Ухвала суду № 136430742, 12.05.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/1788/26

Провадження №1-кп/944/1171/26

УХВАЛА

12.05.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

учасників справи:

прокурор ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141350000176 від 25.03.2026 року про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Поріччя Яворівського району Львівської області, українця, громадянина України, одруженого, непрацюючого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 366, ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України

в с т а н о в и в:

В провадженні Яворівського районного суду Львівської області знаходиться кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141350000176 від 25.03.2026 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 366, ч.2 ст.364 КК України.

Згідно із обвинувальним актом, досудовим розслідуванням встановлено, що рішенням І сесії IV скликання Порічанської сільської ради №1 від 17.04.2002 визнано повноваження сільського голови Порічанської сільської ради ОСОБА_5

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський голова, представляє раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету тощо, а також несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Статтею 12 вищевказаного Закону передбачено, що голова сільської ради є посадовою особою органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до п. 15 ст. 46 Закону, протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради головою відповідної ради.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою та інше (ст. 12 Земельного кодексу України).

Таким чином, ОСОБА_5 будучи службовою особою органу місцевого самоврядування виконував організаційно - розпорядчі та адміністративно-господарські функції, зокрема щодо організації роботи ради та її виконавчого комітету, підпису рішень ради та її виконавчого комітету, розпорядження землями територіальної громади, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, організації землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Всупереч окресленим вимогам законодавства, ОСОБА_5 перебуваючи у 2002 році на посаді сільського голови Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, який здійснює функції пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, використовуючи свої повноваження та пов`язані з цим можливості, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, знаходячись на своєму робочому місці в адміністративному приміщенні Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області, що в с. Поріччя Яворівського району Львівської області, достовірно знаючи, що на сесії Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області, заяву ОСОБА_6 про надання йому у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування господарських будівель на території Порічанської сільської ради Яворівського району не розглядалася, умисно склав та видав неправдивий документ, а саме рішення Порічанської сільської ради від 02.07.2002 №16 «Про надання земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_6 » у якому містились завідомо неправдиві відомості про те, що сесією Порічанської сільської ради Яворівського району передано у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку для будівництва і обслуговування господарських будівель площею 0,1500 га, ринкова вартість якої на момент передачі у власність становила 19 800,00 гривень (дев`ятнадцять вісімсот тисяч гривень), що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам на вказану суму.

В подальшому, ОСОБА_5 виконав підпис в графі сільського голови від імені ОСОБА_5 у вказаному вище рішенні, та скріпив його відтиском гербової печатки Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області, видавши його ОСОБА_6 на підставі якого було виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №082438 від 26.03.2004.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у службовому підроблені, тобто складанні і видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України (в редакції, яка була чинною на момент вчинення злочину).

Окрім цього, ОСОБА_5 перебуваючи на посаді сільського голови Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області, будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, який здійснює функції пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов`язків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 02.07.2002 року, знаходячись на своєму робочому місці в адміністративному приміщенні Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області, що в с. Поріччя Яворівського району Львівської області, діючи з прямим умислом, в інтересах третіх осіб ОСОБА_6 , з метою сприяння останньому в отриманні права власності на земельну ділянку розташовану на території Порічанської сільської ради Яворівського району, всупереч інтересам служби, шляхом зловживання своїм службовим становищем, на підставі завідомо неправдивого офіційного документа, а саме рішення Порічанської сільської ради від 02.07.2002 року №16, засвідчив власним підписом, як сільського голови Порічанської сільської ради ОСОБА_6 , завідомо неправдивий Державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану на території Порічанської сільської ради Яворівського району серії ЛВ №082438 від 26.03.2004, згідно якого земельна ділянка площею 0,1500 га була передана у приватну власність для будівництва та обслуговування господарських будівель, ринкова вартість якої на момент передачі у власність становила 19 800,00 гривень (дев`ятнадцять вісімсот тисяч гривень), хоча фактично 02.07.2002 року на сесії Порічанської сільської ради рішення з даного приводу не розглядалося та не приймалося.

Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_5 з комунальної власності незаконно вибула у приватну власність ОСОБА_6 земельна ділянка площею 0,1500 га, ринкова вартість якої на момент передачі у власність становила 19 800,00 гривень (дев`ятнадцять вісімсот тисяч гривень), що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, в інтересах третіх осіб, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (в редакції, яка була чинною на момент вчинення злочину).

12.05.2026 року обвинувачений ОСОБА_5 подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі вимог ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України. В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 366, ч.2 ст.364 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжких та тяжких злочинів відповідно. На даний час з моменту вчинення інкримінованих йому злочинів минулого більше 10 років, тобто закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити, з підстав наведених у ньому. Крім того, підтвердив обізнаність щодо наслідків закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України. В судовому засіданні обвинуваченому роз`яснені наслідки закриття кримінального правопорушення за нереабілітуючою підставою.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти закриття кримінального провадження, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Глава 24 параграфу 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) передбачає звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Так, за змістом статті 286 КПК звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, наведене питання за приписами норм ч. 3 ст. 314 КПК України може бути вирішено і під час підготовчого судового засідання.

Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст.49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності, підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності, обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності застосовується за таких умов: 1) вчинення особою кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Пункт 4 ч. 1 ст. 49 КК України (на дату вчинення інкримінованих ОСОБА_5 протиправних дій) передбачає строк десять років для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності у разі вчинення тяжкого злочину.

Для закриття справи на підставі згаданої статті необхідна вся сукупність наведених у законі умов, відсутність хоча б одного із цих складових елементів виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України (на дату вчинення інкримінованих ОСОБА_5 протиправних дій), передбачала покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а санкція кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України (на дату вчинення інкримінованих ОСОБА_5 протиправних дій), передбачала покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

А згідно КК України станом на день розгляду справи санкція за ч. 2 ст. 366 КК України передбачає покарання позбавлення волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Санкція ч. 2 ст. 364 КК України передбачає покарання - позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Згідно з ч. 4 ст. 12 КК України (на дату вчинення інкримінованих ОСОБА_5 протиправних дій) тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, та ч. 5 ст. 12 КК України на момент розгляду кримінального провадження.

Отже, кримінальні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст.364 КК України (за більш серйозне кримінальне правопорушення) відноситься до тяжкого злочину, а відповідно строки давності притягнення до кримінальної відповідальності спливають по закінченні десятирічного періоду.

Беручи до уваги п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 року №12, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялась від слідства або суду та не вчинила нового злочину.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК України та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч.8 ст.284 КПК України).

У відповідності до вимог ч.3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Відповідне рішення судом приймається у формі ухвали.

Отже системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, не тільки виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов`язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №192/3301/16-к від 25.02.2021.

Крім того, дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України, є безумовною й обов`язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Вимоги цієї статті не передбачають обов`язкове визнання вини особою, котра подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України (постанова ВС від 11.11.2020 р. справа №455/229/17 (провадження №51-3298км20).

Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України, обчислення строку давності починається з дня скоєння кримінального правопорушення. Часом скоєння кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або допущення бездіяльності. Отже, днем скоєння кримінального правопорушення, за ст. 49 КК, слід уважати добу, до закінчення якої особою було вчинено дію або допущено бездіяльність, які є ознаками об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення.

Враховуючи наведені норми закону, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані суду матеріали, судом встановлено, що діяння, які ставиться в провину ОСОБА_5 передбачені ч.2 ст. 366, ч.2 ст.364 КК України, мали місце 02.07.2002 року, більш серйозне кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів, а тому на даний час пройшло десять років з моменту їх вчинення.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши заявлену згоду на таке звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 , з огляду на те, що кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченому, відносяться до тяжких (за більш серйозне кримінальне правопорушення), обвинувачений не ухилявся від досудового слідства або суду, до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинив нового кримінального правопорушення, на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, згідно ст. 89 КК України не судимий, суд дійшов переконання, що клопотання обвинуваченого слід задовольнити, звільнивши обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 366, ч.2 ст.364 КК України та закрити кримінальне провадження.

Будь-які дані, які б перешкоджали звільненню ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності та закриттю кримінального провадження на підставі п. 4 ч. 1 статті 49 КК України судом не встановлено.

Цивільний позов під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явлений.

Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Заходи забезпечення у виді арешту, який накладений на підставі ухвали слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 30.03.2026 року підлягають скасуванню.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Питання про долю речових доказів вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_5 не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.

Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.

Керуючись ст. ст. 284-288, 371, 372, 376 КПК України, ст. ст. 12, 44, 49, 364, 366 КК України

п о с т а н о в и в:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі вимог ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, та закриття кримінального провадження задовольнити.

ОСОБА_5 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 366, ч.2 ст.364 Кримінального кодексу України згідно вимог ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141350000176 від 25.03.2026 року про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.2 ст. 366, ч.2 ст.364 КК України - закрити.

Цивільний позов відсутній.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- вилучені у Архівному відділі Яворівської РДА оригінали протоколів засідання виконавчого комітету Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області в період часу з 21.01.2002 року по 10.12.2002 року, які передані на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області повернути Архівному відділу Яворівської РДА, копії таких письмових документів - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- завірені копії рішень органу місцевого самоврядування щодо обрання головою Порічанської сільської ради Яворівського району Львівської області ОСОБА_5 та звільнення його із вказаної посади, які передані на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- вилучені у відділі №7 в Яворівському району ГУ Держгеокадастру у Львівській області оригінал технічної документації по видачу державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, з кадастровим номером 4625885500:05:001:0007 та оригінал державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЛВ №082438 від 26.03.2004 року, які передані на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області - повернути до відділу №7 в Яворівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, копії таких письмових документів - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 30.03.2026 року у справі №944/1663/26 (провадження №1-кс/944/240/26), на земельну ділянку з кадастровим номером 4625885500:05:001:0007 площею 0,1500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Ямельня Яворівського району Львівської області, яку передано в приватну власність ОСОБА_6 .

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.

Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1