Ухвала суду № 136431506, 07.05.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026 Справа №607/10219/26 Провадження №1-кс/607/3498/2026

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурораОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі у режимі відеоконференції, клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільської області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025210000000770 від 17.10.2025, стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , україня, громадянина України, уродженця с. Малинці, Хотинський район, Чернівецька область, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2026 року старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням прокурора відділу Тернопільської облансої прокуратури ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025210000000770 від 17.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 332 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що групою слідчих у складі слідчих слідчого управління ГУНП в Тернопільській області, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025210000000770 від 17.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 332 КК України.

Так, відповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом України №2102-IX від 24.02.2022, на території України у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022, строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення кримінального правопорушення.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президент України видав Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації, яка проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, строк дії якої також неодноразово продовжувався та діє на час вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачені види військової служби, серед яких: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до пунктів 2, 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії) та військовозобов`язані які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Порядок та умови проведення медичного огляду військовозобов`язаних, проходження військово-лікарської комісії встановлені Положенням про ВЛК в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 за № 402 (далі-Положення).

Відповідно до п. 2.1 глави 2 розділу І Положення для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні, які приймають постанови. Постанови ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до Наказу № 262 від 27.04.2024 Міністерство оборони України визначило нові правила за котрими діагнозами особа може бути визнана не придатною до служби (зміни до наказу Міністерства оборони України № 402). Придатність до військової служби визначається з урахуванням ступеня обмеження функціональних можливостей, пристосованості до умов військової служби та вимог військової спеціальності.

Стаття 2 Наказу № 262 від 27.04.2024 включає у себе: туберкульоз органів дихання, підтверджений або не підтверджений бактеріологічно та гістологічно А15-А16; туберкульоз нервової системи А17; туберкульоз інших органів А18; міліарний туберкульоз А19.

Стаття 2-а Наказу № 262 від 27.04.2024 Непридатні до військової служби з виключенням з військового обліку належить: усі форми туберкульозу легень, респіраторної системи з бактеріовиділенням та/або розпадом легеневої тканини; генералізований туберкульоз (міліарний) з ураженням органів та систем незалежно від характеру перебігу, давності захворювання та його наслідків; фістульозна (норицева) форма туберкульозного бронхоаденіту, фістульозні ураження бронхів; великі залишкові зміни в легенях, плеврі із зміщенням межистіння або без нього, що супроводжуються значними порушеннями ФЗД; наслідки хірургічного лікування туберкульозу легень, які супроводжуються значними порушеннями ФЗД; туберкульоз мозкових оболонок, головного та спинного мозку; прогресуючий туберкульоз хребта, кісток та суглобів, що супроводжується розладом функцій, наявністю парезів, паралічів, а також напливних абсцесів та нориць; туберкульоз очей з прогресуючим зниженням зорових функцій; поширені форми туберкульозу шкіри; туберкульоз перикарда, очеревини, брижових лімфатичних вузлів, шлунку, кишечнику, печінки, селезінки, ЛОР-органів; туберкульоз сечостатевої системи з розпадом та/або бактеріовиділенням; метатуберкульозний нефросклероз, залишкові зміни та наслідки перенесеного туберкульозу органів сечостатевої системи, стан після видалення нирки та іншого хірургічного лікування нирок і сечовивідних шляхів із значними порушеннями функцій та наявності ХНН; рубцеві зміни сечового міхура із значними порушеннями сечовипускання; відсутність обох яєчок внаслідок їх видалення з приводу туберкульозу.

Стаття 2-б Наказу № 262 від 27.04.2024 непридатні до військової служби з переоглядом через 6 місяців, належать: усі форми активного туберкульозу легень, респіраторної системи без бактеріовиділення та розпаду легеневої тканини; активний обмежений туберкульоз хребта, кісток та суглобів, сечостатевих органів, іншої позалегеневої локалізації в стадії згасання без напливних абсцесів та нориць.

Так, встановлено, що ОСОБА_7 , відповідно до наказу Обласного КНП «Чернівецький обласний медичний центр соціально значущих хвороб» від 31.05.2024 № 50-ОС, зарахована з 01.06.2024 до штатного закладу вказаного медичного закладу на посаду лікаря-фтизіатра поліклінічного підрозділу № 1.

