Рішення № 136417335, 07.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3027/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області (проспект Незалежності. 62. м. Ізмаїл, Ізмаїльський район. Одеська область, Україна) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення компенсації моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області, в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні повної відповіді на звернення ОСОБА_1 від 21.11.2024 року;

визнати протиправними дії, та бездіяльність відповідача які полягають не розгляді прохання позивача у вищевказаному зверненні від 21.11.2024 року про визнання незаконним та про скасування вищевказаного рішення відповідача від 26.04.2019 року;

визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльської міської Ради від 26.04.2019 року «Про надання гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку. господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 » № 5192-VII щодо земельної ділянки площею 0.0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217;

стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 350000 грн.;

стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 5753,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не розглянуто його звернення та не прийнято відповідного рішення щодо скасування рішення Ізмаїльської міської Ради від 26.04.2019 року «Про надання гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку. господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 ». Крім того, зазначає, що відповідач своїми діями завдав позивачу моральної шкоди.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської Ради про зобов`язання вчинити певні дії, за пунктом 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України), у зв`язку з тим, що позовні вимоги пов`язані з правом власності на частину земельної ділянки, отже цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2025 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року скасовано, а справу №420/3027/25 направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

У зазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що у цій справі, зокрема, має місце спір про право на земельну ділянку у зв`язку із прийняттям місцевою радою відповідного рішення, що не є публічно-правовим спором, з чим Верховний Суд погоджується. Однак, окрім вимоги скасувати рішення місцевої ради про передачу земельної ділянки, ОСОБА_1 одночасно заявлені вимоги про визнання протиправними дій/бездіяльності Ізмаїльської міської ради щодо розгляду його звернення і такі вимоги підсудні адміністративному суду.

17 грудня 2025 року справа №420/3027/25 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17 грудня 2025 року вказану справу передано на розгляд судді Єфіменку К.С.

Ухвалою суду від 22 грудня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області (проспект Незалежності. 62. м.Ізмаїл, Ізмаїльський район. Одеська область, Україна) в частині визнання протиправним та скасувати рішення Ізмаїльської міської Ради від 26.04.2019 року «Про надання гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку. господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 » № 5192-VII щодо земельної ділянки площею 0.0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217. Роз`яснено позивачу, що спір в даній частині має бути розглянутий загальним судом в рамках ЦПК України. Відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 (a/c №13, ЦВПЗ № 4 АТ «Укрпошта» АДРЕСА_3 ) до Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області (проспект Незалежності. 62. м.Ізмаїл, Ізмаїльський район. Одеська область, Україна) в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у ненаданні повної відповіді на звернення ОСОБА_1 від 21.11.2024 року; визнання протиправними дій, та бездіяльності відповідача які полягають не розгляді прохання позивача у вищевказаному зверненні від 21.11.2024 року про визнання незаконним та про скасування вищевказаного рішення відповідача від 26.04.2019 року; стягнення на користь позивача моральну шкоду в розмірі 350000 грн.; стягнення на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 5753,20 грн. Призначено підготовче судове засідання по вказаній справі. Визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено адміністративну справу до судового розгляду.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 09.12.2024 міською радою була надана відповідь на звернення ОСОБА_1 № У-2347 від 21.11.2024, в якому відповідач зазначив, що проект землеустрою розроблено Приватним підприємством «ТАЙЗЕР ЕКСПО УКРАЇНА». Також роз`яснено, що всі документи, що входять до складу проекту землеустрою, повинні контролюватись розробником, Ізмаїльська міська рада участь при складанні документації з землеустрою не брала, тому надати запитувану позивачем інформацію не має можливості.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про землеустрій» саме розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

Таким чином, враховуючи, що вище запитувана позивачем інформація в Ізмаїльській міській раді відсутня, а контроль за достовірністю документації несе її розробник ПП «ТАЙЗЕР ЕКСПО УКРАЇНА», не має підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправної бездіяльності Ізмаїльської міської ради.

Крім того зазначено, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Рішення Ізмаїльської міської ради від 26.04.2019 року № 5192-VII «Про надання гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 » є актом одноразового застосування. На підстав зазначеного рішення у гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 виникло право власності на земельну ділянку.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позовні вимоги з посиланням на обставини викладені в адміністративному позові.

У судовому засіданні яке було призначено в режимі ВКЗ поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення ВКЗ у справі № 420/3027/25 яке було призначено на 23 квітня 2026 року продовжено розгляд справи у письмовому провадженні, визначено, що рішення по справі буде прийнято 07 травня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що рішенням Ізмаїльської міської Ради від 26.04.2019 року «Про надання гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку. господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 » № 5192-VII вирішено:

1. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0658 га у спільну сумісну власність гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (згідно КВЦПЗ Секція В, розділ 02, код КВЦПЗ 02.01. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)) за адресою: АДРЕСА_2 . -

2. Надати гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0658 га у спільну сумісну власність, із земель комунальної власності територіальної громади міста Ізмаїл у межах норм безоплатної приватизації, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 .

3. Кадастровий номер земельної ділянки: 5110600000:01:027:0217.

15.11.2022 року згідно договору купівлі-продажу, засвідченого приватним нотаріусом Гіренком М.М., продавець - ОСОБА_4 продала (передала у власність), а покупець - ОСОБА_1 прийняв у власність 1/2 частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , та який розташований на земельної ділянці відповідно до «Плану земельної ділянки» технічного паспорту вищевказаного домоволодіння.

Також, 15.11.2022 року згідно договору купівлі-продажу, засвідченого приватним нотаріусом Гіренком М.М., продавець- ОСОБА_5 (прізвище до його зміни ОСОБА_6 ) продала (передала у власність), а покупець - ОСОБА_1 прийняв у власність 1/2 частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , та який розташований на земельної ділянці відповідно до «Плану земельної ділянки» технічного паспорту вищевказаного домоволодіння.

Позивач зазначає, що громадяни: ОСОБА_2 . та ОСОБА_3 , які користуються суміжною з позивачем земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 ), та приватизували (отримали у власність) вищевказану земельну ділянку, порушили межі земельної ділянки на якій розташовано житловий будинок позивача.

21.11.2024 року позивач звернувся до Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області з письмовим зверненням вх.№ У-2347 в якому просив:

- Прийняти рішення про визнання рішення Ізмаїльської міської Ради від 26.04.2019 року «Про надання гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 » № 5192-VII щодо земельної ділянки площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217» - протиправним, незаконним, та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

- Прийняти рішення про скасування в повному обсязі рішення Ізмаїльської міської Ради від 26.04.2019 року «Про надання гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 » № 5192-VII щодо земельної ділянки площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217» -як таке, що грубо порушує права позивача, та як таке що не відповідає фактичним обставинам справи, та як таке, що було прийнято на підставі неправдивого (такого, що не відповідає фактичним обставинам справи) вищевказаного «Акту встановлення в натурі і погодження меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , а тому як таке що є протиправним, та незаконним.

- Прийняти рішення про визнання вищевказаного «Акту встановлення в натурі і погодження меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 » таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і грубо порушує права позивача.

Також у вказаному звернення позивач просив надати йому наступну інформацію:

- чому, Ізмаїльська міська Рада ухвалила вищевказане рішення від 26.04.2019 року «Про надання гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 » № 5192-VII щодо земельної ділянки площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217 - без погодження з суміжними землекористувачами, тобто: межі вищевказаної земельної ділянки не були погодженні з вищевказаними (на той час) власниками вищевказаного житлового будинку і користувачами вищевказаної земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , тобто межі вищевказаної земельної ділянки не були погодженні 3 суміжним землекористувачем: ОСОБА_4 (яка в період часу з 03.02.2006 року до 15.11.2022 року була співвласником вищевказаного житлового будинку і також була користувачем вищевказаної земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ?

- чому, Ізмаїльська міська Рада ухвалила вищевказане рішення від 26.04.2019 року «Про надання гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 » № 5192-VII щодо земельної ділянки площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217 - без погодження з суміжними землекористувачами, тобто: межі вищевказаної земельної ділянки не були погодженні з вищевказаними (на той час) власниками вищевказаного житлового будинку і користувачами вищевказаної земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , тобто межі вищевказаної земельної ділянки не були погодженні з суміжним землекористувачем: ОСОБА_5 (прізвище до його зміни - ОСОБА_6 ) (яка в період часу з 04.02.2006 року до 15.11.2022 року була співвласником вищевказаного житлового будинку і також була користувачем вищевказаної земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 ?

- вказати повні прізвища, ім`я, та по-батькові особи « ОСОБА_7 » з яким було проведено погодження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217;

- вказати на підставі яких правовстановлюючих документів і в який період часу « ОСОБА_7 », нібито, був користувачем (чи власником) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 ?

- якщо вищевказана особа « ОСОБА_7 » взагалі ніколи не була користувачем (чи власником) вищевказаної земельної ділянки (за адресою: АДРЕСА_4 то на який підставі і взагалі для чого погоджували з нею межі вищевказаної земельної ділянки (за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217)?

- направити позивачу копію рішення Ізмаїльської міської Ради від 26.04.2019 року, яким ухвалене рішення «Про надання гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 » № 5192-VII щодо земельної ділянки площею 0,0658 га 13 кадастровим номером 51106000000:01:027:0217.

- направити позивачу належним чином посвідчену копію Акту про встановлення в - натурі і погодження меж земельної ділянки з наступними особами: АТ «Одесаобленерго», гр. ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_8 , ОСОБА_9

- направити позивачу належним чином посвідчені копії абсолютно всіх документів, які пов`язані з приватизацією вищевказаної земельної ділянці (за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217).

