Рішення № 136417290, 11.05.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 р. № 400/3476/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства «Миколаївобленерго», вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017, до відповідачаВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вул. Городецького архітектора, 13, м. Київ, 01001, провизнання протиправною та скасування постанови від 05.03.2026 року ВП № 3502601,ВСТАНОВИВ:

Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (далі також позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі також відповідач, ВПВР Департаменту ДВС), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни від 05.03.2026 року у ВП № 3502601 про стягнення виконавчого збору.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова порушує матеріальні права Товариства, так як винесена державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Фещук О.А. після фактичного стягнення виконавчого збору, і як наслідок виконавчий збір у ВП №3502601 року стягується у подвійному розмірі. Позивач звертає увагу на те, що постанова від 05.03.2026 року про стягнення виконавчого збору у ВП №3502601 винесена зокрема на підставі ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з не стягненням виконавчого збору.

Однак наведене суперечить інформації, викладеній в листі ВПВР Департаменту ДВС від 05.03.2026 року № 30830/32398-33-26/20.1, де зазначено, що грошові кошти списані з рахунків боржника та зараховані на депозитний рахунок відділу, зокрема і 3809454,21 грн як стягнення виконавчого збору у ВП № 3502601.

Виконавчий збір у ВП № 3502601 стягнуто до 05.03.2026 року, тобто до винесення постанови про стягнення виконавчого збору, відтак, винесення вказаної постанови суперечить вимогам закону, зокрема ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач вважає, що дії державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Фещук О.А., пов`язані з винесенням постанови від 05.03.2026 року про стягнення виконавчого збору у ВП № 3502601, є протиправними та незаконними, у зв`язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому свою позицію пояснив тим, що виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Доводи позивача про подвійне стягнення виконавчого збору є необґрунтованими. Мова не йде про повторне (подвійне) стягнення, а виключно про належне процесуальне оформлення вже виниклого обов`язку. З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що кошти у сумі 3809454,21 грн були зараховані як виконавчий збір у процесі виконання рішення.

Сама по собі обставина фактичного перерахування коштів не свідчить про належне процесуальне оформлення стягнення виконавчого збору. В той же час постанова про стягнення виконавчого збору є процесуальним оформленням стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, постанова про стягнення виконавчого збору не може вважатись протиправною й відповідно не може бути скасована, оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

Відповідач вказав, що позивач обрав неналежний спосіб судового захисту, оскільки заявлені позовні вимоги зводяться виключно до скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, тоді як фактично позивач оспорює сам обов`язок зі сплати такого збору. Водночас обов`язок зі сплати виконавчого збору виникає безпосередньо з норм Закону України «Про виконавче провадження» і не залежить від факту винесення відповідної постанови.

Така постанова має виключно процесуальний характер і лише оформлює вже існуючий обов`язок боржника. Отже, навіть у разі її скасування це не призведе до відновлення прав позивача, що свідчить про неефективність обраного способу захисту та його невідповідність вимогам статті 5 КАС України.

В судове засідання представники сторін з`явилися, представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

За клопотаннями сторін справу розглянуто за наявними у матеріалах документами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, цінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2004 року у справі № 3/177 позовні вимоги ДП «Енергоринок» були задоволені частково та стягнуто з ВАТ «Енергопостачальна компанія «Миколаївобленерго» 159324566,31 грн. основного боргу, 11095973,90 грн пені, 13295102,42 грн інфляційних нарахувань, 1700,00 грн держмита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні іншої частини позову було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2005 року рішення у справі від 08.12.2004 року змінено, стягнуто з ВАТ «ЕК «Миколаївобленерго» на користь ДП «Енергоринок» 159324566,31 грн. основного боргу, 13295102,42 грн. 3% річних, 43108133,65 грн інфляційних нарахувань, 100000,00 грн пені, 1700,00 грн держмита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині рішення залишено без змін.

09.03.2005 року на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2005 року у справі № 3/177 Господарським судом Миколаївської області видано наказ.

13.04.2007 року головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Кузьменко О.С. винесено постанову про відкриття ВП № 3502601 з примусового виконання зазначеного вище наказу.

11.03.2013 року старшим державним виконавцем ВПВР Унгуряну С.І. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у ВП №3502601.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2013 року у справі №3/177 визнано неправомірними дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови від 11.03.2013 року по виконавчому провадженню № 3502601 про стягнення з ПАТ «Миколаївобленерго» виконавчого збору в сумі 21582962,04 грн, та визнано недійсною постанову від 11.03.2013 по виконавчому провадженню № 3502601 про стягнення з ПАТ «Миколаївобленерго» виконавчого збору в сумі 21582962,04 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.04.2013 року у справі № 3/177 розстрочено виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.02.2005 року у справі № 3/177 на 10 років, починаючи з 01.03.2013 року згідно графіку.

12.09.2014 року головним державним виконавцем ВПВР Селезньовим М.О. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № 3502601 на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

01.09.2015 року заступником начальника ВПВР Селезньовим М.О. винесено постанову про поновлення виконавчого провадження № 3502601 на підставі п. 5 ст. 39 Закону.

25.02.2019 року старшим державним виконавцем ВПВР Бурлою В.Е. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 3502601.

