Рішення № 136420970, 11.05.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/755/26

Провадження № 2/463/995/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року місто Львів

Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді Ціпивко І.І.

з участю секретаря Гусак К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач звернувся до суду з позовом та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» суму заборгованості з кредитним договором №0975056993 від 13.09.2019 в розмірі 42340,30 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 13.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0975056993.

Відповідно до умов Договору позики № 0975056993 від 13.09.2019 перший Фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки Анкети, яка є невід`ємною частиною даного Договору позики. Другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки Анкети, які є невід`ємною частиною даного Договору. Договір позики укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом Відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України), в якості аналога власноручного підпису Позичальника. Відповідно до умов Договору позики Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000 грн., в межах строку дії Договору 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається Сторонами відповідно до умов Договору.

Пропозиція (Оферта) на отримання 1 траншу згідно Заявки-анкети № 2628775479 від 12.12.2019 року в рамках Договору про надання позики №0975056993 від 13.09.2019 року підписано Позичальником 13.09.2019, електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений Позичальником в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця.

В свою чергу, 18.10.2021 року між ТзОВ «ІНФІНАНС» та ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 18-10/21, відповідно до умов якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором № 0975056993 від 13.09.2019 року.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу № 10-01/23, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором № 0975056993 від 13.09.2019 року.

18.02.2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Фактринг партнерс» було укладено договір факторингу № 18-02/25, відповідно до умов якого ТОВ «Коллект Центр» відступило ТОВ «Фактринг партнерс» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором № 0975056993 від 13.09.2019 року.

Таким чином, ТОВ «Фактринг партнерс» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0975056993 від 13.09.2019 року. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам. Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 0975056993 від 13.09.2019 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 42340,30 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2745,92 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 39594,38 грн, а тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

16.03.2026 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача Гордоном І.М., у якому зазначено, що позовні вимоги визнають частково, а саме - у загальній сумі 8237,76 грн, з яких: 2745,92 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням та 5491,84 грн. - відсотки. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача послався на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо споживчого кредитування і формування та обігу кредитних історій» від 15.09.2020, яким внесено зміни до ст. 21 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» від 23.06.2005. Зокрема, зазначено, що сукупна сума неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати подвійного розміру суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Також забороняється зміна у бік погіршення для споживача процентної ставки за таким кредитом, порядку її обчислення та сплати процентів. Таким чином, на думку представника відповідача, максимальна сума відсотків, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 5491,84 грн. Також представник відповідача зазначив, що позовна заява підписана КЕП директора ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Ярослави Сердійчук, а не представника позивача - адвоката. У зв`язку з цим вказав на недотримання позивачем вимог щодо належного підтвердження витрат на правничу допомогу, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у справі № 640/18402/19. Зазначив, що позивачем не надано належних доказів понесення витрат на правничу допомогу, зокрема договору, платіжних документів та розрахунку витрат, що є підставою для відмови у їх стягненні.

У відповіді на відзив представник позивача навів аргументи, аналогічні мотивам позову. Зазначив, що обставини викладені представником відповідача у відзиві є необґрунтованими та жодним чином не спростовують позовних вимог, наявності у відповідача заборгованості перед позивачем та наявності у позивача права вимоги за спірними договорами позики. Акцентував увагу на те, що розрахунки заборгованості ґрунтуються на умовах кредитних договорів та узгоджуються з матеріалами справи.

20.03.2026 від представника відповідача Гордона І.М. надійшло заперечення на відповідь на відзив, зміст якого зводиться до доводів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Також, 25.03.2026 від представника ТОВ «Факторинг Партнерс» надійшли письмові пояснення, у яких він не погоджується із запереченнями (відповідь на відзив). Вказує, що при розрахунку заборгованості було враховано умови Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0975056993 від 13.09.2019, а також Акцепт оферти від 12.12.2019 на отримання 3 траншу кредиту згідно заявки-анкети №2628775479 від 12.12.2019 у межах зазначеного договору. Зазначає, що погашення попередніх двох траншів свідчить про ознайомлення відповідача з умовами кредитування та його волевиявлення на подальше користування коштами. Також позивач наголошує, що нарахування заборгованості здійснювалося виключно відповідно до умов договору №0975056993 від 13.09.2019. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав докази їх понесення, зокрема: договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», прайс-лист №01-12/2025 від 01.12.2025, заявку на надання юридичної допомоги №719 від 01.12.2025, а також витяг з Акту №25 про надання юридичної допомоги з детальним описом наданих послуг. Враховуючи викладене, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2026 року головуючим суддею у справі визначено суддю Ціпивко І.І.

16.02.2026 року на запит суду надійшла відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою судді від 16.02.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 16 березня 2026 року. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі.

16.03.2026 представник відповідача подав до суду клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву. 16.03.2026 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача Гордоном І.М.

16.03.2026 року судове засідання відкладено на 06.04.2026 року.

06.04.2026 року судове засідання відкладено на 06.05.2026 року.

Розгляд справи по суті відбувся 06.05.2026 за участі представника відповідача адвоката Гордона І.М.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позов підтримує та просить його задовільнити.

Представник відповідачки в судовому засідання зазначив, що Фецяк О.Я. позовні вимоги визнає частково. Просив позов задовольнити частково, надав пояснення аналогічні викладені у відзиві на позовну заяву. А також зазначив, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, завищеними та такими, що не відповідають фактичним трудовим витратам представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 13 вересня 2019 рок між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0975056993, відповідно до якого, Кредитодавець надав Позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього Договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «МоnеуВООМ» (пункт 1.1 договору).

Відповідно до умов договору позики кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000 грн, в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається сторонами відповідно до умов договору (пункт 1.2 договору).

Вказаний договір № 0975056993 укладено в електронній формі з використанням електронного підпису (819n5u) позичальника ОСОБА_1 .

В рамках договору про надання позики, зокрема, і на умовах фінансового кредиту №0975056993, на умовах пропозиції (оферти) про надання траншу згідно зі заявкою-анкетою №2628775479, що акцептована відповідачкою 17 вересня 2019 року шляхом підписання електронним підписом відповідачки з використанням електронного підпису ((819n5u), ОСОБА_1 надано кредит (транш).

Основні умови кредиту (траншу): розмір кредиту (траншу) 20000 грн, строк користування кредитом (траншем) - 30 днів, строк дії договору - 3 роки, відсоткова ставка - 1,75% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка - 638,75%, реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) - 638,75 %.

Всі інші умови викладені у договорі надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0975056993 від 13 вересня 2019 року, зокрема щодо порядку зміни і припинення дії договору, та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», затверджених наказом № 11/1 від 11 травня 2019 року.

Повідомленням директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 09 вересня 2025 року підтверджується, що на виконання укладеного договору про організацію переказів грошових коштів від 03 серпня 2017 року ФК-П-17/08-04, 12 грудня 2019 року о 18:08 перераховано кошти на суму 2850 грн на картку НОМЕР_1 , номер якої зазначено ОСОБА_1 в анкеті-заяви.

18 жовтня 2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу №18-10/21, за умовами якого ТОВ «Інфінанс» відступає ТОВ «Вердикт капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно з пунктом 6.1.4 договору факторингу, сторони погодили, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання між ними відповідного акту прийому-передачі реєстру боржників.

Відповідно до реєстру боржників №б/н від 18 жовтня 2021 року до договору факторингу № 18-10/21, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №0975056993 від 13 вересня 2019 року у сумі 26 482,62 грн., що складається з: 2745,92 грн. основний борг та 23736,70 грн. боргу за процентами.

Згідно з розрахунку ТОВ «Вердикт Капітал» у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 кредитних зобов`язань станом на 10 січня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 42340,30 грн. з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2745,92 грн; заборгованість за нарахованими процентами 39594,38 грн.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023, за умовами якого ТОВ «Вердикт капітал» відступає ТОВ «Коллект центр» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

У пункті 5.2 договору про відступлення прав вимоги, сторони погодили, що права вимоги вважаються відступленими в день підписання акту прийому-передачі реєстру боржників.

Згідно реєстру боржників №б/н від 10 січня 2023 року до договору про відступлення прав вимоги № 10-01/2023, ТОВ «Коллект центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №0975056993 від 13 вересня 2019 року у розмірі 42340,30 грн, з яких: 2745,92 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 39594,38 грн.

18 лютого 2025 року між ТОВ «Коллект центр» та ТОВ «Фактринг партнерс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 18-02/25, за умовами якого ТОВ «Коллект центр» відступає ТОВ «Фактринг партнерс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

У пункті 5.2 договору про відступлення прав вимоги, сторони погодили, що права вимоги вважаються відступленими в день підписання акту прийому-передачі реєстру боржників.

Відповідно до реєстру боржників №б/н від 18.02.2025 року до договору про відступлення прав вимоги № 18-05/25, ТОВ «Фактринг партнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №0975056993 від 13 вересня 2019 року у розмірі 42340,30 грн, з яких: 2745,92 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 39594,38 грн.

Згідно розрахунку заборгованості представленого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №0975056993 від 13 вересня 2019 року станом на 08.01.2026 року становить 42 40,30 гривень, з яких: 2745,92 гривень - заборгованість за основною сумою боргу, 39594 гривень - заборгованість за відсотками на дату відступлення прав вимоги.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 ЦК України.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 6, з ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

Судом встановлено, що 13.09.2019 між ТОВ «Інфінанс» (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 0975056993.

ТОВ «Інфінанс» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, надавши кредит в сумі у 20000,00 грн. відповідачці ОСОБА_1 (кредитний ліміт) на засадах зворотності, строковості, платності, а позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити нараховані проценти.

Однак, відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаним договором у строки, передбачені договором, щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за договором.

Доказів повернення відповідачкою ОСОБА_1 позивачу ТОВ «Інфінанс» заборгованості за кредитним договором № 0975056993 від 13.09.2019 матеріали справи не містять.

За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, відповідно, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому в договорі.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року провадження №14-154цс18 та від 31 жовтня 2018 року провадження № 14-318цс18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року справа №910/4518/16 зазначила, що припис абзацу другого ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Судом встановлено, що ні договір, ні окремі його умови в судовому порядку незаконними (недійсними) не визнавалися, а відтак такі є чинними та підлягають до виконання обома сторонами.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що кредитний договір № 0975056993 від 13.09.2019 підписаний сторонами, які мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, що свідчить про досягнення згоди з усіх істотних умов договору. Умови договору викладено чітко та з повною інформацією стосовно умов кредитування, з якими відповідач погодився, підписавши договір, і додаткових заперечень щодо цих умов він не заявляв.

Відповідно до положень п. 1.6 Договору позики №0975056993 від 13.09.2019: процентна ставка за користування кредитом становить - 1,75 % від суми Кредиту за кожний день; строк позики (строк дії договору) становить 36 місяців.

З викладеного слідує, що нарахування процентів здійснюється за процентною ставкою 1,75 % на день від суми позики.

Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.

Всупереч вищенаведеному, відповідачкою не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов`язань за договором.

Судом критично оцінюються твердження сторони відповідача щодо необгрунтованості розміру відсотків та необхідності їх визначення в розмірі 5491,84 грн оскільки такі не можуть перевищувати подвійного розміру суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Так, вказані обмеження стосуються прострочень - неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит. Всупереч наведеному, вказані прострочення за кредитним договором в даному випадку відсутні. Як зазначалося вище, нарахування відсотків в сумі 39594,38 грн є стягнення відсотків, згідно умов договору, а відповідно не може бути прострочення за кредитним договором у виді неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов?язань за таким договором.

Також доводи щодо несправедливих умов нарахування відсотків та їх невідповідність вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів, не заслуговують на увагу, оскільки у частині третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, тобто несправедливим може бути нарахування процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а позивачем в межах строку дії кредитного договору нараховувалися проценти, які є платою за користування кредитними коштами відповідно до ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України, а не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка не виконала взятих на себе за кредитним договором зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 42340,30 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2745,92 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 39594,38 грн.

Враховуючи положення договорів відступлення прав вимоги та факторингу, в кінцевому результаті саме до ТОВ «Факторинг партнерс» перейшло грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 0975056993 від 13.09.2019, відповідно до якого боржник ОСОБА_1 зобов`язана здійснити платіж факторові ТОВ «Факторинг партнерс».

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

А відтак інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про наявність підстав для задоволення позову не впливають.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Позивачем заявлено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.

Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який однак повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Наведена правова позиція викладена в Додатковій Постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

При цьому, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Суд погоджується з доводами представника позивача адвоката АО «Лігал Ассістанс» про те, що долучені до матеріалів заяви докази підтверджують надання адвокатом правової допомоги позивачу ТОВ «Факторинг партнерс» при розгляді справи № 463/755/26.

Також у відзиві представником відповідача заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу у зв`язку з невідповідністю їх принципам розумності та справедливості.

Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, наявність зі сторони відповідача клопотання про зменшення суми судових витрат дійшов переконання, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 42 340 грн 30 коп. (сорок дві тисячі триста сорок гривень тридцять копійок) заборгованості за кредитним договором № 0975056993 від 13.09.2019, 2 662 грн 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) судового збору та 4 000 грн 00 коп. (чотири тисячі гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11 травня 2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Факторинг Партнерс», адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд.6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Суддя Ірина ЦІПИВКО