Рішення № 136417418, 11.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25555/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 29.07.2025 надійшов позов ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якому позивач просить суд:

1.визнати протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого 09.07.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 у справі № 420/18778/22;

2.зобов`язати Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого 09.07.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 у справі № 420/18778/22, за весь час затримки з 29.02.2020 (наступний місяць після недовиплати) по 09.07.2025.

В обґрунтування позовних вимог у позові вказано, що позивач протягом 17 років проходив службу в органах ДКВС України. 29.05.2018 Міністерством юстиції України було видано наказ № 1996/к, яким позивача з 30.05.2018 зараховано на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України на посаду заступника начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. Наказом Міністерства юстиції України від 03.11.2020 року № 3341/к позивача було звільнено з органів ДКВС України з посади заступника начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції 05.11.2020. Однак, після звільнення зі служби з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції позивачем було з`ясовано, що з 29.01.2020 його посадовий оклад та оклад за військовим званням відповідачем визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020. З бездіяльністю відповідача щодо не застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні грошового забезпечення позивач не погодився та звернувся до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 420/18778/22 було задоволено позов ОСОБА_1 та, зокрема: - визнано протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо не застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні в період з 29.01.2020 по 05.11.2020 включно ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року; - зобов`язано Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 05.11.2020 включно, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року; - зобов`язано Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити ОСОБА_1 новий розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, з урахуванням раніше виплаченої суми. Таким чином, зазначеними судовим актом встановлено як право Позивача на отримання у належному розмірі грошового забезпечення, зокрема його складових, так і бездіяльність відповідача щодо невиплати грошового забезпечення Позивача у належному розмірі. На виконання судового рішення у справі № 420/18778/22 лише 07.07.2025 відповідачем було сформовано платіжне доручення щодо здійснення виплати позивачу грошового забезпечення та 09.07.2025 платіж було оплачено органом казначейської служби, що вбачається з відповідного штапму на платіжному дорученні. Згідно банківської виписки 09.07.2025 грошове забезпечення позивача було зараховано на його картковий рахунок. Проте, ні індексація, ні інфляційні виплати, ні будь-які компенсаційні виплати Південним МРУ на вказану суму нараховано не було. 10.07.2025 представником позивача до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції було спрямовано лист із проханням, у тому числі, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» на суму невиплаченого грошового забезпечення, нарахованого на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 по справі № 420/18778/22, за весь час затримки виплати - з 29.02.2020 (наступний місяць після недовиплати) по 09.07.2025. Листом від 17.07.2025 за вих. № 3.1/216 Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції відмовило ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

З такою бездіяльністю Відповідача Позивач не погоджується та вважає її протиправною

Ухвалою від 31.07.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у адміністративній та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Копію ухвали суду від 31.07.2025 року отримано відповідачем 11.08.2025 року.

Однак, ні у визначений суддею строк, ні станом на дату вирішення даної справи відзиву на позов до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх наданими до справи доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.05.2018 року № 1996/к ОСОБА_1 зараховано на службу до Державної кримінально-виконавчої служби України на посаду начальницького складу.

Наказом Міністерства юстиції України від 03.11.2020 року № 3341/к полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України з посади заступника начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції 05.11.2020 року у зв`язку зі скороченням штатів відповідно до ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 р. по справі № 420/18778/22, яке набрало законної сили визнано протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо не застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні в період з 29.01.2020 по 05.11.2020 включно ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року; зобов`язано Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 по 05.11.2020 включно, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року; зобов`язано Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції здійснити ОСОБА_1 новий розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, з урахуванням раніше виплаченої суми.

На виконання судового рішення у справі № 420/18778/22 07.07.2025 в року відповідачем було сформовано платіжне доручення №17 від 17.07.2025 року на суму 81167,53 грн та 09.07.2025 року вказані кошти надійшли на картковий рахунок позивача.

10.07.2025 представник позивача звернувся до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції було спрямовано лист, в якому просив:

1. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» на суму невиплаченого грошового забезпечення, нарахованого на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 по справі № 420/18778/22, за весь час затримки виплати 29.02.2020 (наступний місяць після недовиплати) по 09.07.2025;

2. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України за період з 06.11.2020 по 09.07.2025.

Листом від 17.07.2025 за вих. № 3.1/216 Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції повідомило, що оскільки, рішення суду по справі № 420/18778/22, є виконаним, то підстави для застосування положень ст. 117 КЗпП України відсутні.

Вважаючи протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого 09.07.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 у справі № 420/18778/22, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ).

Стаття 1 Закону №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За приписами статті 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених строків виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата, індексація).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону №2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 року №159 затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абз. 1 п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії, індексації); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата, індексація). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050 та п. 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 Закону №1058-ІV, ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі військовою частиною) добровільно чи на виконання судового рішення.

Тотожна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 року у справі №465/322/17.

При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону №2050-ІІІ та окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13.11.2018 року у справі №814/1527/17, від 18.12.2018 року у справі №816/301/16, від 04.01.2019 року у справі №159/1615/17, від 30.09.2020 року у справі №2-а-1/11, від 15.10.2020 року у справі №240/11439/19, від 31.08.2021 року у справі №264/6796/16-а.

Крім того, у постанові від 05.03.2020 року у справі №140/1547/19 Верховний Суд зазначив: «Згідно з положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.».

Суд зазначає, що підприємство, установа, організація (в даному випадку військова частинна), з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено дохід (в даному випадку індексація), повинен здійснити виплату такого доходу (в даному випадку індексації) з одночасною виплатою суми компенсації. Невиплата особі суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата заборгованості, є порушенням її прав на отримання такої компенсації.

При цьому згідно правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 10 червня 2021 року у справі № 805/4179/18-а, від 03 вересня 2021 року у справі №460/1904/19, від 04 травня 2022 року у справі №460/5667/20, від 18 травня 2022 року у справі №460/4531/20, отримання позивачем листа, яким йому відмовлено у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати частини пенсії, донарахованої на виконання рішення суду, не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Як було встановлено судом на виконання судового рішення у справі № 420/18778/22 07.07.2025 в року відповідачем було сформовано платіжне доручення №17 від 17.07.2025 року на суму 81167,53 грн та 09.07.2025 року вказані кошти надійшли на картковий рахунок позивача.

Несвоєчасне нарахування та виплата грошового забезпечення відбулось у зв`язку з протиправними діями відповідача, тобто з вини органу, що нараховував і виплачував таке грошове забезпечення позивачу під час проходження ним військової служби.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого 09.07.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 у справі № 420/18778/22 є протиправною, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку, що адміністративний позов належить задовольнити.

Керуючись ст. 7, 9, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого 09.07.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 у справі № 420/18778/22.

Зобов`язати Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, виплаченого 09.07.2025 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 у справі № 420/18778/22 за весь час затримки виплати.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (вул. Люстдорфська дорога, 9, м. Одеса, 65017, код ЄДРПОУ 40867311).

Суддя O.A. Вовченко