Постанова № 136410413, 08.05.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/248/26

Номер провадження 3/585/104/26

П О С ТА Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м.Ромни

Суддя Роменського міськрайонного суду Сумської області В.О. Шульга, з участю секретаря Ю.В. Кириленко, захисника Д.Г.Ганга, розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

мешканця

АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за вчинення правопорушень, передбачених ч.4 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2026 17:00:00 м. Ромни, вул. Редькіна 48 Водій, керуючи Т З, здійснив ДТП, після чого залишив місце його скоєння та вживав алкогольні напої до проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку за допомогою газоаналізатора Drager 6820. Результат: 2:30, проміле, тест номер 1544, чим порушив п.2.10.Є ПДР - Вживання водієм ТЗ після ДТП за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі, за що відповідальність передбачена ст.130 ч.4 КУпАП.

18 лютого 2026 року захисник ОСОБА_2 надав клопотання, в якому просив перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП. Закрити адміністративне провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , з підстав визначених п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Не позбавляти ОСОБА_1 права керування ТЗ. В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних сил України, командиром відділення розвідувального взводу НОМЕР_2 мотопіхотного батальйону ВЧ НОМЕР_3 , наразі виконує бойові завдання з відсічі та стримування широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України, а тому не може особисто з`явитись до суду. Водночас, ОСОБА_1 надав суду свої особисті письмові пояснення, у яких він вказав, що вживав алкоголь до дтп, однак обмовив себе перед поліцією сказавши, що вживив після дтп, сподіваючись на уникнення відповідальності. Зазначив, що він відшкодував сусідам завдану шкоду, вони не мають до нього претензій, сказав, що сівши за кермо у стані сп`яніння він діяв у стані крайної необхідності, адже під час загрози ворожих дронів намагався прибрати своє військове авто з відкритої місцевості, яке могло наразити на небезпеку місцевих жителів та майно військовослужбовців. Просив суд суворо його не карати, зазначив, що право керування автомобілем є надзвичайно важливим для нього як для військовослужбовця, водія за посадою, який постійно пересувається по території Сумської області на автомобілі, в рамках несення бойової служби, у т.ч. розвідки, якою він займається. (копію пояснень водія з додатками - додаю). Відповідно до Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 568364 від 16.01.2026, складного відносно водія ОСОБА_1 , 16.01.2026 року о 17 год. 00 хв. в м. Ромни, вул. Редькіна, 48 водій керуючи ТЗ (Mitsubishi L200, днз НОМЕР_4 ), здійснив ДТП, після чого залишив місце його скоєння та вживав алкогольні напої до проведення огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку за допомогою газоаналізатора «Drager-6820», результат 2.30 проміле, тест номер 1544, чим порушив п. 2.10. є. ПДР вживання водієм після ДТП за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарський препаратів, виготовлених на їх основі, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст.130 КУпАП. До протоколу додається: інші матеріали справи Пояснення особи, по суті порушення: на окремому аркуші. Тимчасового вилучені документи. Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом. Захист ОСОБА_1 категорично не погоджується з інкримінованим йому адміністративним правопорушенням, оскільки: - насправді водій вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, а не ч. 4 ст. 130 КУпАП, оскільки керував авто у стані алкогольного сп`яніння, а не вжив алкоголь після ДТП. У даному випадку діяння має бути перекваліфіковано судом. - сідаючи за кермо у стані алкогольного сп`яніння водій як військовослужбовець ЗСУ діяв у стані крайньої необхідності, адже в момент повітряної тривоги та загрози застосування ворогом бпла намагався прибрати військову машину з відкритої місцевості та таким чином не наражати на небезпеку місце дислокації військових, службовий автомобіль та цивільне населення навколо, а тому провадження слід закрити з підстав визначених п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Висновки поліцейського, що викладені у протоколі - не відповідають фактичним обставинам справи. 1. Щодо перекваліфікації судом правопорушення з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП. Як вбачається зі змісту Протоколу, дію водія кваліфіковані за ч. 4. ст. 130 КУпАП. Частиною 4 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду. Захист вважає, що на місці події поліцейській невірно кваліфікували вчинене водієм правопорушення за ч. 4. ст. 130 КУпАП, оскільки насправді він вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як керував авто у стані сп`яніння, що він визнає у своїх письмових поясненнях, які наявні в матеріалах справи і були надані поліції на місці події. В письмових поясненнях ОСОБА_1 , від 16.01.2026 року, наявних в матеріалах справи зазначено, що він військовослужбовець ВЧ НОМЕР_3 . На даний час разом з побратимами проживає в м. Ромни. 16.01.2026 року перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння він сів за кермо службового авто. Яке належить в/ч та хотів поїхати, але не впорався з керуванням та почав котитися з пагорба в результаті чого здійснив зіткнення з парканом сусідів, що живуть навпроти. Так як він був в стані алкогольного сп`яніння він не звернув на це уваги та поїхав. Більше того, факт того, що водій сів за кермо вже будучи у стані сп`яніння, який потім підтвердився тестом «Драгер» може підтвердити в суді у якості свідка сусідка - ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у якої вдома сидів і випивав ОСОБА_1 перед тим як сісти за кермо (просимо суд про її допит у якості свідка в порядку ст. ст. 272 КУпАП) У своїх письмових поясненнях до суду, ОСОБА_1 також зазначив, що насправді вживав алкогольні напої перед тим, як сісти за кермо автомобіля, після вчинення ДТП він алкогольні напої не вживав, а сказав так поліції намагаючись пом`якшити свою участь за скоєне. З наявних у матеріалах відеозаписів, вбачається, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення посадовою особою було кваліфіковано дії гр. ОСОБА_1 за ч.4 ст. 130 КУпАП з його усних слів. Водночас, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Натомість, ОСОБА_1 повідомив поліцейському неправдиву інформацію про те, що вживав алкогольні напої після вчинення ДТП, у зв`язку із бажанням уникнути відповідальність за скоєне, з огляду на свою юридичну необізнаність та відсутність зрозумілих роз`яснень з боку поліцейського про відповідальність за правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, санкцію цієї статті, зокрема про розмір штрафу та термін позбавлення права керування т/з. Даний факт об`єктивно узгоджується з тим, що після вчинення ДТП та залишення місця ДТП, ОСОБА_1 самостійно прибув на місце ДТП через незначний час, добровільно пройшов огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку із застосуванням приладу газоаналізатор Алкотест 6820 Драгер та написав свої письмові пояснення. Тобто, ОСОБА_1 обмовив себе у вчиненні адміністративного правопорушення, якого не вчиняв. Таким чином, з огляду на вищенаведені докази, вважаємо, що відсутні дані для висновку, що притягуваний вживав алкогольні напої після ДТП та до проведення огляду, відповідно до вимог ч. 4 ст. 130 КУпАП. Натомість, вважаємо, що з зібраних доказів вбачається, що притягуваний керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, підтвердженого тестом «Драгер», проведеним не більше ніж протягом 2 годин з моменту керування авто, що охоплює диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП. Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Разом з тим, у КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим, у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Таким чином, вважаємо, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати суду з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_4 , не погіршує його становище та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі. 2. Щодо дій ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності. З письмових пояснень ОСОБА_1 до суду вбачається, що сівши за кермо авто 16.01.2026 року у стані алкогольного сп`яніння він діяв вимушено, оскільки коли він сидів у сусідки у вільний від служби час та випивав алкоголь, пролунала повітряна тривога та надійшла інформація про можливе застосування ворожих БПЛА, а тому так як на місці тимчасової дислокації ОСОБА_1 був один у той день, то будучи нетверезим, він дозволив собі сісти за кермо військового авто аби переставити його з відкритої місцевості і не видати місце дислокації особового складу та транспортного засобу, і не наразити на небезпеку таким чином цивільне населення на ввірене йому військове майно. Однак, почавши рух, з огляду на слизьку та доволі круту дорогу, ОСОБА_1 не впорався з керуванням, авто понесло з гори і він вдарився автомобілем у сусідський забор, після чого поїхав далі. Після завершення тривоги та зникнення небезпеки ОСОБА_1 повернув авто на місце дислокації. Водночас на місце вже прибула поліція і він не встиг самостійно підійти до сусідів та розібратися із тим, що він зачіпив забор, відшкодувати їм завдану шкоду. У матеріалах справи також наявна розписка потерпілої ОСОБА_5 , де вона підтверджує, що ОСОБА_1 відшкодував їй завдану шкоду і вона не маж до нього претензій. Зазначені ОСОБА_1 обставини про повітряну тривогу підтверджується роздруківкою карти повітряних тривог України станом на 16.01.2026 р., де міститься інформація про тривогу у Роменському районі Сумської області з 17 год. 07 хв. по 17 год. 23 хв. (роздруківку додаємо). Вважаємо, що у даному випадку, сівши за кермо у стані сп`яніння, ОСОБА_1 як військовослужбовець, діяв у стані крайньої необхідності. З наявних у справі доказів вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних сил України, наразі проходить службу у ВЧ НОМЕР_3 , є командиром відділення та водієм за посадою, правопорушення вчинив на службовому авто Mitsubishi L200, зеленого кольору, днз НОМЕР_4 ), яке намагався прибрати з відкритої місцевості біля будинку, під час повітряної тривоги та загрози бпла ворога. 1. Реальність і безпосередність небезпеки. 16.01.2026 року у Роменському районі Сумської області була оголошена повітряна тривога у зв`язку із загрозою застосування ворожих БПЛА, що підтверджується офіційними даними карти повітряних тривог. Умови воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента №64/2022 та затвердженого Законом України №2102-IX, передбачають постійну реальну загрозу ракетних та безпілотних ударів по військових об`єктах. Відомо, що ворожі БПЛА здійснюють виявлення техніки та особового складу саме шляхом візуального спостереження, фіксації теплових та світлових міток, після чого координати можуть бути використані для нанесення удару. Таким чином, залишення військового автомобіля на відкритій місцевості під час тривоги об`єктивно створювало ризик: викриття місця тимчасової дислокації військовослужбовців; наведення БПЛА на техніку; можливого ураження як військового майна, так і особового складу; створення небезпеки для цивільного населення, яке перебуває поруч. Тобто, названа ОСОБА_1 небезпека перебування військового авто на відкритій місцевості не була не абстрактною, а конкретною і такою, що реалізується в умовах реальної збройної агресії. 2. Відсутність альтернативних засобів усунення небезпеки Як вже зазначалось, на момент оголошення тривоги ОСОБА_1 перебував один на місці тимчасової дислокації. Інших військовослужбовців або осіб, які могли б здійснити передислокацію техніки, не було. Час реагування під час загрози удару БПЛА був мінімальним. В умовах воєнного стану зволікання або очікування тверезого водія фактично означало б залишення військового майна у відкритій зоні ураження. За цих обставин була відсутня можливість викликати іншу особу; відсутній час для отрезвіння ОСОБА_1 ; залишення авто на місці створювало більший ризик, ніж його переміщення ОСОБА_1 . Отже, така небезпека не могла бути усунута іншими засобами. 3. Співмірність шкоди Фактично заподіяна ОСОБА_1 шкода полягає у пошкодженні частини паркану приватного домоволодіння сусідки. Така шкода є матеріальною та незначною, вона повністю відшкодована ОСОБА_1 добровільно, потерпіла письмово підтвердила відсутність претензій, шкоди життю чи здоров`ю не завдано, державі збитків не спричинено. Натомість потенційна шкода у разі виявлення місця дислокації БПЛА могла полягати у знищенні військової машини (вартість якої в рази перевищує вартість пошкодженого паркану); ураженні цивільних осіб, що проживають поруч; розкритті інформації про розташування підрозділу. За таких обставин, співвідношення можливих наслідків є очевидним, адже незначне пошкодження паркану, яке вже компенсоване ОСОБА_4 , є неспівмірно меншим порівняно з реальною загрозою ракетно-дронового удару за місцезнаходженням військового авто. ОСОБА_1 як військовослужбовець, командир відділення та водій за посадою не мав наміру порушувати закон, він добровільно відшкодував завдану шкоду, не допустив тяжких непоправних наслідків та не ухилявся від відповідальності, добровільно пройшовши на місці тест драгер та визнавши, що вчинив дтп і сів за кермо у стані сп`яніння. Однак, його дії були зумовлені крайньою необхідністю, прагненням убезпечити військове майно та цивільне населення. Таким чином, сукупність наведених обставин свідчать, що існувала реальна та безпосередня небезпека, вона не могла бути усунута іншими засобами, заподіяна ОСОБА_1 шкода є істотно меншою, ніж та, що могла настати, а його дії були спрямовані на захист державних інтересів і громадської безпеки. За таких умов, вважають, що наявні всі передбачені законом ознаки стану крайньої необхідності, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі. вважаємо, що всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення слід тлумачити на його користь. Окремо просимо суд звернути увагу на те, що для ОСОБА_1 право керування транспортними засобами не є побутовою зручністю чи другорядним правом, а становить невід`ємну складову виконання ним військового обов`язку. ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, проходить службу у ВЧ НОМЕР_3 , є командиром відділення та водієм. Саме право керування транспортними засобами є його професійною кваліфікацією та функціональною складовою служби. Позбавлення його права керування фактично означатиме неможливість виконання службових обов`язків за посадою, відсторонення від виконання завдань, пов`язаних із забезпеченням підрозділу, обмеження бойової спроможності відповідного підрозділу, потенційну необхідність переведення або усунення його з посади водія. У період дії воєнного стану, коли кожен військовослужбовець виконує конкретну функцію в системі оборони держави, позбавлення водія права керування має значно ширші наслідки, ніж у мирний час. Це рішення вплине не лише на самого ОСОБА_1 , а й на здатність підрозділу виконувати покладені на нього завдання. Слід врахувати, що правопорушення не спричинило шкоди життю чи здоров`ю людей, шкода майну є незначною та повністю відшкодована, потерпіла не має претензій;, дії були зумовлені крайньою необхідністю. ОСОБА_1 раніше ніколи не порушував ПДР України. Суду також слід врахувати, що в умовах воєнного стану держава покладає на військовослужбовців підвищений рівень відповідальності, але одночасно має враховувати специфіку їхньої служби. Надмірне покарання особи, яка діяла з мотивів захисту військового майна та безпеки цивільного населення, може мати негативний ефект. З огляду на викладене, навіть у разі якщо суд дійде висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, просимо застосувати більш м`яке покарання, без позбавлення права керування транспортними засобами (а.с. 21-25).

