Рішення № 136433659, 11.05.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/2451/26

Провадження № 2/750/1907/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді - Косенка О.Д.,

секретар судових засідань - Суконнова В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «БІЗНЕС К І Т» про визнання права власності, зняття арешту з майна та зобов`язання вчинити певні дії, треті особи: АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях м. Чернігів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі Позивач) у березні 2026 року звернувся до суду з позовом до ТОВ «БІЗНЕС КІТ» (далі Відповідач) про визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії, треті особи: АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях м. Чернігів.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що він є власником автомобіля марки ГАЗ, модель 3302, яким користувався до моменту, коли при перевірці транспортного засобу працівниками патрульної поліції з`ясувалося, що автомобіль знаходиться у розшуку за постановою державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15 грудня 2020 року про накладення арешту на все майно у виконавчому провадженні №59069338.

Боржником в указаному виконавчому провадженні є ТОВ «Бізнес К І Т», стягувачем АТ «ПриватБанк». Позивач не є стороною виконавчого провадження, стосовно нього відсутні в органах ДВС незакінчені виконавчі провадження, а тому обмеження у користуванні автомобілем, накладені державним виконавцем, порушують його законні права як власника транспортного засобу.

Ухвалою суду від 03.03.2026 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від відповідача відзив на позов до суду не надходив.

У визначений судом строк, представником третьої особи АТ КБ «ПриватБанк» адвокатом Рожком С.М. надано письмові пояснення на позов, у якому заперечується проти задоволення позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять будь-якого належного та допустимого доказу, що на майно позивача (транспортний засіб) накладений арешт в рамках певного виконавчого провадження. Представник посилається на інформацію Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у листі №15929/3.2-25/вх.С-2238-25 від 22.05.2025, згідно з якою постанова про арешт майна боржника, а саме транспортного засобу марки: ГАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 від 15.12.2020 державним виконавцем не виносилась.

Від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях надійшло до суду письмове пояснення, за змістом якого Третя особа вказує на відсутність у неї статусу юридичної особи, а тому з огляду на положення ст. ст. 46-48 ЦПК України Центр не може бути самостійним учасником даної справи.

Ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання, Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях виключено зі складу учасників справи з урахуванням пояснення, а також з огляду на наступне.

Частиною першою статті 42 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідно до статей 46, 47 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи; здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Відповідно до Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС), затвердженого наказом ГСЦ МВС від 16 квітня 2024 року № 67 (у редакції наказу ГСЦ МВС від 08 травня 2025 року № 113) РСЦ ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях є відокремленим підрозділом Головного сервісного центру МВС, утвореним на правах філії без статусу юридичної особи.

Згідно з інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повне найменування юридичної особи Головний сервісний центр МВС, скорочене ГСЦ МВС, код ЄДРПОУ 40109173. З огляду на зазначене, регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) не є юридичною особою, а тому не має процесуальної правоздатності та процесуальної дієздатності та не може бути стороною у справі.

Суд також враховує, що сервісні центри МВС здійснюють реєстрацію транспортних засобів, а не права власності на них, що є предметом спору, а тому рішення по справі не вплину на взаємні права і обов`язки Позивача та Головного сервісного центру МВС.

Ухвалою суду від 11.05.2026 задоволено клопотання представника Позивача адвоката Веремій Т.М., позовну вимогу про знаття арешту, накладеного постановою про арешт всього майна боржника (ТОВ «Бізнес КІТ») державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 24.06.2019 року у виконавчому провадженні № 59069338, яке входить до зведеного виконавчого провадження №69917341, з рухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , а саме: транспортного засобу марки ГАЗ, модель 3302, 2006 року випуску, тип: загальний вантажний загальний бортовий малотонажний-В, номер шасі: НОМЕР_3 , номер кузова: НОМЕР_2 , колір білий, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_4 від 31.10.2019 залишено без розгляду.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, від представника Позивача та третіх осіб надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи ТОВ «БІЗНЕС КІТ» повідомлялося належним чином шляхом направлення рекомендованої поштової кореспонденції, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі 496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Дослідивши письмові матеріали справи, надавши оцінку доводам сторін, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки ГАЗ, модель 3302, 2006 року випуску, тип: загальний вантажний-загальний бортовий малотонажний-В, номер шасі: НОМЕР_3 , номер кузова: НОМЕР_2 , колір - білий, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого ТСЦ 7441 31.10.2019 (а.с. 34 зворот), а також витягом з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, сформованого на засобами ІС «Електронний кабінет водія» на сайті Головного сервісного центру МВС 25.07.2025 (т.1 а.с. 15).

За змістом письмового пояснення у справі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях від 16.03.2026, яке суд враховує як письмовий доказ в порядку ст. 95 ЦПК України (а.с. 71-74), згідно з даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 10.03.2026 транспортний засіб ГАЗ 3302, 2006 р.в., білого кольору, № двигуна НОМЕР_5 , № шасі НОМЕР_2 , № кузова НОМЕР_3 зареєстрований за гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ). Дата державної реєстрації 31.10.2019, підстава перереєстрація на нового власника за договором купівлі-продажу, укладеним у суб`єкта господарювання, що здійснює оптову/роздрібну торгівлю транспортними засобами/їх частинами, що мають ідентифікаційні номери. Власниками транспортного засобу згідно ЄДРТЗ були: 31.10.2019 - по даний час ОСОБА_1 ; 17.06.2015-31.10.2019 ОСОБА_2 ; НОМЕР_6 ОСОБА_3 ; 13.08.2008-05.12.2008 ТОВ «Бізнес К І Т» (18.11.2008 автомобіль знятий з обліку для реалізації, 05.12.2008 зареєстрований за новим власником ОСОБА_3 ); 27.05.2006-13.08.2008 ТОВ «Перша західно-українська лізингова компанія». Також повідомлено, що станом на 10.03.2026 у ЄДРТЗ відсутні відомості щодо обмежень/обтяжень та/або заборон відчуження щодо спірного транспортного засобу ГАЗ 3302, 2006 р.в., білого кольору, № двигуна НОМЕР_5 , № шасі НОМЕР_2 , № кузова НОМЕР_3 .

Згідно з наданим Позивачем Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №97970226 від 27.06.2025, будь-який тип обтяження за параметром пошуку - Х9633020062124725 у вказаному реєстрі відсутній.

Як вбачається з листа на адресу Позивача від Голосіївського ВДВС у місті Києві від 25.04.2025, у рамках вказаного виконавчого провадження № 59069338 державним виконавцем 15.12.2020 оголошено транспортний засіб марки: ГАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , УШ/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , оскільки згідно відповіді на запит №91056047 від 23.11.2020 МВС вказаний транспортний засіб зареєстровано за боржником (ТОВ Бізнес К І Т), проте щодо накладення на транспортний засіб арешту у листі не зазначається (т. 1 а.с. 17).

Крім того, за результатами розгляду звернення позивача до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, листом від 12.06.2025 №С-4365/41/22/02-2025 у відповідності до даних Інформаційного порталу Національної поліції наявні обтяження відносно транспортного засобу VIN/номером шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , які були встановлені Голосіївським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (т.1 а.с. 20).

Факт оголошення транспортного засобу у розшук також підтверджується відповіддю на звернення Позивача від Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №15929/3.2-25/вх.С-2238-25 від 22.05.2025 (т. 1 а.с. 21) та відповіддю на адвокатський запит Департаменту патрульної поліції №303 від 09.10.2025 (т. 1 а.с. 19).

Так, у листі Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №15929/3.2-25/вх.С-2238-25 від 22.05.2025, вказано, що: перевіркою матеріалів виконавчого провадження №959069338, встановлено, що постанова про арешт майна боржника, а саме транспортного засобу марки: ГАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , УШ/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 від 15.12.2020 державним виконавцем не виносилась. У цьому ж листі зазначається, що 24.06.2019 у рамках виконавчого провадження № 59069338, яке входить до зведеного виконавчого провадження № 69917341, винесено постанову про арешт всього майна боржника (ТОВ «Бізнес К І Т»), про що внесено відомості до відповідних реєстрів обтяжень. Згідно даних ДРОРМ, запис щодо арешту рухомого майна, яке належить ТОВ «Бізнес К І Т» автоматично вилучено за закінченням терміну обліку обтяжень даної категорії.

Натомість, з відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видно, що 24.06.2019 державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 59069338, яке входить до зведеного виконавчого провадження № 69917341, винесено постанову про арешт всього майна боржника, про що внесено відомості до відповідних реєстрів обтяжень, а саме ДРОРМ номер обтяження № 26742789. Згідно даних ДРОРМ, запис щодо арешту рухомого майна, яке належить ТОВ «Бізнес К І Т» автоматично вилучено за закінченням терміну обліку обтяжень даної категорії.

За змістом відповіді Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, наданої на адвокатській запит, згідно з даними інформаційної підсистеми «Гарпун» станом на 15.10.2025 транспортний засіб ГАЗ 3302, номер шасі НОМЕР_2 , перебуває у розшуку відповідно до постанови Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 15.12.2020.

Судом також досліджено матеріали зведеного виконавчого провадження № 69917341, витребуваного судом за клопотанням Позивача з Голосіївського ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (т. 2).

З матеріалів вбачається, що у Голосіївському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Господарського суду міста Києва з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес КІТ» про стягнення 604 034,57 грн (шістсот чотири тисячі тридцять чотири гривні 57 копійок), на користь АТ КБ «Приватбанк» (у виконавчому провадженні № 59069338, яке входить до складу зведеного виконавчого провадження № 69917341).

24 червня 2019 року державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 59069338, яке входить до зведеного виконавчого провадження № 69917341, винесено постанову про арешт всього майна ТОВ «Бізнес К І Т» (т.2 а.с. 268), про що внесено відомості до відповідних реєстрів обтяжень, а саме ДРОРМ, номер обтяження № 26742789. Згідно даних ДРОРМ, запис щодо арешту рухомого майна, яке належить ТОВ «Бізнес КІТ» автоматично вилучено за закінченням терміну обліку обтяжень даної категорії.

Постановою Головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кузьменко Л.М. від 13.09.2019 оголошено в розшук майно боржника ТОВ «Бізнес К І Т», а саме: транспортний засіб марки ГАЗ, модель 3302, 2006 року випуску, тип: загальний вантажний загальний бортовий малотонажний-В, номер шасі: НОМЕР_3 , номер кузова: НОМЕР_2 , колір білий, свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_4 від 31.10.2019 (т. 2 а.с. 272).

Згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Права власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 зазначено, що відповідачем у справах за такими позовами є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до положень статті 34 Закону України «Про дорожній рух», державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Слід також зауважити, що реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не впливає на набуття особою права власності на нього, адже видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом також у постановах від 13.02.2018 у справі № 910/11266/17, від 21.05.2019 у справі № 912/1426/18 та від 30.07.2019 у справі № 905/1053/18.

Таким чином, на відміну від нерухомого майна, ЦК України не передбачено переходу права власності на рухоме майно за наслідком державної реєстрації переходу права на підставі правочину, навіть якщо реєстрація рухомого майна є обов`язковою, виходячи з нормативного регулювання. Отже, згідно з положеннями ч. 1 ст. 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації.

За змістом ст. ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі досліджених доказів, судом встановлено, що автомобіль марки ГАЗ, модель 3302, 2006 року випуску, тип: загальний вантажний-загальний бортовий малотонажний-В, номер шасі: НОМЕР_3 , номер кузова: НОМЕР_2 , колір - білий, належить на праві власності ОСОБА_1 , а не боржнику у виконавчому провадженні № 59069338 ТОВ «Бізнес К І Т».

За змістом ч. 1 ст. 392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Таким чином, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 08, 09, 22 лютого 2022 року у справах № 209/3085/20, у справі № 910/6939/20, у справі № 761/36873/18).

Отже, особи, які є володільцями майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно.

На підставі рішення про арешт всього рухомого майна боржника, яке було зареєстровано в реєстрі відповідно постанови державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 59069338, (входить до складу зведеного виконавчого провадження № 69917341) арешт накладено на майно, що не належить боржнику.

Постановою державного виконавця від 13.09.2019 оголошено в розшук майно боржника ТОВ «Бізнес К І Т», а саме: транспортний засіб марки ГАЗ, модель 3302.

Оскільки майно Позивача перебувало під арештом, унаслідок чого оголошене у розшук як майно ТОВ «Бізнес К І Т», а державна реєстрація транспортного засобу за Позивачем не є підтвердженням виникнення у нього права власності на рухоме майно, суд вважає належним і ефективним способом захисту законних інтересів Позивача звернення із позовною вимогою про визнання за ним права власності. Указана вимога підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами, а спосіб захисту порушеного права Позивача відповідає п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Суд також враховує, що розшук належного Позивачу транспортного засобу не скасовано ані суб`єктом, який накладав обтяження у вигляді арешту на майно, ані судом. Хоча запис щодо арешту рухомого майна, яке належить ТОВ «Бізнес К І Т» автоматично вилучено за закінченням терміну обліку обтяжень даної категорії, проте розшук не припинено, а тому суд погоджується з доводами Позивача, що дана обставина перешкоджає Позивачу, як власнику, вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Разом з тим, позовна вимога щодо зобов`язання державного виконавця припинити розшук транспортного засобу, належного Позивачу не може бути задоволена, оскільки згідно з положеннями Цивільного процесуального кодексу України та усталеною судовою практикою Верховного Суду, на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, у тому числі зобов`язувати їх вчинити певні дії покладати не можна.

За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України). Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Права, передбачені ЦПК України щодо третьої особи і відповідача, є різними за своїми значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Зі змісту наведених норм вбачається, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас, предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи…не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Суд також звертає увагу, що на відміну від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, за теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси, і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Відповідно до статті 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Співучасть - це обумовлена матеріальним правом множинність осіб на тій чи іншій стороні в цивільному процесі внаслідок наявності загального права або загального обов`язку. Важливою ознакою співучасті є наявність у декількох позивачів чи відповідачів у справі однакових за спрямованістю матеріально-правових вимог чи юридичних обов`язків. Ця ознака дозволяє відрізняти процесуальну співучасть від інших видів участі множинності заінтересованих осіб, зокрема, від участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Згідно з частиною першою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом наведеної норми цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів), суд відмовляє в задоволенні позову.

Аналогічні правові позиції викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.01.2024 № 757/31237/18.

З огляду на вищевикладене у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання органу ДВС припинити розшук транспортного засобу необхідно відмовити.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві визначено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс, і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в частині судового збору у розмірі 3993,60 грн, з урахуванням, що позов містить одну вимогу майнового характеру та дві вимоги немайнового характеру. Судовий збір сплачено різними квитанціями в 2025 році та у 2026 році з розрахунку 1331,20 грн за кожну вимогу.

Ураховуючи, що вимогу про зняття арешту з транспортного засобу залишено судом без розгляду, з Відповідача на користь Позивача у рахунок понесених витрат на сплату судового збору, у разі задоволення позовних вимог у повному обсязі, мало б бути стягнуто 2662,40 грн (одна вимога майнового характеру та одна немайнового).

З урахуванням того, що судом задоволено позов частково, а саме в частині однієї позовної вимоги матеріального характеру, пропорційно задоволеним вимогам на користь Позивача має бути стягнуто з Відповідача 1331,20 грн судового збору.

Стосовно розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Правову допомогу при зверненні до суду з позовною заявою позивачу надавала адвокат Веремій Т.М., яка надала до суду на підтвердження повноважень та обсягу виконаної роботи ордер про надання правничої допомоги ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 8) та акт наданих послуг від 29.09.2025 на суму 20000 грн, підписаний сторонами (т. 1 а.с. 11), що відповідає заявленому у позові попередньому розрахунку.

В указаному вище акті наведено детальний опис наданих адвокатом послуг, серед яких участь у судовому засіданні у суді першої інстанції вартістю 3000 грн.

Оскільки судове засідання проведено без участі адвоката, суд не враховує дану послугу у загальну вартість виконаних робіт по договору.

Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог 8 500 грн ((20000 -3000) х 50%).

Керуючись статтями 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС К І Т» про визнання права власності, зняття арешту з майна та зобов`язання вчинити певні дії, треті особи: АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб марки ГАЗ, модель 3302, 2006 року випуску, тип: загальний вантажний загальний бортовий малотонажний-В, номер шасі: НОМЕР_3 , номер кузова: НОМЕР_2 , колір білий, свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 від 31.10.2019.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС К І Т» на користь ОСОБА_1 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 8 500,00 (вісім тисяч п`ятсот) гривень у відшкодування послуг професійної правничої допомоги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС К І Т", 03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 41, ЄДРПОУ 25652277.

Третя особа: Акціонерне товариство «Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, буд. 1-Д, ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа: Голосіївський відділ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 03127, м. Київ, вул. Здановської Юлії, буд. 22/15, ЄДРПОУ 34999976.

Суддя