Посадовою інструкцією лікаря-фтизіатра поліклінічного підрозділу № 1 Обласного КНП «Чернівецький обласний медичний центр соціально значущих хвороб» затвердженої 08.10.2024 генеральним директором вказаного медичного закладу передбачено, що лікар-фтизіатр проводить обстеження пацієнтів, виявляє ознаки захворювання, визначає тяжкість стану; призначає необхідні лабораторні, рентгенологічні, томографічні дослідження й оцінює їх результати; діагностує туберкульоз органів дихання, визначає його форму та фазу перебігу, наявність ускладнень; здійснює експертизу тимчасової непрацездатності; бере участь у роботі лікарсько-консультаційних та медико-соціальних експертних комісіях (під час розгляду питань щодо хворих на туберкульоз; веде лікарську документацію.

ОСОБА_7 , обіймаючи посаду лікаря-фтизіатра Обласного КНП «Чернівецький обласний медичний центр соціально значущих хвороб», діючи за попередньою змовою групою осіб у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , а також невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб вказаного закладу, з метою незаконного збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах особи, яка надає таку вигоду, дій з використанням наданого службового становища, умисно, з корисливих мотивів, вчинила кримінальне правопорушення за наступних обставин.

В ході досудового розслідування встановлено, що на початку жовтня 2025 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, в ході особистого спілкування, раніше знайома ОСОБА_9 , ОСОБА_8 повідомила останньому, про можливість виготовлення фіктивних документів, які дають право на відстрочку від мобілізації в Збройні сили України в період дії правового режиму воєнного стану. У подальшому, в ході розмови, ОСОБА_8 надала ОСОБА_9 номер мобільного телефону ОСОБА_4 як особи, яка надасть детальні умови та інструкції щодо отримання таких документів. Так, у ході телефонної розмови раніше не знайомий ОСОБА_9 . ОСОБА_4 повідомив останньому про можливість отримання документів щодо встановлення йому фіктивного діагнозу «відкритого (активного) туберкульозу» в Обласному КНП «Чернівецький обласний медичний центр соціально значущих хвороб», за умови надання неправомірної вигоди у сумі 4000 євро, а також пообіцяв надати при особистій зустрічі детальні інструкції щодо порядку оформлення таких документів та подальших дій.

У подальшому, під час зустрічі, обумовленої ОСОБА_4 , яка відбулася 26.10.2025 о 11 годині 57 хвилин, у приміщенні кафе-бару «Козацький курінь», що за адресою: вул. Дубенська, буд. № 51, м. Кременець, Тернопільська область, у присутності ОСОБА_10 (дружини ОСОБА_4 ), останній, діючи умисно, з корисливих мотивів, детально повідомив ОСОБА_9 умови отримання фіктивного діагнозу «відкритого (активного) туберкульозу». Зокрема, ОСОБА_4 роз`яснив перелік документів, які необхідно подати для оформлення відповідного діагнозу, повідомив про необхідність проходження визначених медичних обстежень та здачі відповідних аналізів, суму неправомірної вигоди, а також надав вказівки щодо поведінки, якої слід дотримуватися з метою імітації симптомів захворювання під час спілкування з службовими особами Територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

В свою чергу ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що в даний час не хворіє на вказане захворювання, погодився на озвучені ОСОБА_4 умови, про що останній, у свою чергу, повідомив лікаря-фтизіатра Обласного КНП «Чернівецький обласний медичний центр соціально значущих хвороб» ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Надалі, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 26.10.2025, у лікаря-фтизіатра Обласного КНП «Чернівецький обласний медичний центр соціально значущих хвороб» ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , а також невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб вказаного закладу, виник спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення шляхом одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_9 за виготовлення та видачу фіктивних документів про тимчасову непридатність до військової служби (з переоглядом через 6 місяців) шляхом оформлення документа про захворювання на активний туберкульоз як підставу для відстрочки від мобілізації.

