Рішення № 136422951, 19.01.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/4800/23

Провадження № 2/932/1396/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Панчоха В.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Мартинової Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідача Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування вимог вказала, що позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 29.01.1998 року. Право на проживання за вказаною адресою позивач отримала на підставі Ордеру № 1019 від 11.11.1997, виданого Державним підприємством «Дніпропетровський домобудівельний комбінат».

06.03.2023 року позивач звернулась із заявою до відповідача про передачу в приватну власність житлового приміщення у гуртожитку, в якому вона проживає, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

20.03.2023 року за вих. № 3/16-3863 відповідачем було відмовлено позивачу у передачі в приватну власність вищезазначеного житлового приміщення, зокрема, через відсутність у позивача відомостей про реєстрацію та документу, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду у період часу з 01.01.1993 року по 28.01.1998 року.

Позивач у зазначений період часу, а саме з 01.01.1993 року по 28.01.1998 року, проживала у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно відповіді АТ «Державний ощадний банк України», позивачем не було використано житлові чеки за адресою: АДРЕСА_2 .

Просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт невикористання ОСОБА_1 житлових чеків для приватизації державного житлового фонду у період часу з 01.01.1993 року по 28.01.1998 року; стягнути з відповідача вартість понесених судових витрат.

Представник відповідача надав суду відзив, в якому зазначив, що Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Частиною 1 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ч.ч. 1,2,4 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим ст.3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім безоплатно.

До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.

Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Згідно ч.ч.1,2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Пунктом 5 Положення про порядок передачі квартир у власність громадян, затвердженого наказом №56 від 15.09.1992 року Державного комітету України по житлово-комунальному господарству, яке було дійсним на час приватизації, (далі - Положення), було перебачено, що передача займаних квартир будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім`ї з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Згідно з п.20 Положення при оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення.

У відповідності до п.21 Положення у довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці вказуються новонароджені і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України «Про приватизацію державного Житлового фонду».

Відповідно до відповіді Департаменту житлового господарства від 20.03.2023 3/16-3863, відсутні відомості про реєстрацію та документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду позивачкою у період з 01.01.1993 по 28.01.1998.

Позивачкою не надані необхідні документи у повному обсязі для приватизації кімн. АДРЕСА_3 .

Отже, вважають, що позовні вимоги є безпідставними та не обґрунтованими, а тому є такими що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, обґрунтовуючи їх викладеними в позовній заяві обставинами.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 06.03.2023, відомості у вказаних реєстрах про реєстрацію права власності на нерухоме майно за фізичною особою з РНОКПП НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , відсутні (а.с.6).

ОСОБА_1 з 29.01.1998 зареєстрована у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . Право на проживання за вказаною адресою позивачем отримано на підставі Ордеру № 1019 від 11.11.1997, виданого Державним підприємством «Дніпропетровський домобудівельний комбінат» (а.с.5, 7-13).

06.03.2023 позивачем було подано заяву до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської про передачу в приватну власність житлового приміщення у гуртожитку, в якому вона проживає, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).

Листом від 20.03.2023 року № 3/16-3863 відповідачем було відмовлено позивачці у передачі в приватну власність житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, через відсутність відомостей про реєстрацію та документу, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду у період часу з 01.01.1993 по 28.01.1998 (а.с.15).

Згідно нотаріально посвідченої заяви від 22.07.2021 ОСОБА_1 стверджує той факт, що в період з 19 серпня 1991 року по 28 січня 1998 року вона проживала в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 , без реєстрації, у зв`язку з сімейними обставинами. З 29 січня 1998 року вона проживає та прописана за адресою: АДРЕСА_1 . Цією заявою повідомляє усіх зацікавлених осіб, установ та органів та стверджує той факт, що за вказані періоди вона участі в приватизації державного житлового фонду не приймала та не є власником будь-якого житла (а.с.19).

Згідно довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 23.03.2023 № 103.14-16/1-794/2023-03/вих, Філія Дніпровське обласне управління АТ «Ощадбанк» не має можливості надати інформацію щодо використання житлового чеку по ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку з відсутністю списків (а.с.26).

Відповідно до ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Відповідно до ч.4 ст.5 зазначеного Закону, право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п`ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з п. 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення № 396), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Відповідно до п. 14 Положення № 396, передача жилих приміщень в гуртожитках, які на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» перебували у державній власності, у власність громадян здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (після передачі/прийняття гуртожитку у власність відповідної територіальної громади). При цьому орган місцевого самоврядування відповідно до статті 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» має прийняти рішення щодо залишення цілісного майнового комплексу (будівлі, будинку) у статусі «гуртожиток» та дозволити приватизацію його жилих та нежилих приміщень.

Громадяни, які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств, установ, організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації, набувають право на приватизацію займаних жилих приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність та за умови, що вони фактично проживають у таких гуртожитках на правових підставах і тривалий час (не менше п`яти років).

Відповідно до п. 18 Положення № 396, громадянином до органу приватизації подається, зокрема, документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

Згідно з п. 20 Положення № 396, документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка, видана органом приватизації за попереднім місцем проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.93 №305 «Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків» житлові чеки підлягають випуску у вигляді приватизаційних депозитних рахунків, порядок відкриття яких та здійснення з них платежів регулювалось Положенням «Про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків і здійснення з них платежів», затвердженим наказом Національного банку України від 15.03.1993 року №30.

Вищевказане Положення втратило чинність згідно постанови Правління Національного банку України від 27.04.2000 року №179 «Про затвердження Положення про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків за житловими чеками та здійснення з них платежів».

Відповідно до зазначеного Положення, житлові чеки - це приватизаційні папери, які засвідчують право власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частки державного житлового фонду. Платежі за придбані об`єкти приватизації здійснюються з приватизаційних депозитних рахунків, на які зараховується повна номінальна вартість житлових чеків громадян, які мають право на приватизацію належного їм державного житлового фонду відповідно до

чинного законодавства.

З метою використання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду в установах Ощадбанку України відкривалися приватизаційні депозитні рахунки, на які зараховувалася повна номінальна вартість житлових чеків громадян.

У процесі приватизації громадянами займаного житла відбувалося списання коштів з їх приватизаційних депозитних рахунків на підставі приватизаційного платіжного доручення, яке підтверджує, що громадяни України або особа, яка має на це повноваження, доручає установі банку здійснити переказ належної суми зі свого депозитного рахунку на позабалансовий рахунок відповідного позабюджетного фонду приватизації.

Таким чином, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.1993 року №305 «Про випуск в обіг приватизаційних житлових чеків» та Положенням про порядок відкриття приватизаційних депозитних рахунків за житловими чеками та здійснення з них платежів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27.08.2000 року №179, з метою використання житлових чеків за їх призначенням в установах Ощадбанку України відкривалися приватизаційні депозитні рахунки, на які зараховувалася повна номінальна вартість житлових чеків громадян.

Як встановлено судом, в АТ «Ощадбанк», який згідно законодавства є єдиним банком, в якому відкривались приватизаційні депозитні рахунки за житловими чеками, відсутні відомості щодо використання позивачкою ОСОБА_1 житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

Також в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не зареєстровано право власності на нерухоме майно.

Жодної інформацій щодо використання позивачкою житлових чеків для приватизації державного житлового фонду в ході розгляду справи судом не встановлено.

Таким чином, проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, судом встановлено, що в період з 01.01.1993 по 28.01.1998 позивачка не використовувала житлові чеки для приватизації державного житлового фонду, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Встановлення факту щодо не використання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду необхідно позивачці для реалізації її права на приватизацію житла.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1073,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, адреса: 49000, м.Дніпро, вул.Воскресенска, буд.16, ЄДРПОУ 38114671, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , не використовувала житлові чеки для приватизації державного житлового фонду у період часу з 01.01.1993 по 28.01.1998.

Стягнути з Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 29.01.2026.

Суддя О.А. Рибкін