Рішення № 136419074, 07.05.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7111/25

07 травня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, зазначає, що вони прийняті всупереч вимогам чинного законодавства, вважає, що об`єкт нерухомого майна нежитлової нерухомості, а саме: комплекс будівель та споруд загальною площею 6793,10 м. кв., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є Позивач не є об`єктом оподаткування відповідно до пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 13.06.2025 №0695407-2409-1918-UA61040350000078247 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 19.12.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 06.01.2026. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Відповідно до даних ІКС «Податковий блок» ОСОБА_1 є власником 1/2 комплекс будівель та споруд загальною площею 6793,10 м. кв., які розташовані за адресою АДРЕСА_1 з 21.02.2020 року.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем від 03.04.2000 року. Основним видом діяльності зазначено 10.51 «Перероблення молока, виробництво масла та сиру (основний)».

Однак, відповідно до ІКС «Податковий блок» лише 09.07.2025 року Позивачем зазначений вище вказаний КВЕД діяльності як основний, до 09.07.2025 року (в тому числі і в податковий період 2024 року, за який винесена оскаржувана ППР) основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 був 47.89 «Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами».

Позивачем не додано ні до контролюючого органу, ні до суду доказів використання оподаткованої будівлі, відсутність основного виду діяльності суб`єкта господарювання у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010, контролюючим органом не встановлено підстав для застосування п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки відсутні умови, які передбачають можливість такого застосування, то податкове повідомлення-рішення від 13.06.2025 року №0695407-2409-1918- UA61040350000078247 прийняте ГУ ДПС у Тернопільській області правомірно та відповідно до чинного законодавства.

Ухвалою суду від 14.01.2026 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 19.02.2026 о 11:00 год.

Ухвалою суду від 19.02.2026 відкладено розгляд справи на 10.03.2026 о 12:00 год. та продовжено процесуальний строк розгляду справи на 2 місяці.

Представником позивача 10.03.2026 надіслано через систему "Електронний суд" додаткові пояснення по даній справі.

Ухвалою суду від 10.03.2026, постановленою в судовому засіданні, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відкладено розгляд справи на 15.04.2026 о 10:45 год. для надання можливості представнику відповідача ознайомитися із додатковими поясненнями.

Представником відповідача 07.04.2026 надіслано через систему "Електронний суд" додаткові пояснення по даній справі.

Ухвалою суду від 15.04.2026, постановленою в судовому засіданні, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відкладено розгляд справи на 07.05.2026 о 11:00 год.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак надіслав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив в задоволенні позову відмовити. Не заперечив проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду даної справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 03.04.2000 р. і по даний час зареєстрований та провадить господарську діяльність як фізична особа - підприємець.

З 21.02.2020 він є власником 1/2 частини нежитлового приміщення комплексу будівель та споруд (будинок маслозаводу з підвалом, надбудовою, добудовою, входом в підвал та рампою, А,а,а1,а2,а3,а4,1, 1672,2 кв.м.; цех з двома добудовами, Б,6,61, 472,3 кв. м.; машинне відділення з добудовою т а мансардою, В,в,в1, 251,3 кв. м.; котельня, Г , 146,1 кв.м.; цех, Д, 204,0 кв. м.; бокс для миття з добудовою, Е,е, 124,5 кв .м.; прохідна, Є, 38,0 кв. м.; склад, Ж , 49,3 кв. м.; піднавіс, 2; компресорна, 3, 18,7 кв. м.; трансформаторна підстанція, І; каналізаційно-насосна станція, Ї, 7,1 кв.м.; водонапірна башня, К; стара контора з двома добудовами, Л,л,л1, 64,7 кв. м.; огорожа, 3, 444,9 кв.м.; каналізаційна мережа, 4; замощення, 5, 3300 кв.м.), розташованого по АДРЕСА_1 .

Позивач особисто використовує у своїй підприємницькій діяльності вищевказане нерухоме майно за його цільовим призначенням, а саме: для перероблення молока, виробництво масла та сиру; виготовлення виробів із бетону для будівництва; виробництва електроенергії.

ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень комплексу будівель цехів, які за вимогами ДК 018-2000 належить до класу (код 1251.5) «Будівлі підприємств харчової промисловості», та нежитлових приміщень складів, які за вимогами ДК 018 2000 належать до класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади".

Сам по собі факт реєстрації зазначених об`єктів нерухомості на фізичну особу, а не на фізичну особу-підприємця, не позбавляє останнього права на віднесення приміщень, що використовуються в його господарській діяльності, до об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування в розумінні пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки норми податкового законодавства України визначають одинакові права та обов`язки як для юридичних, так і для фізичних осіб, платників податку (в тому числі і фізичних осіб-підприємців).

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за КВЕД є:

10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру

23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва

23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю

33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення

35.11 Виробництво електроенергії

35.14 Торгівля електроенергією

43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику

43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.

45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів

46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами

46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням

47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах

47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами

49.41 Вантажний автомобільний транспорт

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна

77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів

77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання

77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.

96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.

Підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 , яку він здійснює згідно КВЕД 10.51 (Перероблення молока, виробництво масла та сиру) та КВЕД 23.61 (Виготовлення виробів із бетону для будівництва) класифікується у секції С (Переробна промисловість), а КВЕД 35.11 (Виробництво електроенергії) класифікується у секції D (Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря), тобто входить до секцій B-F КВЕД ДК 009:2010.

З огляду на викладене, оскільки об`єкти нежитлової нерухомості, що належать позивачу, віднесені до класу «Будівлі підприємств харчової промисловості» (код 1251.5) та до класу "Резервуари, силоси та склади" (код 1252) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, використовуються ним, як суб`єктом господарювання за призначенням у своїй господарській діяльності, основна діяльність яких класифікується у секції С та D КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власником в оренду, лізинг, позичку, відтак, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розумінні положень пункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

13.06.2025 року Головним управлінням ДПС у Тернопільській області складено податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №0695407-2409-1918 UA61040350000078247, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3. ст. 54 ПК України, та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 ст. 266 ПК України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; жителю АДРЕСА_2 ) визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період 2024 р., за нежитлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 6793,10 грн., розмір частки у праві спільної власності на об`єкт 3396,55 кв. м, в сумі 72346,52 грн.

ОСОБА_1 не погоджується із податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Тернопільській області від 13.06.2025 №№0695407-2409-1918-UA61040350000078247.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 15.1-15.2 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/ або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп. 54.3.1. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

У відповідності до статті 10 ПК України податок на майно належить до місцевих податків.

Відповідно до пп. 266.1.1. п 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

У пп. 266.2.1. п 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України зазначено - об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Як зазначалося вище в податковому періоді 2024 року в Позивача основною діяльністю зазначалася 47.89 «Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами», що належить до секції G «Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів», що означає, що Позивач не має права на пільгу відповідно до пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган

Згідно з пп. 266.7.2. п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до п.30.1 ст.30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п.30.2 ст.30 ПК України).

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як у даному випадку пп. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Визначення належності будівлі до того, чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості, згідно з Класифікатором. При цьому, для отримання висновку щодо класифікації приналежних їй об`єктів нерухомості доцільно звернутися до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

У разі, якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству, то в такому випадку будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та податок повинен нараховуватись та сплачуватись на загальних підставах відповідно до норм чинного законодавства. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2018 №806/2461/17.

Зважаючи на зазначене, основними умовами, які дають підстави платнику податку не враховувати належні йому об`єкти нерухомого майна у складі об`єктів оподаткування по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, є:

будівля промисловості має відповідати (бути класифікована) групі «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд 018-2000;

будівля промисловості має використовуватися суб`єктом господарювання протягом звітного (податкового) періоду за призначенням у господарській діяльності;

основний вид діяльності суб`єкта господарювання згідно з реєстраційними даними має бути класифікований у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010;

будівля промисловості (у т.ч. її частина) протягом звітного (податкового) періоду не має бути здана в оренду, лізинг, позичку іншим суб`єктам господарювання.

Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки з його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції (висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 по справі № 520/6531/19).

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, якою судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду вирішила частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 справа №806/2676/17, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначено, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

У постанові Верховного Суду від 04.04.2024 по справі № 520/6531/19 зроблено такі висновки по справі із аналогічним предметом та підставами позову:

«Натомість, апеляційний суд ствердив, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про можливість застосування положень п.п. «є» п.п.

266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України до нежитлових будівель позивача, які хоч і віднесено до будівель промисловості згідно з правовстановлюючими документами, однак такі не використовувалися у господарській діяльності останнього.

Зокрема, суд апеляційної інстанції вказав, що не є належним доказом використання позивачем нежитлових будівель у господарській діяльності та обставина, що ОСОБА_2 є засновником юридичної особи Приватна фірма "Алекс-3", одним з видів діяльності якої за КВЕД 22.23 є виробництво будівельних виробів із пластмас, відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Жодних інших доказів використання позивачем належних йому будівель у виробничому процесі суду не надано. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у цій справі не встановлено підстав для застосування п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки відсутні умови, які передбачають можливість такого застосування, а саме - використання об`єктів нерухомості за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду)».

Так само, відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.02.2024 по справі № 520/2239/21 з аналогічним предметом та підставами позову: «Однак доказів того, що саме позивач впродовж спірного податкового періоду використовував будівлю, оподаткування якої стосується спір, за функціональним призначенням не доведено. Оскільки позивач не здійснював промислового виробництва з використанням спірних будівель, право на фінансове сприяння з боку держави у вигляді звільнення від сплати податку на промислові будівлі він не має».

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.07.2024 по справі № № 560/2607/20).

У постанові від 29 червня 2023 року (справа №520/342/21), ухваленій у подібних до цієї справи правовідносинах, Верховний Суд, застосовуючи наведену вище норму податкового законодавства, виснував, що платник податків не позбавлений можливості надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподатковуваних будівель для правильного розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом застосування відповідних коефіцієнтів для обчислення такого податку. Однак, дану можливість позивач не використав.

До позовної заяви Позивачем додана податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за 2024 податковий період, в якому вказано наступне:

1. Жодного найманого працівника у звітному періоді, що свідчить про те що Позивач не міг здійснювати діяльності на оподаткованому об`єкті нерухомості.

2. Види підприємницької діяльності у звітному періоді: 46.73 «Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами», 77.12 «Надання в оренду вантажних автомобілів», 68.20 «Надання в оренду власного чи орендованого майна», 23.61 «Виготовлення виробів з бетону для будівництва», тобто Позивач подаючи дану декларацію самостійно визначив види діяльності в звітному періоді і не зазначав діяльності яка б зумовила використання оподаткованого об`єкта нерухомості, що свідчить про не використання Позивачем комплексу будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 .

Окрім того суд зазначає, що Позивач є не єдиним власником даної будівлі, відповідно до доданого Позивачем Договору купівлі-продажу від 21.02.2020 року, власником 1/2 оподаткованого комплексу будівель та споруд є також ОСОБА_2 .

Зважаючи на те, що Позивачем не додано ні до контролюючого органу, ні до суду доказів використання оподаткованої будівлі, відсутність основного виду діяльності суб`єкта господарювання у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010, контролюючим органом не встановлено підстав для застосування п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, оскільки відсутні умови, які передбачають можливість такого застосування, то на думку суду, податкове повідомлення-рішення від 13.06.2025 року №0695407-2409-1918-UA61040350000078247 прийняте ГУ ДПС у Тернопільській області правомірно та відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, досліджені в судовому засіданні докази, норми законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, доказів, які б спростовували правомірність дій відповідача позивачем не представлено, а судом таких доказів не здобуто, в зв`язку з чим суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 07 травня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46003, код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637).

Головуючий суддя Подлісна І.М.