Судом встановлено, що відповідач листом №У-2347 від 09.12.2024 року повідомив позивачу наступні обставини;

«…земельна ділянка площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217 за адресою АДРЕСА_2 , рішенням Ізмаїльської міської ради № 5192-VII від 26.04.2019 (копія рішення додається) передана у спільну сумісну власність громадянам України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у межах безоплатної передачі із земель комунальної власності. Рішення ухвалено на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який розроблений на підставі договору між замовником та розробником приватним підприємством «ТАЙЗЕР ЕКСПО Україна» з урахуванням вимог чинного земельного законодавства. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Розробники документації із землеустрою зобов`язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища, оцінки впливу на довкілля, а також норм і правил при здійсненні землеустрою; інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою; виконувати всі умови договору; виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Розробники документації із землеустрою несуть відповідно закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

Проекти землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок землевпорядною документацією, яка складає Державний фонд документації із землеустрою а саме: місцевий фонд документації із землеустрою, який створюється, формується і ведеться територіальними органами Держгеокадастру, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні. Органи місцевого самоврядування не є зберігачами документації із землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , зберігається у місцевому фонді документації із землеустрою (відділ № 4 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області), де позивач може ознайомитись із документацією із землеустрою, до складу якої входить Акт приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Крім того, земельна ділянка є приватною власністю, право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 16.05.2019 громадянами України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ».

Окремо судом встановлено, що Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Відділ № 4 ГУ Держгеокадастру в Одеській області листом від 08.01.2025 року повідомлено позивачу, що «згідно з наявними у Відділі № 4 Книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі та других примірників державних 31.12.2012 р. відсутня інформація щодо реєстрації актів станом на правоустановчих документів за вищезазначеною адресою.

Разом із тим інформуємо, що відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 зареєстрована 04.02.2019 року з кадастровим номером 5110600000:01:027:0217, площею 0,0658 га із цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (категорія Землі житлової та громадської забудови) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого Приватним підприємством "ТАЙЗЕР ЕКСПО УКРАЇНА".

…

За наявною інформацією, в Держаному фонді документації із землеустрою та оцінки земель, який ведеться відділом №4 наявний «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 гр. ОСОБА_3 у спільну сумісну власність для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 »: з № 2019МФ13ОДІМ000114. В складі відповідного проекту є акт встановлення натурі і погодження меж земельної ділянки».

Позивач вважає, що відповідачем розглянуто його звернення з порушенням норм чинного законодавства та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Відповідно до позовних вимог, уважаючи бездіяльність відповідача щодо ненадання у встановлені Законом України "Про звернення громадян" строки відповіді на запит звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст.40 Конституції України).

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР, який забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ч.1 ст.1 Закону України "Про звернення громадян").

Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Вимоги до звернення наведені у статті 5 Закону України "Про звернення громадян", за змістом цієї статті звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

За положеннями ч.1 ст.20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

З огляду на вищезазначені положення законодавчих актів убачається, що суб`єкт надання відповіді на звернення зобов`язаний не лише розглянути у встановлені нормативно-правовими актами строки запити і скарги, а й надати заявнику відповідь за результатами розгляду таких звернень.

Судом встановлено, що звернення позивача від 21.11.2024 року розглянуто по суті відповідачем 09.12.2024 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, тобто у межами строку визначеного статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».

Крім того позивача проінформовано, що земельна ділянка площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217 за адресою АДРЕСА_2 , рішенням Ізмаїльської міської ради № 5192-VII від 26.04.2019 (копія рішення додається) передана у спільну сумісну власність громадянам України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у межах безоплатної передачі із земель комунальної власності. Рішення ухвалено на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який розроблений на підставі договору між замовником та розробником приватним підприємством «ТАЙЗЕР ЕКСПО Україна» з урахуванням вимог чинного земельного законодавства. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Проекти землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок землевпорядною документацією, яка складає Державний фонд документації із землеустрою а саме: місцевий фонд документації із землеустрою, який створюється, формується і ведеться територіальними органами Держгеокадастру, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні. Органи місцевого самоврядування не є зберігачами документації із землеустрою. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , зберігається у місцевому фонді документації із землеустрою (відділ № 4 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області), де позивач можете ознайомитись із документацією із землеустрою, до складу якої входить Акт приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Крім того, зазначено, що земельна ділянка є приватною власністю, право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 16.05.2019 громадянами України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ».

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що надаючи позивачу відповідь на звернення (в частині надання інформації та документів) у місячний термін, порушень Закону України "Про звернення громадян" не допущено.

Крім того, суд зазначає, що Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування, є Закон України «Про землеустрій» від 22.05.2003№858-IV(далі Закон №858-IV).