20 лютого 2026 року захисник Ганга Д.Г. надав клопотання, в якому просив у разі визнання ОСОБА_1 винним в інкримінованому йому діянні, застосувати за аналогією закону ст. 69 КК України і не призначити йому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. Зазначив, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець Збройних сил України, командир відділення розвідувального взводу НОМЕР_2 мотопіхотного батальйону ВЧ НОМЕР_3 , постійно залучений до виконання службових обов`язків у районі Сумського напрямку та охорони державного кордону. Сторона захисту заперечує проти висунутих обвинувачень і вважає, що провадження у справі має бути закрито. Тим не менш, у разі, якщо суд не погодиться з позицією сторони захисту і визнає ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, при вирішенні питання про призначення покарання просимо врахувати наступні доводи. З огляду на особу правопорушника слід враховувати, що ОСОБА_1 як військовослужбовець Збройних сил України, командир відділення розвідувального взводу НОМЕР_2 мотопіхотного батальйону ВЧ НОМЕР_3 , постійно залучений до виконання службових обов`язків у районі Сумського напрямку та охорони державного кордону. При цьому, він є водієм за посадою. Його службова діяльність пов`язана з постійним переміщенням між позиціями, виконанням бойових наказів, координацією підрозділу та реагуванням на оперативні обставини, які потребують швидкості й мобільності. У цих умовах право керування транспортним засобом є не привілеєм, а необхідним інструментом виконання оборонної функції держави. Позбавлення водійського посвідчення для військовослужбовця, який перебуває у зоні активних бойових дій, фактично створить перешкоди для виконання службових обов`язків і може негативно вплинути на оперативність підрозділу. В умовах воєнного стану командири підрозділів несуть підвищену відповідальність за логістику, переміщення особового складу, евакуацію, доставку боєприпасів та інші критично важливі завдання. Наявність у військовослужбовця права на керування транспортним засобом безпосередньо впливає на ефективність та безпеку виконання цих завдань. Тому позбавлення права керування транспортним засобом у даному випадку не лише не відповідатиме цілям адміністративного стягнення, але й суперечитиме суспільним інтересам, оскільки фактично обмежить здатність військовослужбовця виконувати завдання оборони України. Саме це має бути враховано судом при індивідуалізації відповідальності та визначенні можливості застосування більш м`якого підходу. В даному випадку призначене судом покарання фактично паралізує можливість виконання ОСОБА_1 конституційного обов`язку із захисту Батьківщини згідно вимог ст. 65 Конституції України. За таких обставин, з урахуванням висновків, зазначених Конституційним Судом України, сторона захисту вважає за можливе клопотати перед судом про застосування у даній справі про адміністративне правопорушення аналогію закону ст. 69 КК України щодо ненакладення додаткового стягнення на ОСОБА_1 у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. В даному випадку конституційний обов`язок із захисту Батьківщини, визначений ст. 65 Конституції України, та принцип індивідуалізації покарання, визначений ст. 61 Конституції України, переважає суспільний інтерес в необхідності покарання особи. При цьому, можливе покарання у вигляді істотного штрафу, на переконання сторони захисту, буде очевидно достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним інших адміністративних правопорушень (у разі доведення його вини в інкримінованому діянні поза розумним сумнівом) (а.с.46-48).

24 лютого 2026 року захисник ОСОБА_2 надав суду заяву ОСОБА_1 про зупинення, в якій ОСОБА_1 клопотав провадження у даній справі 585/248/26 зупинити до моменту його звільнення з військової служби. Зобов`язується повідомити суду про своє звільнення зі служби. Зазначив, що він військовослужбовець ЗСУ, командир відділення розвідувального взводу НОМЕР_2 мотопіхотного батальйону ВЧ НОМЕР_3 , наразі проходе військову службу про що у справі є його військовий квиток та довідка Форма 5. Цією заявою просить суд зупинити провадження по справі до його звільнення з військової служби. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУлАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Однак, на даний час він позбавлений можливості прибувати у судові засідання для участі у справі, у зв`язку з проходженням військової служби та виконання конституційного обов`язку з захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. Зважаючи, що положення Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення, вважаю, що є необхідність в застосування принципу аналогії найбільш близької галузі права, а саме кримінального процесуального права, а тому при вирішенні питання про зупинення провадження вважаю, що слід керуватися ст. 335 КПК України. Враховуючи вищезазначене, з метою недопущення порушення моїх прав, беручи до уваги, що станом на момент розгляду справи діє режим воєнного стану та я дійсно перебуваю у складі ЗСУ де проходжу військову службу, то судове провадження відносно мене необхідно зупинити до мого звільнення з військової служби або скасування дії воєнного стану на території України (а.с. 51-52).

19 березня 2026 року захисник Ганга Д.Г. надав клопотання про закриття адміністративного провадження (доповнення), в якому просив: Визнати процедуру огляду ОСОБА_4 на стан алкогольного сп`яніння недійсною, а її результати недопустимими доказами, та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що як вбачається зі змісту Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 568364 від 16.01.2026, складного інспектором Роменського РВП ГУ НП в Сумській області лейтенантом поліції Гриценком Іваном Миколайовичем, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство Україна, проживає АДРЕСА_1 , місце роботи Військовослужбовець, телефон НОМЕР_5 , транспортний засіб Mitsubishi L200 RZ22756 належить ВЧ НОМЕР_6 , 16.01.2026 року о 17 год. 00 хв. в м. Ромни, вул. Редькіна, 48 водій керуючи ТЗ (Mitsubishi L200, днз НОМЕР_4 ), здійснив ДТП, після чого залишив місце його скоєння та вживав алкогольні напої до проведення огляду на стан сп`яніння у встановленому законодавством порядку. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку за допомогою газоаналізатора «Drager-6820», результат 2.30 проміле, тест номер 1544, чим порушив п. 2.10. є. ПДР вживання водієм після ДТП за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарський препаратів, виготовлених на їх основі, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст.130 КУпАП. На відеозаписі наданому поліцією зафіксовано ОСОБА_1 , який був у військовій (піксельній) формі, повідомляв поліцейським, що є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_6 , а також на відео зафіксований його службовий автомобіль Mitsubishi L200, днз НОМЕР_4 . Вищенаведену інформацію поліція належним чином встановила та відобразила у Протоколі. Таким чином, матеріали даної справи містять докази того, що мій підзахисний ОСОБА_1 є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_6 і 16.01.2026 р. керував службовим авто Mitsubishi L200, днз НОМЕР_4 , а отже це вказує на особливий правовий статус ОСОБА_1 як військовослужбовця, що виконував обов`язки військової служби, для яких КУпАПом визначено окремий порядок огляду, регламентований ст. 266-1 КУпАП. Зазначив, що стосовно військовослужбовців діє спеціальний порядок їх огляду на стан сп`яніння, визначений приписами ст. 266-1 КУпАП. На виконання вимог частини 7 ст. 266-1 КУпАП постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 № 32 затверджено Порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо реакції, та проведення такого огляду (далі - Порядок № 32). Застосування цієї процедури починається з моменту встановлення, що особа є військовослужбовцем. При цьому необхідно виходити з того, що згода чи незгода військовослужбовця пройти огляд чи його фактичне проходження значення не має, оскільки норма ст. 266-1 КУпАП має імперативний характер, описує випадки і процедуру огляду військовослужбовців (якщо є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях (за кермом, зокрема) і адресована службовим особам, які повинні провести такий огляд з дотриманням визначеної процесуальної форми Тобто, військовослужбовець ОСОБА_1 за приписами ч. 3 ст. 266-1 КУпАП міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч.ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП. Працівниками поліції зазначеного установленого законом порядку не було дотримано, тому вся процедура огляду, яку поліцейські застосували згідно з категоричними приписами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП є недійсною, а її результати недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановлених законом. Більш того, при виконанні обов`язків військової служби водієм, він підлягає огляду і відповідальності за правилами ст. ст. 266-1 та 172-20КУпАП, як формуючи висновки з питань правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб суди на однакове застосування норм права, вказав у своєму листі голова Касаційного Кримінального суду ОСОБА_6 у листі від 13.11.2025 (а.с.58-59).

ОСОБА_1 в судове засідання не прибув. 18 лютого 2026 року захисник ОСОБА_2 надав письмові пояснення ОСОБА_1 в яких викладено, що він військовослужбовець ЗСУ, командир відділення розвідувального взводу мотопіхотного батальйону НОМЕР_7 . Їхнім відділенням вони тимчасово розквартировані у АДРЕСА_2 за адресою: АДРЕСА_3 . Там вони базуються та періодично вибувають до зони бойових дій для виконання бойових завдань. 16 січня 2026 року він приїздив із завдання і був сам у розположенні та був вільний від службових обов`язків. Того дня була річниця з дня загибелі його побратима і він хотів його пом`янути, знаючи що сьогодні йому нікуди не потрібно. Дуже щиро кається, що употребив спиртне. Так як він був сам, то він зайшов з пляшкою до сусідів, які мешкали поряд в будинку АДРЕСА_2 , із якими він часто спілкується дома була ОСОБА_7 . Він запропонував їй посидіти з ним та пом`янути полеглих, на що ОСОБА_8 сказала, що пити не буде, але посидить з ним. Трохи посиділи. Поговорили, поїли, а він випив горілки, пом`янув. Близько п`ятої години вечора пролунала повітряна тривога, та з`явилась загроза застосування ворожих крил у районі. Його службова машина (Джип Міцубісі) стояла біля двору. На відкритій місцевості під горку. Він вибіг від сусідки та хотів швидко прибрати військове авто аби не наразити на небезпеку транспорт, їхнє місце дислокації та місцевих. Він сів за кермо, однак, в той момент як він здавав назад ліве колесо авто поковзом по дорозі, яка була слизькою і авто почало нести в низ з гори. Він почав гальмувати та маневрувати, але не впорався з керуванням і зповзаючи на машині у низ зачіпив сусідського забора. Часу стояти та щось пояснювати сусідам не було, він поїхав відвести авто подалі.. Після того як загроза БПЛа стихла, почекав хвилин 10 після закінчення тривоги повернув машину на базу.. Тільки-но він зібрався йти до сусідів стосовно забору, на місце вже приїхала поліція, яку вони викликали. Поліції він підтвердив, що пошкодив сусідський забор коли не впорався з з`їздом з гори та не заперечував що він пив. Також одразу на місці вибачився перед сусідами та відшкодував їм збитки, про що сусідка надала йому розписку, що претензій до нього не має. На місці він написав поліції пояснення, як все сталося, що він сів за кермо випивший, після чого добровільно пройшов тест драгер.. Побоюючись, що після цього, в нього поліція забере права, він почав виправдовуватись та говорити, що він начебто випив після ДТП. Хоча насправді ж пив ще до ДТП і це може підтвердити сусідка з дому № ОСОБА_9 , у якої він був перед тим як сів за кермо. Тоді він ще не знав, що якщо випив після ДТП то це ще більше покарання аніж випив до, і він по необізнаності обмовив себе. Далі поліція склала на нього всі матеріали, він все підписав. За 20 років водійського стажу у нього не разу не було порушення ПДР. Він ніколи не мав справ з поліцією, ніколи не сідав п`яний за кермо, але того дня він мусив сісти за кермо та прибрати авто з відкритої місцевості, за для безпеки інших. В іншому випадку, він собі ніколи не дозволивсісти за кермо в нетверезому стані. Повідомив, що право керування автомобілем є для нього надзвичайно важливим, як для діючого військовослужбовця ЗСУ, командира відділення та штатного водія, який постійно пересувається по території України на службовому авто, в рамках несення бойової служби. Його слова про те, що він пив спиртне до того як сів за руль може підтвердити сусідка ОСОБА_7 у якої він був дома перед тим, як вийшов переставити авто. Просить суд поставитись з розумінням та не карати його суворо. Дуже щиро кається, що він випив спиртне та ще і сів за кермо (а.с. 27-30).

Захисник ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що на їх думку кваліфікація невірна, так як ОСОБА_1 вживав спиртне до вчинення ДТП. ОСОБА_1 став наговорювати на себе, що вживав спиртне після ДТП через свою юридичну необізнаність. Час після керування автомобілем до проходження огляду становить більше 2 годин. Саме в той момент тривала повітряна тривога в м. Ромни, тому ОСОБА_1 виконував намір прибрати автомобіль з відкритої місцевості і тому він в стані сп`яніння сів за кермо, щоб переставити автомобіль. Там була слизька дорога, тому його понесло. Коли стихла повітряна тривога, він повернувся на місце ДТП. Завдану шкоду він відшкодував потерпілим. Вважають, що ОСОБА_1 діяв в стані крайної необхідності, тому просять врахувати ці обставини і закрити справу. Шкода, яка була завдана, менша ніж та потенційна шкода, яку могло би бути завдано, якби він не прибрав автомобіль. Він був у пригніченому стані через загибель побратима, тому вживав спиртне. Він заїхав під якийсь навіс і перечекав тривогу.

Свідок ОСОБА_3 , в судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_1 знайомі, він став проживати по сусідству, стосунки гарні. Вона була на вулиці, біля 16 години треба було заганяти хазяйство. Тут прийшов ОСОБА_10 і питає де її молодь, вона каже, що дочка на роботі, а зять кудись поїхав. Питає, що хотів, а він каже що в нього загинув друг і він хоче його пом`янути. Він запропонував випити каже, що в нього є пляшка. Вони зайшли в хату він налив собі в чашку горілки і трішки їй. Вони випили. Задзвонив телефон, він з кимось поговорив і сказав що більше не може залишатися, треба йти і пішов. Він пішов по машину, завів машину і поїхав, а вона повернулася і пішла. Тоді вона пішла в хату і займалася своїми справами. Потім почула, що щось гупнуло, але вона значення не придала. Згодом прийшла донька і розповіла, що ОСОБА_10 в`їхав в забор сусіда. ОСОБА_10 казав, що треба їхати на позицію. Як вона заганяла утят вже темніло. Коли ОСОБА_10 йшов, на дворі вже темніло.

Як вбачається з роздруківки з приладу AlkotestDrager, тест № 1544, 16.01.2026 року о 18:36 год. інспектором ОСОБА_11 було проведено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, згідно якого результат тесту становить 2,30 проміле. Даний результат був засвідчений підписом інспектора та ОСОБА_1 (а.с.3).

Відповідно до акту огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів складеного ІСРПП Роменського РВП ОСОБА_11 у зв`язку з виявленням ознак алкогольного сп`яніння, за допомогою алкотестера «Drager Alkotest» 6820 проведено огляд ОСОБА_1 , результат огляду на стан сп`яніння 2,30 проміле (а.с.4).

При перегляді відеозапису в судовому засіданні видно, що відеозапис ведеться на нагрудну бодікамеру. Відеозапис розпочато о 18:42:08 год. На відеозаписі видно чоловіка, який розмовляє по телефону. Працівник поліції підійшовши до нього привітався, представився, повідомив, що ведеться відео фіксація. Інспектор запропонував чоловікові пояснити при яких обставинах скоїлася ДТП, на якому ТЗ, о якій годині. ОСОБА_1 , показав рукою в напрямок дороги по якій він рухався. Інспектор запитав у ОСОБА_1 чи вживав він сьогодні алкоголь. На що останній повідомив, що сьогодні вже вживав, люди прийшли, сидів вживав. Інспектор запитав, коли він вживав алкоголь, до ДТП, чи після. ОСОБА_1 повідомив, що після ДТП. Інспектор запропонував водію пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» у зв`язку з виявленням у нього ознак алкогольного сп`яніння. Далі на відеозаписі видно як інспектор передає запакований мундштук ОСОБА_1 для перевірки цілісності упаковки. Чоловік розпакував та надав мундштук інспектору. Інспектор зробив контрольний замір, повідомив, що алкоголю немає. Тест 1544. Інспектор запитав у водія, коли він вживав алкоголь. ОСОБА_1 повідомив, що 15 хв. тому. Вживав алкоголь, тому що «розстроївся». Повідомив, що чув, що щось задів, але не розумів, що саме. Результат 2,30 проміле. Інспектор повідомив, що даний результат майже в 12 разів перевищує допустиму норму алкоголю в крові. ОСОБА_1 повідомив, що вживав вже після ДТП. Інспектор запитав, чому водій покинув місце ДТП. ОСОБА_1 повідомив, що йому махали їдь, їдь, він і поїхав. Поліцейський повідомив, що на нього буде складено протоколи за ст. 124, 122-4 та ч.4 ст.130 КУпАП. Роз`яснив його права. Повідомив, що адміністративні матеріали будуть направлені до суду. Далі працівником поліції складаються адміністративні матеріали, встановлюються анкетні дані водія. ОСОБА_1 підписав протоколи та отримав їх копії. Інспектор повідомив, що ОСОБА_1 відсторонений від керування ТЗ до рішення суду, йому буде надано тимчасовий дозвіл. ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що до здійснення ДТП він п`яним зовсім не був. Інспектор повідомив, що посвідчення водія в нього вилучається і йому буде надано тимчасовий дозвіл. ОСОБА_1 повторно повідомляє працівникам поліції, що вживав спиртне після ДТП. Інспектор повідомив час, дату та місце розгляду справи в Роменському міськрайонному суді. Відеозапис закінчено о 19:36:14 год.

Відповідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Як вбачається з п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Пунктом 2.10«Є» ПДР України визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Згідно ч. 4 ст. 130 КУпАП вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п`ятнадцять діб.

У відповідності до ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv.theUnitedKingdom), п.161, SeriesA заява № 25).

Положеннями п. 7 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 передбачено, що установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На переконання суду провина ОСОБА_1 доведена матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 16.01.2026 року серії ЕПР1№ 568364, результатом алкотестеру «Драгер», який показав результат 2,30 проміле, актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Також факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявним у матеріалах справи диском з відеозаписом на якому мається відеозапис з бодікамери поліцейського СРПП Роменського РВП ГУНП України в Сумській області, яке має чіткий звук та відображає всі обставини даної події. На відеозаписі ОСОБА_1 неодноразово повідомляє працівникам поліції, що він вживав алкоголь після скоєння ДТП.

