Ухвала суду № 136410243, 05.05.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 940/448/23

Провадження № 4-с/364/8/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2026 Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л. А.,

при секретарі судового засідання Голуб А.Л.,

за участю:

Заявниці (Стягувача) ОСОБА_1 ,

представників Заявниці ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника Боржника ОСОБА_4 ,

інші учасники справи не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області в порядку, визначеному статтею 450 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність та дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 75371998 (далі ВП № 75371998),

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 06.03.2026 надійшла зазначена скарга ОСОБА_1 на бездіяльність та дії державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні від № 75371998 (далі ВП № 75371998) з примусового виконання виконавчого листа, виданого Володарським районним судом Київської області 31.05.2024 у справі № 940/448/23 про встановлення зустрічей Заявниці з малолітньою донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності її батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Боржник) та будь-яких інших осіб (а.с. 1-9).

У скарзі Заявниця просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі Дарницький відділ ДВС) Ковтун В.-М.С. у ВП № 75371998, яка полягає у невжитті передбачених законом заходів примусового виконання рішення суду після встановлення факту його невиконання;

2) зобов`язати згаданого державного виконавця застосувати передбачені законом заходи примусового виконання рішення суду, зокрема винести постанову про накладення штрафу на Боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» та здійснити попередження Боржника про кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення;

3) постановити окрему ухвалу суду, яку направити до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для вирішення питання щодо дисциплінарної відповідальності державного виконавця;

4) стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесені Скаржником у зв`язку з підготовкою та поданням цієї скарги.

На обґрунтування перелічених вимог Заявниця (Стягувач) зазначає, що на виконанні Дарницького відділу ДВС у порядку примусового виконання перебуває названий вище виконавчий лист щодо її зустрічей з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_6 та будь-яких інших осіб, з 10:00 кожного першого понеділка до 10:00 кожного другого понеділка місяця та з 10:00 кожного третього понеділка місяця до 10:00 кожного четвертого понеділка місяця безперервно за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому Боржника ОСОБА_6 судом було зобов`язано забезпечити надання дитини для зустрічей з матір`ю.

Так, 02.03.2026 державний виконавець під час здійснення перевірки виконання Боржником рішення суду склала Акт державного виконавця, в якому зазначила, що виконавчі дії розпочато о 10:14; Боржник з дитиною прибули до місця проживання Стягувача, остання намагалася переконати дитину зайти до квартири, однак дитина кричала, проявляла емоційне збудження та відмовлялася від спілкування з матір`ю. Державний виконавець посилалась на необхідність залучення психолога. О 10:27 виконавчі дії були завершені. Виконавчі дії проводились із залученням понятого і представника органу опіки та піклування.

Отже, зі змісту зазначеного Акту державного виконавця від 02.03.2026, як стверджує Заявниця, вбачається, що рішення суду фактично не було виконано, оскільки дитина не була передана матері для здійснення побачення відповідно до встановленого судом графіку, а тому побачення, передбачене судовим рішенням, не відбулося.

На думку Заявниці, зазначеними діями та бездіяльністю державного виконавця порушено її права як Стягувача, що є підставою для звернення до суду, оскільки державний виконавець під час проведення виконавчих дій 02.03.2026 фактично обмежилася фіксацією небажання дитини спілкуватися з нею, не встановивши, чи вчиняв Боржник дії, спрямовані на фактичну передачу дитини матері, сприяння встановленню контакту між дитиною та Стягувачем, а також чи існували об`єктивні перешкоди для виконання судового рішення. За таких обставин, на думку Скаржника, державний виконавець не надала належної правової оцінки діям Боржника та не здійснила контролю за активним виконанням судового рішення, не встановила наявності будь-яких об`єктивних обставин, які б унеможливлювали проведення побачення, не винесла постанову про відкладення проведення виконавчих дій та не застосувала передбачених законом заходів примусового виконання.

При цьому будь-яких відомостей про те, що присутній представник органу опіки та піклування здійснював дії, спрямовані на з`ясування причин відмови дитини контактувати зі Стягувачем, у змісті Акта державного виконавця не наведено, так само як і відсутні пояснення цієї посадової особи щодо обставин проведення виконавчих дій та можливості виконання судового рішення. Відсутність вмотивованого висновку представника органу опіки та піклування про виявлення та підтвердження відмови дитини свідчить про те, що причини такої відмови державним виконавцем належним чином не були з`ясовані та підтверджені у встановленому порядку.

Після задоволення заяви про відвід судді Ткаченка О.В. (ухвала від 30.03.2026, а.с. 34-37) справу за протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 передано для розгляду у провадження судді Макаренко Л.А.

Ухвалою суду від 01.04.2026 відкрито провадження в справі, встановлено учасникам справи строк для подання, за наявності, письмових заперечень проти скарги з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються, не пізніше 15.04.2026, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 20.04.2026; знято з розгляду через тимчасову непрацездатність судді; надалі призначено до розгляду на 05.05.2026.

Ухвалами суду від 16.04.2026 та від 04.05.2026 задоволено заяви Заявниці Качківської-Щербюк О.А., її представників адвокатів Чоклі Є.Ю. і Напрієнко М.В., а також представника Боржника ОСОБА_6 адвоката Сербінової А.А. про їх участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 05.05.2026 Заявниця ОСОБА_1 та її представники адвокати Чокля Є.Ю. і Напрієнко М.В. підтримали вимоги, викладені у скарзі, просили її задовольнити, посилаючись на обставини викладені у скарзі.

Боржник ОСОБА_6 у судове засідання 05.05.2026 не з`явився; подав 15.04.2026 через «Електронний суд» ЄСІТС письмові заперечення проти задоволення скарги (а.с. 81-146), підтримані в судовому засіданні його представником адвокатом Сербіновою А.А.

Зокрема, у своїх запереченнях проти скарги стороною Боржника стверджується, що скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки обов`язок Боржника щодо забезпечення побачень з дитиною виконується належним чином та у повному обсязі. Відмова дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від спілкування з матір`ю має об`єктивний характер, щоразу фіксується під час проведення виконавчих дій та підтверджується належними і допустимими доказами. Зазначені обставини не є наслідком протиправної поведінки його, як Боржника, а зумовлені волевиявленням самої дитини з урахуванням її інтересів та психологічного стану. Державним виконавцем вживаються заходи для належного виконання рішення суду, зокрема забезпечується участь представників органу опіки та піклування з метою всебічного та об`єктивного врахування інтересів дитини під час здійснення виконавчих дій.

Так, 02.03.2026 державним виконавцем було проведено виконавчі дії у межах ВП № 75371998, за результатами складено Акт, з якого вбачається, що Боржник надав дитину для зустрічі з матір`ю до місця виконання, дитина відмовилась спілкуватись з матір`ю, заходити до квартири, виражала небажання перебувати на виконавчих діях, кричала, нервувала.

Представник Дарницького відділу ДВС головний державний виконавець Ковтун В-М.С. (довіреність від 30.07.2025) у судове засідання 05.05.2026 не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи належно повідомлені, що підтверджено, зокрема, відповідними поштовими повідомленнями; до суду 14.04.2026 подала письмові заперечення проти скарги з проханням відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 в повному обсязі; розгляд скарги проводити без участі представника Дарницького відділу ДВС; судові витрати, пов`язані з розглядом скарги покласти на Заявника (а.с. 69-80).

Свої заперечення державним виконавцем мотивовано тим, що 02.03.2026 проведено виконавчі дії, про що складено відповідний Акт державного виконавця, згідно з яким виходом за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що Боржник забезпечив надання дитини для зустрічей з матір`ю до місця виконання; дитина відмовилась спілкуватись з нею, заходити до квартири, виражала небажання перебувати на виконавчих діях, на вмовляння матері всеодно відмовлялась, кричала, нервувала.

Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка, зокрема, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належно повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали судової справи, а також електронні матеріали ВП № 75371998 за зазначеним у скарзі ОСОБА_1 ідентифікатором для повного доступу до інформації про виконавче провадження, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), суд, вирішуючи справу, виходить з такого.

Як встановлено судом за даними системи документообігу Володарського районного суду Київської області та Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні судів перебуває цивільна справа № 940/448/23 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.

У межах названої цивільної справи Позивачем за первісним позовом було подано заяву про забезпечення позову (провадження № 2-з/364/7/23), що задоволена частково постановою Київського апеляційного суду від 18.03.2024, а саме встановлено, що тимчасово до набранням рішенням суду про визначення місця проживання дитини законної сили, забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_6 та будь-яких інших осіб, з 10-00 години кожного першого понеділка місяця до 10-00 годину кожного другого понеділка місяця та з 10-00 години кожного третього понеділка місяця до 10-00 годину кожного четвертого понеділка місяця безперевно за її місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_6 забезпечити надання дитини ОСОБА_5 для зустрічей дитини з матір`ю у встановлений судом графік побачень. Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.07.2024 зазначену постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

На виконання постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024 Володарським районним судом Київської області 31.05.2024 у справі № 940/448/23 було видано відповідний виконавчий лист, за яким 16.08.2024 старшим державним виконавцем Дарницького відділу ДВС Ковтун В.-М.С. відкрито ВП № 75371998.

У подальшому 14.03.2025 названим державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», що надалі була скасована постановою про перевірку законності виконавчого провадження від 20.06.2025. Відповідно, державним виконавцем 23.06.2025 винесено постанову про відновлення ВП № 75371998, яку направлено сторонам виконавчого провадження та органу якому повернуто виконавчий документ до Володарського районного суду Київської області із зобов`язанням у місячний строк з дня надходження постанови пред`явити його до виконання; на виконання постанови виконавчий лист було пред`явлено до виконання 22.07.2025, отримано державним виконавцем 31.07.2025.

З липня 2025 року державним виконавцем Дарницького відділу ДВС Ковтун В.-М.С. направлялись запити з метою залучення спеціалістів (психологів, медіаторів тощо) під час проведення виконавчих дій через виявлення небажання малолітньої дитини ОСОБА_5 спілкуватись з матір`ю.

Та обставина, що названа дитина під час проведення виконавчих дій не бажає брати участь у цих діях і спілкуватись з матір`ю Стягувачем ОСОБА_1 , визнається всіма учасниками провадження, а тому не підлягає доказуванню згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України. Натомість причини такої поведінки дитини сторони називають різні, звинувачуючи в цьому один одного.

Так, 02.03.2026 державним виконавцем в присутності головного спеціаліста Органу опіки та піклування ОСОБА_7 та за участю понятого ОСОБА_8 , було проведено перевірку виконання рішення суду та встановлено, що у цей день Боржником ( ОСОБА_6 ) надано малолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 для зустрічі з матір`ю Стягувачем ОСОБА_1 , але дитина відмовилась йти до матері, заходити до квартири та від спілкування з матір`ю, про що складено відповідний Акт державного виконавця (а.с. 103).

Як стверджується стороною Стягувача, під час проведення виконавчих дій 02.03.2026 були присутні сторонні особи, зокрема « ОСОБА_9 », яка є дружиною Боржника, що суперечить постанові Київського апеляційного суду від 18.03.2024, згідно з якою проведення зустрічі матері Заявниці Качківської- ОСОБА_10 (Стягувача) з її малолітньою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мають проводитись «без присутності батька ОСОБА_6 та будь-яких інших осіб». Доказів наведеному твердженню суду не надано.

Натомість, присутня в судовому засіданні представниця Боржника заявила, що їй не відомо про присутність інших осіб, окрім тих, які зазначені в згаданому вище Акті державного виконавця.

Суд не бере до розгляду як неналежні (стаття 77 ЦПК України) надані учасниками справи інші письмові докази, які, на переконання суду, становлять предмет дослідження в інших справах між тими ж сторонами, зокрема, у межах «основної» справи № 940/448/23 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, в якій, як повідомлялось учасниками в судовому засіданні, проводилась вже судово-психологічна експертиза (ухвала суду від 30.07.2024 у справі № 940/448/23), а також докази, що мали б бути дослідженні під час визначення судом заходів забезпечення зазначеного позову і встановлення графіку побачень з дитиною.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 ЦПК України (стаття 81 ЦПК України); кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 12 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша, друга статті 2 ЦПК України).

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

За визначенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (частина перша статті 447-1 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України, частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17 зазначено, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до процесуального закону, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово виснувала в своїх постановах, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 9901/345/20).

Тобто бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права та інтереси особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб`єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 990/117/22).

Питання щодо виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною врегульовано, зокрема, статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», розділом ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (зі змінами, далі Інструкція № 512/5).

Будь-який сімейний спір стосовно дитини дійсно має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини (зокрема, постанова Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 712/11457/19).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із частиною другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Аналіз положень чинного законодавства України з питань примусового виконання рішень дає підстави дійти висновку, що порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права, справедливості, об`єктивності.

Водночас, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено механізму, порядку, методики чи комплексної стратегічної моделі виконання рішень, що були покладені на державного виконавця всупереч установленим межам повноважень, функціональному призначенню та чітко визначеним законом обов`язкам. Тобто такі дії не входять до повноважень державного виконавця, адже останній зобов`язаний діяти виключно на підставі Закону України «Про виконавчого проведення», не перевищуючи наданих законом владних повноважень.

Враховуючи встановлені у справі обставини, норми матеріального права, судом під час розгляду справи на підставі поданих учасниками належних і допустимих доказів не було встановлено дій Боржника, спрямованих на перешкоджання матері спілкуватися з дитиною, а неможливість виконання судового рішення щодо спілкування дитини з матір`ю 02.03.2026 було обумовлено небажанням дитини спілкуватися із Заявницею (відсутність контакту дитини з матір`ю), що може бути усунуто шляхом залучення психолога з метою проведення соціальної і психологічної роботи з дитиною та батьками. Відтак, доводи поданої до суду скарги Заявниці про протиправну бездіяльності державного виконавця не знайшли свого підтвердження, а тому є безпідставними.

Аналогічного висновку за аналогічних обставин у справі за аналогічною скаргою Заявниці у межах цієї ж справи № 940/448/23 дійшов Київській апеляційний суд у постанові від 05.02.2026 (апеляційне провадження № 22-ц/824/4870/2026).

Відповідно до частини третьої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмовув задоволенні скарги.

Питання щодо судових витрат судом не вирішується через ненадання учасниками справи, якими було заявлено вимоги про стягнення таких витрат, ані розміру таких витрат, ані доказів на підтвердження їх понесення.

Повна ухвалу суду складена у визначений частиною шостою статті 259 ЦПК України строк згідно з порядком обчислення процесуального строку, закінчення якого припадає на неробочий день (частина третя статті 124 ЦПК України).

Відповідно до статей 2, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та керуючись статтями 12, 13, 124, 258-260, 268, 351-355, 450, 451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність та дії державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтун Владислави-Марії Сергіївни у виконавчому провадженні № 75371998.

Направити копії повної ухвали суду учасникам справи.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копія скороченої ухвали суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення ухвали.

Повний текст ухвали складено 11.05.2026.

Суддя Л. А. Макаренко