Ухвала суду № 136417190, 11.05.2026, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

11 травня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/861/26

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т. В., перевіривши матеріали за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 27.04.2026 через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якій заявлено вимоги:

- стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 142068,64 грн (сто сорок дві тисячі шістдесят вісім гривень 64 копійки) під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 позов залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строків звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску місячного строку звернення до суду та доказами поважності зазначених причин; документу про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.

На виконання ухвали від 28.04.2026 представником позивача 08.05.2026 надано заяву про поновлення процесуального строку та заяву про усунення недоліків з квитанцією про сплату судового збору.

Розглянувши заяву про поновлення процесуального строку, суд зазначає.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини першої, абзаців 1-2 частини другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені в статті 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пунктів 2, 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду (частина третя статті 19 КАС України).

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Зі змісту позовних вимог слідує, що предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 142068,64 грн (сто сорок дві тисячі шістдесят вісім гривень 64 копійки) під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби.

Відтак, заявлений у цій справі спір про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів виник із відносин публічної служби (військової служби).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 48-50 постанови від 05.12.2018 у справі № 818/1688/16 (провадження № 11-892апп18) виснувала, що у випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, на думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд звертає увагу на те, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Представника позивача посилається як на обставину пропущення строку звернення до суду на відсутність фінансування з липня 2024 року по січень 2025 року та часткове фінансування з середини січня 2025 року, а також відсутність Витягу з ЄРДР та те, що у військовій частині НОМЕР_1 з травня 2024 року по березень 2025 року була вакантна посада помічника командира батальйону з правової роботи.

Водночас суд звертає увагу, що з позовною заявою представник позивача звернувся 26.04.2026 (дата формування документу в системі «Електронний суд»), з акту службового розслідування від 20.04.2026 вбачається, що на виконання вимог наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.04.2023 № 447 "Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_2 за фактом не з`явлення вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу" здійснено перевірку нарахованого та виплаченого солдату ОСОБА_3 грошового забезпечення та додаткової винагороди, в результаті якої виявлено факти надмірно виплаченого грошового забезпечення за липень 2022 року у розмірі 24826 гривень 18 копійок, за серпень 2022 року у розмірі 25080 гривень 82 копійки, за вересень 2022 року у розмірі 25080 гривень 82 копійки, за жовтень 2022 року у розмірі 25080 гривень 82 копійки та додаткової винагороди за липень 2022 року у розмірі 42000 гривень 00 копійок. Разом сума боргу складає 142068 гривень 64 копійки. За вказаним фактом здійснено доповідь та поданий рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.04.2023 № 447 "Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_2 за фактом не з`явлення вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу" за порушення обов`язків військової служби, а саме статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у частині зобов`язання кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині обов`язку усіх військовослужбовців свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, статті 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині відповідальності солдата у мирний і воєнний час за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині зобов`язання солдата зразково виконувати свої службові обов`язки, бути готовим до виконання завдань за призначенням, додержуватися дисципліни, а саме: за неприбуття з медичного закладу до розташування військової частини, з метою ухилитися від виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, з 07.05.2022 по теперішній час, притягнути військовослужбовця в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, накласти дисциплінарне стягнення - оголосити сувору догану.

Таким чином позивачу ще у квітні 2023 року стало відомо про безпідставно набуті відповідачем кошти під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби, а отже доводи щодо відсутності фінансування для сплати судового збору з липня 2024 року по січень 2025 року та часткове фінансування з середини січня 2025 року, а також відсутність Витягу з ЄРДР та те, що у військовій частині НОМЕР_1 з травня 2024 року по березень 2025 року була вакантна посада помічника командира батальйону з правової роботи суд відхиляє.

З урахуванням наведеного, підстави поновлення строку звернення до адміністративного суду суд визнає не поважними, а тому заява не підлягає задоволенню.

Згідно з частинами першою, другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, позовна заява про стягнення коштів, підлягає поверненню позивачу, через пропуск строку звернення до суду.

Керуючись статтями 123, 169, 241, 248, 256 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про поновлення процесуального строку відмовити.

Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяТ.В. Смішлива