Постанова № 136428493, 01.05.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/326/26

Провадження № 3/148/187/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Дамчук О.О. розглянувши матеріали, які надійшли від Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася,,

за ст. 130 ч. 1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

02.01.2026 близько 22:50 години в с-щі Шпикові по вул. Замковій, ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом «Honda Tact», з відсутнім державним номерним знаком, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовилася, тобто скоїла адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 ч.1 КпАП України, а саме : … відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння...

У судові засідання, призначені на 20.02.2026, 04.03.2026, 20.03.2026, 03.04.2026, 15.04.2026 та 01.05.2026 ОСОБА_1 не з`явилася, на адресу суду повернулись поштові відправлення, з повідомленнями про розгляд справи, з відміткою АТ «Укрпошта», що адресат відсутній за вказаною адресою. Також остання повідомлялася про день, час та місце розгляду справи шляхом здійснення відповідальним працівником суду дзвінка на телефонний номер зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, що підтверджується наявною у матеріалах справи телефонограмою. Клопотань про відкладення слухання справи суду не надала, представника/захисника не направила.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 277 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються протягом 15 діб.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ч. ст. 277-2 КУпАП України, повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Із повідомлення АТ «УКРПОШТА» про причини повернення поштової кореспонденції (а.с.21-22, 25, 27, 28) з`ясовано, що адресат відсутній за вказаною адресою. Адресою проживання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено с-ще Шпмків, вул. Соборна, буд. 56, Тульчинський район, Вінницька область.

Верховний Суд не одноразово зазначав, що у тому випадку, якщо судова повістка повертається до суду з причин того, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, а особа вважається повідомленою належним чином.

Отже, у разі, якщо судову повістку направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, враховуючи те, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що розгляд справи відбудеться за викликом Тульчинського районного суду, то вважаю, що адресат повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Звертаю увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав судову повістку за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з відмовою від її отримання або відсутністю адресата за вказаною адресою, вважається належним повідомленням, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка повідомила таку адресу проживання під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова для застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.

Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 р. зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У п. 3.4 і 3.6. свого рішення від 11.10.2011 р. (справа № 10-рп/2011) Конституційний Суд України, аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від кримінального правопорушення полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Кодекс про адміністративні правопорушення не містить законодавчо визначеної норми щодо повідомлення правопорушників у інший спосіб ніж судовими повістками, відповідно до ст.277-2 КУпАП, однак враховуючи повернення поштової кореспонденції до суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою, повідомити особу, яка притягується до адміністративної відповідальності у зазначений в Кодексі про адміністративні правопорушення спосіб у суду відсутня можливість, тому в даному випадку суд вважає за можливе застосувати аналогію права.

З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, була обізнана про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не вжила заходів для явки до суду, судові повістки повернулися в зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, ОСОБА_1 викликалася до суду засобами стільникового зв`язку, тому приходжу до висновку, що судом вжито всіх можливих заходів щодо сповіщення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Враховуючи зазначене, вважаю, що неявка до суду особи щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення свідчить про свідоме затягування розгляду справи з метою уникнення адміністративної відповідальності та зловживання процесуальними правами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року) неодноразово зазначав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи те, що судом вжито всіх можливих заходів задля повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про дату, час та місце розгляду справи, вважаю можливим проводити розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутністю правопорушника.

Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею ст. 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Таким чином, як встановлено у судовому засіданні, своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, маючи відповідні ознаки.

Приймаючи дане рішення, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Статтями 9 та 10 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом ст.266 КУпАП вбачається, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. N 1103 в редакції від 28.10.2015 року - огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до п.3 зазначеного Порядку огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Із п.2.5 ПДР України вбачається, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Із дослідженого в судовому засіданні відеофайлу фіксації адміністративного правопорушення встановлено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності керувала транспортним засобом без шолому, що не заперечує під час фіксації спілкування з працівниками поліції, пояснила, що коли побачила патрульний автомобіль зупинилася, щоб її не зупинили працівники поліції та після пропонування проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, неодноразово відмовилася від освідування.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Відповідно до п.2.5постанови Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» №1306 від 10.10.2001 року водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином норми ПДР встановлюють обов`язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп`яніння і жодних винятків для цього (втома, не бажання водія) ПДР не містять.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме, з протоколу про адміністративне правопорушення, акту огляду та направлення на огляд до Тульчинської ЦРЛ, відеофайлу фіксації події правопорушення ОСОБА_1 ухилилася від проходження огляду, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, адміністративна відповідальність наступає саме за «відмову» від проходження водієм встановленого порядку огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, а не за те, чи перебуває водій у стані алкогольного сп`яніння, а тому ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно пункту 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Факт вчинення адміністративного правопорушення встановлений у судовому засіданні та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія серії ЕПР 1 № 580937 від 01.02.2026; актом огляду на стан сп`яніння; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння до КНП «Тульчинська ЦРЛ» від 01.02.2026 у якому зазначено, що ОСОБА_1 від огляду відмовилася; постановою серії ЕНА № 6601524 від 01.02.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП та в якій зазначені підстави зупинки транспортного засобу, а саме керувала транспортним засобом без мотошолому; DVD диском відеофіксації адміністративного правопорушення, від надання особистих пояснень особа, яка притягується до адміністративної відповідальності відмовилася, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення.

Правилами дорожнього руху України закріплено визначення водія, як особи, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Із матеріалів справи не вбачається отримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Оскільки ОСОБА_1 посвідчення водія не отримувала, що підтверджується довідкою про наявність інформації про посвідчення водія, враховуючи законодавче визначення водія, як особи, яка має посвідчення водія відповідної категорії, суд відносить останню до категорії інших осіб.

Диспозиція частини 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність інших осіб за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, яка встановлена у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При призначенні адміністративного стягнення прийнято до уваги характер та ступінь тяжкості вчиненого адміністративного правопорушення, перевіривши існування обтяжуючих та пом`якшуючих обставин (судом не встановлено), дані про особу щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення, вперше притягується до адміністративної відповідальності, її ставлення до скоєного, неявка в судові засідання, майновий та сімейний стан, ступінь її вини, характер вчиненого правопорушення, у зв`язку з чим необхідно накласти адміністративне стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, що відповідає чинному законодавству та на розсуд суду є необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

В силу ст. 40-1 КУпАП, на підставі ч.5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності підлягає стягненню судовий збір, в розмірах встановлених законодавством України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, 130 ч.1, 221, 268, 280, 283-285, 287, 289, КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на неї адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить в сумі 17000,00 (Сімнадцять тисяч) гривень (Рахунок UA 4189 9998 0313 0801 4900 0002 001, Отримувач коштів ГУК у Вінницькій області/ Він.обл./21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37979858, Банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.) (ЕАП)).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), судовий збір на користь держави (отримувач коштів : ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106, рахунок UA 908999980313111256000026001, банк отримувача Казначейство України (ЕАП)) у розмірі 665,60 (Шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Штраф підлягає сплаті у 15-денний строк з дня вручення постанови або залишення апеляційної скарги без задоволення.

Копії платіжних документів подаються до органу, від імені якого накладено стягнення, у триденний строк з дня сплати.

Своєчасно несплачений штраф буде примусово стягнутий у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, за умови несвоєчасної сплати штрафу та виконання постанови в примусовому порядку, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП та витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області.

Суддя О.О. Дамчук