Ухвала суду № 136410775, 11.05.2026, Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 129/1210/26

провадження № 2/598/627/2026

УХВАЛА

іменем України

"11" травня 2026 р. м.Збараж Тернопільської області

Суддя Збаразького районного суду Тернопільської області Олещук Б.Т. ознайомившись із позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Т Капітал» про стягнення понесених витрат по оплаті комунальних послуг, -

встановив:

До Гайсинського районного суду Вінницької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон», із позовною заявою, зареєстрованою через канцелярію Гайсинського районного суду Вінницької області 27 березня 2026 року, до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Т Капітал» про стягнення понесених витрат по оплаті комунальних послуг.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 03 квітня 2026 року дану справу направлено для розгляду за підсудністю до Збаразького районного суду Тернопільської області з підстав, що зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , а згідно ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим місцем проживання.

Ознайомившись з позовною заявою, приходжу до висновку, про наявність підстав для передачі справи за виключною підсудністю для розгляду до Києво-Святошинського районного суду Київської області виходячи з наступного.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Разом з тим, статтею 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність цивільних справ і зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.42 постанови від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року справа №638/1988/17 визначено, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності (предметом позову у цій справі було зобов`язання, які випливають з надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення; такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна).

У постанові від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч.3 ст.30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Позиція Великої Палати Верховного Суду ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Предметом даного позову у цій справі є стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ТзОВ «Фк «Арагон» за управління та утримання багатоквартирного будинку. Вказані послуги надавались за місцем знаходження нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

З урахуванням наведеного, дана позовна заява про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг має пред`являтися за місцем знаходження спірного нерухомого майна, за правилами виключної підсудності.

З огляду на наведене дана справа не підсудна Збаразькому районному суду Тернопільської області, а тому підлягає передачі Києво-Святошинського районного суду Київської області, до виключної підсудності якого у порядку ч.1 ст.30 ЦПК України належить розгляд вищезазначеної позовної заяви, як суду за місцем знаходження нерухомого майна та місцем виконання, надання послуг з управління, утримання нерухомого майна.

Збаразький районний суд, вирішуючи питання передаючі даного позову до Києво-Святошинського районного суду Київської області, враховує вимоги ст.32 ЦПК України, згідно якої спори між судами про підсудність не допускаються. Але в даному випадку Гайсинським районним судом Вінницької області помилково не взято до уваги те, що предметом даного позову є стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг з управління, утримання нерухомого майна, що знаходиться на території, на яку не поширюється юрисдикція Збаразького районного суду Тернопільської області, оскільки спір є з приводу нерухомого майна, розташованого на території Бучанського району Київської області та має бути розглянутий судом за місцем розташування такого майна.

Також Збаразький районний суд враховує те, що згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу. При цьому, недотримання правил територіальної юрисдикції (виключної підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст.378 ЦПК України).

Разом з тим, вважаю, що розгляд судом непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом в розумні строки, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення.

Частиною 9 статті 187 ЦПК України, яка регулює питання відкриття провадження у справі, передбачено, що в разі, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Отже, вищевказаний позов є підсудним Києво-Святошинському районному суду Київської області за правилом виключної підсудності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що вищевказану справу слід передати на розгляд Києво-Святошинського районного суду Київської області, до територіальної юрисдикції якого відноситься дана справа, у зв`язку з непідсудністю даного позову Збаразькому районному суду Тернопільської області.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.27, 30-32, 353, 354 ЦПК України, суддя,

постановив:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Т Капітал» про стягнення понесених витрат по оплаті комунальних послуг передати на розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області (03170, м.Київ, вул.Тараса Бульби-Боровця, 1).

На дану ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд Тернопільської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Дана ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дана повна ухвала суду складена і підписана суддею 11 травня 2026 року.

Суддя Богдан Олещук