Ухвала суду № 136435603, 12.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 травня 2026 року Справа 160/9773/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про розгляд справи в порядку загального позовного провадження,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо невирішення порушених питань у скарзі ОСОБА_1 від 13.02.2026 року, поданої відповідно до норм Закону України «Про звернення громадян»;

- зобов`язати Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 13.02.2026 року із вирішенням порушених у ній питань відповідно до норм Закону України «Про звернення громадян».

21.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

07.05.2026 року Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідачем зазначено, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного може обмежити можливість відповідача належним чином обґрунтувати свою правову позицію, надати усні пояснення, заявити клопотання, а також звернути увагу суду на специфіку даної справи. Також є вірогідність, що дана справа може мати прецедентне значення для інших аналогічних правовідносин у системі органів юстиції, що обумовлює необхідність її розгляду із дотриманням підвищених стандартів змагальності та процесуальних гарантій. Крім цього, відповідач наголосив, що питання віднесення справи до категорії справ незначної складності безпосередньо впливає на права відповідача щодо оскарження прийнятого рішення за результатом розгляду справи.

Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3, 4 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Згідно ч.2, 3, 4 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Згідно п.2 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Кодексом адміністративного судочинства України визначено перелік адміністративних справ, які належить розглядати за правилами загального позовного провадження. В свою чергу, дана адміністративна справа не віднесена до вказаного переліку.

Суд зауважує, що характер спірних правовідносин та предмет доказування, а саме: визнання протиправними дії щодо невирішення порушених питань у скарзі, поданої відповідно до норм Закону України «Про звернення громадян», є незначної складності та не вимагає проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Суд зазначає, що відповідачем не наведено об`єктивних підстав із наданням підтверджуючих доказів щодо необхідності розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження.

Щодо доводів відповідача про неможливість в подальшому оскаржити рішення у справі в касаційному порядку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню:

1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Суд зазначає, що призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження не позбавляє безумовного права на оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному або касаційному порядку.

Крім цього суд зауважує, що призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження жодним чином не позбавляє відповідача прав на подання пояснень та клопотань для повного та всебічного розгляду справи.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.12, 248, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовити.

Відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Горбалінський