Рішення № 136418917, 11.05.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2026 року м. Рівне№460/4583/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дій та зобов`язання вчинити певні дії.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі Позивач) до 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі Відповідач), в якому Позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо не проведення ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з грошового забезпечення та утримання військового збору у розмірі 5 відсотків із заборгованих сум грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2025 року у справі № 460/15514/24;

зобов`язати 4 Територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України провести грошову компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, який утримано з грошового забезпечення (суми доплати грошового забезпечення з 29.01.2020 по 02.08.2021, суми доплати матеріальної допомоги для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021роки, суми доплати одноразової грошової допомоги при звільненні, суми доплати за невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій при звільненні, за 2017-2021 роки) та повернути надлишково утриманий військовий збір з грошового забезпечення в розмірі 3,5 відсотка, виплаченого на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2025 року у справі № 460/15514/24;

визнати протиправною бездіяльність 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати сум грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 12.02.2026;

зобов`язати 4 Територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення в розмірі 97847,36 грн за період з 29.01.2020 по 12.02.2026 включно за весь час затримки виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що проходив військову службу у 4 Територіальному вузлі урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Зазначає, що Відповідач на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.05.2025 у справі №460/15514/24 здійснив нарахування грошового забезпечення на суму 255744,71 грн, проте виплату грошового забезпечення здійснив з утриманням від нарахованої суми військового збору за ставкою 5% та з відрахуванням ПДФО за ставкою 18% від нарахованого доходу. Позивач вважає, що при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення має бути проведена одночасна компенсація суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44) та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. Із наведених підстав, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Стислий виклад заперечень Відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому вказав, що компенсація втрати частини доходів не є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, а має компенсаційний характер як міра відповідальності роботодавця за порушення строків виплати належних сум. Отже, положення Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб застосовуються лише до діючих військовослужбовців і не поширюються на колишніх. Також відповідач вказав, що дії щодо утримання податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) з виплаченої компенсації відповідають вимогам Податковго кодексу України, який визначає обов`язок утримання такого податку з будь-яких доходів фізичних осіб, крім тих, що прямо звільнені від оподаткування. Тому просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.

Ухвалою суду від 23.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України..

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 проходив службу у 4 Територіальному вузлі урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

З 02.08.2021 Позивач був звільнений з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» із виключенням зі списків особового складу 4 ТВУЗ Держспецзв`язку на підставі наказу Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 460/15514/24 у справі № 11.05.2025: зобов`язав 4 Територіальний вузл урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 02.08.2021 з визначенням посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (2102,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2270,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язав 4 Територіальний вузл урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суми грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення за 2020 та 2021 роки, суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячний розмір грошового забезпечення за 2020 та 2021 роки в межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення відповідно до встановлених наказом Адміністрації Держспецзв`язку розмірів такої допомоги у 2020 та 2021 році, з визначенням посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (2102,00 грн.), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2270,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язав 4 Територіальний вузл урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку із звільненням з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на день звільнення, грошової компенсації за невикористані 40 днів щорічної основної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій за період з 2017 по 2021 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 02.08.2021, з визначенням посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (2270,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

12.02.2026 Відповідач на виконання рішення суду у справі №460/15514/24 здійснив виплату коштів на загальну суму 255744,71 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ «ОЩАДБАНК».

Відповідач з нарахованого грошового забезпечення утримав військовий збір за ставкою 5% та утримав ПДФО за ставкою 18%.

Вважаючи такі дії органу Відповідача протиправними, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо компенсації податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 168.5 статті 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Приписами Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі Порядок №44), визначені умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пункти 4 та 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Так, 12.02.2026 Відповідачем виплачено Позивачу грошове забезпечення у вигляді частини належного грошового забезпечення в сумі 255744,71 грн (всього нараховано 332135,99 грн, утримано ПДФО у розмірі 18%) на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.05.2024 у справі №460/15514/24.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що відповідач всупереч вказаним вимогам Порядку №44 при нарахуванні та виплаті вказаного грошового забезпечення не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, що була утримана з вказаної суми грошового забезпечення.

