Рішення № 136432962, 12.05.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа №504/3280/20

Провадження №2/504/179/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

секретаря Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, матеріали цивільної справи за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнення судового збору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, яким просить стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.06.2010 року у розмірі 41 422,21 грн. та судовий збір у розмірі 2 102 грн., у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 02.10.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

11.02.2021 року на адресу суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, заяву про подальший розгляд справи в порядку загального позовного провадження та клопотання про витребування доказів.

У відповідності до ч. 5 ст. 274 ЦПК України, суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 277 ЦПК України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Таким чином, з урахуванням положень ЦПК України, а також беручи до уваги наявність клопотання відповідача про необхідність витребування у позивача оригіналів документів та заперечення на розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, приходжу до висновку, що для дотримання прав сторін по справі є необхідність розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Про вказане Комінтернівським районним судом Одеської області 27.04.2021 року постановлено ухвалу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені уточнені позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на підстави викладені в уточненій позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується смс повідомленням на вказаний ним у кредитному договорі телефон, у судове засідання не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив.

Суд враховує, що матеріали справи містять докази обізнаності сторін про існування справи в суді, справа слухається тривалий термін, у справі наявні відзив на позов, відповідь на відзив, додаткові пояснення.

Отже суд вважає, що у справі зібрано достатньо доказів для ухвалення остаточного судового рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом встановлено, що 16.06.2010 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» із заявою про укладення договору, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

У анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послугу ПриватБанку ОСОБА_2 підтвердив, що підписані ним заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послугу ПриватБанку, Тарифами складає між нею і банком договір про надання банківських послуг.

Із заяви, підписаної відповідачем, вбачається, що він ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, підписав всі ці документи електронним цифровим підписом.

Окрім того, відповідач- ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «УНІВЕРСАЛЬНА, 30 ДНІВ ЛЬГОТНОГО ПЕРІОДУ».

У вказаній довідці вказано тип картки, тип кредитної лінії, валюта кредиту, вартість оформлення кредиту, базова відсоткова ставка, розмір щомісячних платежів, а також пеня за несвоєчасне погашення кредиту, реальна відсоткова ставка, вартість кредиту.

Дана довідка підписана ОСОБА_1 12.08.2010 року.

З представленого суду розрахунку заборгованості станом на 31.05.2015 року вбачається, що залишок заборгованості по тілу кредиту становить на 31.05.2015 року 3608,34 грн.

З представленого суду розрахунку заборгованості за період з 01.06.2015 року по 30.09.2019 року станом на 30.09.2019 року залишок заборгованості по тілу кредиту становить 21467,47 грн., в тому числі за поточним тілом кредиту 12965,81 грн., простроченим тілом кредиту 8501,66 грн., нараховано пені в сумі 11428,84 грн., заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн. в сумі 809,68 грн.

З представленого суду розрахунку заборгованості за період з 01.10.2019 року по 14.09.2020 року станом на 14.09.2019 року залишок заборгованості по тілу кредиту становить 21467,47 грн., в тому числі за простроченим тілом кредиту 21467,47 грн., нараховано відповідно до ст. 625 ЦК України суму 7716,24 грн., нараховано пені в сумі 12238,50 грн., таким чином загальна заборгованість склала 41422,21 грн.

Згідно виписки руху коштів по рахунку належному ОСОБА_1 встановлено, що він користування кредитними коштами.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1

01.04.2021 року представником позивача подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, якою просить стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.06.2010 року у розмірі 29183,71 грн. з яких 21467,47 грн. заборгованість а простроченим тілом кредиту, 7716,24 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочене тіло кредиту, та судовий збір у розмірі 2 102 грн., у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

Одночасно подано відповідь на відзив відповідача.

Відповідач заперечував, вважав, що позивач не надав суду достатніх доказів, що він обізнаний про істотні умови кредитного договору, звернув увагу на те, що з його картки протиправно невідомими особами було знято кошти, і він через цю обставину звернувся до органу поліції.

Проте банк не реагує на вказані обставини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.

Правовідносини між сторонами можуть виникати унаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої (стаття 634 ЦК України). Про ознайомлення із запропонованими умовами сторона, яка приєднується, має засвідчити своїм підписом, чи іншим способом про ознайомлення та погодження (стаття 207 ЦК України).

Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором

Кредитна банківська платіжна картка надає змогу здійснювати операції за дебетом картрахунку в межах установленого банком-емітентом ліміту кредиту.

Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії).

Підставою позову є невиконання кредитних зобов`язань, що пов`язані із видачею кредитних коштів.

Статтею 1054 ЦК України установлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цій справі АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, такі повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Саме банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна уважати, що в такому випадку споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Оформлення договірних відносин, у разі виникнення спору, повинно забезпечувати рівні можливості для сторін доводити факт укладення договору на тих чи інших умовах, а суд дослідити та оцінити такі умови. Обравши спосіб, відповідно до якого клієнт AT КБ «ПриватБанк» лише вказує, що він ознайомився з умовами, які викладені окремо на веб-сайті банку в мережі Інтернет та вони можуть змінюватися, проте клієнт зобов`язаний стежити за такими змінами, банк, тим самим, добровільно допускає настання ризику доведення своїх вимог та факту належної обізнаності клієнта банку із умовами, на яких відбувається кредитування.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З матеріалів справи убачається, що 16.06.2010 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» із заявою про укладення договору, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

У анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послугу ПриватБанку ОСОБА_2 підтвердив, що підписані ним заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послугу ПриватБанку, Тарифами складає між нею і банком договір про надання банківських послуг.

Із заяви, підписаної відповідачем, вбачається, що він ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, підписав всі ці документи електронним цифровим підписом.

Окрім того, відповідач- ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «УНІВЕРСАЛЬНА, 30 ДНІВ ЛЬГОТНОГО ПЕРІОДУ».

У вказаній довідці вказано тип картки, тип кредитної лінії, валюта кредиту, вартість оформлення кредиту, базова відсоткова ставка, розмір щомісячних платежів, а також пеня за несвоєчасне погашення кредиту, реальна відсоткова ставка, вартість кредиту.

Дана довідка підписана ОСОБА_1 12.08.2010 року.

Повернення кредиту здійснюється шляхом договірного списання з рахунку клієнта, у т.ч. за рахунок кредитного ліміту 1 числа календарного місяця наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов`язань клієнта або шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну карту, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що стороною позивача доведено факту укладення кредитного договору, на умовах зазначених в позовній заяві.

Доводи відповідача про безпідставне зняття коштів невідомими особами з його картки:

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (тут і далі в редакції Положення на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Пунктами 7, 8 розділу VI Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу VI Положення).

Отже, лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Аналогічні висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та неодноразово підтверджені Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 18 квітня 2018 року у справі № 190/926/16-ц (провадження № 61-6470св18), від 20 червня 2018 року у справі № 320/1169/16-ц (провадження № 61-9855св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 712/2283/16-ц (провадження 61-11291св18), від 05 грудня 2018 року у справі № 754/15020/15-ц (провадження № 61-22283св18), від 17 липня 2019 року у справі № 571/841/16-ц (провадження № 61-25606св18), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 676/2792/16-ц (провадження № 61-34233св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 210/245/18-ц (провадження № 61-4352св19), від 05 грудня 2019 року у справі № 168/613/16-ц (провадження № 61-11711св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19).

Банк вказує, що 09.05.2018 року вказані відповідачем грошові кошти знімались за допомогою банкомату, відповідно особа яка знімала грошові кошти мала в наявності платіжний інструмент (картку) і знала ПІН код властивий даному платіжному інструменту (картці).

В такому випадку клієнт, за умовами договору, несе повну відповідальність за операції проведені з карткою.

Суд звертає увагу, що після зняття вказаної відповідачем суми з його картки, він продовжував активно користуватись карткою, в тому числі здійснював погашення поточної заборгованості за кредитом.

Тому ці доводи відповідача, на переконання суду першої інстанції, є безпідставними, і зводяться до власного розуміння положень діючого законодавства та умов договору.

Таким чином, на підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості 29183,71 грн. з яких 21467,47 грн. заборгованість а простроченим тілом кредиту, 7716,24 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочене тіло кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Розподіл судових витрат:

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: уразі задоволення позову -на відповідача; уразі відмовив позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову позивач сплатив 2102,00 грн. судового збору (платіжне доручення від 17.03.2020 року).

Вказану суму судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 76-83, 141, 158, 263-265, 273, 280-289, 354-355 ЦПК України ст.ст. 16, 526, 530, 536, 611, 612, 634, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.06.2010 року у розмірі 29183,71 грн. з яких 21467,47 грн. заборгованість а простроченим тілом кредиту, 7716,24 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочене тіло кредиту.

.

Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. К. Барвенко