Рішення № 136410170, 05.05.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/5975/24

Провадження № 2/361/4205/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.05.26

05 травня 2026 р. м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Писанець Н.В.,

при секретарі - Михальовій М.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

представника третьої особи - Шалєвої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей та сім`ї Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа. В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначив, що у період з січня 2008 року по грудень 2021 року він знаходився у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , під час яких, у них народилась дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 , виданого 30.08.2022 року Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис №03.

Починаючи з грудня 2021 року, відповідач ОСОБА_3 покинула родину, не піклувалась про розвиток та здоров`я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток, не утримувала його матеріально. На початку повномасштабного вторгнення росії до України, дитина залишилась разом із бабусею в окупації на території Харківської області, звідки позивачу вдалось їх вивезти лише 09.05.2022 року, після чого, з сином працював тривалий час психолог. Мати не допомогла у цій ситуації, взагалі не відповідала на повідомлення та дзвінки тривалий час, не повідомляла про своє місцезнаходження, залишила у себе свідоцтво про народження дитини та не віддала його до теперішнього часу, що ускладнило здійснення реєстрації дитини за місцем фактичного проживання та навчання. Внаслідок тривалої відсутності матері у житті дитини, її байдужості до тривалого періоду його життя у складній дійсній ситуації - син відмовляється від спілкування з ОСОБА_3 .

Позивач з дитиною проживають на території Зазимської сільської ради Броварського району Київської області за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 15.09.2022р. Рішенням виконкому Зазимської сільської ради Броварського району Київської області за №186 від 18.04.2024р. визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи наведене, позивач просить суд позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_5 та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн., щомісяця, починаючи з 01.01.2022 року та до досягнення дитиною повноліття, оскільки з цього періоду мати покинула родину та зупинила спілкування та утримання дитини.

Присутній у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні.

Присутня у судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, зазначила, що дійсно проживала однією сім`єю з ОСОБА_1 , мають спільну дитину ОСОБА_5 , 2013 року народження. Також повідомила, що у грудні 2021 року, внаслідок скандалу, який стався у них вдома, позивач ОСОБА_1 застосував відносно неї фізичне насильство у присутності дитини ОСОБА_5 , тому вона, рятуючи своє життя та здоров`я від дій позивача ОСОБА_1 , вимушена була покинути свою дитину, ховаючись у невідомому для нього місці. Протягом тривалого часу після цього, ОСОБА_1 продовжував погрожувати їй фізичною розправою у разі з`явлення у житті дитини, вимагав від неї відмовитись від батьківства щодо сина.

У судовому засіданні пояснила також, що не зверталась до органів опіки та піклування, а також поліції для поновлення своїх батьківських прав та участі у житті дитини, оскільки, спочатку, не знала які саме дії повинна була здійснити та що саме повідомити, а вже після звернення позивача ОСОБА_1 до суду із дійсною заявою - у неї вже був представник, юридичним порадам якого вона слідувала. На теперішній час, вона намагається налагодити спілкування з сином, однак, останній, на думку відповідача, перебуває під впливом батька, тому відмовляється від спілкування з нею. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Присутня у судовому засіданні представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей та сім`ї Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Шалєва І.Ю. - підтримала позовні вимоги, зазначила про наявність висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо дитини ОСОБА_5 , оскільки внаслідок проведеної перевірки та спілкування з усіма учасниками справи, поважних причин відсутності матері у житті сина, протягом такого тривалого часу, встановлено не було, та позиція матері щодо підстав припинення спілкування з дитиною не підтвердилась.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка малолітній ОСОБА_5 , у присутності психолога ОСОБА_6 , показав, що пам`ятає, як вони раніше, до його 8 років, проживали разом з матір`ю та батьком разом, потім мати зібрала речі та пішла від них. Вони з татом намагались її розшукати, однак, вона не відповідала та не відвідувала їх. Лише після звернення тато до суду, мати почала цікавитись його життям, однак він більше не бажає з нею спілкуватись.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників та свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Батьками малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 30.08.2022 року Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис №03.

Фактичне місце проживання дитини ОСОБА_5 та його батька ОСОБА_1 зареєстроване на території Броварського району Київської області за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками від 15.09.2022 року про взяття на їх облік як внутрішньо переміщених осіб.

Зі змісту довідки сільського голови виконавчого комітету Зазимської сільської ради Київської області від 18.04.2024р. вбачається, що позивач ОСОБА_1 з липня 2022 року проживає за вищевказаною адресою разом з сином ОСОБА_5 , якого виховує самостійно.

За вказаною адресою спеціалістом Служби у справах дітей та сім`ї Зазимської сільської ради спільно та фахівцем із соціальної роботи центру соціальних служб було проведено обстеження житлово-побутових умов проживання та встановлено, що в квартирі чисто, охайно, є всі необхідні меблі та побутова техніка. У дитини є окрема кімната, спальне ліжко, робочий стіл, шафа для одягу, одяг та взуття відповідно до віку дитини, шкільне приладдя.

Рішенням виконкому Зазимської сільської ради Броварського району Київської області за №186 від 18.04.2024р. визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За змістом довідки директора Зазимського ліцею «Академія успіху» від 18.04.2024р. №105, дитина ОСОБА_5 є учнем вказаного закладу, протягом його навчання, мати - ОСОБА_3 контакту з ліцеєм не підтримувала, батьківські збори не відвідувала. Малолітнього ОСОБА_5 на уроки приводить та забирає батько ОСОБА_1 , на виклик також приходить тільки батько.

Висновком, затвердженим рішенням виконкому Зазимської сільської ради від 29.07.2024р. №368 сільським головою ОСОБА_7 визначена доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Інших доказів суду надано не було, клопотань про їх витруювання перед судом сторонами не оголошувалось.

При вирішенні по суті позовних вимог ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Нормою ст. 150 СК України, ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" встановлений обов`язки батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Так, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України, відповідно до положень якої мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року роз`яснює, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, а ін.), що надані батьками до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи зокрема ставлення батьків до дітей.

Пункт 16 зазначеної Постанови роз`яснює, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Пункт 17 зазначеної Постанови роз`яснює, що не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Згідно частини 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсний обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина 5 статті 19 СК України).

Статтею 165 СК України встановлено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор а також сама дитина, по досягненню чотирнадцяти років.

У цьому випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч.1 ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один з батьків) ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один з батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов`язки.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 батьківського піклування та обов`язків, щодо дитини не виконує, підтверджень поважності причин своєї відсутності у житті дитини з грудня 2021 року - суду не надала, як і належних та допустимих доказів обгрунтувань свого відзиву на позов у частині обмежень її на спілкування з сином, які, нібито, вчиняються позивачем ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст. 164 СК України, мати, батько дитини можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, судом встановлені суттєві порушення прав малолітнього ОСОБА_5 з боку його матері. Невиконання матір`ю своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини негативно впливає на її здоров`я та розвиток, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача аліментів судом враховано наступне.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено на 2024 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а якщо домовленості немає, то за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів ч.1-3 ст. 181 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 цієї статті визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Крім того, ст. 192 СК України визначає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 143цс-13, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положенням ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у твердій грошовій сумі та навпаки).

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частина 1 ст. 13 ЦПК України вказує, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

З метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів дитини, враховуючи покладення законом на батьків обов`язку утримувати дитину до досягнення нею повноліття, враховуючи стан здоров`я дитини та платника аліментів, відсутність у відповідача стягнень по виконавчим документам та заперечень щодо розміру аліментів, суд вважає, що достатнім, незавищеним та таким, що не буде порушувати майнові права дитини та сторін у справі - розмір аліментів у визначеній позивачем сумі 4000,00 грн.

Суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину в разі зміни матеріального стану відповідача, а відповідач, за наявності підстав, має право звернутись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

За приписом ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Днем пред`явлення позову вважається день прийняття судом позовної заяви.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років (частини перша та друга статті 191 СК України).

Аналіз змісту наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2021 року у справі № 463/2490/17 (провадження № 61-18947св19)).

Звертаючись до суду із вимогою про стягнення аліментів за минулий час - з 01.01.2022 року, позивачем зазначено про відсутність ОСОБА_3 у житті дитини саме з цього моменту. При цьому, долучені докази є такими, що не підтверджують ні розмір, ні факт понесення позивачем витрат особистих коштів на утримання сина у період з січня 2022 року, а також розмір понесених витрат за цей період, у тому числі не надано доказів, що син з об`єктивних причин потребував, а позивач самостійно забезпечував йому відповідне утримання.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення аліментів за минулий час.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про стягнення аліментів від сплати судового збору звільняються.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору в частині стягнення аліментів, а його позовні вимоги в цій частині задоволені частково, то судовий збір в розмірі 1 211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави, а також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211, 20 грн. за позовні вимоги про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76-79, 81, 82, 95, 141, 258, 259, 263-265, 284, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 19, 150, 164, 165, 166, 180, 183, 191-193 СК України, ЗУ «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей та сім`ї Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00 грн., щомісяця, починаючи з 18.06.2024 року та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів звернути до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Писанець Н.В.