Рішення № 136411424, 29.04.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2026 р. справа № 300/670/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Главача І.А.,

за участі:

секретаря судового засідання - Сливінської М.Ю.,

представника позивачки - Івашківського А.О.,

представника відповідача - Булки Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу

за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі, також - позивачка, ФОП ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Івашківський А.О. (надалі, також - представник позивачки), звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 03.10.2024 № 021254/0706, форма "С", що прийняте на підставі Акту (довідки) фактичної перевірки від 15.08.2024, що зареєстрований в органі ДПС від 16.08.2024 № 97384/26/15/07/3858011006;

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 03.10.2024 № 021261/0706, форма "ПС", що прийняте на підставі Акту (довідки) фактичної перевірки від 15.08.2024, що зареєстрований в органі ДПС від 16.08.2024 № 97384/26/15/07/3858011006.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фактична перевірка щодо позивачки була проведена з порушенням норм податкового кодексу України. Зокрема, позивачка вказує, що у наказі про проведення податкової перевірки контролюючий орган вказує на проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, тобто у зв`язку з наявністю письмового звернення покупця (споживача) про порушення платником податків порядку проведення розрахункових операцій. Водночас, інформації про наявність такого звернення чи його зміст в наказі не міститься. Позивачці таке звернення не надавалося. Також позивачка вказує на те, що при проведенні податкової перевірки, направлення на перевірку та наказ про її проведення було вручено ОСОБА_2 , який не є уповноваженою посадовою особою позивачки та не має до позивачки жодного відношення. Зважаючи на це, перевірка проводилася без пред`явлення позивачці направлення на проведення перевірки, копії наказу про її проведення та службових посвідчень, тобто з порушенням вимог пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Поряд з цим, позивачка вказує на порушення процедури направлення їй запиту на отримання документів. Зокрема, позивачка вказує, що запит було підписано посадовими особами, які проводили фактичну перевірку, а не керівником контролюючого органу та без проставлення печатки контролюючого органу. Крім того, такий запит було залишено посадовими особами контролюючого органу неуповноваженій особі. Крім того, позивачка вказує, що посадові особи контролюючого органу вийшли за межі проведення фактичної перевірки, оскільки розпочали проведення перевірки належності обліку позивачкою запасів, що не є предметом фактичної перевірки в розумінні положень Податкового кодексу України. Зважаючи на наявність значної кількості процедурних порушень, просить податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акту, складеного за результатами даної перевірки скасувати та позов задовольнити (т. І, а.с. 1-25).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження (т. І, а.с. 68-69).

20.03.2025 до відділу документального забезпечення - канцелярії Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач вказує, що пред`явлення наказу про проведення перевірки, направлень та службових посвідчень здійснюється платнику податків, його представнику або особі, яка проводить розрахункові операції. Відповідач вказує, що Кононенко І.В. проводив розрахункову операцію під час контрольної закупки, в результаті чого направлення на проведення перевірки та інші документи були пред`явлені під підпис саме йому. З приводу підстави проведення перевірки, то зазначає, що не відображення в наказі про проведення перевірки додаткових відомостей щодо підстави для проведення перевірки та посилання тільки на номер підпункту пункту статті Податкового кодексу України не є безумовною підставою для визнання перевірки безпідставною. Стосовно доводів позивачки про безпідставність підписання запиту на отримання документів посадовими особами контролюючого органу, відповідач вказує, що нормами порядку оформлення результатів документальних перевірок передбачено можливість підписання запитів на отримання документів безпосередньо посадовими особами, які проводять податкову перевірку. В результаті проведення перевірки встановлено наявність порушень проведення позивачкою порядку обліку товарів у зв`язку з чим до позивачки застосовано штрафні санкції. Зважаючи на дотримання контролюючим органом порядку проведення перевірки, просить у задоволенні позову відмовити (т. І, а.с. 91-127).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 клопотання відповідача задоволено. Залучено Головне управління ДПС у м. Києві (надалі, також - третя особа, ГУ ДПС у м. Києві) до участі в даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (т. І, а.с. 147-148).

28.03.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від третьої особи надійшло клопотання про долучення доказів, яким до матеріалів справи долучено документи, що стосуються проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (т. І, а.с. 159-205).

03.04.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від третьої особи надійшло додаткові пояснення по справі. У своїх поясненнях третя особа вказує, що її посадовими особами було дотримано порядок вручення направлення на проведення перевірки та наказу, оскільки такі були пред`явлені під підпис особі, яка фактично проводила розрахункову операцію. Також вказує, що в наказі про проведення перевірки вказано на підпункт пункту статті Податкового кодексу України, що, відповідно до норм Податкового кодексу України та судової практики є достатнім для проведення перевірки (т. І, а.с. 222-229).

08.04.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивачки надійшли додаткові пояснення по справі. У своїх поясненнях позивачка вказує, що в матеріалах справи відсутні докази повернення товару за контрольною розрахунковою операцією та отримання коштів від контролюючого органу для здійснення такої операції, у зв`язку з чим контрольно-розрахункова операція проведена з порушенням норм матеріального права. Також позивачка вказала на введення відповідачем та третьою особою суду в оману щодо факту того, що ОСОБА_2 є уповноваженою особою позивачки. З огляду на це, вказує на те, що представники контролюючого органу самовільно провели податкову перевірку щодо позивачки. Крім того, позивачка вказує на відмінності між фактичною та документальною перевіркою, з огляду на що, відповідач не мав повноважень на вихід за межі перевірки та здійснення перевірки обліку товарів (т. І, а.с. 230-235).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у задоволенні позову відмовлено. Дане рішення суду вмотивоване тим, що фактична перевірка в даній справі була проведена на підставі наявної у податкового органу податкової інформації, про що вказано в наказі про призначення перевірки. Зокрема, суд звернув увагу на наявність доповідної записки контролюючого органу, в якій зазначено про наявність звернення покупця (споживача) та листа від ДПС України. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для проведення перевірки. Також судом визнано правомірними дії відповідача щодо вручення направлення на проведення перевірки та наказу про її проведення особі, яка здійснювала фактичні розрахункові операції - ОСОБА_2 . Крім того, суд вказав на правомірність дій щодо підписання запитів на отримання документів саме посадовими особами контролюючого органу під час проведення перевірки, а не керівником контролюючого органу. При проведенні перевірки фактично встановлених у ході перевірки обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вчинення позивачкою порушення норм податкового законодавства, з огляду на що застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов`язань визнано судом правомірним (т. ІІ, а.с. 17-26).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 у задоволенні апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 відмовлено, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 залишено без змін (т. ІІ, а.с. 103-113).

Постановою Верховного суду від 16.12.2025 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 та рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи вказані рішення та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суди не дослідили належним чином наявність фактичних та юридичних підстав для проведення відповідної фактичної перевірки. Водночас, Верховний Суд погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині правомірності вручення направлень на проведення перевірки та відповідного наказу особі, яка проводила розрахункові операції (т. ІІ, а.с. 159-173).

На виконання постанови Верховного Суду, справу № 300/670/25 передано на розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 23.12.2025, про що свідчить штамп вхідної реєстрації.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2025 справу № 300/670/25 передано на розгляд головуючому судді Главачу І.А. (т. ІІ, а.с. 179).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 адміністративна справа № 300/670/25 призначена до розгляду (т. ІІ, а.с. 180-182). Проведення підготовчого засідання призначено на "26" січня 2026 року о 10:30.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 19.01.2026 по 30.01.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

20.01.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивачки надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 26.01.2026 та усіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції за участю представника позивачки Івашківського Андрія Олеговича, з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду (т. ІІ, а.с. 189-193).

22.01.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача надійшли додаткові пояснення по справі. У своїх поясненнях третя особа вказує, що нею належним чином проведено фактичну перевірку позивачки. Зокрема, третя особа вказує, що нею було дотримано процедуру проведення та виявлено порушення податкового законодавства, у зв`язку з чим на позивачку накладено штрафні санкції та визначено податкові зобов`язання (т. ІІ, а.с. 194-219). Також, разом із додатковими поясненнями до суду надійшло клопотання про проведення судових засідань по даній справі без участі третьої особи (т. ІІ, а.с. 220-226).

Підготовче засідання по даній адміністративній справі, призначене на 26.01.2026 не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді по даній справі на лікарняному, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (т. ІІ, а.с. 188). Проведення підготовчого засідання призначено на "16" лютого 2026 о 10:30.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 клопотання позивачки задоволено. Постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні в режимі відеоконференції з участю представника позивачки з використанням ним власних технічних засобів (т. ІІ, а.с. 227-229).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 виправлено допущену в ухвалі від 04.02.2026 описку щодо дати судового засідання (т. ІІ, а.с. 235-237).

12.02.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивачки надійшли додаткові пояснення по справі. У своїх поясненнях позивачка додатково заперечила проти аргументів третьої особи, зазначених у її додаткових поясненнях (т. ІІ, а.с. 239-247).

16.02.2026 до відділу документального забезпечення - канцелярії Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (т. ІІІ, а.с. 1-3).

16.02.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивачки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (т. ІІІ, а.с. 4-7).

Підготовче засідання по даній адміністративній справі, призначене на 16.02.2026 не відбулося у зв`язку з неявкою сторін, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (т. ІІІ, а.с. 8). Проведення підготовчого засідання призначено на "09" березня 2026 о 10:30.

06.03.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від представника позивачки надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (т. ІІІ, а.с. 13-17).

Підготовче засідання по даній адміністративній справі, призначене на 09.03.2026 не відбулося у зв`язку з неявкою сторін, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (т. ІІІ, а.с. 18). Проведення підготовчого засідання призначено на "23" березня 2026 о 13:30.

09.03.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі. У своїх поясненнях відповідач вказує, що при проведенні перевірки дотримано процедури її призначення та виявлено порушення позивачкою вимог законодавства у сфері обліку товарів та розрахункових операцій (т. ІІІ, а.с. 23-32).

У підготовчому засіданні 23.03.2026 судом поставлено на обговорення питання щодо закриття підготовчого провадження у справі та перехід до судового розгляду по суті спору.

Представник позивачки та представник відповідача закриття підготовчого провадження у даній справі підтримали.

Таким чином, у підготовчому засіданні, судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України, проведено підготовчі дії, які необхідно для всебічного та об`єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи та які є достатніми для закінчення підготовчого провадження і призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 закрито підготовче провадження по справі та перейдено до розгляду справи по суті (т. ІІІ, а.с. 38-40). Розгляд справи по суті призначено на 29.04.2026 о 10:30.

В ході судового засідання під час розгляду справи по суті було досліджено всі наявні письмові докази та заслухано позицїі сторін. Представник позивачки позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у раніше поданих відзиві та додаткових поясненнях.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті спору, встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області, Коломийська ДПІ (т. І, а.с. 6).

12.07.2024 ФОП ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця, номер запису - 2010350000000597791. Видами діяльності позивачки визначено наступні види діяльності 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.13 Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устатковання; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах; 47.43 Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 47.54 Роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 77.33 Надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп`ютерів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.; 82.11 Надання комбінованих офісних адміністративних послуг; 82.19 Фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність; 82.30 Організування конгресів і торговельних виставок; 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.; 95.11 Ремонт комп`ютерів і периферійного устатковання; 95.12 Ремонт обладнання зв`язку; 95.21 Ремонт електронної апаратури побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 95.22 Ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання; 95.29 Ремонт інших побутових виробів і предметів особистого вжитку, що підтверджується даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result) (т. І, а.с. 6-7). Податковою адресою платника податків визначено: вул. Грушевського, буд. 7, с. Старий Гвіздець, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78261.

15.07.2024 ФОП ОСОБА_1 взята на облік як платник податків Коломийською ДПІ Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, про що зроблено запис № 090724176810 (т. І, а.с. 6).

31.07.2024 до Головного управління ДПС у м. Києві надійшло звернення від громадянина ОСОБА_3 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому громадянин ОСОБА_3 зазначає наступне: "Маю для податківців Києва інформацію про системні порушення невидачі чеків. Я і моя команда однодумців вирішили перевірити законність діяльності мереж, що продають техніку Apple. Сьогодні, 31.07.2024 цілий день купували та повертали товари в мережах Yabluka та Stylus. Yabluka видають начебто справжні чеки, однак їх неможливо знайти і на сайті податкової в розділі пошуку чеків. Номер чека розмитий настільки, що його не видно. Такі чеки або видаткові накладні надсилаються на телефон. Stylus замість фіскальних чеків просто видає талони-замовлення з гарантійними талонами…Прошу перевірити магазини за адресами, де не видали справжні чеки: … Yabluka в м. Києві - вул. Хрещатик, 42" (т. І, а.с. 198-199).

01.08.2024 заступник начальника Головного управління ДПС у м. Києві звернулася до керівника ГУ ДПС у м. Києві із доповідною запискою № 1448/26-15-07-07-00-12, в якій зазначено, що від ДПС України надійшов лист з інформацією про можливі порушення порядку проведення розрахунків під час продажу за готівковий розрахунок телефонів, навушників та аксесуарів до них. Крім того, надійшло письмове звернення покупця (споживача), оформлене відповідно до закону, про порушення установленого порядку проведення розрахункових операцій на території м. Києва, а саме реалізації товарів, без видачі фіскальних чеків в торгових мережах під торговими назвами "Yabluka". У зв`язку з цим, просить дозволити проведення фактичних перевірок платників податків на підставі підпунктів 80.2.2 та 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (т. І, а.с. 194-195).

01.08.2024 заступник начальника ГУ ДПС у м. Києві Якушко І. наказом № 5053-п призначила проведення фактичної перевірки платників податків з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства шодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) на підставі підпунктів 80.2.2 та 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, зокрема магазин "Yabluka", за адресою м. Київ, Шевченківський район, вул. Хрещатик, 42 (т. І, а.с. 193-199).

06.08.2024 та 07.08.2024 ГУ ДПС у м. Києві видано направлення на перевірку № 17265/26-15-07-07-01, № 17264/26-15-07-02-06 та № 17385/26-15-07-07-03, якими направлено державних інспекторів Проніва В., Дмитренко А. та Кравцова В. до магазину "Yabluka" за адресою м. Київ, Шевченківський район, вул. Хрещатик, 42 для проведення фактичної перевірки тривалістю не більше 10 діб з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства шодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) на підставі підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (т. І, а.с. 181-183).

З 06.08.2024 по 15.08.2024 ГУ ДПС у м. Києві проведено перевірку магазину "Yabluka", за адресою м. Київ, Шевченківський район, вул. Хрещатик, 42 суб`єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 . Перевірку проведено головними державними інспекторами Пронів В.Є., Кравцов В.В. та Дмитренком А.С. в присутності продавця ОСОБА_2 . Вказується, що вручено письмовий запит на отримання документів про предмет перевірки продавцю ОСОБА_2 , однак жодних документів на даний запит контролюючому органу не надано. Перевіркою встановлено, що в магазині не ведеться облік товарних запасів за місцем реалізації на загальну суму необлікованих товарів 2510814 грн. Крім того, не надано форма обліку для ФОП, що передбачена наказом Мінфіну № 496 від 03.9.2021 "Про затвердження Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку". За результатами перевірки встановлено порушення пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України. ОСОБА_2 ознайомився з даним актом, проте відмовився від його підписання, про що 15.08.2025 складено акт № 7154/26-15-07-0700-17 (т. І, а.с. 163-180).

На основі даного акту ГУ ДПС в Івано-Франківській області складено податкове повідомлення-рішення № 021261/0706 від 03.10.2024, яким до позивачки застосовано штрафні санкції в розмірі 1020,00 грн та податкове повідомлення-рішення № 021254/0706 від 03.10.2024, яким до позивачки застосовано штрафні санкції в розмірі 2514011,00 грн (т. І, а.с. 17-19).

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення за результатами проведеної фактичної перевірки протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі, також - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 ПК України).

Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.

За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У відповідності до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (підпункти 80.2.2, 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Відповідно до пункту 80.4 статті 80 Податкового кодексу України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

За змістом пункту 80.6 статті 80 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 80.7 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

За правилами пункту 80.8 статті 80 Податкового кодексу України, під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб`єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.

Пунктом 80.10. статті 80 ПК України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Так, згідно пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Аналізуючи доводи сторін щодо наявності підстав для проведення податкової перевірки, суд звертає увагу на таке.

01.08.2024 заступник начальника Головного управління ДПС у м. Києві звернулася до керівника ГУ ДПС у м. Києві із доповідною запискою № 1448/26-15-07-07-00-12, в якій зазначено, що від ДПС України надійшов лист з інформацією про можливі порушення порядку проведення розрахунків під час продажу за готівковий розрахунок телефонів, навушників та аксесуарів до них. Крім того, надійшло письмове звернення покупця (споживача), оформлене відповідно до закону, про порушення установленого порядку проведення розрахункових операцій на території м. Києва, а саме реалізації товарів, без видачі фіскальних чеків в торгових мережах під торговими назвами "Yabluka". У зв`язку з цим, просить дозволити проведення фактичних перевірок платників податків на підставі підпунктів 80.2.2 та 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

01.08.2024 заступник начальника ГУ ДПС у м. Києві Якушко І. наказом № 5053-п призначила проведення фактичної перевірки платників податків з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства шодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) на підставі підпунктів 80.2.2 та 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, зокрема магазин "Yabluka", за адресою м. Київ, Шевченківський район, вул. Хрещатик, 42.

Із наказу випливає наявність двох підстав для призначення та проведення податкової перевірки платника податків - лист від ДПС України та звернення покупця (споживача).

Скасовуючи рішення судів та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд звернув увагу на формальне дослідження судами наявності обставин для проведення податкової перевірки позивачки.

Згідно з висновками, викладеними Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 та від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23, підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.

Щодо підстави проведення фактичної перевірки, передбаченої підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, суд звертає увагу на наступне.

Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПКУ дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПКУ з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Як зазначено в доповідній записці № 1448/26-15-07-07-00-12 від 01.08.2024, від ДПС України надійшов лист з інформацією про можливі порушення порядку проведення розрахунків під час продажу за готівковий розрахунок телефонів, навушників та аксесуарів до них. Таким чином, саме наявність листа від ДПС України слугувало підставою для призначення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПКУ.

Проаналізувавши матеріали справи, суд встановив, що в матеріалах справи відсутній будь-який лист ДПС України, який міг би містити інформацію про можливе порушення позивачкою норм податкового законодавства. Відповідачем та третьою особою такий лист до матеріалів справи не долучено.

Зважаючи на це, суд робить висновок про непідтвердження відповідачем правомірності призначення фактичної перевірки позивачки на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Щодо підстави проведення фактичної перевірки, передбаченої підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, суд звертає увагу на наступне.

В наказі про проведення фактичної перевірки визначено як підставу для її проведення також підпункт 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 820/6001/16 наголосив, що фактичною підставою для проведення фактичної перевірки за підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України є письмове звернення покупця (споживача), оформлене відповідно до Закону України "Про звернення громадян", і таке звернення має містити: дані про заявника (у тому числі адресу проживання або місце перебування); інформацію про суб`єкта господарювання, щодо якого подано скаргу; опис обставин, які заявник вважає порушенням; дату та предмет придбання товару/отримання послуги.

Контролюючим органом долучено до матеріалів справи звернення громадянина ОСОБА_3

31.07.2024 до Головного управління ДПС у м. Києві надійшло звернення від громадянина ОСОБА_3 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому громадянин ОСОБА_3 зазначає наступне: "Маю для податківців Києва інформацію про системні порушення невидачі чеків. Я і моя команда однодумців вирішили перевірити законність діяльності мереж, що продають техніку Apple. Сьогодні, 31.07.2024 цілий день купували та повертали товари в мережах Yabluka та Stylus. Yabluka видають начебто справжні чеки, однак їх неможливо знайти і на сайті податкової в розділі пошуку чеків. Номер чека розмитий настільки, що його не видно. Такі чеки або видаткові накладні надсилаються на телефон. Stylus замість фіскальних чеків просто видає талони-замовлення з гарантійними талонами…Прошу перевірити магазини за адресами, де не видали справжні чеки: … Yabluka в м. Києві - вул. Хрещатик, 42".

Перевіряючи відповідність звернення громадянина вимогам Закону, суд звертає увагу на наступне.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулюється Законом України № 393/96-ВР від 02.10.1996 року "Про звернення громадян" (надалі, також - Закон № 393/96-ВР).

Відповідно до статті 1 Закону № 393/96-ВР, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону № 393/96-ВР, заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 393/96-ВР, До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Стаття 5 Закону № 393/96-ВР визначає вимоги до звернень громадян. Зокрема, частина 2 даної статті передбачає, що звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Частиною 6 статті 5 закріплено, що письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). Частина 7 цієї статті визначає, що у зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Відповідно до частини 8 статті 5 Закону № 393/96-ВР, звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 393/96-ВР, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Статтею 8 Закону № 393/96-ВР визначаються звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню, до яких, зокрема, віднесено анонімні звернення, повторні та звернення щодо яких передбачено терміни розгляду статтею 17 Закону № 393/96-ВР та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Нормами розділу ІІ Закону № 393/96-ВР визначається порядок розгляду звернень громадян.

Відповідно до частини 1, 3 статті 15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання звернення громадянина таким, на підставі якого може бути призначено податкову перевірку, воно має відповідати вимогам законодавства, зокрема, встановлених статтею 5 Закону № 393/96-ВР.

Суд зазначає, що у зверненні від 31.07.2024 вказано, що таке звернення подано громадянином ОСОБА_3 та вказано електронну поштову адресу особи, яка направила звернення.

Частина 7 статті 5 Закону № 393/96-ВР визначає, що у зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним.

Суд зазначає, що у зверненні не зазначено місця проживання особи, яка подає звернення, натомість вказано тільки електронну поштову адресу заявника. З даного приводу, суд звертає увагу на те, що наявність відомостей про електронну поштову адресу заявника є обов`язковим у випадку подання звернення в електронній формі. Однак, законодавство не передбачає можливості альтернативного зазначення у зверненні тільки електронної адреси, замість адреси місця проживання особи, яка звернулася із відповідним зверненням.

Таким чином, в суду наявні підстави для висновку про невідповідність форми звернення вимогам законодавства та необхідність визнання даного звернення анонімним.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у зверненні громадянин ОСОБА_3 зазначає таке: "Маю для податківців Києва інформацію про системні порушення невидачі чеків. Я і моя команда однодумців вирішили перевірити законність діяльності мереж, що продають техніку Apple. Сьогодні, 31.07.2024 цілий день купували та повертали товари в мережах Yabluka та Stylus. Yabluka видають начебто справжні чеки, однак їх неможливо знайти і на сайті податкової в розділі пошуку чеків. Номер чека розмитий настільки, що його не видно. Такі чеки або видаткові накладні надсилаються на телефон. Stylus замість фіскальних чеків просто видає талони-замовлення з гарантійними талонами…Прошу перевірити магазини за адресами, де не видали справжні чеки: … Yabluka в м. Києві - вул. Хрещатик, 42".

З огляду на зміст звернення, в ньому вбачаються ознаки колективності. Зокрема, заявник вказує, що він разом із командою однодумців вирішили перевірити законність діяльності мереж, що продають техніку Apple. Проте, таке звернення підписано тільки громадянином ОСОБА_3 .

Відповідно до частини 7 статті 5 Закону № 393/96-ВР, письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Таким чином, у випадку подання колективного звернення, таке підписується усіма особами, які виступають заявниками у такому зверненні.

Водночас, відповідно до обставин даної справи, звернення підписане тільки громадянином ОСОБА_3 , що не відповідає вимогам, які передбачені для колективних звернень.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що звернення не містить відомостей про те, в якому із вказаних у зверненні магазинів придбав відповідну техніку громадянин ОСОБА_3 , що унеможливлює ідентифікацію обґрунтованості звернення хоча б в частині особи, яка його підписала.

Статтею 8 Закону № 393/96-ВР визначаються звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню, до яких, зокрема, віднесено анонімні звернення, повторні та звернення щодо яких передбачено терміни розгляду статтею 17 Закону № 393/96-ВР та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Частиною 1 цієї статті визначено, що письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

З огляду на те, що звернення не містить місця проживання заявника ОСОБА_3 та не підписане іншими особами, про які зазначається у даному зверненні, суд робить висновок про те, що аналізоване звернення є анонімним та не підлягає розгляду. Такими чином, у контролюючих органів не було підстав для призначення проведення фактичної перевірки на підставі даного звернення, оскільки таке звернення не відповідає вимогам законодавства.

Підпункт 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачає, що підставою для проведення фактичної перевірки є наявність письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.

Зворот "оформленого відповідно до закону" передбачає, що не будь яке письмове звернення покупця (споживача) може слугувати підставою для проведення фактичної перевірки. Дана вимога убезпечує платників податків від проведення необґрунтованих та безпідставних перевірок.

Зважаючи на це, суд робить висновок про непідтвердження відповідачем правомірності призначення фактичної перевірки позивачки на підставі підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Таким чином, жодна із визначених відповідачем підстав для проведення перевірки не підтверджена належними та допустими доказами, у зв`язку з чим наказ про проведення фактичної перевірки винесено без наявних для того підстав, з огляду на що, суд робить висновок про недотримання контролюючим органом визначених правовими нормами умов та порядку прийняття рішення про проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справах № 120/5729/20-а, № 120/5229/20-а, від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі № 500/1331/21, в ухвалі від 16 березня 2023 року у справі № 120/15803/21-а, у постанові від 13 червня 2024 року у справі № 160/2480/22.

За правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

У своїй постанові від 30.10.2025 у справі № 380/11701/24 Верховний Суд вказує, що:

"41. Незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

42. З урахуванням наведеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення спору, й підлягає першочерговому дослідженню.

43. Отже, з урахуванням того, що при оскарженні рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками податкової перевірки, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких рішень, і таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу.

44. Таким чином, колегія суддів вважає, що встановлені обставини щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийнято спірне рішення, свідчать про їх протиправність.".

З огляду на вказане, оскільки контролюючим органом порушено порядок призначення перевірки, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 03.10.2024 № 021254/0706 та від 03.10.2024 № 021261/0706, прийняті відповідачем не обґрунтовано, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Щодо доводів сторін про правомірність вручення наказу та направлень про проведення перевірки ОСОБА_2 , то суд зазначає, що таким доводам учасників справи вже надана правова оцінка судом касаційної інстанції, у зв`язку з чим такі доводи повторному аналізу не підлягають.

Крім того, відсутність підстав для проведення перевірки є самостійною та достатньою підставою для визнання рішень, прийнятих за результатами проведення такої перевірки протиправними та їх скасування.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).

Крім того, згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про повне обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню повністю.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Щодо судових витрат суд звертає увагу на наступне.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Постановою Верховного суду від 16.12.2025 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 та рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи вказані рішення та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суди не дослідили належним чином наявність фактичних та юридичних підстав для проведення відповідної фактичної перевірки. Водночас, Верховний Суд погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині правомірності вручення направлень на проведення перевірки та відповідного наказу особі, яка проводила розрахункові операції (т. ІІ, а.с. 159-173).

У цьому контексті суд зауважує, що 6 жовтня 2021 року Касаційний адміністративний суд постановив ухвалу про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 500/2632/19, у якій одна з ключових проблем стосувалася питання можливості здійснення при ухваленні судового рішення судом касаційної інстанції розподілу судових витрат, понесених стороною під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, у випадку направлення справи на новий розгляд або для продовження розгляду.

Розглянувши указану справу, 19 січня 2022 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, у якій дійшла висновку, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки постановою Верховного Суду скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, та зважаючи на те, що Верховний Суд не вирішував питання розподілу судових витрат, то питання здійснення розподілу судових витрат вирішується судом, що ухвалив судове рішення у справі.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивачки на сплату судового збору за позовну заяву в розмірі 16351,20 грн згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 132 від 10.01.2025 та згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 83 від 10.02.2025, на сплату судового збору за апеляційною скаргою в розмірі 24526,80 грн згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 78 від 30.05.2025, а також на сплату судового збору за касаційною скаргою в розмірі 30280,00 грн згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 267 від 29.10.2025 (т. І, а.с. 5, 65; т. ІІ, а.с. 38, 128).

Як наслідок, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 71158,00 грн, відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області від 03.10.2024 № 021254/0706.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області від 03.10.2024 № 021261/0706.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір за подання позовної заяви, що становить 16351 (шістнадцять тисяч триста п`ятдесят одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги, що становить 24526 (двадцять чотири тисячі п`ятсот двадцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір за подання касаційної скарги, що становить 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 (нуль) копійок.

Копію рішення надіслати учасникам справи через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивачка - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 );

відповідач - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084, вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116).

Суддя Главач І.А.

Рішення складене в повному обсязі 11 травня 2026 р.