Рішення № 136419110, 01.05.2026, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/4/26

Провадження № 2/126/729/2026

"01" травня 2026 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудя О. Г.

із секретарем Кучанською В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначає наступне.

Щодо розірвання шлюбу між позивачкою та відповідачем.

18.10.2017 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану у м. Вроцлав (Республіка Польща), про що видано свідоцтво про укладення шлюбу (номер акту 0264011/00/АМ/2017/012573 від 18.10.2017). Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейні відносини у сторін не склались. В даний час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю не проживають, домашнє господарство спільно не ведуть, спільні відносини подружжя повністю припинені. Подальше спільне життя ОСОБА_1 з ОСОБА_2 і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивачки та її неповнолітніх дітей. Тому позивачка вважає за необхідне розірвати шлюб, укладений з ОСОБА_2 . На дату подання цього позову позивачка постійно проживає та має зареєстроване місце проживання на території України ( АДРЕСА_1 ), відповідач має зареєстроване місце проживання на території України ( АДРЕСА_2 ). З урахуванням вищенаведеного, спір про розірвання шлюбу між позивачкою та відповідачем підлягає вирішенню в судах України відповідно до законодавства України.

Щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Неповнолітні діти позивачки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають разом з позивачкою - матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою № 199 від 23.12.2025, виданою виконавчим комітетом Джулинської сільської ради. Відповідач ОСОБА_2 кошти на утримання неповнолітніх дітей не сплачує. Відтак, позивачка має право на стягнення з відповідача аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача.

Просить розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану у м. Вроцлав (Республіка Польща), про що видано свідоцтво про укладення шлюбу (номер акту 0264011/00/АМ/2017/012573 від 18.10.2017); стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 06.01.2026 відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження, запропоновано відповідачу в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати до суду відзив на позовну заяву, роз`яснено наслідки ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, право пред`явити зустрічний позов.

Учасникам справи роз`яснено, що відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Сторонам роз`яснено також, що за клопотанням однієї зі сторін розгляд справи може проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та строки подання такого клопотання.

У встановлений ухвалою термін відповідачем ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подано, зустрічний позов не пред`явлено, від учасників справи клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надійшло.

Представник позивачки адвокат Бандирський А.С. у поданій ним позовній заяві просить розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав заяву, відповідно до якої 18.10.2017 між ним та позивачкою було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_6 . З квітня 2024 року вони не ведуть спільного господарства, хоча ним здійснювалось фінансове забезпечення дітей та позивачки. На даний момент він підтримує дітей фінансово щомісяця. Також з його сторони докладались зусилля для збереження сім`ї, проте досягнути цього не вдалося. Тому щодо розірвання шлюбу він не заперечує. Враховуючи вищенаведене, просить розглядати справу № 126/4/26 за його відсутності, проти розірвання шлюбу з позивачкою ОСОБА_1 не заперечує.

За вказаних обставин, суд, за правилами ст. 279 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави

Згідно з п. 4, 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" вибір права - право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом. Автономія волі - принцип, згідно з яким учасники правовідносин з іноземним елементом можуть здійснити вибір права, що підлягає застосовуванню до відповідних правовідносин.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про міжнародне приватне право" особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про міжнародне приватне право" право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Закону України "Про міжнародне приватне право" шлюб між громадянами України, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про міжнародне приватне право" правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Згідно зі ст. 63 Закону України "Про міжнародне приватне право" припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

22.12.2003 для України набула чинності Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961.

Згідно зі ст. 15 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993, який ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 3941-XII від 04.02.94 (далі Договір), документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.

Згідно зі ст. 16 Договору, відповідні органи Договірних Сторін пересилають одна одній виписки з записів актів громадянського стану, які стосуються громадян іншої Договірної Сторони. Безкоштовна пересилка цих виписок відбувається негайно після виконання запису акта громадянського стану. Положення пункту 1 застосовуються також у випадках внесення змін в записи актів громадянського стану щодо громадян іншої Договірної Сторони. В такому разі виписки з записів актів громадянського стану пересилаються з внесеними змінами. Відділи запису актів громадянського стану однієї Договірної Сторони пересилають за клопотанням установ юстиції іншої Договірної Сторони виписки з записів актів громадянського стану.

На дату подання цього позову позивачка ОСОБА_1 постійно проживає та має зареєстроване місце проживання на території України ( АДРЕСА_1 ), відповідач ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання на території України ( АДРЕСА_2 ).

З урахуванням вищенаведеного, спір про розірвання шлюбу між позивачкою та відповідачем підлягає вирішенню в судах України відповідно до законодавства України.

Судом встановлено, що 18.10.2017 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану у м. Вроцлав (Республіка Польща), про що видано свідоцтво про укладення шлюбу (номер акту 0264011/00/АМ/2017/012573 від 18.10.2017).

Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однією сім`єю позивачка та відповідач не проживають.

Позивачка має стійке волевиявлення, спрямоване на припинення сімейних відносин і розірвання шлюбу. Сімейні стосунки сторін не склались.

Подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу неможливе і суперечить інтересам позивачки.

Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Відповідно до ст.ст. 105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Оскільки у суду склалася достатня переконаність у тому, що подальше спільне життя подружжя неможливе, що позивачка наполягає на розлученні, має стійке волевиявлення, спрямоване на розірвання шлюбу, відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, про що надав відповідну заяву, а також, що збереження шлюбу та подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам позивачки, суд приходить до висновку, що позов в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 114, абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів, суд виходить з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на утриманні у позивачки ОСОБА_1 перебуває двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких є і в свідоцтвах про народження дітей записаний відповідач ОСОБА_2 . Ці факти підтверджуються скороченими виписками з актових записів про народження від 10.08.2022 та від 10.01.2024, які відповідають змісту оригіналу актового запису про народження № 0215011/00/AU/2022/840364, № 0215011/00/AU/2024/046127, довідкою М`якохідського старостинського округу № 2 Джулинської сільської ради № 109 від 23.12.2025, з яких достовірно встановлено, що батьком дітей є відповідач ОСОБА_2 , діти проживають разом з позивачкою ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 180 СК України та п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України, при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 р. № 3, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно п. 1 ст. 18, п. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України суд при визначенні аліментів враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що відповідач має змогу утримувати своїх дітей, доказів про його хворобу чи наявність інших утриманців відповідач суду не надав, суд вважає справедливим стягувати з нього аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Згідно ч. 1 ст. 79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Позивачка звернулась до суду з позовною заявою 02.01.2026, а тому аліменти підлягають стягненню саме з цієї дати.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів слід допустити до негайного виконання в межах суми аліментних платежів за один місяць.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З огляду на викладене необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Представником позивача у позовній заяві зазначено, що в разі ухвалення судом рішення про задоволення позову у даній справі, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду представником позивача будуть подані до суду докази, які підтверджують розмір витрат, які позивач понесла у зв`язку з розглядом даної справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підставі п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 1, ч. 1, 2 ст. 5, ст.ст. 13, 16, 55, 58, 60, 63 Закону України "Про міжнародне приватне право", ст.ст. 24, 105, 110, 112, 180-182 СК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задоволити повністю.

Шлюб укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , який зареєстрований 18.10.2017 відділом реєстрації актів цивільного стану у м. Вроцлав (Республіка Польща), про що видано свідоцтво про укладення шлюбу (номер акту 0264011/00/АМ/2017/012573 від 18.10.2017) - розірвати.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 02.01.2026 до досягнення старшою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) 1331 грн. 20 коп. судового збору на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106 Код ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О. Г. Рудь