Рішення № 136413094, 29.04.2026, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

______________________

Справа № 947/43810/25

Провадження № 2/947/905/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.

за участю секретаря - Торгонської В.М.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовну заявуОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

24.11.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав, а саме просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона, ОСОБА_1 , є матір`ю та законним представником малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач - ОСОБА_3 є біологічним батьком та законним представником малолітньої дитини.

Зазначає, що протягом тривалого періоду відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що підтверджується наступними обставинами:

повна відсутність участі у фізичному, моральному та духовному вихованні дитини, останній раз спілкувався з дитиною телефоном 09 вересня 2023 року;

відмова від спілкування з дитиною та ігнорування будь-яких ініціатив щодо контакту;

відсутність участі у навчальному процесі та позашкільних, освітніх, розвиваючих і спортивних заняттях. Відповідач не має уявлення про школу та секції, які відвідує дитина, не проявляє інтересу до її успіхів;

ухилення від забезпечення необхідних умов для навчання та розвитку дитини, а також від придбання спортивного, навчального та іншого необхідного приладдя;

ігнорування потреби брати участь у вирішенні питань, пов`язаних з оформленням та продовженням документів дитини, зокрема за кордоном.

Позивачка вказує, що попри роботу механіком машинного відділення торговельного флоту з доходом близько 4 000 дол. США, фінансова участь відповідача була нерегулярною, мінімальною та не відповідала потребам дитини. Дитина живе за рахунок матері, бабусі ОСОБА_5 (53 роки, онкологічний діагноз) та прабабусі ОСОБА_6 (73 роки).

У період з травня по вересень 2024 року матеріальна допомога взагалі була відсутня. Відповідач не приймав участі у серпневих зборах до школи, та не приймав участі у організації дитячого день народження. Перед подачею Відповідачем позову про зменшення аліментів у листопаді 2024 року, було здійснено лише два добровільні внески у розмірі 2 500 грн. кожен, що свідчить про намір створити формальну видимість участі у забезпеченні дитини без фактичного виконання батьківських обов`язків.

Починаючи з липня 2025 року і до теперішнього часу, відповідач не бере жодної фінансової участі в житті дитини, повністю ігнорує необхідність матеріального забезпечення, що є прямим ухиленням від виконання обов`язків батька та порушенням норм законодавства України.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.Призначено підготовче засідання. Залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради.

10.02.2026 року від представник третьої особи - Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради надійшов лист №4321/01-11 від 03.02.2026 року відповідно до якого повідомлено, що для повного та всебічного розгляду питання щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також складання висновку для надання до суду, необхідно здійснити акт обстеження умов проживання дитини, поспілкуватись з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити її думку з означеного питання. Таким чином, враховуючи також інформацію зазначену у заяві позивача по справі ОСОБА_1 , а саме, що станом на теперішній час мати дитини разом із дитиною знаходяться поза межами України, що також підтверджується актом бесіди від 21.01.2026 року, складеного уповноваженими особами відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Київської районної адміністрації ОМР, що унеможливлює складання акту обстеження умов проживання дитини, у зв`язку з чим розглянути дане питання та скласти відповідний висновок для суду, Київською районною адміністрацією ОМР, як органом опіки та піклування, не уявляється можливим.

У підготовчому засіданні 25.02.2026 року судом протокольною ухвалою було закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 29.04.2026 року позивачка позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

У судовому засіданні 29.04.2026 року представник відповідача позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, від представника Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради 14.04.2026 року надійшла заява, відповідно до якої просить розглянути справу за його відсутності, у вирішенні всіх питань покладається на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом у судовому засіданні, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_4 , батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.05.2024 року по справі №947/36420/23 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 16.11.2023 року та до досягнення дитиною повноліття.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У справі від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18 та ін.

Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини(постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).

За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Суд зазначає, що 10.02.2026 року представником третьої особи - Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради у листі №4321/01-11 від 03.02.2026 року повідомлено обставини про неможливість складення висновку щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.06.2025 року старшим виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шапоренко Дмитром Володиммировичем на підставі заяви представника за довіреністю стягувача про повернення виконавчого документа від 04.06.2025 року, було повернуто стягувачу виконавчий лист №947/36420/23 від 21.05.2024 року. Зазначено, що станоми на 01.06.2025 року борг зі сплати аліментів відсутній.

Таким чином, позивачем не доведено, що відповідач ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів, а виконавчий лист №947/36420/23 від 21.05.2024 року стягувачем взагалі було відкликано.

При цьому, із матеріалів справи вбачається, що відсутні будь-які докази, які б свідчили про ухилення відповідача від утримання доньки або такої його поведінки яка б свідчила про його не бажання як батька брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою, враховуючи також категоричні заперечення відповідача ОСОБА_3 у позбавленні його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, обставина проживання позивачки ОСОБА_1 разом із дитиною ОСОБА_4 у Великобританії, а відповідача ОСОБА_3 - у Німеччині, значно ускладнює можливість останнього приймати участь у вихованні доньки та спілкуватися з нею.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Таким чином суд вважає, що наразі позбавлення батьківських прав відповідача не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні дані, які б негативно характеризували відповідача, як особистість та члена суспільства, враховуючи відсутність суттєвих та достатніх причин для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, а також що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у позові, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст ухвали складено 08.05.2026 року.

Суддя В. С. Петренко