Таким чином, порушене право позивача в цій частині позовних вимог підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому рівноцінну грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб, утриманого із грошового забезпечення нарахованого за час служби до дня виключення зі списків особового складу на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.05.2025 у справі №460/15514/24.

Щодо нарахування позивачу військового збору на виплачену суму перерахованого грошового забезпечення за ставкою 5% від оподатковуваного доходу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 ПК України передбачено, що фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.2 пункту 163.1 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.

Відповідно до Закону України від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» збільшено ставку військового збору з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Між тим, Законом України від 4 грудня 2024 року № 4113-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» уточнений перелік доходів військовослужбовців до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.05.2025 року у справі № 460/15514/24 відповідач виплатив компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати місячного грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5%.

Суд зазначає, що дохід позивача у вигляді грошового забезпечення військовослужбовця в силу положень Податкового кодексу України повинен бути оподаткованим за ставкою військового збору 1,5%.

Суд звертає увагу, що втрата позивачем статусу військовослужбовця на час виплати йому грошового забезпечення не звільняє відповідача від обов`язку компенсувати позивачу суму податку на доходи фізичних осіб та суму військового збору, оскільки саме бездіяльність останнього призвела до виплати позивачу такої вже після звільнення з військової служби та як наслідок після втрати статусу військовослужбовця.

Отже, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченої позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати на виконання рішення суду, є протиправними.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Стаття 2 Закону №2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно із статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За змістом статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Використане у статті 3 Законі № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.

З аналізу норм Закону №2050-ІІІ слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №159.

Відповідно до пункту 2 цього Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Як визначено в пункті 3 Порядку №159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

З наведених норм випливає, що передбачена Законом №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати (грошового забезпечення) є компенсаційною виплатою, передбаченою чинним законодавством, що відносить її до складових заробітної плати в розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці".

Суд звертає увагу, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є розрахунковою величиною, яка визначається шляхом застосування індексу споживчих цін до суми несвоєчасно виплаченого грошового доходу за кожен місяць затримки його виплати.

Разом з тим, Позивачем не надано належного та допустимого доказу у вигляді розрахунку такої компенсації із зазначенням базових сум доходу, періодів їх виплати та застосованих індексів інфляції, що унеможливлює перевірку правильності визначення заявленого до стягнення розміру компенсації у сумі 97 847,36 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір компенсації не підтверджений належними та допустимими доказами у розумінні статей 73, 76, 77 КАС України, однак наявні підстави для захисту порушеного права Позивача шляхом зобов`язання Відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у порядку, визначеному Законом України №2050-III та Порядком №159.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 05.05.2022 у справі №380/8976/21, від 29.11.2023 у справі №560/11895/23, від 08.05.2024 у справі №600/4133/22-а та від 14.12.2023 у справі №600/4606/23-а.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо не проведення ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з грошового забезпечення та утримання військового збору у розмірі 5 відсотків із заборгованих сум грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2025 року у справі № 460/15514/24.

Зобов`язати 4 Територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України провести грошову компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, який утримано з грошового забезпечення (суми доплати грошового забезпечення з 29.01.2020 по 02.08.2021, суми доплати матеріальної допомоги для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, суми доплати одноразової грошової допомоги при звільненні, суми доплати за невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій при звільненні, за 2017-2021 роки) та повернути надлишково утриманий військовий збір з грошового забезпечення в розмірі 3,5 відсотка, виплаченого на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 травня 2025 року у справі № 460/15514/24

Визнати протиправною бездіяльність 4 Територіального вузла урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати сум грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 12.02.2026.

Зобов`язати 4 Територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 12.02.2026 включно за весь час затримки виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 11 травня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - 4 територіальний вузол урядового зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя К.М. Недашківська