Так, 16.02.2026 ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що 17.02.2026 він прибуде до м. Тернопіль, після чого забере ОСОБА_9 та доставить його до м. Чернівці.

ОСОБА_9 . 17.02.2026 прибув у визначені ОСОБА_4 час та місце, а саме близько 21 години 00 хвилин на автостоянку поблизу автовокзалу за адресою: вул. Торговиця, буд. 7, м. Тернопіль, де очікував ОСОБА_4 для подальшого спільного виїзду до м. Чернівці на автомобілі марки та моделі MERCEDES-BENZ GL 500, д.н.з. НОМЕР_1 з метою отримання фіктивних документів про тимчасову непридатність до військової служби (з переоглядом через 6 місяців) шляхом оформлення документа про захворювання на активний туберкульоз як підставу для відстрочки від мобілізації в Обласному КНП «Чернівецький обласний медичний центр соціально значущих хвороб».

Під час вказаної поїздки ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та невстановленими досудовим розслідуванням службовими особами вказаного медичного закладу, повідомив ОСОБА_9 про необхідність на час його перебування в м. Чернівці перебувати у готелі, та зазначив, що 18.02.2026 він заїде по нього, для того щоб отримати раніше обумовлену неправомірну вигоду у сумі 4000 євро.

В подальшому, 18.02.2026 о 11 годині 33 хвилини ОСОБА_4 на автомобілі марки MERCEDES-BENZ GL 500, д.н.з. НОМЕР_1 , прибув до готелю Family Kitchen, що за адресою: вул. Коломийська, буд. 2д, м. Чернівці, де забрав ОСОБА_9 . Під час подальшого пересування ОСОБА_9 за вказівкою ОСОБА_4 виготовив у торговому павільйоні ксерокопії своїх документів, а саме паспорта та ідентифікаційного коду, після чого повідомив про готель, у якому можливо здійснювати подальше проживання, який знаходився поблизу Обласного КНП «Чернівецький обласний медичний центр соціально значущих хвороб», та вказав на необхідність передачі неправомірної вигоди у розмірі 4000 євро. Так, 18.02.2026, о 13 годині 02 хвилин, перебуваючи у автомобілі марки MERCEDES-BENZ GL 500, д.н.з. НОМЕР_1 , що знаходився за адресою: вул. Івана Богуна, буд. 18, м. Чернівці, ОСОБА_9 передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 4000 євро, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 18.02.2026 становить 204 678 грн.

Після цього, 19.02.2026 близько 08 години 30 хвилин, за вказівкою ОСОБА_4 . ОСОБА_9 направився до Обласного КНП «Чернівецький обласний медичний центр соціально значущих хвороб», що за адресою: вул. Івана Богуна, буд. 18, м. Чернівці. Перебуваючи у вказаному медичному закладі, ОСОБА_9 було запрошено до кабінету №14, де його прийняла лікар-фтизіатр ОСОБА_7 , яка діяла за попередньою змовою групою осіб у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , а також невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб зазначеного медичного закладу. Під час розмови ОСОБА_7 , яка була обізнана щодо злочинного умислу на одержання неправомірної вигоди, направила ОСОБА_9 до маніпуляційного кабінету № 8 для здачі загального аналізу крові та мокротиння, що останній і виконав. Після цього ОСОБА_9 повернувся до кабінету № 14 лікаря-фтизіатра ОСОБА_7 , де остання, діючи умисно та відповідно до попередньої злочинної змови, надала йому консультацію щодо поведінки, яку він повинен демонструвати для імітації наявності у нього діагнозу, зокрема щодо зовнішніх проявів захворювання, характерних скарг та способу спілкування з сімейним лікарем, необхідних для створення уявлення про реальність такого діагнозу.

У подальшому, 20.02.2026 близько 14 години 40 хвилин, ОСОБА_9 за вказівкою лікаря-фтизіатра ОСОБА_7 , прибув до її кабінету № 14, у приміщенні якого остання, діючи умисно, втілюючи єдиний злочинний план групи, в порушення вимог наказів МОЗ України та посадових інструкцій, усвідомлюючи, що ОСОБА_9 не страждає захворюванням, надала консультативний висновок № 83 від 20.02.2026, у якому встановлено діагноз: НТБ (20.02.2026) лівої легені (дисемінований) Дестр МБТ + МГ+Риф-гТМЧО М+К (в роб) фТМЧ 0 Гіст0 Кат0 Ког1 2026 (активний туберкульоз лівої легені).

