Ухвала суду № 136423080, 06.05.2026, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/1781/25

2-др/301/6/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" травня 2026 р. Іршавський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді Даруди І.А.

за участю секретаря Сатін Н.М.

представник позивача Русин І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава заяву представника відповідача ПАТ «Закарпаттяобленерго» Кльофи Василя Івановича про компенсацію судових витрат в цивільній справі №301/1781/25, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Іршавського районного суду Закарпатської області перебувала цивільна справа №301/1781/25 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» про визнання дій неправомірними та протиправними.

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» про визнання дій неправомірними та протиправними залишено без розгляду.

16.03.2026 від представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» - Кльофа В.І., до суду надійшла заява про компенсацію судових витрат в цивільній справі №301/1781/25, а саме витрат на правничу допомогу, що були понесені відповідачем, у зв`язку із перебуванням у провадженні суду вищевказаної справи, у сумі 15 000, 00 грн.

Від представника позивача ОСОБА_1 Русин І.М. надійшло клопотання, в якому він просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1000 гривень, аргументуючи це тим, що справа не є складною, не потребувала тривалого вивчення матеріалів, не містила великого обсягу доказів, у ПАТ «Закарпатттяобленерго» є штатні працівники юридичної служби, які і розглядали акт про порушення, предметом позову не були грошові кошти, оскільки у цій сфері ПРАТ «Закарпаттяобленерго» є єдиною структурою, яка нормативними актами наділена контрольними функціями, і займає монопольне становище у сфері розподілу та постачання електроенергії, і її акти носять нормативний характер. Обсяг наданих послуг : у заяві взагалі не вказаний обсяг наданих правових послуг, не зазначено суму послуг за правову допомогу ПРАТ «Закарпатттяобленерго». До заяви, крім рахунку і платіжного доручення не надано жодного документу, акту виконаних робіт. Відзив на позов складено за шаблоном, за документами , які були вже у наявності в ПРАТ «Закарпатттяобленерго». До заяви не надано ні сам договір від 04.01.2021 року, ні Додаток № 19 від 05.08.2025 року. Сам витяг з Договору про надання правової допомоги підписано не керівником ПАО «Правовий альянс» а старшим партнером Вікторією Чекан, яка значиться також у рахунку, який підписано цією особою. Більше того, до заяви додано довіреності, на ім`я Кльофи В.І. та Янєва М.О., які підписані директором ПрАТ «Закарпаттяобленерго» Білаком О.О. як представникам самого відповідача, тобто ці особи є працівниками даного підприємства (відповідача) і пов`язані з ПАО «Правовий альянс». Справу залишено без розгляду на ранній стадії, розгляд по суті не відбувся. Тому витрати на підготовку до судових засідань, участь у них є передчасними та необґрунтованими. У справі не відбулось навіть попереднього засідання, тричі в судове засідання не з`являвся представник відповідача. Критерій розумності : відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, витрати мають бути розумними. Сума у 15000 грн є неприйнятною для даної категорії справ у даному регіоні. Крім того, позов не містить жодних грошових вимог, позивачем вже сплачено до подання позовної заяви судовий збір у розмірі понад 4,5 тис. грн., засідання у справі не проводились. Позивач ОСОБА_1 має на утриманні двох неповнолітніх дітей та двох батьків з інвалідністю, які проживають у житловому будинку, де їм нараховують вартість електроенергії в три рази вище як побутовим споживачам.

Представник позивача Русин І.М. в судовому засіданні підтримав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 1000 гривень, з мотивів, викладених в клопотанні.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» - Кльофа В.І. будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з`явився, в клопотанні про компенсацію судових витрат просить суд розгляд клопотання проводити в його відсутність.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши пояснення представника позивача Русин І.М., дослідивши матеріали справи та подану заяву, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 5ст. 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Судом встановлено, що ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 11 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» про визнання дій неправомірними та протиправними залишено без розгляду.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19 суд зазначив, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Отже, згідно наданих стороною відповідача доказів, судом встановлено, що 04.01.2021 року між адвокатським об`єднанням «Правовий Альянс» та відповідачем Приватним акціонерним товариством «Закарпаттяобленерго» укладено Договір про надання правової допомоги №1.

На підтвердження факту надання правової допомоги представником відповідача Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» - Кльофа В.І. подано до суду копію рахунку № 192 від 26.08.2025; копію додатку №19 від 05.08.2025 до договору про надання правової допомоги №1; копію витягу від 05.08.2025 з договору про надання правової допомоги №1; копію платіжної інструкції № 6992 від 29.08.2025 року; копію акту про надання правової допомоги № 18/26 від 13 березня 2026 року.

Суд звертає увагу, що згідно при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 року (справа № 922/1964/21) зробила висновок про таке: «Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.».

Також Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові зробила висновок про таке: «Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.».

Слід відзначити, що положення ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України є аналогічні положенням ч.ч. 3-5 та 9 ст. 141 ЦПК України.

З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 гривень не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 4 пункту 4 статті 137 ЦПК України та є не співмірним з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

Виходячи з наведеного, враховуючи клопотання представника позивача Русина І.М. про зменшення суми судових витрат, суд приходить до висновку про часткову компенсацію судових витрат по справі №301/1781/25 та вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень, у зв`язку з чим подана заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.133,137,142, 270ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» Кльофи В.І. про компенсацію судових витрат в цивільній справі №301/1781/25 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» (код ЄДРЮОФОП: 00131529, адреса місцезнаходження: вул. Головна, 57, с. Оноківці, Ужгородський район, Закарпатська область, 89412) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, яким ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 11.05.2026.

Суддя Іршавського

районного суду : І. А. Даруда