За приписами статті 55 Закону №858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) матеріали топографо-геодезичних робіт;

г) кадастровий план земельної ділянки;

ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

д) відомості про встановлені межові знаки.

За правилами статті 26 Закону №858-IV, замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Розробниками документації із землеустрою є:

юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою;

фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Розробником комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території є суб`єкт господарювання, що відповідає критеріям, визначеним частиною другою цієї статті, та відповідно до закону може розробляти містобудівну документацію.

Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 28 Закону №858-IVвизначено, що розробники документації із землеустрою мають право: а) виконувати роботи із складання документації із землеустрою; б) погоджувати із замовником наукові, технічні, економічні та інші вимоги до документації із землеустрою, строк виконання робіт, їх вартість та порядок оплати; в) безперешкодного доступу до об`єктів землеустрою; д) вимагати зупинення робіт, що виконуються з порушенням документації із землеустрою і призводять до нецільового використання земель та їх псування; е) вносити пропозиції щодо оновлення застарілої або розробки нової документації із землеустрою; є) у процесі розробки документації із землеустрою, на підставі якої формуються відомості про об`єкти Державного земельного кадастру (у тому числі документації із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією), одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацію про місце розташування таких об`єктів та їх характеристики (з урахуванням законодавства про користування інформацією, що становить державну таємницю).

Розробники документації із землеустрою зобов`язані: а) дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища, оцінки впливу на довкілля, а також норм і правил при здійсненні землеустрою; б) інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою; в) виконувати всі умови договору; г) виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою, крім документації із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору; ґ) страхувати свою професійну відповідальність перед замовниками документації із землеустрою та третіми особами.

Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

В свою чергу відповідачем повідомлено позивача, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблено Приватним підприємством «ТАЙЗЕР ЕКСПО Україна», а отже позивача проінформовано про володільця інформації щодо земельної ділянки.

Щодо звернення позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не розгляді прохання позивача у зверненні від 21.11.2024 року про визнання незаконним та про скасування вищевказаного рішення відповідача від 26.04.2019 року суд зазначає наступне.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частини 9, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дійшов висновку, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Тобто, Конституційний Суд України констатував право органу місцевого самоврядування з власної ініціативи чи з ініціативи інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт.

Водночас, він прийшов до висновку, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, оскільки породжує у громадян впевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього іншого рішення. Відповідно ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Варто також звернути увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка зафіксована у постанові від 24.07.2019 р. №182/2428/16-а щодо визнання незаконним скасування сільською радою власного акту щодо погодження проекту внесення змін до генерального плану.

Зокрема, Верховний Суд звернув увагу на те, що ненормативні (індивідуальні) правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані або змінені органами місцевого самоврядування після їх виконання; мають своїм предметом вплив на чітко визначеного суб`єкта права, якому надаються відповідні права або на якого покладаються відповідні обов`язки. І об`єктом правового регулювання тут виступає потреба закріплення певної суб`єктивної волі щодо конкретної особи, що зумовлює виникнення певних змін у правовому статусі цієї особи.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16 квітня 2024 року у справі №1.380.2019.003476.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання, отже відповідач правомірно повідомив позивачу, що відповідно до частини 2 статті 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Таким чином, у Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області у спірній ситуації відсутні повноваження на скасування рішення Ізмаїльської міської Ради від 26.04.2019 року «Про надання гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку. господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 » № 5192-VII щодо земельної ділянки площею 0.0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217.

З огляду на викладене позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд, додатково до зазначеного вище, звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За наслідками дослідження обставин справи, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що спірною бездіяльністю відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме, не надано належних пояснень того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням їй шкоди, з яких міркувань вона виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.

За таких обставин, в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову такі судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

А враховуючи те, що у задоволенні даного адміністративного позову позивачеві відмовлено, відтак, всі судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області (проспект Незалежності. 62. м. Ізмаїл, Ізмаїльський район. Одеська область, Україна) про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у ненаданні повної відповіді на звернення ОСОБА_1 від 21.11.2024 року; визнання протиправними дій, та бездіяльності відповідача які полягають не розгляді прохання позивача у вищевказаному зверненні від 21.11.2024 року про визнання незаконним та про скасування вищевказаного рішення відповідача від 26.04.2019 року; стягнення на користь позивача моральну шкоду в розмірі 350000 грн.; стягнення на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 5753,20 грнвизнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у ненаданні повної відповіді на звернення ОСОБА_1 від 21.11.2024 року; визнання протиправними дій, та бездіяльності відповідача які полягають не розгляді прохання позивача у вищевказаному зверненні від 21.11.2024 року про визнання незаконним та про скасування вищевказаного рішення відповідача від 26.04.2019 року; стягнення на користь позивача моральну шкоду в розмірі 350000 грн.; стягнення на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 5753,20 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко

.