Рішення № 136418435, 11.05.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/14907/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу №640 о/с Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 15.10.2025 року «По особовому складу», яким згідно Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції: за п.6 ч.І ст.77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , з посади поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №2 відділу поліції №2 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області, з 15 жовтня 2025 року; поновлення на посаді старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поліцейського з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності №2 відділу поліції №2 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області; стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення з роботи, тобто з 15.10.2025 року, по день поновлення на роботі та стягнення компенсації за невикористану, в повному обсязі, відпустку.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що його звільнення зі служби в поліції на підставі наказу ГУНП в Полтавській області є протиправним та таким, що прийняте з порушенням вимог законодавства, оскільки службове розслідування, за результатами якого прийнято спірні рішення, проведено з істотними порушеннями процедури. Зокрема, позивач вказує, що він не був належним чином повідомлений про проведення службового розслідування, у зв`язку з чим був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені законодавством, а саме надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, знайомитися з матеріалами розслідування, оскаржувати дії осіб, які його проводили, та користуватися правничою допомогою.

Крім того, позивач зазначив про упередженість та зацікавленість окремих членів дисциплінарної комісії, зокрема посадових осіб, які брали участь у подіях, що стали підставою для проведення службового розслідування, або надавали оцінку обставинам цих подій, що, на його думку, виключає їх об`єктивність.

Окремо позивач звернув увагу на те, що висновки службового розслідування не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими та базуються на вибірковій оцінці доказів. Позивач заперечував факт вчинення ним дисциплінарного проступку, зазначив, що діяв у межах наданих повноважень, відповідно до вимог законодавства, зокрема Закону України «Про Національну поліцію», а застосування заходів фізичного впливу було обумовлено конкретною ситуацією та необхідністю припинення правопорушення.

Також позивач зазначив, що при прийнятті рішення про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення не було враховано характер та обставини події, його особу, попередню службу, відсутність тяжких наслідків, а також принцип співмірності дисциплінарного стягнення. У зв`язку з цим позивач вважає, що накладене дисциплінарне стягнення є надмірним та непропорційним.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 року прийнята позовна заява до провадження, відкрите провадження в адміністративній справі.

17.11.2025 Головне управління Національної поліції в Полтавській області надало до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечувало, посилаючись на те, що за результатами службового розслідування, призначеного наказом ГУНП в Полтавській області від 04.08.2025 №844, дисциплінарною комісією встановлено наявність у діях ОСОБА_1 порушень службової дисципліни під час реагування 27.07.2025 на подію у с. Глоди Полтавського району. Відповідач зазначив, що підставою для призначення службового розслідування стала доповідна записка начальника УГІ ГУНП підполковника поліції Поплюйка С.О. від 04.08.2025 №138373-2025, в якій містилась інформація про можливе порушення службової дисципліни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що призвело до отримання останнім тілесних ушкоджень. У відзиві вказано, що під час службового розслідування дисциплінарною комісією були витребувані та досліджені матеріали єдиного обліку, відомості кримінального провадження №12025170440000595 за ч. 2 ст. 345 КК України, пояснення учасників події, медичні документи, матеріали щодо затримання ОСОБА_3 , а також відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських і зони інтерв`ювання. Відповідач наголошував, що саме з переглянутих відеоматеріалів установлено застосування ОСОБА_1 фізичної сили до ОСОБА_3 , зокрема удари по тулубу, а також те, що саме через дії позивача останній почав тікати від поліцейських. Також відповідач звернув увагу на те, що в ході службового розслідування були досліджені пояснення самого ОСОБА_1 , який підтвердив нанесення так званих розслаблюючих ударів, однак вважав свої дії правомірними. За висновком відповідача, оскаржувані накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції прийняті в межах повноважень, у спосіб, визначений законом, є обґрунтованими, а тому позов підлягає залишенню без задоволення.

27 листопада 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечував проти доводів відповідача, зазначивши, що останні не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на викривленому тлумаченні відеодоказів. Зокрема, позивач спростував твердження відповідача щодо нібито неправомірного застосування до ОСОБА_3 фізичного впливу у вигляді тривалого утримання, вказавши, що зафіксований на відеозаписі контакт мав короткочасний характер і відбувався в умовах динамічного розвитку подій, пов`язаного з намаганням особи уникнути виконання законних вимог поліцейських.

Позивач наголосив, що відеоматеріали, на які посилається відповідач, навпаки підтверджують факт активного фізичного опору з боку ОСОБА_3 , який намагався втекти, чинив протидію поліцейським, а також застосовував до них фізичну силу, що об`єктивно зумовлювало необхідність оперативного реагування та застосування заходів примусу. У цьому контексті позивач зазначив, що тілесні ушкодження, отримані ОСОБА_3 , є наслідком саме динамічного процесу затримання та боротьби, а не результатом умисних протиправних дій з його боку.

