Рішення № 136417842, 26.01.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/9512/25

Провадження № 2/0203/396/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - Іваницької І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кочевської В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних та пені

ВСТАНОВИВ:

До Центрального районного суду міста Дніпра на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Дніпра від 12.08.2025 про передачу справи за підсудністю надійшли матеріали цивільної справи за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

В обґрунтування позову зазначається, що 09 серпня 2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: RENAULT KANGOO, держаний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу RENAULT Logan, державний номерний знак НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, а їх власникам завдано матеріальних збитків. Відповідно до п. 2.11 Правил дорожнього руху та п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водії транспортних засобів, причетні до дорожньо-транспортної пригоди, спільно склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротокол»). Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротокол») від 08 лютого 2022 року визначено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ПДР водієм транспортного засобу RENAULT KANGOO, держаний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 . Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки: RENAULT KANGOO, держаний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 станом на момент ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-201292086. Транспортний засіб RENAULT Logan, державний номерний знак НОМЕР_3 VIN-код НОМЕР_4 був застрахований відповідно до Договору добровільного страхування АТ «СК «ІНГО». Відповідно до рахунку СТО вартість ремонту транспортного засобу RENAULT Logan, державний номерний знак НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , складає 50 122,50 грн. АТ «СК «ІНГО» відповідно до платіжного доручення від 08.04.2021 здійснило виплату страхового відшкодування пошкодженого транспортного засобу RENAULT Logan, державний номерний знак НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , в розмірі 50 000,00 грн. ТДВ «СК «ОБЕРІГ» та АТ «СК «ІНГО» уклали угоду, відповідно якої узгодили розмір страхового відшкодування в сумі 33 955,07 грн (50 000,00 грн (сума виплачена АТ «СК «ІНГО») 9 772,15 грн (знос) 2 500,00 грн (франшиза) 3 772,78 (дисконт на угоді від 11.02.2022). Враховуючи зазначене, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 33 955,07 грн. Відповідно до полісу ЕР-201292086 відносно транспортного засобу RENAULT KANGOO, держаний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , було невірного зазначено тип транспортного засобу (К1) та застосовано коригуючий коефіцієнт лише К1=1,0. Однак, згідно відповіді Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України 34878р/1 від 31.07.2025 встановлено, що транспортний засіб RENAULT KANGOO. держаний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , відноситься до типу «Вантажний фургон малотонажний -В», та має повну масу 1950 кг (1.95 т), а масу без навантаження 1431 кг (1,431 т) та має вантажопідйомність 519 кг. (0,519 т). Отже, полісом ЕР-201292086 щодо транспортного засобу відповідача застосовано коригуючий коефіцієнт К1=0,1 замість К1=2, тобто значно менше ніж передбачено законодавством. Враховуючи наявність вини відповідача в дорожньо-транспортній пригоді, на підставі ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також здійснення виплати страхового відшкодування, ТДВ «СГ «Оберіг» вважає, що в даному випадку набуло право вимоги до відповідача про компенсацію 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в сумі 16 977,53 грн (33 955,07 грн - 50%). 15.05.2024 відповідачу було надіслано досудову вимогу про виплату грошових коштів у сумі 16 977,53 грн, яка залишилась не виконаною. У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь борг у сумі 16 977,53 грн, пеню в сумі 5 421,68 грн, 3% річних у сумі 578,30 грн, інфляційні втрати в сумі 2 863,12 грн, а також судові витрати (судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 2 422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 300,00 грн).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2025 цивільну справу № 932/9512/25, провадження № 2/0203/2703/2025, було розподілено головуючому судді Іваницькій І.В.

Ухвалою Центрального районного суду м. Дніпра від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, який визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач явку повноважного представника у судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника, в прохальній частині позовної заяви проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судові засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом надіслання судових повісток засобами поштового зв`язку на адресу місця реєстрації, які повернулися до суду у зв`язку з неможливістю вручення. Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

З урахуванням викладених вище обставин, на підставі ст. 280 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку, про що в судовому засіданні постановлено ухвалу.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 09 серпня 2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: RENAULT KANGOO, держаний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу RENAULT Logan, державний номерний знак НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, а їх власникам завдано матеріальних збитків.

Так, відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

Згідно п. 2.11 Правил дорожнього руху якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста або до органу Національної поліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідно до п. 2.11 Правил дорожнього руху та п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії транспортних засобів, причетні до дорожньо-транспортної пригоди, склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротокол»). Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду («Європротокол») від 09 серпня 2021 року дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ПДР водієм транспортного засобу RENAULT KANGOO, держаний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу RENAULT KANGOO, держаний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 станом на момент ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-201292086 (страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, - 130 000,00 грн, франшиза 2 500,00 грн.

Відповідно до ремонтної калькуляції, вартість ремонту транспортного засобу RENAULT Logan, державний номерний знак НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 , з ПДВ склала 50 122,50 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-ІV).

Згідно п. 2.1 ст. 2 Закону № 1961- ІV відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-ІV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно вимог абз. 2 п. 12.1 ст. 12, п. 36.6 ст. 36 Закону № 1961-ІV страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

11.02.2022 між ТДВ «Страхова Група «Оберіг» та АТ «Страхова Компанія «ІНГО» укледена угода, якою узгоджений розмір страхового відшкодування в сумі 33 955,07 грн.

Позивач здійснив виплату АТ «Страхова Компанія «ІНГО» страхового відшкодування в сумі 33 955,07 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 12913 від 15 квітня 2022 року.

За приписами ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Закону України «Про страхування» страхувальник перед укладенням договору страхування зобов`язаний поінформувати страховика або страхового посередника про відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику (визначення ймовірності та вірогідності настання страхового випадку і розміру можливих збитків), та/або надати йому іншу інформацію, що має істотне значення для прийняття страховиком рішення про укладення договору страхування, у тому числі про наявність страхового інтересу, та/або про розмір страхової премії за договором страхування.

Згідно п. 17.3 ст. 17 Закону № 1961-ІV при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону № 1961-ІV розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону. Страховику забороняється встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований в інший спосіб.

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09 липня 2010 року № 566 «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09 квітня 2019 року № 538) страхувальники повинні застосовувати базовий страховий платіж та коригуючі коефіцієнти (крім коригуючого коефіцієнта бонус-малус) в розмірах, затверджених цим розпорядженням.

Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Розпорядження під час розрахунку страхового платежу положення п. 13.2 ст. 13 Закону 1961-ІV застосовується лише за наявності відповідних підтверджуючих документів.

Окрім цього, відповідно до п. 1 розділу І таблиці «Коригуючі коефіцієнти та їх розміри» Розпорядження встановлено, що до легкового автомобіля з робочим об`ємом двигуна до 1 600 (включно) кубічних сантиметрів застосовується коригуючий коефіцієнт К1- 1.

Відповідно до полісу ЕР-201292086 відносно транспортного засобу RENAULT KANGOO, держаний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , було неправильно зазначено тип транспортного засобу (К1) та застосовано коригуючий коефіцієнт К1 - 1,0.

Однак, згідно відповіді Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України на №34878р/1 від 31.07.2025 встановлено, що транспортний засіб RENAULT KANGOO, держаний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 відноситься до типу «Вантажний фургон малотонажний - В», та має повну масу 1 950 кг (1.95 т), а масу без навантаження 1 431 кг (1,431 т).

Відповідно до п. п.1 п.4 розділу І таблиці «Коригуючі коефіцієнти та їх розміри» Розпорядження вантажні автомобілі вантажопідйомністю до 2 тонн (включно) мають коригуючий коефіцієнт К1 2.

Полісом ЕР-201292086 щодо транспортного засобу відповідача застосовано коригуючий коефіцієнт К1- 1 замість К1 2, тобто значно менше ніж передбачено законодавством.

Відповідно до п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону 1961-ІV у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

За таких обставин, враховуючи вину відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди, а також здійснення виплати страхового відшкодування, встановлення обставин, що передбачали визначення більшого значення коригуючого коефіцієнта, суд дійшов висновку про те, що ТДВ «СГ «Оберіг» отримало право звернення до відповідача за компенсацією 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування у сумі 16 977,53 грн (33 955,07 грн/2), у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними.

Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 06.06.2024 по 25.07.2025 інфляційні втрати в сумі 2 863,12 грн, пеню 5 421,68 грн, три відсотки річних - 578,30 грн. В цій частині позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, посиланням на положення ч.2 ст. 530 ЦК України та тим, що відповідачу було направлено досудову вимогу про виплату грошових коштів від 15.05.2024, яка ним отримана 05.06.2024.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №758/1303/15-ц (пункт 26)).

У постанові від 23.05.2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).

Позивачем не доведено наявності між сторонами договірних відносин в частині встановлення відповідальності у вигляді штрафних санкцій за порушення зобов`язання.

При цьому, згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За таких обставин, обов`язок щодо несвоєчасної сплати страхового відшкодування законодавець покладає саме на страховика.

Крім цього, відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 № 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку, що відповідача не можна вважати боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання, а тому він не повинен нести відповідальність за наслідки у вигляді сплати позивачу інфляційних втрат, пені та 3% річних.

Відтак, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідач не надав суду відзив на позов та будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 16 977,53 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат у вигляді судового збору в сумі 2 422,40 грн підтверджується платіжним дорученням. Враховуючи те, що задоволено 65,70 % позовних вимог (16 977,53 грн х 100% / 25 840,63 грн), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 1 591,52 грн.

Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України, передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України, регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги ТДВ «СГ «Оберіг» надало суду: договір про надання професійної правничої допомоги від 16 липня 2025 року, укладений між позивачем та ФОП Войціховським А.В., який є адвокатом; акт прийому-передачі наданих послуг від 06 серпня 2025 року на загальну суму 7 300,00 грн (ознайомлення та аналіз документів страхової справи - 1 460,00 грн; надання клієнту консультації і роз`яснень з правових питань 730,00 грн; складання позовної заяви - 4 380,00 грн; підготовка додатків 730,00 грн).

З урахуванням досліджених доказів, суд дійшов до висновку, що вказаними доказами підтверджується надання адвокатом професійної правничої допомоги у погодженому між адвокатом та клієнтом розмірі, проте суд вважає, що зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру, обсягу правничої допомоги, витраченого часу та складності справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Враховуючи вище наведене, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, те, що розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає, що вимога представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково на суму 3 000,00 грн, такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Керуючись ст. ст.5,10-13,76-82,89,133,141,258,259,263-265,279-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції, трьох процентів річних та пені - задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (ЄДРПОУ 39433769, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14) з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 16 977,53 грн, судовий збір в сумі 1 591,52 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн, а всього 21 569,05 грн (двадцять одну тисячу п`ятсот шістдесят дев`ять грн 05 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. ст. 273,289 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Іваницька