Рішення № 136421475, 12.05.2026, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/659/26

Провадження №2/485/486/26

Рішення

іменем України

12 травня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючий - суддя Соловйов О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" (далі ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 04.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІТПЛЮС» (далі ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 177863, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 15585,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності та сплатою процентів за користування кредитом. За договором факторингу № 10102025 від 10.10.2025 ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» відступило право грошової вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ".

Посилаючись на те, що відповідачка не виконала зобов`язання за кредитним договором, кредитні кошти у визначені строки не повернула, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 20825,31 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву, сформованого в системі "Електронний суд" 02.05.2026 представником відповідачки за довіреністю Дзюбаком О.О., представник вказав про визнання відповідачкою позовних вимог в частині стягнення кредитної заборгованості в повному обсязі. Також у зв"язку з визнанням позову, просив застосувати положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України щодо вирішення судом судових витрат, а також враховуючи критерії добросовісності, розумності та справедливості, просив зменшити розмір витрати на правничу допомогу до 3000,00 грн, посилаючись на те, що відповідачка одна працює, отримує невелику заробітну плату та утримує всю родину, яка складається з трьох дітей та чоловіка, який не працює (а.с. 90-92).

У відповіді на відзив від 04.05.2026 представником позивача підтримано позовні вимоги у повному обсязі, наголошено на необхідності їх задоволення.

В судове засідання сторони не з`явилися (а.с.120-122).

Представник позивача разом з позовом просив розгляд справи проводити без участі представника ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ".

Відповідачка та її представник про причини неявки суд не повідомили.

На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України суд вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 04.04.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 177863, відповідно до умов якого відповідач отримав від ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» грошові кошти на споживчі потреби в загальній сумі 15585,00 грн в наступному порядку: у розмірі 12000,45 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідачки № НОМЕР_1 , у розмірі 3584,55 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5., строком кредитування на 126 днів до 08.08.2025, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 350% річних (а.с.26-29).

Сторони домовились, що періодичність виплат кредит, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів (п. 2.6.1. договору).

Договір про споживчий кредит № 177863 від 04.04.2025 складений в електронній формі та підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".

ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачці кредитні кошти в сумі 12000,45 грн шляхом їх перерахування на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» за вих № 205/16-01 від 16.01.2026 (а.с. 50-51).

Згідно інформації наданої АТ «Універсал Банк» на ім`я відповідачки банком емітовано картку № НОМЕР_2 та 04.04.2025 на вказану картку зараховано грошові кошти в сумі 12000,45 грн (а.с. 83-85).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за вище вказаним кредитним договором, складеним первісним кредитором ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС», вбачається, що відповідачка зобов"язання за договором не виконала, в зв`язку з чим у неї виникла заборгованість в сумі 23625,31 грн, яка складається з: заборгованість по тілу кредиту в сумі 12192,66 грн, заборгованість по відсоткам в сумі 7932,65 грн, заборгованість за комісією в сумі 700,00 грн, заборгованість по штрафним санкціям в сумі 2800,00 грн (а.с. 10-11).

10.10.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» та ТОВ "ЮНІТ КАРПІТАЛ" укладено договір факторингу № 10102025, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» передав (відступив) ТОВ "ЮНІТ КАРПІТАЛ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ЮНІТ КАРПІТАЛ" прийняв належні ТОВ «ФК «КРЕДІТПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.58-62).

Відповідно до Витягу 3 реєстру прав вимоги №; 1 до договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025, ТОВ "ЮНІТ КАРПІТАЛ" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 177863 в сумі 23625,31 грн, яка складається з: заборгованість по тілу кредиту в сумі 12192,66 грн, заборгованість по відсоткам в сумі 7932,65 грн, заборгованість за комісією в сумі 700,00 грн, заборгованість по штрафним санкціям в сумі 2800,00 грн (а.с. 6).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за вище вказаним кредитним договором, складеним позивачем ТОВ "ЮНІТ КАРПІТАЛ", вбачається, що відповідачка зобов"язання за договором не виконала, після відступлення права грошової вимоги платежів для погашення існуючої заборгованості не здійснювала (а.с. 12).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачкою кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Наданий договір відступлення прав вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", до позивача у справі.

Відповідачка не довела належного виконання зобов"язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростувала, позов визнала.

Ураховуючи вищенаведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору, на час ухвалення рішення позивачу за відступлення права вимоги борг не сплатив, за таких обставин вимоги позивача обґрунтовані та наявні законні підстави для їх задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (а.с. 86).

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Наведені положення Закону кореспондуються із ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

Відповідачка визнала позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором до початку розгляду справи по суті.

За такого, з відповідачки на користь позивача має бути стягнуто судовий збір у розмірі 1331,20 грн, з державного бюджету має бути повернуто позивачу судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Також, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В той же час при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору № 20/01/26-02 про надання правничої допомоги від 20.01.2026 укладеного між ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" та адвокатським бюро "Тимошенко та партнери" (а.с. 13-14), додаткову угоду № 25771392060 від 21.01.2026 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 (а.с. 15) акт прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2026 загальною вартістю на 7000,00 грн, а саме: складання позовної заяви (2 год.) 5000,00 грн, вивчення матеріалів справи (2 год.) 1000,00 грн, підготовка адвокатського запиту (1 год) 500 грн та підготовка та подача клопотання (1 год) 500 грн (а.с. 16), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Тимошенко О. О. (а.с. 17).

Суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною. Представництво інтересів позивача у справі здійснювалось в порядку самопредставництва юридичної особи, а розгляд справи здійснено судом оперативно в одному судовому засіданні без учасників справи.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 7000 грн. є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов`язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 3000 грн, оскільки, такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 142, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" (ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) заборгованість за кредитним договором № 177863 від 04.04.2025 в сумі 20825,31 грн (двадцять тисяч вісімсот двадцять п`ять грн 31 к.), з яких: 12192,66 грн - заборгованість по кредиту, 7932,65 грн - заборгованість за відсотками, 700,00 грн заборгованість за комісією; а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 к.) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 к).

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" (ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333), з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 к.), сплаченого при поданні позову відповідно до платіжної інструкції № 37648 від 08 квітня 2026 року в ПуАТ "КБ "АКОРДБАНК".

У стягненні решти витрат на правову допомогу позивачу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 12.05.2026.

Суддя О. В. Соловйов