Рішення № 136409684, 11.05.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1819/25

Провадження № 2/347/793/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючої -судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В с т а н о в и в:

Представник ТОВ «Фінансова компанія «ЄЙС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи вимоги тим, 06.03.2021 між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 566201699 на суму 11 000,00 грн.

Кредитний договір було укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора MNV5H28K, що підтверджує його підписання Відповідачем. Перед укладенням договору Відповідач самостійно через інтернет зареєструвався на сайті Первісного кредитора, створив особистий кабінет, заповнив та подав заявку на кредит, пройшов верифікацію, ознайомився з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору та правилами надання грошових коштів у позику.

Після цього Відповідач отримав одноразовий ідентифікатор на вказаний у заявці номер телефону та підписав кредитний договір. Укладення договору не могло відбутися без доступу до електронної пошти або мобільного телефону, а також без входу до особистого кабінету.

Сторони діяли відповідно до затверджених алгоритмів, що підтверджується відповідними довідками. Первісний кредитор перевірив достовірність даних Відповідача та автентичність платіжної картки. Після підписання договору Первісний кредитор надіслав Відповідачу електронного листа з повідомленням про успішне підписання договору та вкладеним примірником договору.

Таким чином, кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та має силу письмового договору, а сторони досягли згоди з усіх істотних умов, зокрема щодо суми кредиту, строку, умов користування коштами та сплати відсотків.

Первісний кредитор виконaв свої зобов`язання та перерахував Відповідачу 11 000,00 грн 06.03.2021 на банківську картку, вказану в заявці. Це підтверджується платіжним дорученням та додатковими документами.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. За договором факторингу Первісний кредитор відступає право вимоги, а фактор передає кошти клієнту (ст. 1077-1078 ЦК України). Реєстр прав вимоги № 130 від 20.04.2021 підтверджує відступлення права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс». Для підтвердження фінансування додаються акт звірки та протокол узгодження.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Реєстр прав вимоги № 10 від 31.07.2023 підтверджує відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Факт фінансування підтверджується платіжною інструкцією.

08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, за яким Позивачу відступлено право вимоги до Відповідача. Реєстр боржників від 08.07.2025 підтверджує перехід права вимоги на суму 35 200,00 грн, що засвідчується актом прийому-передачі. Факт фінансування підтверджується платіжною інструкцією.

Таким чином, право вимоги було передано у встановленому договором порядку по ланцюгу факторингових договорів, що підтверджується витягами з реєстрів та іншими документами. Презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) не спростована, а договори факторингу не визнані недійсними.

При укладенні кредитного договору було узгоджено всі умови, що підтверджує волю Відповідача на укладення договору. У період відступлень права вимоги розмір заборгованості зазначався у реєстрах. Розрахунки заборгованості за періоди перебування прав вимоги у Первісного кредитора та ТОВ «Таліон Плюс» також долучені до матеріалів справи.

Позивач звертає увагу, що балансове списання коштів при відступленні прав вимоги є бухгалтерською операцією та не є погашенням заборгованості боржником.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач не нараховували сум за кредитом. За весь період у Відповідача не було сплат заборгованості, а на рахунки Позивача не надходили платежі.

Відповідно до умов кредитного договору Відповідач зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки, проте цього не зробив. За правилами ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові лише за умови отримання письмового повідомлення про відступлення права вимоги. Однак навіть у разі відсутності такого повідомлення, Відповідач мав можливість сплатити кредит Первісному кредитору, що не звільняє його від зобов`язання (постанова Верховного Суду від 23.09.2015 № 6-979цс15).

З огляду на викладене, на момент подання позовної заяви загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становила 35 200,00 грн, з яких: 11 000,00 грн - тіло кредиту; 24 200,00 грн - відсотки; 0,00 грн - штрафні санкції.

Ця сума підтверджується випискою з особового рахунку за період 08.07.2025-31.07.2025. Позивач просить суд задовольнити позовну заяву, стягнути з Відповідача ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості, що складається з основної суми кредиту та нарахованих відсотків, а також витрати, пов`язані з веденням судового процесу.

Представником відповідача, адвокатом Беньковським В.А. подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.36-41) за вимогами якого просить в позові відмовити за пропуском строку позовної давності.

Представником позивача до справи подано 31.10.2025 року відповідь на відзив (а.с.4655) за вимогами позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задоволити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у тексті позовної заяви міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача, адвокат Беньковський В.А. подав клопотання про розгляд справи без його участі та без участі його довірителя відповідача ОСОБА_1 ..

За таких обставин суд, вважає за необхідне розглянути справу без участі сторін, на основі наявних у матеріалах справи доказів та матеріалів.

Дослідивши письмові докази, подані позивачем, та оцінюючи їх у сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, виходячи з установлених у справі фактичних обставин та правової оцінки наданих доказів.

Як вбачається з матеріалів справи та доданих до позовної заяви документів, 06.03.2021 між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 566201699 на суму 11 000,00 грн (а.с. 19-23).

Факт укладення договору в електронній формі підтверджується індивідуальною частиною договору, правилами надання грошових коштів у позику (Додатки № 4, № 5), а також даними щодо використання одноразового ідентифікатора MNV5H28K, який був надісланий на номер телефону НОМЕР_1 та використаний відповідачем для підписання договору. Надані довідки про алгоритм укладення електронного договору (Додатки № 6-8) свідчать про проходження відповідачем реєстрації в особистому кабінеті, верифікації та акцепту оферти, що відповідає вимогам ст. 205, 207, 638, 1054, 1055 ЦК України та ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Як вбачається з платіжного доручення та підтвердних документів (Додатки № 9, № 10), 06.03.2021 первісний кредитор перерахував на банківську картку, зазначену відповідачем у заявці, 11 000,00 грн, чим виконав свої зобов`язання за кредитним договором.

Матеріалами справи також підтверджується безперервний перехід права вимоги за вказаним кредитним договором. Зокрема, на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 право вимоги було відступлено ТОВ «Таліон Плюс», що підтверджується реєстром прав вимоги № 130 від 20.04.2021 (Додатки № 12-14). У подальшому, відповідно до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023, право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Додатки № 15-17). Надалі, згідно з договором факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025, реєстром боржників від 08.07.2025 та актом приймання-передачі (Додатки № 18-20), право вимоги до ОСОБА_1 на суму 35 200,00 грн перейшло до Позивача. Факт фінансування за вказаними договорами підтверджується відповідними платіжними інструкціями (Додатки № 17, № 21).

Як вбачається з розрахунків заборгованості (Додатки № 22-23) та виписки з особового рахунку за період 08.07.2025-31.07.2025 (Додаток № 24), станом на день подання позову заборгованість відповідача становить 35 200,00 грн, з яких: 11 000,00 грн - основний борг, 24 200,00 грн - проценти, 0,00 грн - штрафні санкції. Доказів сплати заборгованості відповідачем матеріали справи не містять, а на рахунки Позивача кошти не надходили.

Таким чином, як вбачається з поданих доказів у їх сукупності, підтверджено факт укладення кредитного договору № 566201699 від 06.03.2021, факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 11 000,00 грн, належний та безперервний перехід права вимоги до Позивача за договорами факторингу, а також наявність заборгованості у розмірі 35 200,00 грн, що є підставою для задоволення позовних вимог.

У відповідності до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, оформленою в електронній формі. Частина п`ята статті 11 цього Закону передбачає, що умови електронного договору можуть міститися в інших електронних документах шляхом відсилання до них, за умови забезпечення вільного доступу сторони до таких документів. Зазначене не може бути підставою для визнання правочину недійсним, якщо сторони мали можливість з ними ознайомитися.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що підписання електронного правочину може здійснюватися, зокрема, шляхом застосування одноразового ідентифікатора. Такий підпис забезпечує ідентифікацію особи та має юридичну силу. Відповідно до статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис не може бути визнаний недійсним виключно з підстави його електронної форми.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або у письмовій формі, у тому числі з використанням електронних засобів. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в електронних документах або підтверджений електронним підписом.