Таким чином, ОСОБА_7 , обіймаючи посаду лікаря-фтизіатра Обласного КНП «Чернівецький обласний медичний центр соціально значущих хвороб», діючи за попередньою змовою групою осіб у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , а також невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб вказаного закладу, забезпечила виготовлення та видачу фіктивного документу про тимчасову непридатність до військової служби (з переоглядом через 6 місяців) шляхом оформлення консультативного висновку № 83 від 20.02.2026, у якому встановлено діагноз: НТБ (20.02.2026) лівої легені (дисемінований) Дестр МБТ + МГ+Риф-гТМЧО М+К (в роб) фТМЧ 0 Гіст0 Кат0 Ког1 2026 (активний туберкульоз лівої легені), як підставу для відстрочки від мобілізації.

Окрім цього, згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Верховною Радою України 24.02.2022 прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, та який триває по даний час.

Згідно ч.3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводяться тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 (надалі Закон України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Згідно ч. 8 «Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Так, під час зустрічі, яка відбулася 26.10.2025 о 11 годині 57 хвилин у приміщенні кафе-бару «Козацький курінь», що за адресою: вул. Дубенська, буд. 51, м. Кременець, Тернопільська область, ОСОБА_4 , діючи умисно та з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_8 , повідомив ОСОБА_9 про можливість організації незаконного виїзду за межі державного кордону України.

В подальшому, у період з 26.10.2025 по 25.04.2026, ОСОБА_4 неодноразово повторював та підтверджував свої попередні пропозиції, наголошуючи на можливості організації виїзду ОСОБА_9 або його знайомих за межі державного кордону України, забезпечуючи при цьому координацію відповідних дій та узгодження подальших обставин такої поїздки.

Так, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та часі, з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_4 , ОСОБА_9 в ході телефонної розмови з останнім, повідомив про те, що його знайомий ОСОБА_11 , бажає виїхати за межі державного кордону України. Того ж дня, більш точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_4 , за попередньою змовою із ОСОБА_8 , які достовірно знали про встановлені на період дії воєнного стану правила перетину державного кордону України, виник злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України з корисливих мотивів.

У подальшому, під час зустрічі, обумовленої ОСОБА_4 , яка відбулася 25.04.2026 близько 21 годині 30 хвилин, перебуваючи на території АЗС WOG, що за адресою: вул. Лярутинської, буд. № 17, м. Кременець, Тернопільська область, останній, діючи умисно, з корисливих мотивів, детально повідомив ОСОБА_9 про намір організувати незаконний перетин державного кордону України його знайомому ОСОБА_11 . При цьому ОСОБА_4 зазначив, що точну дату виїзду та місце перетину державного кордону України він повідомить додатково, а також довів до відома ОСОБА_9 розмір неправомірної вигоди за вчинення таких дій, яка становить 13 300 євро, які повинні бути передані за організацію незаконного переправлення через державний кордон України.

Після цього, під час розмови, ОСОБА_4 дав ОСОБА_9 вказівку надіслати за допомогою ТОВ «Нова пошта» копії документів ОСОБА_11 , а також повідомив, що грошові кошти у сумі 13 300 євро ОСОБА_9 повинен передати ОСОБА_8 як неправомірну вигоду за вчинення вищевказаних дій.

В подальшому ОСОБА_8 , за вказівкою ОСОБА_4 , реалізуючи спільний злочинний намір, 05.05.2026 о 12 годині 05 хвилин, перебуваючи поблизу готель-ресторану «Avalon Palace», що за адресою: м. Тернопіль, просп. Ст. Бандери, буд. № 2, діючи з прямим умислом направленим на організацію незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України, з корисливих мотивів, одержала від ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 13 300 євро, що за офіційним курсом гривні до іноземної валюти встановленим НБУ станом на 05.05.2026 становить 684 391,40 гривні.

05.05.2026 о 12 год. 23 хв., в порядку ст. 208 КПК України, затримано ОСОБА_4 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

06.05.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Крім цього 06.05.2026 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 3 ст. 368 КК України - одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб; ч. 3 ст. 332 КК України - організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, за попередньою змовою групою осіб, вчинене з корисливих мотивів.

Достатніми підставами підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень є зібрані у кримінальному провадженні докази, а саме: заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 від 16.10.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 21.10.2025; рапорт про виявлення кримінального правопорушення УСБ України в Тернопільській області від 17.11.2025; протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_8 від 26.12.2025; протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_4 від 26.12.2025; протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_9 від 26.12.2025; протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_8 від 04.02.2026; протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_4 від 24.02.2026; протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_9 від 24.02.2026; протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_4 від 24.02.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 31.03.2026; заява ОСОБА_13 про надання слідчому в якості доказу консультативного висновку лікаря-фтизіатра № 83 від 20.02.2026, шість блістерів таблеток, на яких зазначено назви: «Рифампіцин 150 мг, Ізоніазид 75 мг, Піразинамід 400 мг, Етамбутол гідрохлорид 275 мг» від 14.04.2026; постанова про визнання і приєднання до кримінального провадження речових доказів від 14.04.2026; консультативноий висновок лікаря-фтизіатра № 83 від 20.02.2026 про підтвердження діагнозу у ОСОБА_9 ; протокол про результати аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_4 від 02.04.2026; протокол за результатами проведення негласної (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_7 від 24.03.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 28.04.2026; протокол про результати контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 15.04.2026; протокол огляду учасника НСРД та вручення грошових коштів від 07.02.2026; протокол огляду грошових коштів від 07.02.2026; протокол огляду від 05.05.2026; протокол затримання ОСОБА_4 від 05.05.2026; інші матеріали кримінального провадження.

Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 332 КК України, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими злочинами та у зв`язку з цим зазначає про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, те що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та до ОСОБА_14 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави у розмірі 267 розмірів прожиткового мінімуму, який буде достатнім на переконання слідчого, для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків визначених КПК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтованими.

В судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його підзахисному, вказавши на необґрунтованість клопотання та підозри в цілому. Також вважає, що ризики на які посилається слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні є недоведеними. Відтак, просить врахувати характеризуючі дані на ОСОБА_4 , та застосувати до нього більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника, та просив врахувати те, що він займається волонтерською діяльністю, за що має відповідні відзнаки, а також він утримує неповнолітню дитину з інвалідністю.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що СУГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025210000000770 від 17.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 332 КК України.

У даному провадженні 06 травня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Крім цього, 06 травня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 3 ст. 368 КК України - одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб; ч. 3 ст. 332 КК України - організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, за попередньою змовою групою осіб, вчинене з корисливих мотивів.

На переконання слідчого судді, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.3 ст.368, ч.3 ст.332 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, що долучені до клопотання та перелічені в його тексті, а також іншими матеріалами справи.

Зазначені дані у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.368, ч.3 ст.332 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, зокрема за ч.3 ст.368 КК України на строк на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, які відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі, зокрема за ч.3 ст.368 КК України на строк до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків. Крім цього, слід також врахувати те, що протиправна діяльність ОСОБА_4 безпосередньо пов`язана з організацією незаконного переправлення осіб чоловічої статі через державний кордон України, а відтак існують обґрунтовані підстави вважати, що останній може безперешкодно самостійно залишити територію України, використовуючи налагоджені злочинні зв`язки та відпрацьовані механізми незаконного перетину державного кордону.

Окрім цього, на переконання слідчого судді, також підтверджений ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних, з огляду на те, що на даний час досудовим розслідування не встановлено усіх свідків та очевидців даного злочину, вказані особи не допитані. Водночас, деякі з них можуть бути відомі ОСОБА_4 , а відтак останній як особисто, так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан досудового розслідування, судового розгляду та його результати. Також, підозрюваний ОСОБА_4 знайомий із свідком у даному провадженні ОСОБА_9 , та враховуючи факт, що останній надає покази, які мають першочергове значення для встановлення всіх обставин у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_4 зможе незаконно впливати на свідка з метою зміни або відмови від попередньо поданих показів. Окрім цього, ОСОБА_4 перебуває у дружніх відносинах з підозрюваними ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , а відтак володіє їхніми контактами: відомостями про їхнє місце роботи, контактні телефонні номери, місця проживання. Враховуючи це, існує обґрунтований ризик того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може безпосередньо або через третіх осіб незаконно впливати (шляхом погроз, вмовлянь та/або переконання) на свідків та інших підозрюваних з метою дачі ними неправдивих показань, що може негативно вплинути на виконання завдань кримінального провадження. Також слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від цієї особи у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від такої особи та дослідження їх судом.

Разом з тим, доведений ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується та обґрунтовується наявними даними, отриманими в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Також ОСОБА_4 на даний час має відповідні знайомства щодо організації незаконного переправлення осіб через кордон, що дає йому можливість вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення. Окрім цього, відносно ОСОБА_4 в Сторожинецький районний суд Чернівецької обласні направлено обвинувальний акт за ч. 3 ст. 332 КК України, що свідчить про системну схильність останнього до протиправної діяльності. Такі дії демонструють повторюваний характер його поведінки та підтверджують, що існує реальна загроза вчинення ним нових кримінальних правопорушень аналогічного характеру.

Так, кримінально-процесуальним законодавством визначено, що більш м`якими запобіжними заходами, порівняно з триманням під вартою, є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава та домашній арешт. Проте, враховуючи встановлені ризики, слідчий суддя має оцінити, чи зможе будь-який із цих заходів забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Втім, за наведених вище обставин, на переконання слідчого судді, застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не гарантує унеможливлення продовження ОСОБА_4 злочинної діяльності, навіть у разі перебування під цілодобовим домашнім арештом.

Крім того доводи сторони захисту не надають підстав для можливості застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, оскільки застосування таких запобіжних заходів не забезпечить в повній мірі дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що стороною обвинувачення в повному обсязі доведено обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Таким чином стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наявні обґрунтовані ризики, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вбачає підстави для відступу від загальних правил та виходу за межі граничного розміру застави, оскільки у даному виключному випадку визначені законом суми не здатні забезпечити належну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 . Таке рішення зумовлене тим, що підозрюваний вчинив нове кримінальне правопорушення у період дії раніше внесеної застави в іншому провадженні, за ч. 3 ст. 332 КК України, де обвинувальний акт уже направлено до Сторожинецького районного суду Чернівецької області, що прямо вказує на недостатність попередньої застави для стримування його злочинної діяльності та запобігання ризикам.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов`язків.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава в розмірі 267 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків та стримуючим фактором для вчинення нових, аналогічних злочинів. Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що вказані позитивні характеристики на підозрюваного не спростовують встановлених ризиків, оскільки факт вчинення нового злочину під час дії застави в іншому провадженні за ч. 3 ст. 332 КК України свідчить про неефективність м`якших обмежень та вимагає призначення суми, що виходить за межі загальних норм.

Слідчий суддя також враховує, що розмір застави має бути не лише стримуючим фактором, а й співмірним із тяжкістю вчиненого, при цьому метою застави є забезпечення виконання процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не виконання штрафної чи каральної функції щодо підозрюваного ОСОБА_4 .

За таких обставин, слідчий суддя вважає безпідставним клопотання захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 та його підзахисного про застосування більш м`якого запобіжного заходу, у зв`язку із чим в його задоволенні слід відмовити, а клопотання слідчого погодженого прокурором задовольнити.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільської області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 03 липня 2026 року.

Одночасно, для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 267 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 888 576 (вісімсот вісімдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят шість) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за «ОСОБА_4 » у справі №607/10219/26, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.05.2026.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цього запобіжного заходу.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_9 та підозрюваними ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні;

- у разі наявності здати на зберігання до УДМСУ в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 03 липня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали слідчого судді.

Слідчий суддя ОСОБА_1