Окремо позивач звернув увагу на наявність судових рішень, якими встановлено факт вчинення ОСОБА_3 протиправних дій щодо працівника поліції, що, на його думку, відповідно до вимог процесуального закону має враховуватись при оцінці обставин справи та підтверджує правомірність його дій під час виконання службових обов`язків.

Крім того, позивач зазначив, що відповідачем проігноровано обставини, які свідчать про напружений та конфліктний характер ситуації, зокрема активну протидію з боку затриманого та втручання третіх осіб, що ускладнювало виконання поліцейськими своїх обов`язків. За таких умов, на думку позивача, його дії були спрямовані виключно на припинення правопорушення та забезпечення безпеки, а можливі прояви емоційної поведінки не можуть розцінюватися як самостійне дисциплінарне порушення.

28 листопада 2025 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач проти доводів позивача заперечував та зазначив про їх безпідставність. Відповідач вказав, що у своїй відповіді на відзив позивач фактично підтвердив факт застосування до ОСОБА_3 фізичного впливу, зокрема утримання за вухо, що, на думку відповідача, свідчить про наявність ознак дисциплінарного проступку.

Крім того, відповідач зазначив, що вирок Диканського районного суду Полтавської області від 16.09.2025, на який посилається позивач, не має преюдиційного значення для даної справи, оскільки у відповідному кримінальному провадженні потерпілою особою є інша особа, а позивач у ньому мав процесуальний статус свідка.

Також відповідач звернув увагу суду на нові обставини, а саме на те, що 21.11.2025 ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, за фактом перевищення службових повноважень, а ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 25.11.2025 у справі № 554/15420/25 до нього застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 року закрите підготовче провадження та призначена справа до судового розгляду по суті.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України з 07.11.2015 по 15.10.2025.

Підставою для призначення службового розслідування стала доповідна записка начальника УГІ ГУНП в Полтавській області від 04.08.2025 № 138373-2025, у якій містилась інформація про можливе порушення службової дисципліни позивачем та іншим працівником поліції під час реагування на подію, що мала місце 27.07.2025 у с. Глоди Полтавського району.

Згідно з матеріалами справи, 27.07.2025 близько 01:45 наряд групи реагування патрульної поліції у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснював реагування на повідомлення про тілесні ушкодження. Під час руху поліцейські зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_3 , який порушував правила дорожнього руху та мав ознаки алкогольного сп`яніння. Під час спілкування останній поводився агресивно, чинив опір працівникам поліції, намагався уникнути затримання та застосував до поліцейських фізичне насильство, зокрема використав спеціальний засіб сльозогінної дії та завдав тілесних ушкоджень поліцейському ОСОБА_2 .

За даним фактом 27.07.2025 відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170440000595 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

З метою з`ясування обставин події наказом ГУНП в Полтавській області від 04.08.2025 № 844 призначено службове розслідування, проведення якого доручено дисциплінарній комісії.

У ході службового розслідування дисциплінарною комісією витребувано та досліджено матеріали єдиного обліку, відомості кримінального провадження, пояснення учасників події, медичні документи, відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських, а також інші матеріали, що стосуються обставин затримання ОСОБА_3 .

За результатами службового розслідування складений висновок, яким встановлено наявність у діях ОСОБА_1 порушень службової дисципліни, що, на думку дисциплінарної комісії, виразились у неправомірному застосуванні заходів фізичного впливу та недотриманні вимог законодавства під час виконання службових обов`язків.

На підставі зазначеного висновку наказом ГУНП в Полтавській області від 12.09.2025 №2307 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, яке в подальшому реалізовано наказом ГУНП в Полтавській області від 15.10.2025 № 640 о/с «По особовому складу».

Не погоджуючись із вказаним наказом, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить визнати його протиправним та скасувати, поновити його на службі в поліції та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України Про Національну поліцію від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (частина перша статті 17 Закону № 580-VIII).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України Про Національну поліцію поліцейський зобов`язаний, зокрема:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

За приписами положень частин 1, 2 статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною 3 статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Згідно із статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з вказаним Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з вказаним Статутом.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Частиною 3 статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

Згідно з частинами першою, другою статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до частини четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

За змістом частини 10 статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно із частинами 1-2 статтею 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії, які формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначаються Міністерством внутрішніх справ України, що визначено частиною 7 статті 15 Дисциплінарного статуту.

Уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, відповідно до частини 9 статті 15 Дисциплінарного статуту, має право: 1) одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; 2) одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; 3) отримувати консультації спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

Частини 11, 12 статті 15 Дисциплінарного статуту передбачають, що у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для участі в засіданні комісії. Виклик надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії. Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

За результатами проведеного службового розслідування, згідно із частиною 15 статті 15 Дисциплінарного статуту, дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Відповідно до стаття 18 Дисциплінарного статуту, поліцейському забезпечуються права на захист.

Так, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;

2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;

3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами;

4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;

5) користуватися правничою допомогою.

3. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови (частини1-3 статті 18 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частин 5 10 статті 18 Дисциплінарного статуту отримання пояснень від поліцейського, який перебуває на чергуванні або патрулюванні, здійснюється лише після закінчення ним чергування, патрулювання або заміни його іншим поліцейським.

У разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії. Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Поліцейський, який з поважних причин не може прибути для надання пояснень, зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів. Якщо поліцейський, викликаний для надання пояснень у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень встановлений, зокрема, частинами 1-6 статті 19 Дисциплінарного статуту.

Так, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка;

3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;

4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є:

1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння;

2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення;

3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього;

4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку;

5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07 листопада 2018 року затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за №1355/32807 (далі - Порядок №893).

Пунктом 1 розділу 2 Порядку №893 передбачено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 1 розділу 5 Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Згідно з пунктом 1 Розділу VI Порядку № 893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Аналіз викладених норм свідчить, що протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходу за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, є дисциплінарним проступком, який є підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого вирішується питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно - щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для проведення службового розслідування, за наслідками якого прийнято наказ, що є предметом спору, слугувала доповідна записка начальника УГІ ГУНП в Полтавській області підполковника поліції Поплюйка С.О. від 04.08.2025 № 138373-2025, у якій викладено відомості про можливе порушення службової дисципліни поліцейським з реагування патрульної поліції СПД № 2 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП старшим сержантом поліції ОСОБА_1 та інспектором з РПП СПД № 2 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 під час реагування на подію, що мала місце 27.07.2025 у с. Глоди Полтавського району.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 04.08.2025 №844, відповідно до вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, призначено службове розслідування з метою з`ясування обставин вказаної події та перевірки дій поліцейських.

Зважаючи на те, що за приписами частини четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту та пункту 1 розділу II Порядку № 893 підставами для призначення службового розслідування є, зокрема, повідомлення посадових осіб, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку за наявності достатніх даних, які вказують на його ознаки, суд доходить висновку, що службове розслідування у даному випадку було призначене за наявності визначених законом підстав.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи наявні пояснення позивача, надані ним у межах службового розслідування, а відтак твердження про неповідомлення його про проведення службового розслідування та повне позбавлення права на захист не знаходять свого підтвердження. Сам по собі факт відсутності окремого спеціального повідомлення про призначення службового розслідування, оформленого як самостійний документ із підписом особи, щодо якої воно проводиться, не свідчить про порушення процедури, оскільки чинне законодавство такого способу повідомлення прямо не вимагає.

Оцінюючи спірний наказ ГУНП в Полтавській області від 12.09.2025 № 2307 «Про неналежне виконання службових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності», суд виходить із такого.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначеним наказом до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції у зв`язку з учиненням дисциплінарного проступку, який, за висновком службового розслідування, полягав у безпідставному застосуванні ним фізичної сили під час затримання ОСОБА_3 , зокрема у завданні останньому ударів в область тулуба.

У подальшому наказом ГУНП в Полтавській області від 15.10.2025 № 640 о/с «По особовому складу», виданим на виконання наказу від 12.09.2025 № 2307, позивача звільнено зі служби в поліції з 15.10.2025.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових обов`язків і наказів керівництва.

Судом установлено, що підставою для висновку про порушення позивачем вимог службової дисципліни стали обставини, виявлені дисциплінарною комісією під час дослідження матеріалів службового розслідування, зокрема відеозапису з портативного відеореєстратора, медичної документації, пояснень свідків, громадянина ОСОБА_3 , а також пояснень самих поліцейських. За результатами оцінки цих матеріалів дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у діях ОСОБА_1 грубих порушень службової дисципліни.

Як убачається з матеріалів справи, дисциплінарною комісією встановлено, що під час виконання службових обов`язків старший сержант поліції ОСОБА_1 та старший лейтенант поліції ОСОБА_2 поводилися некоректно та зухвало, ігноруючи норми професійної етики, при цьому під час обслуговування виклику перебували не екіпірованими та не дотримувалися заходів особистої безпеки. Надалі, за висновком комісії, ОСОБА_1 без необхідності почав застосовувати заходи фізичного впливу до ОСОБА_3 , а в ході затримання останнього перевищив надані йому службові повноваження та спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження

Зі змісту досліджених дисциплінарною комісією відеозаписів вбачається, що на початковому етапі контакту ОСОБА_1 взяв ОСОБА_3 рукою за вухо, а в подальшому під час затримання наносив йому удари рукою, стиснутою в кулак, по тулубу.