18.04.2023 року старшим державним виконавцем ВПВР Сніжинським Т.Є. винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у ВП № 3502601.

18.04.2023 року старшим державним виконавцем ВПВР Сніжинським Т.Є. винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № 3502601.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.05.2023 року у справі № 4/69/07, залишеною без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 року визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Тараса Євгенійовича щодо винесення постанови від 18.04.2023 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 3502601 на суму 309146058,02 грн, та визнано неправомірною та скасовано постанову від 18.04.2023 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 3502601 на суму 309146058,02 грн.

16.05.2023 року старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Сніжинським Т.Є. винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № 3502601.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.07.2023 року у справі № 400/6302/23 визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 16.05.2023 року по виконавчому провадженні № 3502601 на загальну суму 181777516,70 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 року у справі №400/6302/23 прийнято нове рішення, яким визнано протиправною та скасовано постанову про арешт коштів боржника ВП № 3502601 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, та належать боржнику Акціонерному товариству «Миколаївобленерго», на суму виконавчого збору 33204788,91 грн.

Постановою Верховного суду від 05.06.2024 року у справі № 400/6302/23 постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 року змінено в частині мотивів часткового задоволення позову, з викладенням мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

03.07.2023 року старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Сніжинським Т.Є. винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП № 3502601.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2023 року у справі № 4/69/07 визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Тараса Євгенійовича щодо винесення постанови від 03.07.2023 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 3502601 на загальну суму 196824587,15 грн, та визнано неправомірною та скасовано постанову від 03.07.2023 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 3502601 на загальну суму 196824587,15 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 року у справі № 4/69/07 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2023 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 01.04.2024 року у справі № 4/69/07 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2023 року та постанову Південно- західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 року у справі № 4/69/07 залишено без змін.

19.03.2024 року старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Сніжинським Т.Є. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 3502601.

01.04.2024 року старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Сніжинським Т.Є. винесено постанову про зняття арешту з коштів у ВП № 3502601.

12.04.2024 року старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Сніжинським Т.Є. винесено постанову про зняття арешту з коштів у ВП № 3502601.

23.04.2024 року старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Сніжинським Т.Є. винесено постанову про зняття арешту з коштів у ВП № 3502601.

05.01.2026 року державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Фещук О.А. винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у ВП № 3502601 на підставі ч. 5 ст. 35 Закону.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404) виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Як встановлено судом, 04.03.2026 року державним виконавцем Фещук О.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 3502601 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404. У тексті цієї постанови виконавець офіційно зафіксував «сума стягнутого виконавчого збору».

Згідно ч. 3 ст. 40 Закону № 1404 (у редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваної постанови) у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону) частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Суд наголошує, що станом на 04.03.2026 року виконавчий збір було стягнуто, що підтверджено самим виконавцем, а тому правова підстава для винесення постанови про стягнення тієї ж самої суми наступного робочого дня (05.03.2026 року) була відсутня.

Відповідно до ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір це санкція майнового характеру, яка накладається на боржника за невиконання рішення у добровільному порядку.

Суд вказує, що за своєю правовою природою ця санкція може бути застосована лише одноразово щодо одного й того ж самого виконавчого документа.

Винесення оскаржуваної постанови після того як збір вже було стягнуто та зараховано на депозитний рахунок ВПВР згідно листа (від 05.03.2026 року № 30830/32398-33-26/20.1), в якому вказано «що кошти, які списані з рахунків боржника та зараховані на депозитний рахунок відділу розподілялися у відповідності до статей 45, 46, 47 Закону № 1404, ВП № 3502601 з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області № 3/177, виданого 09.03.2005 року стягнуто та перераховано кошти в сумі 134 841 829,05 грн, з яких: 131031972,17 грн перераховано на користь стягувача, 3809454,21 грн стягнення виконавчого збору, 402,67 грн витрати виконавчого провадження» фактично створює новий виконавчий документ на ту саму суму. Це покладає на позивача надмірний тягар та може призвести до стягнення коштів у подвійному розмірі, що грубо порушує право власності, захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд вважає, що відповідач сам довів, що вказані кошти на рахунок надійшли і вказане підтверджено листом від 05.03.2026 року, але все рівно виніс оскаржувану постанову від 05.03.2026 року у ВП №3502601 про стягнення виконавчого збору.

Винесення виконавчого документу на вже стягнуту суму суперечить засадам виконавчого провадження, визначеним ст. 2 Закону № 1405, зокрема принципу справедливості, неупередженості та об`єктивності, оскільки створює штучну заборгованість, яка вже була погашена боржником та отримана Державою.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова відповідача про стягнення виконавчого збору від 05.03.2026 року у ВП № 3502601 є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вказане, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 246, 387 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 23399393) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького архітектора, 13, м. Київ, 01001 код ЄДРПОУ 00015622) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни від 05.03.2026 року у ВП № 3502601 про стягнення виконавчого збору.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького архітектора, 13, м. Київ, 01001 код ЄДРПОУ 00015622) на користь Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 23399393) судові витрати в розмірі 26624,00 грн (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.05.2026 року.

Суддя О.В. Малих