Рішення № 136423105, 01.05.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/9380/25

Провадження № 2/303/3644/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Торинець Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (представники - Усенко Михайло Ігорович, Донець Віталій Валерійович) до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, вказуючи, що 03.02.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 7751094, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10 000 грн на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Договір укладено відповідно до ст. 12 «ЗУ «Про електронну комерцію», шляхом його підписання відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. відповідно до умов кредитного договору. Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням. Відповідачем не сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором та відповідно до узгодженого сторонами графіку. 29.05.2023 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит капітал» уклали договір відступлення прав вимоги 97-МЛ. Згідно договору та ст. 512 ЦК України ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до відповідача за кредитним договором №7751094 від 03.02.2023. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 38 625 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 10 000 грн; заборгованість за процентами 28 125 грн; заборгованість за комісією 500 грн, яку товариство просило стягнути з відповідача на свою користь, а також сплачений судовий збір в розмірі 2442,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2025 відкрито провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання не з`явився без поважних причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з пп. 15.3 п. 1 розділу ХІІІ ЦПК України, розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі.

Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Позовна заява з додатками ТОВ «ФК «Кредит-капітал» про стягнення грошових коштів надійшла до суду в електронній формі. Після чого позовна заява роздрукована в паперовій формі, а електронні копії паперових додатків до позовної заяви зберігаються в централізованому файловому сховищі АСДС.

У такому випадку та з урахуванням наявних технічних можливостей, суд вважає можливим здійснювати розгляд справи в змішаній формі.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні, встановлений строк (термін) то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статті 526, 527, 530 ЦК України передбачають, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк і в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч.2 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що 03.02.2023 відповідач подала анкету заяву на кредит № 7751094.

Після чого 03.02.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 7751094, умовами якого передбачено «1.1. Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. 1.2. Сума (загальний розмір) кредиту становить 10000.00 гривень. 1.3. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 03.02.2023р. (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. 1.3.1. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 18.02.2023р. (рекомендована дата платежу). 1.3.2. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періодуі закінчується 19.05.2023 р. (дата остаточного погашення заборгованості). 1.4. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 18.02.2023р. (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 19.05.2023р. (останнього дня строку кредитування). 1.5. Загальні витрати Позичальника за пільговий період складають 1625.00 грн. в грошовому виразі та 3,801.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати Позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 28625.00 грн. в грошовому виразі та 995.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 11625.00 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (за весь строк кредитування) складає 38625.00 гривень. Всі вказані в цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань. 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 500.00 грн., яка нараховується за ставкою 5.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. 1.5.2. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1125.00 грн., які нараховуються за ставкою 0.75 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. 1.5.3. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 27000.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду».

Відповідно до додатку №1 до договору про споживчий кредит №7751094 від 03.02.2023 сторонами договору підписано Графік платежів за договором про споживчий кредит 7751094 від 03.02.2023.

Сторонами також підписано додаток №2 до Договору про споживчий кредит №7751094 від 03.02.2023 у вигляді паспорту споживчого кредиту №7751094.

Довідкою про ідентифікацію від 10.09.2025 підтверджено, що відповідач пройшов ідентифікацію у ТОВ «Мілоан» шляхом використання одноразового ідентифікатора W66706, що є аналогом електронного підпису, який було направлено на номер телефону відповідача НОМЕР_1 .

Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням № 92802220 від 03.02.2023 та випискою з особового рахунку за кредитним договором №7751094 від 03.02.2023.

Таким чином, згідно з умовами договору відповідач отримав 10 000 грн кредитних коштів зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

У подальшому між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК«Кредит-капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №97-МЛ від 29.05.2023, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за яким ТОВ «ФК«Кредит-капітал» отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за кредитним договором № 7751094 від 03.02.2023, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги 97-МЛ від 29.05.2023.

Відповідно до пункту 2.2.3. зазначеного договору «Права Вимоги переходять до Нового Кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь Кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1. цього Договору, після чого Новий Кредитор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення Права Вимоги здійснюється шляхом підписання Акту прийманняпередачі Реєстру Боржників (Додаток №2) відповідно до п. 8.3.2. Договору».

29.05.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК«Кредит-капітал» укладено додаткову угоду №1 до договору відступлення прав вимоги №97-МЛ від 29.05.2023 про внесення змін до додатку №1 договору №97-МЛ в п.1.2, п.1.2.1, п.1.2.2, п.1.2.3, 1.3, 2, 3, 4 та 5.

ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК«Кредит-капітал» на виконання п. 2.2.3. договору складено акт приймання-передачі реєстру боржників від 29 травня 2023 року до договору відступлення прав вимоги № 97-МЛ від 29 травня 2023 року.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги 97-МЛ від 29.05.2023 заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «Кредит-капітал» становить 38 625 грн, яка складається з наступного: заборгованість по тілу кредиту 10 000 грн; заборгованість за відсотками 28 125 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 500 грн.

Таким чином, факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту від 03.02.2023 в загальній сумі 38 625 грн знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Водночас аналізуючи пропорційність заборгованості за тілом кредиту та процентам за користування кредитом суд приходить до наступного.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 679/1103/23 від 12.02.2025 викладено наступний правовий висновок:

«Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання».

Відповідно до ч. 5 ст. 13 «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням того, що заходи відповідальності у цивільному праві носять компенсаційний характер суд вважає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по процентам підлягають частковому задоволенню в розмірі 10 000,00грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стяганню на користь позивача становитиме 20 500,00 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 10 000,00 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 500 грн заборгованість за комісією.

Відповідно до ч. 1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до правових висновків висловлених Верховним Судом у справі №922/1964/21 від 16.11.2022 учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При цьому, суд приходить до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладеної у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, правовим позиціям Верховного Суду викладеним у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, від 2 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20,від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19).

Водночас суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Судом встановлено, що 01.07.2025 між ТОВ «ФК «Кредит-капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107.

З акта №Д/8080 наданих послуг від 12.11.2025 встановлено, що Адвокатське об`єднання «Апологет», в особі керуючого бюро адвоката Усенка М.І. та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» погодили суму наданих послуг відповідно до договору в розмірі 8000 грн.

Згідно детального опису наданих послуг по акту № 0107 Адвокатське об`єднання «Апологет», в особі керуючого бюро адвоката Усенка М.І. надало ТОВ «ФК «Кредит-капітал» наступні послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (період надання послуги 30 хвилин); ознайомлення з матеріалами кредитної історії (період надання послуги - 2 години); погодження правової позиції клієнта у справі (період надання послуги 30 хвилин); складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта (період надання послуги - 3 години 30 хвилин).

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не заявлено.

Враховуючи вищезазначене з відповідача підлягає стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу на підставі ч. 3 ст. 33 та ст. 137, 141 ЦПК України у розмірі 8000,00 грн.

Частина 8 ст. 141 ЦПК України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ставок судового збору, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» позовна заява майнового характеру, яка подана юридичною особою сплачуються за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач звернувся до суду з позовом майнового характеру і виходячи з ціни позову 38 625 грн застосував коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору і сплатив платіжним дорученням № 34602 від 24.11.2025 судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи викладене та п. 36 роз`яснень постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», який передбачає, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VІ) з відповідача підлягає стягненню 53,07 % (20 500 грн : 38 625 грн х 100) сплаченого судового збору в розмірі 1285,57 грн (2422,40 грн х 53,07:100) на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 526, 527,530, 611,629,1049,1050,1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль - Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35234236) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість у розмірі 20 500 гривень (двадцять тисяч п`ятсот гривень), 8000 гривень (вісім тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу та 1285,57 гривень (одна тисяча двісті вісімдесят п`ять гривень 57 копійок) витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя