Рішення № 136421627, 07.05.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1429/26

Провадження № 2/577/1073/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

у складі:

головуючого судді Рідзевської І.О.,

з участю секретаря судового засідання Олійник В.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Конотопі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ВІН ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить поновити строк позовної давності для пред`явлення даного позову, стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 23539,52 грн. та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Свої вимоги мотивує тим, що 01.02.2019 ТОВ «ФК «Дінеро» було укладено договір кредитної лінії № L4633642 з ОСОБА_1 та додаткових угод до договору. В інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» присвоєно номер договору - № L4633642, паралельно з номером договору №AG5166483, який зазначено в документах (на сайті) кредитора. Це та інші дані щодо кредитного договору зазначено у «довідці про ідентифікацію» особи позичальника, яка передана разом з іншими документами до ТОВ «ВІН ФІНАНС» на підстав договору про відступлення прав вимоги. Сума кредиту 9100,00 грн., відсоткова ставка 0,83 % на день, на строк до 14.05.2019 року . Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів в наслідок чого виникла заборгованість

01.07.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії № L4633642 за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача.

Заборгованість відповідача за кредитним договором № L4633642 від 05.01.2019 року основна сума боргу 17986,31 грн., сума збитків з урахуванням 3% річних 1620,25 грн. сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 3932,97 грн., а всього 23539,52 грн.

25.07.2024 на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».

У судове засідання представник позивача ТОВ «Він Фінанс» не з`явився, надав заяву про розгляд справи проводити без його участі та зазначив про відсутність заперечень щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилась, про місце, дату і час розгляду справи повідомлена належним чином, в установленому законом порядку (а.с. ).

Оскільки представник позивача не заперечує щодо заочного розгляду справи, про що зазначив у поданому клопотанні, на підставі статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних доказів.

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що згідно із договором № L4633642 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 01.02.2019 року ТОВ «ФК Дінеро» та відповідач уклали даний договір. Сума кредиту 9100,00 грн. Строк дії договору від 7 до 30 днів, який згідно додаткових угод продовжено до 14.05.2019 року. Сторони також погодили процентну ставку 0,83 % в день. (а.с.9-13,14)

Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість відповідача основна сума боргу 17986,31 грн., сума збитків з урахуванням 3% річних 1620,25 грн. сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 3932,97 грн., а всього 23539,52 грн. (а.с. 14 зв).

Згідно із договором відступлення прав вимоги № 01072019 від 01.07. ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК Дінеро» уклали договір відступлення права вимоги, у відповідності до якого, ТОВ «ФК Дінеро» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» зобов`язується їх прийняти.(а.с.15)

У реєстрі боржників під №3663 зазначено дані про відповідача ОСОБА_1 (а.с.14 зв).

Як вбачається з відповіді на запит наданої АТ КБ «ПриватБанк» від 01.04.2026 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 05.01.2019 року було зарахування коштів на суму 7000 грн. та 19.02.2019 року 2100 грн. (а.с.25).

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача окрім заборгованості за кредитним договором в сумі 23539,52 грн., з яких: основна сума боргу 17986,31 грн., сума збитків з урахуванням 3% річних 1620,25 грн., сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 3932,97 грн. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України). Згідно ст.627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно змісту ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні вимоги ставляться ч.1 ст.1049 ЦК України.

Відповідно до 4.2 ст.29 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими п.1-5 ч.1 цієї статті.

Ч.1 ст.1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родові ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що б передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, його банківський рахунок.

П.1 ч.1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва. У разі відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України). За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів.

Відповідно до ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом із досліджених матеріалів справи встановлено, що позивач стверджує про укладення договору кредитної лінії № L4633642 від 05.01.2019 року між відповідачем та ТОВ "ФК "Дінеро" у електронній формі.

Згідно з вимогами ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З наданих позивачем до матеріалів справи документів не вбачається наявність на документах, що мають складати договір кредитної лінії, одноразового ідентифікатора, яким відповідач мав би їх підписати.

Так, у додатках до позовної заяви містяться Загальні умови договору позики, яка не містить ні даних позичальника, які могли би ідентифікувати його особу, ні його підпису одноразовим ідентифікатором, ні дати його вчинення тощо (а.с.11,12,13). Також наявний паспорт споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), який містять ПІП позичальника ОСОБА_1 , проте також не містять підпису ні представника установи, яка кредитує, ні самого позичальника, ні дати їх складання та надіслання останньому (а.с.9).

Позивачем до позовної заяви додані Додаткові угоди до спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії №АG8978268, № АМ8849353 до спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № АG5166483, які містять ПІП позичальника ОСОБА_1 та умови договору кредитної лінії, хоча укладався договір кредитної лінії №L4633642, додаткові угоди також не містять підпису ні представника установи, яка кредитує, ні самого позичальника (а.с.11-14).

Крім того, до матеріалів справи для дослідження судом не надано належним чином завіреної заяви позичальника, яка мала бути подана ним кредитору через Особистий кабінет на порталі останнього, Умов користування порталом, Політики конфіденційності, Паспорта споживчого кредиту, Загальних умов договору кредитної лінії та Пропозиції кредитора щодо Спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії, що мали бути надіслані відповідачу для ознайомлення та погодження через Особистий кабінет на порталі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 вказаного вище закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Вищевказані документи, додані до позовної заяви на підтвердження факту укладення кредитного договору такого не містять.

Вимогами ч.1 ст. 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

У той же час, належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18) банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених Договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суду позивачем не надано в якості доказів первинних документів про надання відповідачу кредитних коштів та на яку суму, як і доказів того, яким чином ці кошти були йому надані (немає інформації щодо наявності банківської картки, на яку міг бути виконаний переказ чи інформації щодо зарахування цих коштів на належний йому банківський рахунок) на виконання умов договору кредитної лінії № L7767986 від 28.10.2018 року, що позбавляє суд можливості оцінити докази на підтвердження заявлених позовних вимог, а розрахунок, складений позивачем за відсутності визнання їх відповідачем не є підтвердженням такого.

Надану до позовної заяви позивачем не надано довідку з рахунком на підтвердження кредитної заборгованості з урахуванням 3% річних та інфляційних збитків.

Суд констатує, що в позовній заяві міститься розрахунок інфляційних та інших втрат, санкцій до договору кредитної лінії №L4633642 від 01.02.2019 року за період 23.02.2019 року до 23.02.2022 (а.с.4-5).

Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

Як стверджує позивач, до нього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором кредитної лінії №L4633642 від 01.02.2019, укладеним між ТОВ "ФК "Дінеро" та ОСОБА_1 на підставі Договору відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019.

Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76,77 ЦПК України). Згідно вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається на учасників справи. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідатиме встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

З аналізу викладеного, судом встановлено, що позивачем не надано суду належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів того, що ТОВ "ВІН Фінанс" має право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 та стягнення з нього заборгованості за договором кредитної лінії; отримання відповідачем коштів за договором кредитної лінії та наявності у нього заборгованості, яка виникла внаслідок порушення ним умов договору кредитної лінії; а також правильність розрахунку її розміру.

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою в позові понесені витрати у виді сплаченого судового збору залишаються на стороні, яка їх понесла.

На підставі наведеного, керуючись ст.263-265, 280,282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» юридична адреса м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 , код ЄДРПОУ 38750239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Рідзевська І. О.