Рішення № 136418493, 11.05.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/1675/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі також ПрАТ «Полтавський ГЗК», позивач) 17.02.2026 звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також Східним МУ ДПС, відповідач), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №0000/67/5001 від 27.01.2026, яким товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 24152,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення, яким товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 24152,00 грн. Позивач стверджував, що при формуванні від`ємного значення ним у повній мірі дотримані вимоги Податкового кодексу України (надалі - ПК України); здійснення господарських операцій між TOB «Науково-виробниче комерційне підприємство «ПРОМАЛГОРИТМ» підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Постачальником зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, інші первинні документи складені у повній відповідності до вимог ПК України та Закону №996, а контрагент на момент їх складання перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і зареєстрований платником податку на додану вартість. Факт використання ТОВ "НВКП «Промалгоритм" придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджено самими ревізорами, про що свідчать відповідні записи у акті перевірки.

Натомість висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях податкових ревізорів-інспекторів, а не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності платника податку і первинних документів, що у повному обсязі надавалися під час проведення перевірки.

Крім того, позивач стверджував, документальна позапланова перевірка розпочалась 11.12.2025, вручення позивачу у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки здійснено не до початку перевірки.

Позивач стверджував, що наказ та повідомлення направлені позивачу не заздалегідь, що не свідчить про завчасне направлення наказу та повідомлення про початок перевірки.

Таким чином, позивач наполягав на тому, що відповідач порушив порядок проведення перевірки, оскільки платнику податку не вручена копія наказу та повідомлення завчасно до початку проведення позапланової документальної невиїзної перевірки.

Враховуючи те, що доказом правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача є акт документальної позапланової перевірки, складений за умов коли відповідач не мав законних підстав на її проведення, такий акт не може бути прийнятий і оцінений як допустимий доказ через передчасність проведення перевірки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1675/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.03.2026 заперечення представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

Відповідач проти позову заперечував. У відзиві на позов представник відповідача стверджував про правомірність проведення перевірки та обґрунтованість прийнятого рішення. Свою позицію мотивував посиланням на те, що господарські правовідносини позивача з його контрагентом не підтверджені з урахуванням наявної у податкового органу інформації про спроможність постачальника виконати свої зобов`язання за договором поставки.

Перевіркою не встановлено джерело походження товару «комплект фільтрів масляних 30453-43» з кодом УКТ ЗЕД 8421999000 та ознакою імпортованого товару), на який ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ПРОМАЛГОРИТМ» для ПРАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» виписано та зареєстровано податкові накладні, оскільки не можливо встановити фактичного імпортера та виробника зазначеного товару.

В зв`язку з викладеним неможливо підтвердити фактичне здійснення господарської операції з постачання товарів згідно податкових накладних, виписаних на ПРАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК», відповідно до наданих документів за формою первинних.

Отож, представник відповідача стверджував, що за відсутності факту придбання товару відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Приватне акціонерне товариство «Полтавський гірничо збагачувальний комбінат» (код 00191282) є юридичною особою, платником ПДВ, перебуває на податковому обліку в Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

Східним МУ ДПС на підставі 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пунктом 79.2 статті 79, пунктом 200.11 статті 200, підпунктом 69.351 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі Кодекс) з урахуванням Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану

в Україні» (зі змінами), затвердженим Законом від 22.05.2022 №2263-ІХ), та наказу Східного МУ ДПС від 10.12.2025 №289-п, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПРАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» з питання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн, по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2025 року (від 19.11.2025 вх. № 9361892166) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За результатами перевірки складений акт від 29.12.2025 №1002/32-00-50-01/00191282, в якому, крім іншого, встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.п. «а» п.198.1, абзаців першого третього п.198.2, абзаців першого другого п.198.3, абзацу третього п.198.6 ст.198 розділу V кодексу, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту декларації з ПДВ за жовтень 2025 на суму ПДВ 24 152,00 грн., що призвело до порушення п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 Кодексу, в результаті чого встановлено завищення суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2025 на суму ПДВ 24 152,00 грн.

На підставі акта перевірки Східним МУ прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2026 форми B4 №0000/67/5001 про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за жовтень 2025 на суму ПДВ 24 152,00 грн.

Не погодившись з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено ПК України.

Перелік та компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 ПК України/.

Зокрема, як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В абз.4 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПКУ вказано, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно з абз.6 пп.5.1.2 п.75.1 ст.75 ПКУ документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п.79.2. ст.79 ПКУ документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього

Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 42.2. ст. 42 ПКУ документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У взаємозв`язку з викладеним, відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

А відповідно до абзацу першого пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як визначено у пункті 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін /пункт 201.1 статті 201 ПК України/.

Відповідно до приписів частин першої, другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, у статті 1 названого Закону визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі позивач оспорює правомірність податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, за яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 24152,00 грн з огляду на визнання відповідачем безтоварними господарських операцій з придбання ПрАТ «Полтавський ГЗК» комплект фільтрів масляних у ТОВ «Науково-виробниче комерційне підприємство «ПРОМАЛОГОРИТМ».

Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність спірних актів індивідуальної дії критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

При вирішенні цього спору в частині аргументів щодо порушення процедури проведення позапланової документальної перевірки суд зазначає таке.

Судом встановлено, що наказ від 10.12.2025 №289-п та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.12.2025 №170/32-00-50-01-07 надіслано на адресу ПРАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» 10.12.2025, що підтверджує чек АТ «УКРПОШТА» від 10.12.2025 №4910100235588.

Однак, платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

ПРАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» здійснює листування зі Східним МУ не лише засобами поштового зв`язку, а й через Електронний кабінет платника податків, що не заперечувалось стороною позивача.

Східним МУ 10.12.2025 на адресу ПРАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» було направлено: копію Наказу від 10.12.2025 №289-п, повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.12.2025 №170/32-00-50-01-07, лист-запит на отримання документів, причетних до перевірки, від 10.12.2026 №5887/6/32-00-50-01-05-06, не тільки рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а й Електронним кабінетом.

Отже, на дату початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки - 11.12.2025 року, ПРАТ «ПОЛТАВСЬКИЙ ГЗК» було ознайомлено з Наказом Східного МУ, а тому, суд визнає необґрунтованими доводи позивача про передчасність проведення перевірки у зв`язку з несвоєчасним направленням наказу та повідомлення.

Щодо суті виявлених під час перевірки порушень, суд зауважує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, від`ємного значення наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

За обставин цієї справи суд встановив, що 17.02.2022 між позивачем та ТОВ «Науково-виробниче комерційне підприємство «ПРОМАЛОГОРИТМ» укладено договір №317, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію та при необхідності виконати демонтаж. монтаж, пуско-налагоджувальні роботи, а Покупець прийняти та оплатити продукцію за цінами та у кількості, у строки та на умовах, передбачених цим Договором, а так само обумовлених специфікаціями та/або рахунках, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно пункту 3.1. умов договору якість продукції, що поставляється згідно даному Договору, повинна відповідати ДСТУ, ГОСТ та ТУ, чинним на території України, а також стандартам ISO на продукцію імпортного виробництва та супроводжуватись документом, що

підтверджує якість продукції, та/або сертифікатом відповідності згідно чинного законодавства України.

Поставка продукції здійснюється на умовах DDP м.Горішні Плавні склад Покупця вул. Будівельників 16 згідно з Інкотермс-2010, якщо інше не зазначено у специфікації/рахунку, що є невід`ємною частиною Договору (пункт 3.1. умов договору).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано, а судом досліджено такі документи:

1. Рахунок на оплату від 16.09.2025 №26.

2. Видаткова накладна від 07.10.2025 №26.

3. Платіжні доручення від 23.09.2025 №19632, від16.10.2025 №21061.

4. Прибутковий ордер від 08.10.2025 №321.