Також із пояснень ОСОБА_2 , наданих у межах службового розслідування, вбачається, що після перегляду відеозапису він підтвердив, що бачив, як його напарник ОСОБА_1 наносив неодноразові удари по тулубу ОСОБА_3 , та зазначив, що таких дій не схвалює.

Крім того, дисциплінарною комісією враховано медичну документацію щодо ОСОБА_3 , відповідно до якої після огляду в останнього встановлено діагноз: перелом одного ребра, травма нирки, відкрита рана інших частин передпліччя, а за результатами рентгенологічного дослідження діагностовано косий перелом заднього відрізка VII ребра без зміщення відламків.

Саме ці дані в сукупності з відеозаписами та поясненнями осіб, опитаних у ході службового розслідування, були покладені дисциплінарною комісією в основу висновку про спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 під час затримання останнього.

Суд також враховує, що у висновку службового розслідування зазначено: ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис із зобов`язаннями щодо дотримання окремих обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», у тому числі щодо дотримання Правил етичної поведінки поліцейських, а також із посадовою інструкцією поліцейського з реагування патрульної поліції СПД № 2 ВП № 2 Полтавського РУП ГУНП.

За висновками дисциплінарної комісії, дії ОСОБА_1 не відповідали принципам, на яких ґрунтується служба в Національній поліції, порушували основні положення Присяги поліцейського, свідчили про недисциплінованість, ігнорування вимог чинного законодавства та компрометували звання поліцейського. У зв`язку з цим комісія дійшла висновку, що вчинене є несумісним із подальшим проходженням служби, а копію висновку та матеріали службового розслідування було направлено до Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві.

Отже, підставою для висновку про порушення позивачем пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», а також вимог службової дисципліни стали встановлені в ході службового розслідування обставини безпідставного застосування ним фізичного впливу до ОСОБА_3 , перевищення під час затримання меж наданих повноважень, спричинення останньому тілесних ушкоджень, а також недотримання правил професійної етики та особистої безпеки під час несення служби.

Ураховуючи викладене, дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та про наявність підстав для застосування до нього дисциплінарного стягнення, а наказ ГУНП в Полтавській області від 12.09.2025 № 2307 став правовою підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Оцінюючи доводи позивача щодо непропорційності обраного виду дисциплінарного стягнення, суд зазначає, що визначення виду дисциплінарного стягнення в межах передбачених законом належить до компетенції уповноваженої посадової особи органу поліції. Суд у межах розгляду цієї справи перевіряє дотримання процедури проведення службового розслідування, наявність правових підстав для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності та дотримання встановленого порядку застосування дисциплінарного стягнення, а не підміняє собою дисциплінарний орган у питанні вибору одного із передбачених законом видів стягнення. За відсутності встановлених порушень відповідної процедури підстав для визнання спірного рішення протиправним з наведених позивачем мотивів суд не вбачає.

Оцінюючи доводи позивача щодо наявності преюдиційного значення вироку Диканського районного суду Полтавської області від 16.09.2025, суд зазначає таке. Відповідно до положень процесуального законодавства преюдиційне значення мають лише ті обставини, які встановлені судовим рішенням у справі, в якій брали участь ті самі особи або щодо яких ці обставини встановлені. Як убачається з матеріалів справи, у відповідному кримінальному провадженні потерпілою особою є інша особа, тоді як позивач у ньому мав процесуальний статус свідка. За таких обставин встановлені у зазначеному вироку факти не мають преюдиційного значення для вирішення цієї адміністративної справи, а тому не можуть бути покладені в основу висновків суду щодо правомірності спірного наказу.

Доводи позивача щодо упередженості та заінтересованості окремих членів дисциплінарної комісії належними та допустимими доказами не підтверджені, а матеріали справи не містять даних, які б свідчили про неправомірність складу дисциплінарної комісії чи необ`єктивність проведеного службового розслідування.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, аналізу норм матеріального та процесуального права, а також наданої оцінки доводам сторін, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законом, дотримався встановленої процедури проведення службового розслідування та застосування дисциплінарного стягнення, а тому підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів, поновлення позивача на службі та задоволення інших позовних вимог. Відповідачем доведена правомірність наказу ГУНП в Полтавській області від 12.09.2025 №2307, позивача обґрунтовано, за результатами дослідження всіх обставин, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Підстави для розподілу судових витрат, в тому числі, витрат на правничу допомогу відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

Інформація не підлягає розголошенню в загальному доступі відповідно до статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва