Рішення № 136432498, 12.05.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/264/26

провадження № 2/492/508/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12 травня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Варгаракі С.М.,

при секретарі судового засідання - Богдан А.І.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Описова частина

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідачки, в якій просило стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 35890 грн, а також судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 22 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1069751, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачці грошові кошти в кредит у розмірі 10000 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом.

21 квітня 2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № ККЛУ-21042024, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало (відступило) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, які ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло та стало новим кредитором у зобов`язанні.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання у відповідачки виникла заборгованість за кредитним договором на загальну суму 35890 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачки, оскільки остання ухиляється від добровільного погашення заборгованості.

Короткий зміст відзиву на позов

24 березня 2026 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідачка просила у задоволенні позову відмовити, зменшити витрати на правову допомогу до 2000 грн. Заперечуючи проти позовних вимог відповідачка посилалася на те, що вона є дружиною військовослужбовця та має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Позивач, нараховує проценти за користування кредитними коштами не у відповідності до положень ЦК України, поза межами строку дії кредиту - 30 календарних днів. Крім того, штраф та пеня, нараховані після 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язання не підлягають стягненню у період воєнного стану. Положення договору щодо сплати комісія за надання кредиту є нікчемними. Інформацію щодо авто пролонгації договору не було викладено у паспорті споживчого кредиту, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Позивачем не надано жодних доказів видачі відповідачці кредитних коштів. Заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн не відповідає критеріям реальності, оскільки даний спір є спором незначної складності, а спірні правовідносини не передбачають дослідження і застосування адвокатом великої кількості законів.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільна справа була розподілена судді Арцизького районного суду Одеської області Варгаракі С.М.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області від 04 березня 2026 року цивільна справа прийнята до провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін. Відповідачеві визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала суду була направлена відповідачці за зареєстрованим місцем проживання та вручена відповідачці, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, у зв`язку з чим, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Мотивувальна частина

Позиція суду

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов`язального права, пов`язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов`язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

22 вересня 2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1069751, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 10000 грн, строком на 30 днів, зі сплатою зниженої процентної ставки у розмірі 0,57 % в день, стандартної процентної ставки у розмірі 1,90 % в день (а.с. 10 зворот-13).

Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього договору. Строк кредитування може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору (п.1.3 договору).

Пунктом 1.4 Договору визначено тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування кредитом залежить від фактичного виконання клієнтом умов договору та становить: знижена процентна ставка становить 0,57 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного у пункті 1.3 цього договору, якщо в цей строк клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана у графіку платежів; стандартна процентна ставка складає 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного у пункті 1.3 цього договору, якщо клієнт не виконав умови зазначені в п.п.1.4.1 договору для застосування зниженої процентної ставки.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кредит надається товариством у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 .

Договір про споживчий кредит, графік платежів за договором про споживчий кредит, який є додатком № 1 до договору про споживчий кредит (а.с. 14), паспорт споживчого кредиту (а.с. 9-10) підписані відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

21 жовтня 2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, було укладено додатковий договір до договору № 1069751 про надання коштів на умовах споживчого від 22 вересня 2020 року, відповідно до якого у зв`язку з неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати клієнтом зобов`язань за договором, відповідно до розділу 4 договору клієнт ініціював продовження користування кредитом (а.с. 16). Строк користування кредитом за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому пунктом 1.3 договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 21 листопада 2020 року (пункт 3.1. договору). Згідно з пунктами 3.2-3.4 договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом протягом строку, встановленого в пункті 3.1 цього додаткового договору: 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення додаткового договору складає 693,50 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення додаткового договору складає 15700 грн.

21 листопада 2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, було укладено додатковий договір до договору № 1069751 про надання коштів на умовах споживчого від 22 вересня 2020 року, відповідно до якого у зв`язку з неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати клієнтом зобов`язань за договором, відповідно до розділу 4 договору клієнт ініціював продовження користування кредитом (а.с. 18 зворот-19). Строк користування кредитом за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому пунктом 1.3 договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 22 грудня 2020 року (пункт 3.1. договору). Згідно з пунктами 3.2-3.4 договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом протягом строку, встановленого в пункті 3.1 цього додаткового договору: 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення додаткового договору складає 693,50 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення додаткового договору складає 15700 грн.

Таким чином, ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , підписуючи договір № 1069751 від 22 вересня 2020 року та додаткові угоди до договору погодили строк дії договору на термін до 22 грудня 2020 року та визначили орієнтовну загальну вартість кредиту на дату укладення додаткової угоди у розмірі 15700 грн.

Згідно з довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 1069751 від 22 вересня 2020 року ідентифікована ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», договір підписаний позичальницею із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором В931, який відправлений 22 вересня 2020 року о 09:32:09 на номер телефону НОМЕР_2 (а.с. 19 зворот).

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-0701 від 07 січня 2026 року, згідно з договором на переказ коштів № ФК-П-19/03-01 від 12 березня 2019 року було перераховано кошти на платіжну картку клієнта 22 вересня 2020 року на суму 10000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 67036007, призначення платежу: зарахування 10000 грн на картку НОМЕР_3 (а.с. 20 зворот).

На виконання ухвали про витребування доказів від 04 березня 2026 року АТ КБ «Приватбанк» надіслало лист № 20.1.0.0.0./7-260310/105970-БТ від 14 березня 2026 року, згідно з яким на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_5 , на яку за період з 22 вересня 2020 року по 22 вересня 2020 року зараховано кошти у сумі 10000 грн.

21 квітня 2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ККЛУ-21042021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», в тому числі і до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 1069751 від 22 вересня 2020 року (а.с. 24 зворот-28, 29 зворот).

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 21 квітня 2021, витягу з реєстру боржників від 21 квітня 2021 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 35890 грн (а.с. 28 зворот, 29).

13 лютого 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило ОСОБА_1 досудову вимогу, у якій повідомило про укладення договору факторингу № ККЛУ-21042021 від 21 квітня 2021 року та необхідність сплати заборгованості за кредитним договором № 1069751 від 22 вересня 2020 року (а.с. 30).

В порушення умов зазначеного кредитного договору ОСОБА_1 , відповідачка у справі, взяті на себе зобов`язання не виконала, внаслідок чого у неї перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором, яка згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1069751 від 22 вересня 2020 року становить 35890 грн, яка складається із заборгованості: за кредитом - 10000 грн; відсотками - 25890 грн (а.с. 21-24).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Щодо укладення кредитного договору

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

За правилом статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до положень статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (частина 1 статті 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачкою та первісним кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та інших.

Судом встановлено, що 22 вересня 2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1069751 в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, у відповідності до вимог частин 6, 8 статті 11 та статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідачка ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розмір і тип процентної ставки та уклали в належній формі кредитний договір.

Щодо виконання кредитодавцем обов`язку щодо переказу (надання) кредитних коштів

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

На підтвердження перерахування кредитних коштів у сумі 10000 грн на картку НОМЕР_5 , яка належить відповідачці ОСОБА_1 , позивачем надано суду лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Факт перерахування кредитних коштів та належності картки, на яку здійснено зарахування кредитних коштів відповідачці ОСОБА_1 також підтверджується листом АТ КБ «Приватбанк»

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про доведеність обставини перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів за договором № 1069751 від 22 вересня 2020 року.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066 св 23).

Щодо відступлення права вимоги за договором відступлення прав вимоги

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Так, для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012, від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17).

Судом встановлено, що 21 квітня 2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» укладено договір факторингу № ККЛУ-21042024.

Копії договору факторингу та витяг з реєстру боржників є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено факт переходу права вимоги до відповідачки за кредитним договором, оскільки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у передбаченому законом порядку відповідно до укладеного договору факторингу, на виконання якого підписувався реєстр боржників, набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором укладеним із первісним кредитором.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 кредитні кошти отримала, що підтверджується матеріалами справи, якими в подальшому розпорядилася на власний розсуд, однак свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконала, тобто кредитні кошти не повернула.

Доказів на спростування отримання кредиту відповідачкою ОСОБА_1 суду не надано.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідачка ОСОБА_1 має перед позивачем заборгованість за кредитним договором № 1069751 від 22 вересня 2020 року, яка нею добровільно не погашається.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачкою суду не надано.

У відзиві на позов відповідачка посилалась на те, що вона має пільги, як дружина військовослужбовця, тому відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проценти за користування кредитом їй не мають нараховуватися.

З наданої суду копії посвідчення серія НОМЕР_6 від 25 липня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 - є учасником бойових дій (а.с. 72).

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_7 від 22 травня 2013 року - Кобзар з 25 лютого 2022 року призваний у Збройні сили України за мобілізацією (а.с. 74-76).

З довідки командира військової частини НОМЕР_8 № 4151 від 30 вересня 2025 року - сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_8 (а.с. 73).

Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 28 жовтня 2017 року, актовий запис № 137, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_9 (а.с. 71).

Оцінюючи дані заперечення, суд дійшов висновку, що згідно з чинною редакцією частини 15 статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ), згідно з якою військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Оскільки ці положення внесені до Закону № 2011-ХІІ згідно із Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року.

На час виникнення спірних правовідносин, а саме: 22 вересня 2020 року частина п`ятнадцята статті 14 Закону № 2011-ХІІ була викладена в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Тобто на момент укладення сторонами кредитного договору та строку його дії дружини (чоловіки) військовослужбовців, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, та військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, не звільнялися від сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно якої закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).

Відповідно до частини 2 статті 5 ЦПК України акт цивільного законодавства не має зворотної сили у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність.

Як встановлено з умов договору № 1069751 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22 вересня 2020 року, проценти не є цивільною відповідальністю боржника за невиконання зобов`язань за цим договором, а є процентами за користування кредитними коштами, тому в даному випадку до цих правовідносин не може бути застосовано принцип зворотної сили закону у часі.

Крім того, конструкція частини 15 статті 14 Закону № 2011-ХІІ не передбачає звільнення військовослужбовців та членів їхніх сімей від сплати відсотків за користування кредитом, а лише визначає умови, за яких такі відсотки не нараховуються. Законодавець чітко встановив, що ці умови пов`язані з певними періодами проходження військової служби. Враховуючи це, підстав для застосування принципу зворотної дії закону в часі до спірних правовідносин не вбачається.

З огляду на викладене, на ОСОБА_1 не поширюються положення частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у межах строку дії договору з моменту укладення до набрання чинності змінами до зазначеної норми Закону.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитом у розмірі 25890 грн.

Суд критично оцінює заперечення відповідачки в частині не доведеності позивачем факту перерахування коштів на рахунок позичальниці, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи, зокрема, факт перерахування кредитних коштів на картку ОСОБА_1 , у розмірі 10000 грн підтверджується листом АТ «КБ «Приватбанк».

ОСОБА_1 не спростовано факт отримання кредитних коштів, а також факт неналежного виконання зобов`язань перед ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі не спростовано розмір заборгованості, заявленої до стягнення.

Щодо доводів про те, що розмір нарахованих позивачем відсотків суперечить частині 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», суд виходить з такого.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною 5 Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.

Разом з тим, договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладений 22 вересня 2020 року, тобто до внесення змін до закону, тому розмір відсоткової ставки відповідає умовам договору.

Заперечення відповідачки щодо нарахування позивачем комісії за надання кредиту, штрафу та пені, суд вважає безпідставними, оскільки з позовної заяви, розрахунку заборгованості слідує, що позивачем комісія, штраф та пеня не нараховувалася та позивач не заявляв вимогу про стягнення з відповідачки заборгованості по комісії, штрафу та пені.

Відповідачка, заперечуючи щодо нарахування процентів за кредитом, зазначила, що вони були нараховані позивачем після спливу визначеного договором строку кредитування 30 днів.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 кредитного договору, сума кредиту становить 10000 грн. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього договору. Строк кредитування може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору (п.1.3 договору).

Пунктом 1.4 Договору визначено тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування кредитом залежить від фактичного виконання клієнтом умов договору та становить: знижена процентна ставка становить 1,14 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного у пункті 1.3 цього договору, якщо в цей строк клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана у графіку платежів; стандартна процентна ставка складає 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного у пункті 1.3 цього договору, якщо клієнт не виконав умови зазначені в п.п.1.4.1 договору для застосування зниженої процентної ставки.

Відповідно до пункту 1.4.1 знижена процентна ставка становить 0,57 % процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (208,5 % річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1,3 цього договору, якщо в цей строк клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана у графіку платежів.

Згідно з пунктом 1.4.2 договору стандартна процентна ставка складає 1,90 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, якщо клієнт не виконав умови зазначені в пункті 1.4.1 договору для застосування зниженої процентної ставки.

Розділом 4 укладеного договору визначено порядок пролонгації строку кредиту.

У випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) Клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення Додаткової угоди до Договору (пункт 4.1 Договору).

Пропозиція (оферта) клієнта щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом натискання кнопки «ПРОДЛИТЬ /ПРОДОВЖИТИ КРЕДИТ» в особистому кабінеті або відповідної кнопки в платіжному терміналі та здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (та у разі їх наявності - штрафних санкцій). Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів та штрафних санкцій (у разі наявності останніх), заява клієнта про продовження строку користування кредитом вважається поданою.

З матеріалів справи вбачається, що 21 жовтня 2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, було укладено додатковий договір до договору № 1069751 про надання коштів на умовах споживчого від 22 вересня 2020 року, зокрема, пунктом 3.1 договору, визначено дату повернення кредиту 21 листопада 2020 року.

21 листопада 2020 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, було укладено додатковий договір до договору № 1069751 про надання коштів на умовах споживчого від 22 вересня 2020 року, відповідно до якого дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом 22 грудня 2020 року.

Таким чином, в межах строку кредитування (30 днів) у період з 22 вересня 2020 року по 21 жовтня 2020 року первісним кредитором нараховані проценти за ставкою 0,57 % в день, що відповідає пункту 1.3 договору, у період з 22 жовтня 2020 року по 22 грудня 2020 року за ставкою 1,90 % в день, що відповідає пункту 1.4 договору.

Такі відсотки нараховані у порядку, визначеному статтею 1048 ЦК України, і є процентами за користування кредитом.

У пункті 9.11 договору сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку користування кредитом (пункт 1.3) є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні частини 2 статті 625 ЦК України.

У період з 22 грудня 2020 року по 22 березня 2021 року (90 днів) первісний кредитор нараховував проценти за пунктами 9.11, 3.1, 1.4 Договору на заборгованість по тілу кредиту (10000 грн), у зв`язку із чим заборгованість за процентами становить 25890 грн, з яких проценти за користування кредитом (за частиною 1 статті 1048 ЦК України) та проценти за понадстрокове користування кредитом (за частиною 2 статті 625 ЦК України).

На підставі викладеного, суд проаналізував нараховані позивачем проценти за вищевказаним кредитним договором та дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість.

Заперечуючи щодо розрахунку заборгованості за процентами, відповідачка не наводить альтернативного розрахунку на спростування доводів позовної заяви та розрахунків позивача.

З урахуванням вищевикладеного, надавши оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності та приймаючи до уваги, що відповідачка ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором № 1069751 від 22 вересня 2020 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині 4 статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин 3 та 5 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Згідно з частиною 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частин 4-6 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137, частина 8 статті 141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини 2 статті 137, частини 8 статті 141 ЦПК України.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» (а.с. 32 зворот); акт № 1272 наданих послуг від 13 лютого 2026 року (а.с. 33); детальний опис наданих послуг від 13 лютого 2026 року (а.с. 33 зворот) з переліком наданих послуг.

ОСОБА_1 скористалася правом на заперечення розміру визначених витрат на правову допомогу, понесених ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та просила зменшити витрати на правову допомогу до 2000 грн.

Суд враховує, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат у зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Однак, виходячи із положень частини 3 статті 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію їх необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені представником ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн є завищеними.

Зокрема, суд враховує, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором ціна позову в якій становить 35890 грн, тобто у справі малозначній справі, яка, з огляду на ціну позову, розглядається судом у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, підготовка та ведення даної справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, послуги надані адвокатом є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

З огляду на обставини справи, з урахуванням співмірності винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачкою, в сумі 4000 грн, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 2662,40 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду з наявним позовом.

На підставі статей 11, 509, 512, 513, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 48, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. № 1, корп. 28, м. Львів, поштовий індекс 79018, код ЄДРПОУ: 35234236) заборгованість за договором № 1069751 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22 вересня 2020 року у розмірі 35890 (тридцять п`ять тисяч вісімсот дев`яносто) гривень 00 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками - 25890 (двадцять п`ять тисяч вісімсот дев`яносто) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. № 1, корп. 28, м. Львів, поштовий індекс 79018, код ЄДРПОУ: 35234236) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійки, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Варгаракі С.М.