5. Експрес-накладна Нової пошти №59001470510277 від07.10.2025.

6. Паспорт-сертифікат на товар

7. Сертифікат від 26.09.2025 компанії Oilgear.

При цьому суд враховує, що вищедосліджені судом документи були надані позивачем на податкову перевірку, досліджені податковими-ревізорами-інспекторами; акт перевірки від 29.12.2025 №1002/32-00-50-01/00191282 не містить висновків про невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства.

За результатами вищеописаних господарських операцій постачальник склав та зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні №5 від 23.09.2025 та №1 від 07.10.2025, що не заперечується відповідачем в акті перевірки, а представником відповідача у відзиві та цей факт надає право позивачу на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та від`ємного значення.

Розрахунки за поставлений товар проведені у повному обсязі, у безготівковій формі, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень від 23.09.2025 №19632, від16.10.2025 №21061.

Придбані комплекти масляних фільтрів використані позивачем у власній господарській діяльності, що відповідачем під сумнів не ставилося.

Походження придбаного позивачем товару підтверджено Сертифікатом від 26.09.2025 компанії Oilgear (Оіл Тауер ТОВ).

Тож вищеописані господарські операції відповідали меті господарської діяльності позивача та його контрагента.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків, що передбачає економічну виправданість дій платника, які мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Верховний Суд у своїх постановах у справах цієї категорії послідовно (зокрема, постанови від 19.06.2018 у справі №808/2447/17, від 19.11.2019 у справі №№826/16304/17, від 04.02.2020 у справі №826/3729/15) зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд, за результатами оцінки первинних документів, наданих позивачем в підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Науково-виробниче комерційне підприємство «ПРОМАЛОГОРИТМ» дійшов висновку про відповідність змісту укладеного договору видам господарської діяльності постачальника-контрагента позивача, встановив факт поставки товару, а також використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності та відображення продавцем податкових зобов`язань з ПДВ по цій господарській операції.

Водночас відповідач не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не надав жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Посилання контролюючого органу на неможливість встановлення ланцюга постачання товарів, які придбавалися позивачем, суд відхиляє, оскільки будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Такий висновок наведений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №340/422/19.

Доводи відповідача про непідтвердження походження комплектів фільтрів, поставлених позивачу ТОВ «Науково-виробниче комерційне підприємство «ПРОМАЛОГОРИТМ» ", що обґрунтовані посиланням на відсутність у Єдиному реєстрі податкових накладних інформації про придбання зазначеним контрагентом комплектів фільтрів суд відхиляє, оскільки у ході проведення податкової перевірки контролюючий орган не вживав заходів щодо здійснення зустрічної звірки у ТОВ «Науково-виробниче комерційне підприємство «ПРОМАЛОГОРИТМ», не аналізував відомості про наявність залишків, придбання продукції у попередніх періодах чи у виробників-неплатників ПДВ.

Суд повторює, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №804/919/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 тощо.

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків, відсутність за місцезнаходження не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

У постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Велика Палата підтвердила, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 808/3686/16.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд констатує, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідач, в свою чергу, не надав доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з придбання товарів меті та задачам діяльності позивача і його контрагентів, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Матеріали справи не містять доказів постановлення судами вироків, рішень тощо про визнання удаваними спірних господарських операцій, визнання недійсними договорів, укладених позивачем з його контрагентом, стягнення в дохід держави незаконно отриманого майна та коштів на підставі таких договорів тощо.

Отже висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої статті77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частини другої статті. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000/67/5001 від 27.01.2026 - є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Зважаючи на встановлені вище фактичні обставини справи та беручи до уваги норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Тож судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (вул. Будівельників, буд. 16, м.Горішні Плавні, Полтавська область, код ЄДРПОУ 00191282) до Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т Олександра Поля, 57, м.Дніпро, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків №0000/67/5001 від 27.01.2026.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків витрати зі сплати судового збору 2662,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко