Рішення № 136411273, 11.05.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2026 р. справа № 640/18372/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" звернулося в суд із позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2021 №0149760707.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер", АЗК за адресою: Одеська область, Біляївський район, с.Великий Дальник, с/р Великодальницька, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 05.02.2021 №1559/15/26PPO/42547705, у якому встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що полягало в порушенні ведення обліку товарів за місцем реєстрації та зберігання. На підставі акту фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.02.2021 №0149760707, якими до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 699700 грн. Висновки про не ведення обліку ПММ за місцем реалізації та зберігання зроблені лише на підставі помилково виписаних акцизних накладних. При перевірці не було взято до уваги пояснення Товариства та було проігноровано надані первинні документи. Зауважив, що може мати місце порушення порядку складання, реєстрації акцизних накладних, а не порушення встановленого законодавством порядку ведення обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, як це кваліфікували співробітники податкового органу. Крім того, отримання (злив) ПММ на АЗК нічим не підтверджується, не встановлено факту отримання пального, а тому відсутнє порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та/або зберігання. Вважає, що податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Позовну заяву згідно з ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліної Л.О. від 22.07.2021 прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та відкрито провадження в справі.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву. Позовні вимоги не визнав. Свою позицію обґрунтовує тим, що платником податків 03.12.2020 складено акцизні накладні №579025 та № 579024 на відвантаження 5000 л бензину на суму 122950 грн. та 10000 л дизельного палива на суму 226900 з акцизного складу, уніфікований номер 1014336, на акцизний склад, уніфікований номер 1014901, розташований за адресою Одеська область, Біляївський район, с.Великий Дальник, с/рада Великодальницька, без оприбуткування зазначеного пального за місцем реалізації та зберігання відповідно до чинного законодавства. Зазначене паливо у день надходження не було обліковано у місці продажу (нафтопродукти не були занесені до журналу обліку нафтопродуктів та змінних звітів АЗС за формою № 17-НП). Відтак, за розглядом матеріалів перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесене спірне податкове повідомлення-рішення, згідно з яким до Товариства застосовані штрафні санкції на загальну суму 699700 грн. (349850 грн. х 2) - за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання (а.с.64-67).

У відповіді на відзив позивач вказав, що контролюючий орган жодних доказів на підтвердження відвантаження паливно-мастильних матеріалів, реалізацію необлікованого товару не надав. Зауважив, що оскільки акцизні накладні виписані помилково, до них було зареєстровано відповідні розрахунки коригування (а.с.84-87).

На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу №640/18372/21 передано до Івано-Франківського окружного адміністративного суду та розподілено судді Боршовському Т.І.

Ухвалою від 14.04.2025 суддею Боршовським Т.І. дану справу прийнято до провадження та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

У зв`язку з відрахуванням судді Боршовського Т.І. зі штату Івано-Франківського окружного адміністративного суду (наказ від 03.03.2026 №55-ОС) проведено 11.03.2026 повторний автоматизований розподіл даної судової справи між суддями.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду даної справи визначено суддю Могилу А.Б.

Згідно з ухвалою судді від 18.03.2026 справу прийнято до провадження. Розгляд справи розпочато з початку за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.10.2018 здійснено державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" (а.с.40-48).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Головним управління ДПС в Одеській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер", код ЄДРПОУ 42547705 АЗК за адресою: Одеська область, Біляївський район, с.Великий Дальник, с/р Великодальницька, результати якої оформлено актом від 05.02.2021 № 1559/15/26/РРО42547705 (а.с.11-14).

Згідно з висновками акту фактичної перевірки встановлено порушення Товариством п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". На думку контролюючого органу на АЗС за адресою Одеська область, Біляївський район, с.Великий Дальник, с/р Великодальницька (акцизний склад 1014901) мало місце порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та/або зберігання. Сума необлікованих товарів склала 349850 грн.

На підставі акту перевірки від 05.02.2021 № 1559/15/26/РРО42547705 Головним управлінням ДПС у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0149760707 від 23.02.2021, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 699700 грн. (а.с.9-10).

Позивачем оскаржувалося вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Відповідно до рішення ДПС України від 24.05.2021 №11508/6/99-00-06-03-02-06, податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.15-19).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР). Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Відповідальність за невиконання зазначеного вище обов`язку передбачена статтею 20 Закону № 265/95-ВР, згідно з якою до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин, вказана норма передбачала відповідальність саме за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Нормативним документом, який визначає порядок обліку, приймання, зберігання та відпуску паливно-мастильних матеріалів на АЗС є Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155.

Розділ 10 Інструкції визначає порядок приймання і відпуску нафтопродуктів на автозаправних станціях.

Відповідно до підпункту 10.2.1 Інструкції приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Приймання нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог робочої інструкції оператора АЗС та інструкції з охорони праці, які повинні бути затверджені керівником підприємства, якому належить АЗС.

Одержані результати вимірювань густини і температури нафтопродукту зазначаються у ТТН та журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НГІ (додаток 13). Сторінки журналу необхідно пронумерувати, прошнурувати і скріпити печаткою суб`єкта підприємницької діяльності (підпункт 10.2.2 Інструкції).

Згідно з підпунктом 10.2.10 пункту 10.2 розділу 10 Інструкції на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою № 13-НП.

У пп.10.3.1.3 п.10 Інструкції зазначено, що облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює-розрахунки-із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.

На АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС № 17-НП (пп.10.4.1 п.10.4 Інструкції).

За змістом пп.16.1 п.16 Інструкції (стосується обліку нафтопродуктів на АЗС) матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою №17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Підпунктом 16.2 п.16 Інструкції визначено, що бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі №17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

У цій справі, Товариством 03.12.2020 складено акцизні накладні №579025 та № 579024 на відвантаження 5000 л бензину на суму 122950 грн. та 10000 л дизельного палива на суму 226900 з акцизного складу, уніфікований номер 1014336, на акцизний склад, уніфікований номер 1014901, розташований за адресою Одеська область, Біляївський район, с.Великий Дальник, с/рада Великодальницька (а.с.21-22, 27-28).

Позивач вказує, що 03.12.2020 паливо за кодом УКТ ЗЕД 2710124512 бензин А-95Є+ у кількості 5000 л (акцизна накладна №579025 від 03.12.2020, реєстраційний номер №9319829274) та паливо за кодом УКТ ЗЕД 2710194300 дизель у кількості 10000 л (акцизна накладна №579024 від 03.12.2020 реєстраційний номер 931989276) не надходило (фізично не відвантажено/не отримано) на акцизний склад 1014901 (АЗК за адресою Одеська область, Біляївський район, с.Великий Дальник, с/рада Великодальницька, автозаправний комплекс), а тому не могло бути оприбутковано на АЗК. Акцизні накладні були виписані помилково.

Суд акцентує увагу на тому, що жодних належних та достатніх доказів на спростування тверджень позивача Головним управлінням ДПС у м. Києві до суду не надано. У той же час, слід вказати, що контролюючий орган стверджує про відсутність обліку пального, однак в акті перевірки не фіксує обставин щодо надлишків ПММ чи інших даних, які підтверджували факт надходження ПММ безпосередньо 03.12.2020.

У той же час, наявність в матеріалах справи розрахунків коригування №3467 від 18.06.2021 до акцизної накладної №579025 від 03.12.2020 та №3466 від 18.06.2021 до акцизної накладної №579024 від 03.12.2020 (а.с.24-25, 30-31) чітко вказує на те, що ці акцизні накладні були виписані помилково, тобто за відсутності обставин отримання позивачем ПММ за кодом УКТ ЗЕД 2710124512 бензин А-95Є+ у кількості 5000 л, за кодом УКТ ЗЕД 2710194300 дизель у кількості 10000 л, що, у свою чергу свідчить про відсутність складу правопорушення, передбаченого положеннями статті 20 Закону №265/95-ВР.

Відповідно запис про оприбуткування палива 03.12.2020 відсутній у журналі обліку нафтопродуктів, звіті з РРО за 03.12.2020 та у змінному звіті за формою 17-НП від 03.12.2020, оскільки фактично в цей день паливно-мастильні матеріали в зазначеній кількості та номенклатурі на акцизний склад 1014901 (АЗК за адресою Одеська область, Біляївський район, с.Великий Дальник, с/рада Великодальницька, автозаправний комплекс) не надходили.

У постановах від 13.08.2021 у справі № 809/1161/17, від 12.03.2020 у справі №823/1917/16 Верховний Суд висловив правову позицію, що єдиним можливим способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів є співставлення дати обліку звітів АЗС за формою № 16-НП і № 17-НП та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів. Якщо різниця показників є меншою ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Водночас, відповідач жодних замірів під час проведення перевірки не проводив, факту виявлення різниці між отриманими та відпущеними нафтопродуктами встановлено не було.

З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання, що висновки про неведення обліку ПММ за місцем реалізації та зберігання зроблені податковим органом лише на підставі помилково виписаних акцизних накладних. При перевірці не було взято до уваги пояснення Товариства та було проігноровано надані первинні документи.

Таким чином, відсутнє порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання і відсутня торгівля необлікованим товаром, під час перевірки не виявлено надлишки ПММ чи інші обставини, факти, які б свідчили про отримання та не оприбуткування товару.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів сторін, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позовних вимог. У свою чергу відповідач належними, допустимими та достовірними доказами не довів, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі норм діючого законодавства.

За таких підстав, суд вважає, що контролюючий орган неправомірно застосував до ТОВ "Євро Смарт Пауер" фінансову санкцію, встановлену ст.20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, факту наявності у позивача необлікованого товару та його продажу податковим органом встановлено не було, а тому податкове повідомлення-рішення від 23.02.22021 № 0149760707 про застосування штрафних санкцій на суму 699700 грн. прийнято необґрунтовано та підлягає скасуванню як протиправне.

За таких обставин суд прийшов до висновку, позов ТОВ "Євро Смарт Пауер" підлягає задоволенню.

В силу частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача необхідно стягнути судові витрати (судовий збір) у сумі 10495,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо заяви представника позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 11000 грн.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 Кодексу під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз цих положень дає підстави для висновку про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати співрозмірність розміру відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

На підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат надано копії: договору про надання правничої (правової) допомоги від 11.01.2021 №11/01/21, додаткової угоди №1 від 11.01.2021, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6211/10 від 06.10.2017, ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1883062 від 28.04.2025, акту наданих послуг №1-9 від 17.04.2025, платіжної інструкції від 22.04.2026 №1121 (а.с.99-104, 124).

Відповідно до акту наданих послуг Адвокатське об`єднання "Лекс-Груп" надало ТОВ "Євро Смарт Пауер" юридичні послуги та правову допомогу, а саме: первинну консультацію (усна консультація, роз`яснення з приводу висновків акту фактичної перевірки та виявлених порушень; роз`яснення та вказівки з приводу підготовки та надання документів, необхідних для оскарження податкового повідомлення-рішення) вартістю 500 грн.; підготовка (написання) та подання до суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2021 №0149760707 та додатків до позову вартістю 7500 грн.; підготовка (написання) та подання до суду відповіді на відзив від 04.10.2021 вартістю 3000 грн. Загалом вартість цих послуг адвокатом оцінено 11000 грн.

Перевіривши обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат у розрізі видів наданих адвокатом послуг, проаналізувавши надані представником позивача документи, фактичний об`єм та якість виконаної адвокатом роботи, складність юридичних питань, які були предметом дослідження в суді, суд вважає заявлений до відшкодування розмір правової допомоги таким, що не є розумно обґрунтованим за всіма визначеними у акті наданих послуг складовими професійних правничих послуг.

Суд вважає, що представник позивача добре обізнаний з даною категорією справ, відтак, позовна заява по суті відтворює доводи, викладені адвокатом в ідентичних провадженнях, які ним супроводжуються, що значно спрощувало роботу в даній справі. На думку суду підготовка позовних матеріалів не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, вивчення додаткових джерел права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги, та інші обставини.

У відповіді на відзив стороною позивача не було надано інших нових обґрунтувань, окрім тих, які вже були викладені в позовній заяві.

Беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг), суд вважає, що витрати на правничу допомогу за цими пунктами є завищеними.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, конкретні обставини справи, приписи ч.5 ст.134 і п.2 ч.9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, складність справи, яка, у свою чергу не мала публічного інтересу, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, а також виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат на правничу допомогу, суд вважає, що заявлені позивачем витрати є неспівмірними та завищеними.

Суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в сумі 5000 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №0149760707 від 23.02.2021 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 699700 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" (код ЄДРПОУ 42547705, проспект Соборності, буд.15, каб.219, м.Київ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, вул.Шолуденка, 33/19, м.Київ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 10495 (десять тисяч чотириста дев`яносто п`ять) грн. 50 коп. та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.