Рішення № 136414098, 11.05.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/98/26 Провадження № 2/613/481/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу № 613/98/26, пров. №2/613/481/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, в якому просить: стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення їх сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також прохала стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 28 грудня 2022 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було зареєстровано шлюб між нею та ОСОБА_2 . Від шлюбу вони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач не надає регулярної та достатньої матеріальної допомоги на утримання дитини, хоча епізодично передає певні грошові суми за власним бажанням, ці виплати мають стихійний характер, а їх розмір не дозволяє забезпечити дитині належний рівень життя та задовольнити її базові потреби. Спільної згоди щодо розміру та регулярності виплат аліментів ними не досягнуто. Відповідач проживає окремо, участі в її утриманні та матеріальному забезпеченні не бере, добровільно аліменти не сплачує, хоча має таку можливість оскільки він фізично здоровий, перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 20 січня 2026 року відкрито провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 05 березня 2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, прохала їх задовольнити. Проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений через оголошення на вебсайті «Судова влада України». Про поважні причини свого неприбуття суд не повідомив. Заяв про розгляд справи за його відсутності та письмовий відзив на позов до суду не надав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до слідуючого.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства, згідно п.6 ст. 3 ЦК України, є добросовісність. Тобто дії учасників цивільних правовідносин повинні відповідати певним стандартам поведінки, бути чесними, відкритими, мати повагу до інтересів іншої сторони договору або іншого правовідношення.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1 ) керує ходом судового процесу; 2 ) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення згоди між сторонами; 3 ) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4 ) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5 ) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом встановлено, що 28 грудня 2022 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 23 листопада 2023 року.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис 1369, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 30 липня 2025 року першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Як вбачається з копій витягів з реєстру територіальної громади № 2026/000378209 та №2026/000378357 від 09 січня 2026 року, ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копій довідок переселенців № 6304-7501840143 та № 6304-7501840144 від 22 квітня 2025 року, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його матір ОСОБА_1 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи та проживають разом за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно ч. 1 ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Частиною 2 ст. 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 84 СК України, право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Аналізуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Позивач потребує матеріальної допомоги від батька дитини ОСОБА_2 , оскільки на даний час вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною та не має змоги забезпечити себе та малолітнього сина, який проживає разом з нею, усім необхідним.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

В порушенням зазначених вище норм, відповідач не надав до суду відзив на позовну заяву з належними доказами на підтвердження своєї неспроможності надання ОСОБА_1 аліментів на її утримання до досягнення їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Особливим видом права жінки на утримання є її право на утримання чоловіком у разі проживання з нею їхньої дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу жінки та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Згідно зі ст. 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право жінки-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що жінка, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить жінці- матері незалежно від цієї обставини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Визначаючи розмір аліментів на утримання ОСОБА_1 , суд виходить з того, що відповідач у справі перебуває на військовій службі за контрактом осіб сержантського і старшинського складу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою №4479/47 від 25 листопада 2025 року військової частини НОМЕР_1 .

На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , яка на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною та самотужки займається вихованням сина, у зв`язку з чим не в змозі утримувати себе та потребує матеріальної допомоги від батька дитини ОСОБА_2 , при цьому суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище відповідача у справі, який фізично здоровий, перебуває на військовій службі, беручи до уваги інші обставини, що мають істотне значення, виходячи з принципу справедливості та розумності, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходів) відповідача до досягнення їх спільною дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років. Аліменти належить стягувати з дня пред`явлення позову.

Судові витрати мають бути стягнуті з відповідача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 75, 80, 84, 91 Сімейного Кодексу України, ст.ст.15, 16, 20 ЦК України, ст.ст. 5, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 259, 263-265, 280, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, щомісячно, починаючи стягнення з 16 січня 2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь держави (Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету22030106) судовий збір у розмірі 1 331 грн. 20 коп. (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 копійок).

Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом тридцяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. 285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано, у разі відсутності апеляційної скарги.

СУДДЯ