Ухвала суду № 136430361, 12.05.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/8645/25

пр № 2/464/524/26

УХВАЛА

05 травня 2026 року м. Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Сабари Л.В.,

секретаря судового засідання Рейман В.С.,

за участю: представника позивача Бокало Т.А.,

представника відповідача Сокальського Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання представника відповідача Сокальського Дениса Анатолійовича про повернення позову позивачу для скерування до Галицького районного суду м. Львова,

встановив:

в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ЛМКП «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за послуги з централізованого опалення.

Разом з поданням відзиву на позовну заяву, представник відповідача Сокальський Д.А. звернувся до суду з клопотанням про повернення позову позивачу для скерування до Галицького районного суду м. Львова. Клопотання обґрунтовує тим, що при визначенні територіальної підсудності даного позову не підлягають застосуванню положення ст. 30 ЦПК України, якими визначено виключну підсудність позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, оскільки спір не виник щодо нерухомого майна. Таким чином, представник відповідача вважає, що позов підлягає пред`явленню за зареєстрованим місцем проживання відповідача, що за адресою: АДРЕСА_1 , що є територією Галицького району м. Львова.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 заявлене клопотання підтримав та просив таке задовольнити.

Представник позивача Бокало Т.А. в судовому засіданні щодо задоволення клопотання про повернення позову позивачу для скерування до Галицького районного суду м. Львова заперечила, так як позов пред`явлено до Сихівського районного суду м. Львова з дотриманням правил територіальної підсудності, оскільки спір виник щодо стягнення заборгованості, що виникла за користування нерухомим майном.

Заслухавши пояснення представника відповідача, думку представника позивача, дослідивши подане клопотання, оглянувши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого в п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Параграфом 3 глави 2 ЦПК України визначено територіальну юрисдикцію (підсудність) та регламентовано правила подання позову до суду відповідно до підсудності.

Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві, як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Так, за загальним правилом, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 28 ЦПК України).

Крім того, відповідно до ст. 29 ЦПК України визначено категорії спорів, які можуть пред`являтись за правилами альтернативної підсудності (за вибором позивача).

Водночас, статтею 30 ЦПК України визначено категорії цивільних справ, що підлягають розгляду виключно конкретним судом. До таких позовів не підлягають застосуванню правила загальної чи альтернативної підсудності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються правила виключної підсудності (№911/2390/18 від 16.02.2021).

Встановлено, що позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулось до Сихівського районного суду м. Львова із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за період з 01.10.2019 до 31.05.2021 за послуги з централізованого опалення у розмірі 10 912,74 грн., що виникла за квартирою АДРЕСА_2 , яка, згідно з доводами позову, на момент виникнення спірної заборгованості належала відповідачу на праві власності.

З наведеного слідує, що предметом позову у цій справі є зобов`язання, які випливають з надання житлово-комунальні послуг, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна. Таким чином, дана цивільна справа підлягає розгляду судом за місцем знаходження нерухомого майна за правилами виключної підсудності.

Тож, оскільки майно, з приводу якого виникла заборгованість, а саме: квартира АДРЕСА_2 , знаходиться на території Сихівського районного суду м. Львова, відтак даний позов належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Сихівського районного суду м. Львова.

Враховуючи наведене, покликання представника відповідача щодо можливості застосування до даної справи правил загальної підсудності та пред`явлення даного позову до Галицького районного суду м. Львова, тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача, є безпідставними, у зв`язку із чим у задоволенні клопотання про повернення позову позивачу для скерування до Галицького районного суду м. Львова та у передачі матеріалів даної цивільної справи №464/8645/25 до Галицького районного суду м. Львова за підсудністю необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258-261 ЦПК України,

постановив:

у задоволенні клопотання представника відповідача Сокальського Дениса Анатолійовича про повернення позову позивачу для скерування до Галицького районного суду м. Львова відмовити.

У передачі матеріалів цивільної справи №464/8645/25 за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за послуги з централізованого опалення до Галицького районного суду м. Львова за підсудністю відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повна ухвала складена 12 травня 2026 року.

Головуюча Сабара Л.В.