При цьому суд вважає, що письмові пояснення ОСОБА_1 не спростовують досліджених судом доказів. Письмові пояснення ОСОБА_1 суд не може вважати правдивими, оскільки вони не пояснюють і не спростовують тих даних, які він повідомляв поліції під час складання протоколу. Первинні пояснення ОСОБА_1 , надані працівникам поліції безпосередньо при складанні протоколу, є зрозумілими, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами справи. Саме по собі твердження особи про те, що вона «обмовила себе», висловлене вже при розгляді судом справи по суті, не може бути достатнім фактором для спростування встановлених обставин вживання алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди до проведення огляду. Посилання захисту на те, що ОСОБА_1 вживав спиртне до ДТП і не вживав після ДТП, є нічим іншим як припущенням та не підтверджене жодним доказами, а тому не може бути покладене в основу судового рішення.

Зокрема з відеозапису, що доданий до протоколу, вбачається що ОСОБА_1 неодноразово наполягав на тому, що він вживав спритне після ДТП. ОСОБА_1 взагалі не повідомляв поліції що вживав спиртне до ДТП, натомість, щонайменше 3 рази говорив що вживав спритне після ДТП. Крім цього ОСОБА_1 взагалі не повідомляв поліції, що була якась (будь-яка) службова чи інша потреба сідати за кермо для здійснення руху транспортним засобом.

Покази допитаного в судовому засіданні свідка, на переконання суду не мають суттєвого значення для розгляду справи, оскільки вказані покази спростовані доказами зібраними при складанні протоколу. При цьому суд не виключає можливості вживання ОСОБА_1 спритних напоїв до ДТП і після ДТП.

Вирішуючи питання коли ж саме ОСОБА_1 вживав спиртне, суд виходить з пояснень ОСОБА_1 , які він дав в ході складання протоколу, при цьому суд звертає увагу на ту обставину, що поліцейський запитував у ОСОБА_1 коли він вживав спиртне, на що ОСОБА_1 самостійно і добровільно повідомив що вживав спритне після ДТП. Такі ж пояснення він давав ще двічі і жодного разу не повідомляв іншого. З переглянутого відеозапису не вбачається що поліцейські вчиняли якісь дії задля отримання від ОСОБА_1 саме такої відповіді, а не іншої. Отже, ОСОБА_1 мав можливість вільно висловити свою позицію та повідомити поліцейським про фактичні обставини, які йому відомі. Також поліцейські роз`яснили, що в цьому випадку відповідальність настає за ч. 4 ст. 130 КУпАП і після цього ОСОБА_1 також не змінив своїх показів.

Клопотання захисника Ганги Д.Г. про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП та закриття провадження у справі задоволенню не підлягає, з підстав, зазначених вище, а саме у зв`язку з висновком суду, що ОСОБА_1 вживав спиртні напої після ДТП. Крім цього, при розгляді справ про адміністративні правопорушення суд позбавлений права перекваліфікувати дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до моменту його звільнення з військової служби судом відмовлено.

Клопотання про визнання процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння недійсною та закриття провадження у справі задоволенню не підлягає. Сам по собі статус ОСОБА_1 як військовослужбовця та факт керування транспортним засобом, який належить військовій частині, не свідчать про те, що на момент виявлення правопорушення він виконував обов`язки військової служби. Матеріали справи не містять належних доказів що на час складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був при виконанні службових обов`язків, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування спеціального порядку огляду, передбаченого для військовослужбовців. Як вже вказував суд, сам ОСОБА_1 не повідомляв поліцейським що в період ДТП він був при виконанні обов`язків, пов`язаних з військовою службою.

Отже, огляд проведено у порядку, встановленому чинним законодавством, а його результати є належними та допустимими доказами у справі.

Інші заперечення ОСОБА_1 та його захисника, суд оцінює критично і до уваги не бере.

За таких обставин, суд вбачає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП - вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю, алкоголю.

Приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь його вини, суд вважає за необхідне застосувати до правопорушника за вчинення правопорушення адміністративне стягнення - штраф в межах санкції ч. 4 ст. 130 КУпАП у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Керуючись ст. ст. 23, 30, ч. 4 ст. 130, ст. ст. 221, 283-284, ч. 2 ст. 287 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тридцять чотири тисячі гривень (34 000 грн.) та позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь держави судовий збір в розмірі 665,80 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень вісімдесят копійок).(Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄРПОУ) - 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що на підставі ч. 1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення правопорушнику постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно до ч. 4 ст. 307 КУпАП, документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст. 307 КУпАП, постанова буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Відповідно до ч.2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, органом державної виконавчої служби з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначений у даній постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена в Сумському апеляційному суді через Роменський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга