Постанова № 136420570, 05.05.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/1198/26

Провадження № 3/317/501/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Каряка Д.О., розглянувши матеріали справи, які надійшли з ВП №6 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області НПУ про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

21.02.2026 року о 14 год. 00 хв., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel Frontera», номерний знак НОМЕР_2 по вул. Шевченка, 100 в с-щі. Кушугум Запорізького району Запорізької області з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, млява мова. Від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі водій відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису - бодікамера №5, тим самим ОСОБА_1 порушено вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання, призначене на 05.05.2026 р. правопорушник ОСОБА_1 не з`явився за невідомою суду причиною, надіславши 29.04.2026 на адресу суду клопотання про виклик в судове засідання свідка ОСОБА_2 , покази якого на думку ОСОБА_1 можуть вплинути на позицію суду при ухваленні рішення по справі. Клопотання просив розглянути без його участі (а.с.22).

Щодо неявки ОСОБА_1 в судове засідання суд зауважує на наступному.

Так з початку провадження у справі - з початку березня 2026 року, в судове засідання, призначене на 16.03.2026 р. ОСОБА_1 подано до суду заяву на перенесення судового засідання для надання можливості скористатись послугами адвоката, який здійснюватиме його захист, крім того просив надати можливість ознайомитись з матеріалами справи (а.с.14). Суд, з метою забезпечення права особи задовольнив клопотання ОСОБА_1 та відклав розгляд протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому в той же день ОСОБА_1 безпосередньо в приміщені суду було ознайомлено з матеріалами справи.

В наступне судове засідання, призначене на 31.03.2026 р. ОСОБА_1 не з`явився, надіславши на адресу суду заяву про перенесення судового засідання на іншу дату, у зв`язку зі знаходженням на військовій службі та неможливістю прибути до суду у призначену дату та час (а.с.16). Суд, з метою забезпечення права особи задовольнив клопотання ОСОБА_1 та відклав розгляд протоколу про адміністративне правопорушення.

В наступне судове засідання, призначене на 17.04.2026 р. ОСОБА_1 не з`явився, знову надіславши на адресу суду заяву про перенесення судового засідання на іншу дату, у зв`язку зі знаходженням на військовій службі та неможливістю прибути до суду у призначену дату та час (а.с.19). Суд, з метою забезпечення права особи задовольнив клопотання ОСОБА_1 та відклав розгляд протоколу про адміністративне правопорушення.

В судове засідання призначене на 05.05.2026 р. ОСОБА_1 не з`явився за невідомою суду причиною, надіславши 29.04.2026 на адресу суду клопотання про виклик в судове засідання свідка ОСОБА_2 , покази якого, на думку ОСОБА_1 , можуть вплинути на позицію суду при ухваленні рішення по справі. Клопотання просив розглянути без його участі (а.с.22).

В даному випадку суд розцінює такі неодноразові клопотання ОСОБА_1 про відкладення як зловживання своїми правами з метою затягування розгляду справи та уникнення притягнення до адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення. На це вказує той факт, що ним на даний час не було реалізовано жодне з прав, про які він вказував в своїх заявах і на які просив час як на необхідність відкладення судового розгляду, зокрема: доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги, останнім суду не надано, що у сукупності із викладеними вище фактами вказує на спрямованість даних заяв на перенесення судового засідання, саме на створення штучних передумов для відкладення судового засідання, тобто для затягування розгляду справи як однієї із форм зловживання процесуальними правами.

Суд вважає, що ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість особисто, в повній мірі реалізувати свої права передбачені ст. 268 КУпАП. Останній не був позбавлений можливості надати письмові клопотання, заяви, звернення чи пояснення з приводу обставин правопорушення.

Неявку до суду ОСОБА_1 суд вважає способом захисту останнього з метою ухилення від притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що особа зобов`язана, з розумним інтервалом часу, сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. (Рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" № 3236/03 від 03.04.2008 року).

Відтак, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, і зважаючи на те, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної вимоги розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суддя приходить до наступного висновку.

Положеннями ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з вимогами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Натомість, згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП такий обов`язок покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N 7460/03), «Бантиш та інші проти України» (заява №13063/18); «Михайлова проти України» (№ 10644/08, 06 березня 2018 року) беручи до уваги серйозність передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного стягнення, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконливого висновку, що наявні у справі докази є послідовними, взаємоузгодженими та у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, провина ОСОБА_1 у вчиненому ним адміністративному правопорушенні підтверджується дослідженими судом доказами, наявними в матеріалах справи:

- обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 594779 від 21.02.2026, складеним відносно ОСОБА_1 за фактом порушення останнім п.2.5 ПДР України та обставинами вчиненого ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1);

Даний протокол відповідає вимогам ст.ст. 254-256 КУпАП, складений уповноваженою особою, в якому належним чином зазначено суть адміністративного правопорушення, відомості про особу яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості необхідні для вирішення справи.

- довідкою сектору адмінпрактики ЗРУП ГУНП в Запорізькій області щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, згідно якої за базою даних підсистеми «Адмінпрактика» ІТС ІПНП ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП не притягувався. Під час оформлення протоколу, згідно обліків даних «ГСЦ - посвідчення водія» встановлено, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_3 від 21.11.2014, яке було вилучено та знаходиться на збереження у ВП №6 ЗРУП (а.с.2);

- Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння використанням спеціальних засобів, у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, млява мова, однак огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних засобів не проводився у зв`язку з категоричною відмовою особи від проходження такого огляду. Подія зафіксована на нагрудну бодікамеру (а.с.3);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у зв`язку з виявленням поліцейським ознак алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, млява мова, відповідно до якого ОСОБА_1 такий огляд не проводився у зв`язку з відмовою (а.с.4);

- електронним рапортом чергової частини ВП №6 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 21.02.2026 у фабулі якого викладено обставини події а саме: 21.02.2026 р. о 14:00 год. від заявника ОСОБА_2 надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 21.02.2026 о 13:59 год. за адресою: Запорізький район с-ще Кушугум вул. Центральна, 112 їде водій-військовий на зустрічну. Їде по Калиновій зараз, водій звернув на Шевченка, 94-96-98, авто джип сірий, з колесом на задній ляді, можливо в алкогольному стані, в`їхав в дерево. Ключ в нього забрав заявник, всі на місці на вул. Шевченка, 98 HOL 246. Заявник: ОСОБА_2 (а.с.5);

- рапортом поліцейського СРПП ВП №6 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, в якому викладені фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема поліцейським зазначено про те, що 21.02.2026 під час несення служби з 08:00 год. по 20:00 год., у зоні реагування Кушугумської ОТГ, о 14:00 год. на планшетний пристрій надійшов виклик по лінії «102» «Порушення ПДР» за адресою: смт. Кушугум, вул. Шевченка, буд. 100. Під час відпрацювання виклику було встановлено транспортний засіб «Opel Frontera», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія - ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, млява мова. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою «Алкотест «Драгер 6810» ARBL-0412 та у медичному закладі, а саме у лікаря нарколога, на що водій відповів відмовою. На водія ОСОБА_1 було складено протокол серії ААД №594779 за ч. 1 ст. 130 КУпАП (п.2.5 - відмова). У водія ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 21.11.2014 р. та видано тимчасовий дозвіл серії НОМЕР_4 . Від керування було відсторонено шляхом паркування авто без порушень ПДР України, про повторність попереджено. Велась відео фіксація з нагрудного відео реєстратора б/к №5 (а.с.5);

- письмовими пояснення свідка події ОСОБА_2 від 21.02.2026, яким власноруч викладені обставини правопорушення, а саме: 21.02.2026 він рухався в авто по вул. Центральній в с-щі Кушугум, поперед нього їхало авто з неадекватним поводженням керуючого і роблячи аварійні ситуації. Авто «Opel», номерний знак НОМЕР_2 зупинилось і він у водія забрав ключі та чекав прибуття наряду о 14:20 годині (а.с.7).

- копією посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 (а.с.9);

- відеозаписом, який міститься на DVD - диску, що долучений до матеріалів справи, на якому зафіксовані обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, а саме ОСОБА_1 повідомив, що саме він керував даним транспортним засобом та пропозиція поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest Drager» та у медичному закладі у зв`язку з обґрунтованою підозрою, що особа перебуває в стані алкогольного сп`яніння та відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Alcotest Drager» та у медичному закладі (а.с.10).

Застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, прямо передбачено статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України від 18.12.2018 р. №1026. Тому здійснений поліцейським відеозапис є допустимим доказом. Відеозаписи є одними із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео зафіксовані події правопорушення, а саме підтвердження особи, що саме він керував транспортним засобом та пропозиція поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest Drager» та у медичному закладі у зв`язку з обґрунтованою підозрою, що особа перебуває в такому стані та відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Alcotest Drager»та у медичному закладі. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зібрані у справах докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Стосовно поданого ОСОБА_1 клопотання про виклик в якості свідка ОСОБА_2 , суд вважає безпідставним, оскільки досліджених судом доказів, в тому числі письмових пояснень свідка події ОСОБА_2 , достатньо для притягнення ОСОБА_1 за вчинення ним інкримінованого йому правопорушення.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно із п.2.9А Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижує увагу та швидкість реакції.

За положеннями п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, вимоги вказаних пунктів ПДР ОСОБА_1 не було дотримано. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.

Суд зазначає, що суб`єктом правопорушення за статтею 130 КУпАП є саме водії транспортних засобів, які відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху України керують ними, маючи посвідчення водія відповідної категорії, або які навчають керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення є закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння визначений у ст. 266 КУпАП, та також передбачено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (надалі Інструкція), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (надалі Порядок).

Пунктом 3 Порядку №1103 передбачено, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Частиною 6 ст. 266 КУпАП передбачено направлення особи для проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 3, 6, 7 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

Пунктом 6 Порядку від 17.12.2008 №1103 передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. За приписами п. 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Отже, нормами законодавства передбачено порядок оформлення відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров`я.

Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

При цьому, суд звертає увагу, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є порушенням вимог п.2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ст. 130 КУпАП, про що було повідомлено водія.

Слід відмітити, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто є закінченим саме з моменту висловлення особою відмови від проходження відповідного огляду.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Opel Frontera», номерний знак НОМЕР_2 підтверджується відеозаписами, з яких вбачається, що ОСОБА_1 повідомляє, що саме він керував транспортним засобом, а також письмовими пояснення свідка події ОСОБА_2 , який пояснив, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Opel», номерний знак НОМЕР_2 та він у нього забрав ключі та чекав прибуття наряду о 14:20 годині.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення справи про адміністративне правопорушення.

Так, обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.

Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у вину порушення пункту п.2.5 Правил дорожнього руху, який визначає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд також звертає увагу на те, що керування транспортним засобом особою, яка перебуває з ознаками алкогольного сп`яніння, віднесене до грубих порушень правил безпеки руху, які вчинені навмисно і свідчать про підвищену суспільну шкідливість у зв`язку з чим і передбачена сувора відповідальність в порівнянні з іншими правопорушеннями.

Разом з тим, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку як для самого водія так і для інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

При цьому, суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати виховну дію правопорушника, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до переконливого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Статтею 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У ч. 2 ст. 33 КУАП зазначено, що при накладенні стягнення має враховуватись характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Тобто, санкція ч. 1 ст. 130 КУАП є безальтернативною санкцією за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а ч. 2 ст. 33 КУпАП не дозволяє при розгляді справ про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Об`єктивно з`ясувавши обставини справи, повно та всебічно дослідивши надані суду докази, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, тобто порушенні учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, зокрема керування джерелом підвищеної небезпеки, перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння при цьому від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння водій відмовився. За таких обставин, ОСОБА_1 слід визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та стягнення слід визначити необхідним та достатнім для досягнення ст. 23 КУпАП мети, зокрема виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень з призначенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. В матеріалах справи є відомості про те, що ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 21.11.2014 р. (а.с.2)

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 130, 245, 251, 252, 283, 284 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. який має бути сплачений порушником в прибуток держави за наступними реквізитами: (Одержувач коштів: ГУК у Зап. обл/Запорізька обл/21081300, код отримувача: 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA 708999980313000149000008001, код класифікації доходів бюджету 21081300, найменування: «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

У разі несплати добровільно суми штрафу в строк 15 діб з дати набрання чинності постановою, на підставі ст. 308 КУпАП штраф стягується у примусовому порядку в подвійному розмірі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, який має бути сплачений порушником в прибуток держави за наступними реквізитами: (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області.

Суддя: Д.О. Каряка