Судом встановлено, що 06.03.2021 між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 566201699 в електронній формі шляхом оферти та акцепту.

Акцепт умов договору здійснено Відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора MNV5H28K, що відповідає вимогам пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію». Договір підписано кредитодавцем із використанням кваліфікованого електронного підпису з позначкою часу. Отже, факт укладення кредитного договору підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується надати кредит, а позичальник - повернути його та сплатити проценти.

На виконання умов договору 06.03.2021 Первісний кредитор перерахував на банківську картку, зазначену Відповідачем при оформленні заявки, грошові кошти у сумі 11 000,00 грн, що підтверджується платіжними документами. Таким чином, зобов`язання кредитодавця виконано належним чином.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 566201699 було відступлено ТОВ «Таліон Плюс», що підтверджується Реєстром прав вимоги № 130 від 20.04.2021.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого право вимоги було відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», що підтверджується Реєстром прав вимоги № 10 від 31.07.2023.

08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК ЕЙС» укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 . Перехід права вимоги підтверджується реєстром боржників та актом приймання-передачі.

Відповідно до статей 512, 514, 1077, 1078 ЦК України право вимоги перейшло до Позивача належним чином. Договори факторингу недійсними не визнавалися, презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України) не спростована.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 566201699 не виконав, кредит та проценти не повернув, доказів погашення заборгованості суду не надав, чим порушив вимоги статей 526, 530, 599, 611, 1049, 1054 ЦК України.

Надані Позивачем докази підтверджують факт укладення кредитного договору, отримання Відповідачем кредитних коштів, належний перехід права вимоги та наявність заборгованості у зазначеному розмірі. У зв`язку з цим позовні вимоги ТОВ «ФК ЕЙС» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується викладеного представником відповідача у поданому письмовому відзиві на позовну заяву вимоги про відмову в позові за спливом строків позовної даності то така не підлягає задоволенню виходячи із наступного: Відповідач ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію, а саме: шляхом введення у спеціальному полі під Акцептом, який містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатору, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка могла стати активною лише після введення Одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор згенерований Товариством в Інформаційно-телекомунікаційній системі та був надісланий Відповідачу в СМС-повідомленні. Одноразовий персональний ідентифікатор № MNV5H28K направлено Відповідачу 06.03.2021 о 20:29:46 на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор № MNV5H28K введено Відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 06.03.2021 о 20:30:12. У Розділі 10 Договору «Реквізити Сторін» зазначено електронний підпис з одноразовим ідентифікатором фізичної особи ОСОБА_1 - MNV5H28K, що підтверджує волевиявлення Боржника на введення ідентифікатору та підписання Договору. Відповідач отримав свій примірник електронного договору на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті.

В договорі зазначені персональні дані Відповідача, які в переважній більшості збігаються із зазначеними даними у відзиві на позовну заяву, а саме ПІБ, РНОКПП, адреса реєстрації та дата народження. У свою чергу, доказів того, що персональні дані Відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, до Суду не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Також слід звернути увагу на те, що ОСОБА_1 до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався.

06.03.2021 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідачем укладено Кредитний договір № 566201699, згідно якого Відповідачу надано грошові кошти (кредит) в сумі 11 000,00 грн. строком на 9 днів. Таким чином, кінцева дата повернення кредиту визначається 15.03.2021 р.

Строк позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, відповідно до ст. 261 ЦК України. Тобто, відлік початку позовної давності починається саме 16.03.2021. З огляду на вищезазначене, строк позовної давності закінчується 16.03.2024.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (№211), запроваджено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. У подальшому його було неодноразово продовжено (востаннє постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020, якою продовжено карантин до 30.06.2023).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (СОVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020, прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 12. Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, продовження строків позовної давності в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону, і тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається.

Таким чином, якщо закінчення строку позовної давності припадає на період після 02.04.2020, то він продовжується до кінця дії карантину, тобто до 30.06.2023.

Разом з тим, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме : «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії воєнного стану.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2024 року у справі № 756/10176/23. Тобто, виходячи з вищесказаного, якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року до 26 березня 2022 року. Аналогічними Законами України воєнний стан неодноразово продовжувався і діє по даний час.

Частиною 5 ст.261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Отже, оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, Позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України.

Станом на дату подання позову загальна сума заборгованості за кредитним договором № 566201699 становить 35 200,00 грн, з яких:11 000,00 грн - основна сума кредиту; 24 200,00 грн - нараховані та несплачені проценти; 0,00 грн - штрафні санкції.

Щодо стягнення нарахованих процентів за користування кредитними коштами, комісій та неустойки, суд доходить висновку, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

В даній справі представником відповідача долучено до матеріалів справи копію посвідчення серії НОМЕР_2 видане 22.09.2023 року на ім`я ОСОБА_1 , за яким пред`явник цього посвідчення має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Таким чином, з урахуванням вищевказаного письмового доказу, суд вважає, що стороною відповідача було належним чином доведено право відповідача ОСОБА_1 на застосування пільг, визначених п. 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», а тому нарахування позивачем позичальнику відсотків, комісії та неустойки, суд вважає неправомірним та відмовляє в стягнення даних нарахувань з відповідача.

Таким чином, враховуючи вище наведене, суд вважає підставною і такою, що підлягає до задоволення вимогу позивача в частині стягнення з відповідача в справі, ОСОБА_1 заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) за Договором № 566201699 від 06.03.2021 року в сумі 11 000,00 грн. В задоволенні решта вимог позову слід відмовити.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу, розмір яких за позовними вимогами складає 7 000 грн, суд, дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами 1, 2 статті 137 ЦПК України такі витрати підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи за умови їх документального підтвердження.

Водночас відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, часом, необхідним для їх надання, поведінкою сторін та іншими обставинами, що мають значення.

Суд враховує, що дана справа є малозначною в розумінні частини 6 статті 19 ЦПК України, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових дебатів та без дослідження значного обсягу доказів. Предмет спору є типовим - стягнення заборгованості за кредитним договором, правова позиція Позивача є стандартною та ґрунтується на усталеній судовій практиці.

Матеріали справи не свідчать про значну складність спору, необхідність проведення додаткових процесуальних дій, подання великої кількості клопотань чи участі представника у численних судових засіданнях. Підготовка позовної заяви та доданих до неї документів має типовий характер.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що суд має право зменшити розмір витрат на правничу допомогу, якщо встановить їх явну неспівмірність із складністю справи та обсягом виконаної роботи, навіть за умови наявності договору та підтвердних документів.

Оцінивши характер спору, обсяг наданих правничих послуг, складність справи та принцип розумності й справедливості, суд доходить висновку, що заявлена до стягнення сума 7 000 грн є завищеною та неспівмірною.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з Відповідача, у сумі 2 000 грн, що відповідає вимогам частини 4 статті 137 ЦПК України та принципу співмірності судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає 11 000 грн. (11 000 *100:35200=31,25 % та з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 757,00 грн (2422,40 * 31.25 :100=757 ).

Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягнення судовий збір на користь позивача у розмірі 757,00 грн.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 526, 530, 599, 611, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, а також статтями 263-265, 268, 268 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителя: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за Кредитним договором № 566201699 від 06.03.2021 у розмірі 11 000,00 грн (одинадцять тисяч гривень 00 копійок), а також 757 грн (сімсот п`ятдесять сім гривень 00 копійок) - у відшкодування сплаченого судового збору та 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок) - у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І. Крилюк