995 згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 20.10.1999, оскільки період роботи передує даті видачі трудової книжки, тому потребує уточнення згідно первинних документів; період роботи з 01.07.2000 по 16.10.2000 згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 20.10.1999, оскільки відсутня інформація про даний період у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що містяться в системі персоніфікованого обліку; період роботи з 02.11.2000 по 05.03.2001 згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 20.10.1999, оскільки у записі про звільнення з роботи відсутня підстава його внесення (номер та дата наказу). Даний період роботи частково зараховано до страхового стажу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу; періоди роботи з 23.01.2002 по 09.07.2002, з 07.12.2002 по 17.02.2003, з 02.06.2004 по 05.08.2005 роки не зараховано, оскільки відсутні пільгові довідки. Одночасно зазначаємо, що до пільгового стажу за Списком №1 зараховано період роботи з 27.02.2018 по 26.02.2021, як служба в особливий період, який враховується до пільгового стажу. Відповідач 1 зазначив, що згідно поданої заяви та долучених документів право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особа матиме з 23.11.2026 року. Відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що 02.12.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою № 22573 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV. Пенсійна справа опрацьовувалась за принципом екстериторіальності відповідно до Порядку приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (зі змінами) Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Враховуючи вищезазначене, за результатом розгляду заяви від 02.12.2025 позивача, згідно із наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж станом на дату звернення становить 37 років 11 місяці 06 днів, у тому числі пільговий стаж роботи за Списком № 1 - 09 років 05 місяців 29 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV. Далі відповідачем 2 було процитоване зазначене відповідачем 1 у його спірному рішенні про відмову у призначенні позивачу пенсії та зазначене ним же у його відзиві на позовну заяву, тому суд вважає не дублювати цю інформацію. Відповідач 2 також просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 року відкрито провадження у справі. Ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлений відповідачу 1 строк для надання на адресу Донецького окружного адміністративного суду: відзив на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому; копії пенсійної справи позивача; копії довідки форми РС-право та довідки ОК-5. Встановлений відповідачу строк для надання на адресу Донецького окружного адміністративного суду: відзив на позовну заяву та усі наявні докази на підтвердження зазначеного у ньому. Звільнено позивача від сплати судового збору.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність кабінету електронного суду у представника позивача адвоката Дзісь А.Р. та відповідачів із відповідною відміткою в графі «доставлено» та графі «дата встановлення статусу» зазначено 06.01.2026.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , є громадянином України, про що свідчить наявна копія в матеріалах справи паспорту серії НОМЕР_3 виданим від 18.12.2000 року.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 виданого Кадровим центром Збройних Сил України від 27.04.2024 року, позивач є учасником бойових дій.

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ: 13814885), в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) - в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, 02.12.2025 позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, що підтверджується позовною заявою, відзивами на позовну заяву та насамперед рішенням про відмову в призначенні пенсії №262340032791 від 10.12.2025.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення про відмову в призначенні пенсії, прийнятому відповідачем 1 від 10.12.2025 №262340032791, в якому зазначене наступне: - «Відмова про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 02.12.2025. Вік заявника 50 років 10 днів. На пільгових умовах пенсія за віком призначається відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років, і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи. Страховий стаж особи становить 37 років 11 місяців 06 днів (в т.ч. додаткові роки за Список № 1 06 років). Пільговий стаж особи становить 09 років 05 місяців 29 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 02.10.1995 по 07.12.1995 згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 20.10.1999, оскільки період роботи передує даті видачі трудової книжки, тому потребує уточнення згідно первинних документів; період роботи з 01.07.2000 по 16.10.2000 згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 20.10.1999, оскільки відсутня інформація про даний період у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що містяться в системі персоніфікованого обліку. За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки; період роботи з 02.11.2000 по 05.03.2001 згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 20.10.1999, оскільки у записі про звільнення з роботи відсутня підстава його внесення (номер та дата наказу). Даний період роботи частково зараховано до страхового стажу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу. Згідно поданої заяви та долучених документів право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особа матиме з 23.11.2026.».

Позивач звертаючись з даним адміністративним позовом просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.12.2025 №262340032791 щодо відмови у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачу з 02.12.2025 пенсію зарахувавши до страхового стажу період роботи з 02.10.1995 по 07.12.1995, з 02.11.2000 по 05.03.2001, з 23.01.2002 по 09.07.2002, з 07.12.2002 по 17.02.2003, з 02.06.2004 по 05.08.2005 роки, з 27.02.2018 по 26.02.2021 роки за Списком №1.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначаються положеннями Закону № 1058-IV.

Відповідно до положень абз. 1 п. 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно з приписами абз. 3 п. 2 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає ст. 114 Закону № 1058-IV.

З оскаржуваного рішення №262340032791 від 10.12.2025 року, вбачається, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах стала відсутність у нього на момент звернення передбаченого ч.1 ст.114 Закону № 1058-IV пільгового стажу за Списком №1 10 років.

Положеннями п. 1 ч.2 ст. 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже наявність у позивача віку 50 років та страхового стажу 25 років, для призначення йому пенсії за Списком №1 у відповідності до приписів п.1 ч.2 ст.114 Закону України №1058-ІV відповідачем 1 не заперечується та відмова у призначенні такої стосується тільки відсутністю пільгового стажу за Списком №1 10 років (відповідачем 1 підтверджена наявність пільгового стажу 09 років 05 місяців 29 днів.

Відповідно до частини п`ятої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

18.11.2005 року Міністерством праці та соціальної політики України було прийнято наказ № 383, яким затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Відповідно до п. 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно з п. 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Судом установлено, що посади, на яких працював позивач у спірні періоди, віднесені до Списків № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що були чинними у вказані періоди роботи позивача (постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, від 16.01.2003 року № 36 та від 24.06.2016 року № 461).

Порядок підтвердження стажу роботи регулюється положеннями ст.62 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ).

Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень пп. 2 п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637.

Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка і лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.

Водночас, надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки форми РС-право сформованої по позивачу, станом на час його звернення до органів ПФУ з відповідною заявою, з якої судом було встановлено, що позивачу не були зараховані наступні періоди його трудової діяльності до страхового стажу за Списком №1 з урахуванням заявлених ним позовних вимог:

- з 02.10.1995 по 07.12.1995 року, оскільки період роботи передує даті видачі трудової книжки тому потребує уточнення згідно первинних документів;

до пільгового стажу за Списком №1 з урахуванням заявлених ним позовних вимог:

- з 02.11.2000 по 05.03.2001 року, оскільки у записі про звільнення з роботи відсутня підстава його внесення (номер та дата наказу). Даний період роботи частково зараховано до страхового стажу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу;

- з 23.01.2002 по 09.07.2002, з 07.12.2002 по 17.02.2003, з 02.06.2004 по 05.08.2005 роки.

Слід зауважити, що відповідач 1 у своєму відзиві щодо періоду проходження позивачем військової служби в особливий період з 27.02.2018 по 26.02.2021 роки зазначив наступне: - «Одночасно зазначаємо, що до пільгового стажу за Списком №1 зараховано період роботи з 27.02.2018 по 26.02.2021, як служба в особливий період, який враховується до пільгового стажу.».

В свою чергу, з наявної копії в матеріалах справи довідки форми РС-право суд встановив, що відповідачем 1 було зараховано позивачу до пільгового стажу за Списком №1 наступні періоди з 29.08.2011 по 26.02.2018 року 6 років 07 місяців 0 днів та у спірному рішенні відповідача 2 від 10.12.2025 року зазначено пільговий стаж особи становить 09 років 05 місяців 29 днів.

Військова служба позивача в особливий період з 27.02.2018 по 26.02.2021 року становить 3 роки, з урахуванням наведеного пільговий стаж позивача за Списком №1 з урахуванням зазначеного відповідачем 1 у його відзиві має становити 09 років 07 місяців 0 днів.

Щодо позовних вимог позивача в частині зарахування до його страхового та пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 02.10.1995 по 07.12.1995 року, суд зазначає наступне.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією дублікату трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 дата заповнення 20.10.1999 року, у спірний період з 02.10.1995 по 07.12.1995 року позивач працював прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті на ділянці підготовчих робіт номера записів 6 та 7.

Суд не погоджується із зазначеним відповідачем 1 стосовно надання уточнюючої довідки згідно первинних документів, оскільки відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі №654/890/17.

З урахуванням наведеного, період роботи позивача з 02.10.1995 по 07.12.1995 року підлягає зарахуванню позивачу до страхового стажу.

Щодо позовних вимог позивача в частині зарахування до його пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 02.11.2000 по 05.03.2001 року, з 23.01.2002 по 09.07.2002 року, з 07.12.2002 по 17.02.2003 року та з 02.06.1004 по 05.08.2005 року, суд зазначає наступне.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією дублікату трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 дата заповнення 20.10.1999 року, у спірний період:

- з 02.11.2000 по 05.03.2001 року позивач працював підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті на ділянці підготовчих робіт номера записів 11 та 12;

- з 23.01.2002 по 09.07.2002 року працював прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею номера записів 13 та 14;

- з 07.12.2002 по 17.02.2003 року працював гірником з повним робочим днем під землею на ділянці №2, номера записів 15 та 16;

- з 02.06.2004 по 05.08.2005 року працював виконуючим обов`язки гірника з повним робочим днем у шахті, номера записів 18 та 19.

Отже, суд вже зазначав по справі, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі №654/890/17.

Водночас, надання уточнюючої довідки підприємства, установи, організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності необхідних записів у трудовій книжці, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги позивача щодо зобов`язання зарахувати до його пільгового стажу роботи за Списком №1 наступних періодів: з 02.11.2000 по 05.03.2001, з 23.01.2002 по 09.07.2002, з 07.12.2002 по 17.02.2003 та з 02.06.2004 по 05.08.2005 роки, підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача в частині зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 військову службу в особливий період з 27.02.2018 по 26.02.2021 року, суд вже зазначав, що цей період становить 3 роки та наявними доказами в матеріалах справи, а саме військовим квитком серії НОМЕР_5 ; наказом №479 від 01.03.2018 року ДП «Селидівугілля» ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» підтверджується проходження позивачем військової служби у спірний період з 27.02.2018 по 25.02.2021 року, що також не заперечується відповідачем 1 по справі та у відповідності до дублікату трудової книжки позивача він перед підписанням даного контракту працював прохідником підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті з 29.08.2011 по 25.02.2018 року.

Суд зазначає, що відповідно до п. 11 статті 11 Закону № 1058-IV, загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу».

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац п`ятий статті 1 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Згідно з ч. 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною другою статті 1-2 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону № 2011-ХІІ, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 17-1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) також передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України 17.07.1992 прийняв постанову № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Порядок № 393), пунктом 3 якого становлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.

Варто зауважити, що пункт 3 Порядку № 393 до 19.02.2022 був викладений у такій редакції: до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.

Однак, Кабінет Міністрів України постановою від 16.02.2022 № 119 (набрала чинності 19.02.2022) вніс зміни до згаданого пункту, внаслідок чого пільгове обчислення календарної вислуги можливе тільки для визначення розміру пенсії, а не її призначення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.06.2025 у справі №360/665/24.

З урахуванням наведеного, період військової служби позивача в особливий період з 27.02.2018 по 26.02.2021 року має бути також зарахований до його пільгового стажу за Списком №1.

Щодо Головного управління Пенсійного фонду України яке має здійснити це зарахування, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено розгляд заяви позивача за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яким й не було зараховані досліджені судом періоди роботи та проходження військової служби.

Отже, суд зобов`язує саме це Головне управління зарахувати позивачу до його страхового та пільгового стажу за Списком №1 зазначені судом періоди.

Доказів порушення прав позивача саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області судом під час розгляду даної справи не встановлено, з урахуванням наведеного позовні вимоги позивача в частині зобов`язання цього Головного управління задоволенню не підлягають.

Суд зауважує, що рішення суб`єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб`єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.

Підсумовуючи все вищенаведене та встановлене при розгляді справи, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії позивачу від 10.12.2025 №262340032791, прийнято не на підставі Конституції та законодавства України, а отже підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити йому з 02.12.2025 пенсію, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що по-перше: розгляд заяви позивача від 02.12.2025 року проведений саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, що підтверджується самим рішенням від 10.12.2025 року, отже належним відповідачем по справі є саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

По-друге: як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.80, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. N 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року N 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи, що відповідачем 1 ще не зараховано спірних періодів роботи позивача відповідно до висновків суду по даній справі, таким чином суд дійшов висновку, що в даному випадку ця позовна вимога є передчасною та такою, що задоволенню не підлягає.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 №262340032791 від 10.12.2025 року про відмову в призначенні пенсії позивачу та зобов`язати відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача від 02.12.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням при повторному розгляді вказаної заяви до його страхового стажу: період роботи з 02.10.1995 по 07.12.1995 року; до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоди: з 02.11.2000 по 05.03.2001, з 23.01.2002 по 09.07.2002, з 07.12.2002 по 17.02.2003, з 02.06.2004 по 05.08.2005 роки, з 27.02.2018 по 26.02.2021 роки, з урахуванням висновків суду по цій справі.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору підстави для його розподілу відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд.10, ЄДРПОУ: 13814885), до відповідача 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення від 10.12.2025 року №262340032791, та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ: 13814885) №262340032791 від 10.12.2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Зобов`язати відповідача 1 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ: 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 02.12.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням при повторному розгляді вказаної заяви до його страхового стажу: період роботи з 02.10.1995 по 07.12.1995 року; до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоди: з 02.11.2000 по 05.03.2001, з 23.01.2002 по 09.07.2002, з 07.12.2002 по 17.02.2003, з 02.06.2004 по 05.08.2005 роки, з 27.02.2018 по 26.02.2021 роки, з урахуванням висновків суду по цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11 травня 2026 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець