Ухвала суду № 136424631, 11.05.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3751/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року. Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

представника заявниці (відповідачки) ОСОБА_1 адвоката Вітюка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в с.-щі Овідіополь, заяву представника (відповідачки) ОСОБА_1 адвоката Вітюка С.В. про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 26.01.2026 р. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

Заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 26.01.2026 р., ухваленому у даній справі, позов задоволений та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 38494,56 грн., судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу 7000 грн.

24.02.2026 р. представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Вітюк С.В. звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду від 26.01.2026 р., в якій просив суд, скасувати вказане заочне рішення суду з тих підстав, що заявниця кредитний договір фактично не укладала, а за фактом незаконного використання її персональних даних та можливого шахрайського оформлення кредиту не ю було подано заяву до правоохоронних органів, що підтверджується листом ДКП УПК в Одеській області від 02.12.2021 р.

Також, представник відповідачки просить суд, скасувати заочне рішення, призначивши справу до розгляду в загальному порядку, посилаючись на факт неповідомлення відповідачки про дату судового засідання, про яке вона не була повідомлена належним чином, а тому не з?явилась в засідання з поважних причин, дізнавшись про заочне рішення з порталу «Дія», тому не мала можливості подати відзив та взяти участь у справі.

В судовому засіданні представник відповідачки повністю підтримав доводи заяви про перегляд заочного рішення суду, яку просив задовольнити.

В судове засідання представниця позивачів не з?явилась, надіславши на електронну адресу суду письмові заперечення проти заяви про перегляд заочного рішення, в яких просила суд відмовити у скасуванні заочного рішення з підстав безпідставності самої заяви про перегляд заочного рішення, ухваленого судом у відповідності до норм чинного законодавства України, та відсутності будь-яких належних та допустимих доказів на які посилається представник відповідачки, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, а також заяву, в якій просила суд, розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши матеріали зазначеної цивільної справи, додатково наданих суду документальних доказів та заяви про перегляд заочного рішення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 284 ЦПК України - заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до ст. 285 ЦПК України - заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі. У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: найменування суду, який ухвалив заочне рішення; ім`я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв`язку; обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; клопотання про перегляд заочного рішення; перелік доданих до заяви матеріалів. Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає. До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю учасників справи та копії всіх доданих до неї матеріалів. До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.

До заяви про перегляд заочного рішення - додаються докази, на які посилається заявник.

Частини 1,4 статті 287 ЦПК України передбачають, що заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Стаття 288 ЦПК України передбачає, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд встановив, що заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 26.01.2026 р., ухваленому у даній справі, позов задоволений та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 38494,56 грн., судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу 7000 грн.

В описовій частині рішення вказано про те, що визначений ухвалою суду від 28.07.2025 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 178 ЦПК України, відповідачка відзиву на позов, письмових пояснень, заперечень чи зустрічного позову до суду не надіслала, хоча вказані матеріали позову та ухвалу суду у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України, направлялись за останньою відомою позивачам та судові адресою її місця проживання, вказаною у кредитному договорі, що підтверджується довідкою ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області № 5188/12358 від 16.07.2025 р., відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться зареєстрованою за адресою : АДРЕСА_1 , а також, зворотним поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставними та голослівними твердження представника відповідачки про неявку відповідачки до суду з поважних причин, адже позовна заява разом з додатками була направлена відповідачці на вищевказану адресу реєстрації, як це передбачено законом, а даних щодо іншої адреси реєстрації у суду не немає.

Крім того, в застосунку Дія українці також можуть отримувати сповіщення про призначені судові засідання, у яких вони є учасниками справи, що реалізовано Мінцифрою спільно з Державною судовою адміністрацією України, ДП «Центр судових сервісів» та ДП «Інформаційні судові системи».

Суд зауважує, що договір про надання кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

З урахуванням наведеного, встановивши, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідних договорів недійсними.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).

Згідно із ст. 5 Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Одноразовий персональний ідентифікатор - MNV56F7Y направлено Відповідачу 22.11.2021 23:01:52 год. на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор введено Відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 22.11.2021 23:23:47.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2023 №212/10457/21 прийшов до висновку, що позивач не довів, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитних договорів, йому не належить. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові № 233/1469/21 від 31.08.2021 р.

Вчинення Відповідачем вказаних вище дій і зміна даних в системі Товариства є проставленням електронного підпису в Електронному Договорі Одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QR-код - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації Договору Позичальника.

Підтвердженням накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора є довідка ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій вказується зазначається особисті данні позичальниці, які вона самостійно зазначила при поданні заявки на отримання грошових коштів.

При чому, відповідачка підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мала змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Так, ідентифікація особи проводиться шляхом отримання ідентифікаційних даних особи заявника, які ця особа передає при заповненні Заявки на Сайті. Верифікація особи Заявника/Позичальника проводиться шляхом встановлення (підтвердження) особи (Заявника) через перевірку персональних даних такої особи, залишених під час заповнення Заявки, в бюро кредитних історій та, відповідно, звірки зазначених даних з даними отриманими від бюро кредитних історій.

Перевірка дійсності платіжної картки та верифікація держателя банківської карти, вказаної Заявником/Позичальником в Заявці, проводиться відповідно до міжнародних стандартів верифікації платіжних інструментів шляхом : використання технології ЗDSecure (MasterCardSecureCode та VerifiedbyVisa) шляхом направлення банком - емітентом на фінансовий мобільний номер Заявника в sms унікального коду, або використання технології Preauth, шляхом блокування на картковому рахунку Заявника певної суми (до 1 грн), до моменту введення її розміру в Заявку, або до моменту автоматичного розблокування даної суми банком-емітентом.

А відтак, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином вжило всіх необхідних заходів для здійснення перевірки та ідентифікації особи.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові по справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов висновку, що електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами». А тому, в нашому випадку, підписання Відповідачем шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства (Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р.).

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові по справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 р. вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Тобто, внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу (відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду), що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору, адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).

Наведені правові позиції Верховного Суду ґрунтуються на презумпції свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.

У своїй заяві представник відповідачки вказує, що позивачка звернулася в поліцію за фактом незаконного використання її персональних даних та можливого шахрайського оформлення кредиту, посилаючись на лист від 02.12.2021 р. №П-4303/38/103-21, виданим Департаментом кіберполіції Управління протидії кіберзлочинам в Одеській області, яким передано дане електронне звернення до відділу поліції №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області.

Однак, суд встановив, що підтвердив представник позивачки, що актуальних на 2026 рік інших доказів, або результатів кримінального провадження, або вироку суду відповідачкою до суду не надано.

Згідно з ст. 12 вищезгаданого Закону, такі електронні правочини, а також електронні правочини, щодо яких сторони домовилися про підписання, мають бути підписані за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису або іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідачкою не надано до суду спростування щодо методу укладання кредитного договору, перерахунку коштів, отримання кредитних коштів та неповернення кредитних коштів, а тому, кредитний договір № 351643924 від 22.11.202 р. укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є чинним та свідчить про те, що відповідачка погодилася з усіма умовами кредитного договору, взявши на себе зобов`язання повинен їх виконувати відповідно до Кредитного договору № 351643924 від 22.11.2021.

Представник відповідачки заявляє про нібито наявність кримінального провадження щодо скоєння злочину відносно неї, але суд зауважує, що наявність такого провадження підтверджує лише факт звернення відповідачки до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яким вона не цікавилась 6 років, після отримання якої слідчий зобов?язаний внести дані до ЄРДР або відновити в цьому.

Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 07.05.2026 р. підтверджено, що на ім?я ОСОБА_2 емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 22.11.2021 р. було зарахування коштів в сумі 10400 грн., що є сумою кредиту, а фінансовий телефон в даному випадку, який різниться з фінансовим номером відповідачки немає суттєвого значення.

Відповідно до положення ст. 6 ЄКПЛ, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов?язків має право на справедливий судовий розгляд. Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення в справі «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року).

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії» рішення від 22.10.1996 р., «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980 р.). За практикою тлумачення права на ефективний захист в суді Європейським Судом з прав людини в рішенні у справі «Мірагалль Эсколано та інші проти Іспанії» допустимим обмеженням доступу до правосуддя відповідає застосування строків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов?язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду - кожна держава-учасниця цієї Конвенції (якої є Україна) - вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є - не допустити судовий процес у безладний рух, а тому сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку представником відповідачки не було подано до суду будь-яких належних та допустимих доказів, які мають істотне та суттєве значення для правильного вирішення справи та які б не були враховані судом під час винесення заочного рішення або спростовують його висновки, а голослівні твердження останнього є неспроможні з підстав, описаних вище.

За таких обставин, суд вважає, що вищезазначена заява про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 26.01.2026 року по даній справі є необґрунтованою, факти викладені в заяві недоведеними і голослівними, а обставини та доводи, на які посилається сторона відповідачки надуманими та такими, що не знайшли свого відображення у матеріалах цивільної справи, і мають на меті лише затягування виконання законного і обґрунтованого судового рішення по стягнення кредитного боргу.

Керуючись ст.ст. 131,259,284,287,288 ЦПК України, ЄКПЛ, рішеннями ЄСПЛ суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяви представника (відповідачки) ОСОБА_1 адвоката Вітюка С.В. про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 26.01.2026 р. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду виготовлений та підписаний 11.05.2026 року.

Суддя Гандзій Д.М.