Ухвала суду № 136435378, 11.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

11 травня 2026 року Справа № 160/37074/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі питання про звернення до Верховного Суду по справі № 160/37074/25,

УСТАНОВИВ:

29.12.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області щодо не підготовки, не оформлення і не надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області своєчасно у відповідності до вимог пенсійного законадавства України та не надання позивачу повідомлення про зміни у розмірі грошового забезпечення та оновленої довідки про розмір грошового забезпечення по посаді «Головний спеціаліст Управління Держспецзв`язку у Дніпропетровській області» (Старший інженер) ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абзацу 2 пункту 3 частини II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (в редакції від 22.05.2021 року), з врахуванням положень п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції від 30.08.2017 року), абз. 1, 2, 4, 5 пункту 5 постанови КМУ №45 від 13.02.2008 року (саме в редакції від 01.01.2016 року), постанови КМУ від 22.12.1995 року № 1037, постанови КМУ від 15.06.1994 року №414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 01.01.2025 року №1 «Про основні напрямки бюджетної політики Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на 2025 рік», п.1.1. витягу з наказу начальника Управління Держспецзв`язку у Дніпропетровській області від 16.06.2025 року №52-ОС, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання та всіх інших додаткових щомісячних видів грошового забезпечення та премії, у середніх розмірах, які були фактично виплачені у червні 2025 року, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (тобто станом на 01.01.2025 року 3028 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт (3,84 для 36 тарифного розряду) згідно з додатками 1, 7, 14, 15, 16 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 (в редакції від 30.08.2017 року), для проведення перерахунків розміру моєї пенсії з 01.07.2025 року з урахуванням судових рішень, які набрали законної сили, у справах №160/15594/21 №160/11917/22, №160/15034/22, №160/6383/23, №160/14315/23, №160/24445/23, №160/25084/23, №160/4932/24;

-зобов`язати Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у Дніпропетровській області підготувати, оформити і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відповідності до вимог пенсійного законадавства України, а також видати позивачу повідомлення про зміни у розмірі грошового забезпечення та оновленої довідки про розмір грошового забезпечення по посаді «Головний спеціаліст Управління Держспецзв`язку у Дніпропетровській області» (Старший інженер) ОСОБА_1 станом на 18.06.2025 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абзацу 2 пункту 3 частини II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (в редакції від 22.05.2021 року), з врахуванням положень п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції від 30.08.2017 року), абз. 1, 2, 4, 5 пункту 5 постанови КМУ №45 від 13.02.2008 року (саме в редакції від 01.01.2016 року), постанови КМУ від 22.12.1995 року №1037, постанови КМУ від 15.06.1994 року №414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 01.01.2025 року №1 «Про основні напрямки бюджетної політики Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України на 2025 рік», п.1.1. витягу з наказу начальника Управління Держспецзв`язку у Дніпропетровській області від 16.06.2025 року №52- ОС, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання та всіх інших додаткових щомісячних видів грошового забезпечення та премії, у середніх розмірах, які були фактично виплачені у червні 2025 року, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (тобто станом на 01.01.2025 року 3028 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт (3,84 для 36 тарифного розряду) згідно з додатками 1, 7, 14, 15, 16 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 (в редакції від 30.08.2017 року), для проведення перерахунків розміру моєї пенсії з 01.07.2025 року з урахуванням судових рішень, які набрали законної сили, у справах №160/15594/21, №160/11917/22, №160/15034/22, №160/6383/23, №160/14315/23, №160/24445/23, №160/25084/23, №160/4932/24.

Ухвалою від 31.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач подав до суду клопотання (вх. № 8960/26) про звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності (неконституційності) пункту 2 постанови КМУ від 12.05.2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України у відповідності до імперативних вимог та приписів ч. ч. 3, 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства у cправі № 160/37074/25.

Розглядаючи вказане клопотання, суд зазначає таке.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1 і 4 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Аналіз зазначених положень дозволяє дійти висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №640/13808/21.

Таким чином, публічно-правовим спором в адміністративному судочинстві є не будь-який спір, у якому однією із сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, що випливає із здійснення таким суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій щодо скаржника. Тобто, для наявності такого спору є обов`язковим наявність зв`язку між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушення прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема, пов`язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 16.08.2017 у справі №6-782цс17, від 23.08.2017 у справі №6-1093цс17.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

До справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Вказана позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.01.2019 по справі № 807/45/17.

Частиною другою статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

За змістом клопотання позивач наголошує про необхідність звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності (неконституційності) пункту 2 постанови КМУ від 12.05.2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», яке по суті є правом суду, а не обов`язком.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на зміст заявлених позовних вимог у цій справі, суд не вбачає підстав для задоволення означеного клопотання.

Керуючись ст. ст. 243, 248, 256, 293, 294, 295 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності (неконституційності) пункту 2 постанови КМУ від 12.05.2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України у відповідності до імперативних вимог та приписів ч. ч. 3, 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства у cправі № 160/37074/25,- відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складений 11.05.2026.

Суддя О.В. Царікова