Рішення № 136421142, 11.05.2026, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/9232/25

Провадження 2-а/465/93/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11.05.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Чорного І.Я.,

з участю секретаря судового засідання Блистіва Ю.І.,

без участі сторін та фіксації процесу технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області, ГУНП у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

позивач через свого представника звернувся в суд із позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5760947, винесену 20.09.2025 інспектором УПП у Львівській області щодо ОСОБА_1 , а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно оскаржуваної постанови інспектором патрульної поліції було начебто встановлено, що 20.09.2025 року, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом не виконав вимоги п. 9.4 ПДР, а саме не подав сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними. Вказує, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Зазначає, що у даному випадку не лише відсутні докази, що підтверджували б візуальне спостереження за начебто вчиненим адміністративним правопорушенням, а й відсутнє власне візуальне спостереження працівників поліції.

Крім цього вказує, що постанова серії ЕНА № 5760947 датована 20.09.2025, разом із тим до моменту фактичного ознайомлення Позивача з її змістом належно вручена не була.

Стверджує, що про існування постанови позивач уперше дізнався 26.09.2025 з єдиного порталу державних послуг «ДІЯ», що підтверджується здійсненням оплати штрафу за постановою серії EHA № 5760947 від 20.09.2025. Просить позов задоволити.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 17.10.2025 справу залишено без руху.

Від представника відповідача УПП у Львівській області ДПП Решетняк О.А., через систему «Електронний суд» 04.11.2025 надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача.

Від позивача 07.11.2025 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від представника позивача, через систему «Електронний суд» 18.03.2026 надійшло клопотання про залучення співвідповідача.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 08.04.2026 клопотання представника позивача задоволено, залучено до розгляду у справі в якості співвідповідача ГУНП у Львівській області.

Від представника відповідача ГУНП у Львівській області 16.04.2026, надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що не погоджується з позовними вимогами представника Позивача Падучака В.Р., вважає їх необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного:

- відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5760947 від 20.09.2025 Позивач в с. Пасіки-Зубрицькі, по вул. Зеленій, Львівського району, Львівської області керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN ID.4» н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху праворуч не увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку, чим порушив п.п. 9.4 ПДР України - «Несвоєчасне подання попереджувальних сигналів» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за що передбачена відповідальність згідно ч.2 ст. 122 КУпАП.

Подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів.

Згідно отриманого пояснення від працівника СРПП ВП №З ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції Коваля Анатолія Анатолійовича, який 19.09.2025 з 20:00 год. по 08:00 год. 20.09.2025 перебував у складі «Дзвін-102» та здійснюючи патрулювання зони обслуговування села Пасіки-Зубрицькі, Львівського району, Львівської області виявив чіткий факт порушення Позивачем вимог ПДР, а тому як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов`язаний відреагувати на правопорушення та внаслідок чого ним було зупинено транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN ID.4» н.з. НОМЕР_1 під керуванням Позивача, який при зміні напрямку руху праворуч не увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку, чим порушив п.п. 9.4 ПДР - «Несвоєчасне подання попереджувальних сигналів», що стало підставою для розгляду справи та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5760947 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладенню адміністративного стягнення у виді штрафу 510 (п`ятсот десять) гривень.

Окрім того зазначає, що у графі «копію постанови мною отримано» ставиться підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання постанови про накладення адміністративного стягнення в ній робиться відповідний запис.

Згідно винесеної поліцейським СРПП ВП №З ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Ковалем Анатолієм Анатолійовичем постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕН № 5760947 від 20.09.2025, останній ознайомив з усіма правами та обов`язками Позивача, які передбачені під час розгляду адміністративної справи, а саме: ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, а також ст. ст. 268, 307, 308 КУпАП, однак від отримання копії даної постанови Позивач - відмовився.

Зважаючи на те, що на місці вчинення адміністративного правопорушення Позивач відмовився отримувати копію вищевказаної постанови, працівниками BП №3 ЛРУП №2 ГУНІ у Львівській області, згідно чинного законодавства постанову серії ЕНА № 5760947 від 20.09.2025 зареєстровано в системі електронного документообігу за вих. № 150108-2025 від 22.09.2025 та відправлено за адресою місця проживання, яку Позивачем було вказано у даній постанові, а саме: вул. Дорожня 8Б, с. Пасіки-Зубрицькі, Львівського району, Львівської області.

Додатково повідомляє, що згідно бази інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» Позивачем 26.09.2025 року добровільно сплачено штраф у сумі 510 (п`ятсот десять) гривень за вчинення ним вищевказаного правопорушення, чим Позивач фактично погодився з фактом вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином поліцейський діяв в межах повноважень, що цілком відповідає нормам чинного законодавства та не порушував прав Позивача. Всі зауваження позивача, як підстави для скасування оскаржуваної постанови носять суто суб`єктивний характер та свідчать лише про намагання уникнути адміністративної відповідальності. Враховуючи викидане, представник відповідача просить відмовити повністю у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю такого.

Від представника позивача, через систему «Електронний суд» 11.05.2026 надійшла відповідь на відзив з доданим відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції. У відповіді на відзив представник позивача підтримує обставини, які зазначені у позовні заяві. Окрім того вказує, що з відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що транспортний засіб ОСОБА_1 станом на 05:32 год. уже був нерухомий, знаходився не у межах населеного пункту у селі Пасіки-Зубрицькі, а на дорозі із двома смугами руху у кожну сторону, а отже не здійснював будь-яких маневрів повороту праворуч (тим більше через 3 хвилини після початку відеозапису о 05:35 год. як це зазначено у постанові) і не міг бути зупинений після цього маневру поліцейським.

Також вказує, що працівники поліції не надали жодних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, оскільки з долученого відеозапису не вбачається факту керування правопорушником транспортним засобом, оскільки відеофіксація розпочинається із розмови працівників поліції із правопорушником, тобто відсутні докази зупинення працівниками поліції транспортного засобу, що ставить під сумнів, що даним транспортним засобом керувала саме ця особа. На відео чітко видно, що одночасно з ТЗ Падучака В.Р. зупинено інші транспортні засоби, які стоять нерухомо з увімкненими аварійними сигналами, так як і ТЗ Падучака В.Р. Просить постанову скасувати.

Дослідивши наявні докази, судом встановлені наступні фактичні обставини.

20.09.2025 відносно позивача поліцейським ВП № 3 (Пустомити) ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області сержантом поліції Ковалем А.А., винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5760947, згідно якої 20.09.2025 о 05:35, с.Пасіки-Зубрицькі, вул. Зелена, водій керуючи автомобілем при зміні напрямку руху праворуч, не увімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку, чим порушив п.9.4 ПДР - Несвоєчасне подання попереджувальних сигналів. На підставі даного порушення позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено зі ч.2 ст.122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення, яке інкриміноване позивачу за ч.2 ст. 122 КУпАП, полягає у порушенні правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й формі необережності.

Відповідно до п. 9.4 Правил дорожнього руху, подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними доказами у розумінні статті 73 КАС України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За приписами ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 760/2846/17 та від 14 лютого 2018 року по справі № 536/583/17.

Відповідачем на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення, а вимоги до змісту постанов, визначені статтею 283 КУпАП, дотримано.

Відповідно до пояснення працівника СРПП ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції Коваля Анатолія Анатолійовича від 16.04.2026 встановлено, 20.09.2025 ним було зупинено т/з «VOLKSWAGEN ID.4» н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 1970 р.н. за порушення Правил дорожнього руху, а саме, при зміні напрямку руху не увімкнув світловий покажчик повороту. Водієві було роз`яснено його права та обов`язки згідно ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, також водія було повідомлено, що згідно ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», що ведеться відеофіксація при складанні андмін. постанови серії ЕНА № 5760947 за ч.2 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, суд дослідивши та оцінивши представлені докази, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивач та його представник не зазначили і не представили суду доказів неправомірності дій поліцейського при складанні постанови та накладенні на неї адміністративного стягнення.

При цьому, жодні доводи позивача не спростовують висновків суду, оскільки не підтверджуються будь-якими належними і допустимими доказами, зазначені в позовній заяві твердження не можуть слугувати беззаперечним доказом неправомірних дій відповідача чи суттєвого порушення прав позивача, а тому суд їх розцінює як намагання позивача ухилитись від відповідальності за дане порушення.

Окрім того, суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що позивач дізнався про існування вказаної постанови уперше 26.09.2025 з єдиного порталу державних послуг «ДІЯ», оскільки на копії постанови серії ЕНА №5760947, яка долучена до відзиву представником відповідача має місце відмітка «відмовився», що свідчить про обізнаність позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього та існування такої постанови. Окрім того, обізнаність позивача з оскаржуваною постановою підтверджується долученим відеозаписом з бодікамер працівника поліції від 20.09.2025, на якому відображено місце події та розмову патрульного з ОСОБА_1 , оголошення останньому інкримінованих йому діянь.

Твердження представника позивача про те, що представник відповідача не надав жодних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відсутність підтвердження вчинення останнім правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП не заслуговують на увагу суду, з огляду на наступне.

Відповідно до відеозапису з бодікамери працівника поліції, яке долучено позивачем встановлено, що при розмові ОСОБА_1 з працівником поліції позивач не заперечує щодо керування ним транспортним засобом. На запитання патрульного про напрямок руху, позивач відповів що їде на гриби. Крім цього, при оголошенні позивачу ознак порушення (п. 9.4 ПДР України), передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, останній не висловив жодного заперечення. Крім цього, після роз`яснень поліцейського про те, що за вказане порушення передбачено штраф та буде винесена постанова, позивач зазначив, що йому дана обставина зрозуміла.

Решта доводів та заперечень позивача та його представника висновків суду не спростовують.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи представника позивача фактично зводяться до переоцінки доказів та його незгодою з висновком працівників поліції по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті судом.

За наведених обставин оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідності за ч.2 ст. 122 КУпАП є обґрунтованою. Відтак суд доходить висновку, що позовні вимоги про скасування оспорюваної постанови безпідставні та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 77, 122, 123, 243-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області, ГУНП у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

- позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, адреса: 79053, м. Львів, вул. Перфецького 19;

- співвідповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, юридична адреса: 79007, м. Львів, вул. Генерала Григоренка 3, ЄДРПОУ 40108833.

Суддя І.Я. Чорний