Рішення № 136409497, 11.05.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 344/15544/25

Провадження №: 2/343/566/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року м.Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Лицура І.М.,

секретаря судового засідання Бойків В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому просили стягнути з ОСОБА_1 на свою користь борг за кредитним договором № 747632532 від 08.08.2019 року в розмірі 21 709,98 грн., а також судові витрати по справі. Свої вимоги мотивували тим, що 08 серпня 2019 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця було укладено електронний кредитний договір № 747632532, що підписаний в порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто було укладено договір про споживчий кредит у вигляді електронного документа згідно вимог ст. 639 ЦК України, а для його підписання надано одноразовий ідентифікатор «78Q65NYA», який було надіслано на номер телефону позичальника. Відповідно до умов договору, ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» взяло на себе зобов`язання надати на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 кредит в сумі 30 000,00 грн. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору. 28 листопада 2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до якого ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТзОВ «Таліон Плюс» належне йому право вимагати повернення коштів, зокрема, за кредитним договором № 747632532 від 08.08.2019 року. В подальшому, ТзОВ «Таліон Плюс» відступило ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року належне йому право вимагати повернення коштів за вищевказаними договором № 747632532, а ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», в свою чергу, відступило право вимоги за цим кредитним договором ТзОВ «Юніт Капітал» згідно договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року. Відповідач кредитні кошти не повернув у повному обсязі та не виконав інші грошові зобов`язання, тому станом на день подання позовної заяви у нього наявна заборгованість за кредитним договором № 747632532 від 08.08.2019 року в розмірі 21 709,98 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 16 317,94 грн. та прострочена заборгованість за нарахованими процентами 5 392,04 грн. Вказані дії відповідача свідчать про відмову від добровільного повернення боргу, в зв`язку з чим виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом.

Представник відповідача ОСОБА_1 згідно ордеру на надання правничої допомоги серії ВН № 1575604 від 14.09.2025 року (а.с. 121) адвокат Муравенко К.В. подала відзив на позовну заяву (а.с. 127-135), в якому просила відмовити ТзОВ «Юніт Капітал» у задоволенні позову з тих підстав, що як зазначає позивач, 08.08.2019 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 747632532, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн., строк кредитування становить 56 днів, датою повернення кредиту є 03.10.2019 року. Однак, позивач, в порушення ч. 1 ст. 257 ЦК України, звертається до суду із заявою про стягнення заборгованості лише 03.09.2025 року, тобто після спливу позовної давності, яка становить 3 роки. Таким чином, позовна заява ТзОВ «Юніт Капітал» подана з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Окрім цього, первісним кредитором ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 28.11.2018 року укладено договір факторингу № 28/1118-01 з ТзОВ «Таліон Плюс», відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Однак, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Отже, право вимоги від первісного кредитора перейшло до нових кредиторів, починаючи з 28.11.2018 року, а кредитний договір № 747632532 укладено 08.08.2019 року. Відтак, правовідносини за вказаним кредитним договором виникли значно пізніше, ніж було укладено договір факторингу № 28/1118-01, а ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило передачу невизначених вимог, оскільки жодної вимоги до відповідача на момент укладення договору факторингу не існувало. Таким чином, між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору від 28.11.2018 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора і договором не могли бути охоплені зобов`язання відповідача, що виникли пізніше. Що стосується вимоги позивача про стягнення на їх користь з відповідача судових витрат, то останній не погоджується із заявленою сумою витрат на правничу допомогу, про що до відзиву на позов представником відповідача адвокатом Муравенко К.В. долучено заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (а.с. 141-143), в якій вона вказала, що з відповідача підлягають стягненню витрати на надання ТзОВ «Юніт Капітал» правничої допомоги в розмірі 1 000,00 грн., оскільки заявлений позивачем розмір витрат в сумі 7 000,00 грн. не відповідає вимогам «розумності», є та неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, витраченим на виконання відповідних робіт. Так, дана справа не належить до категорії справ значної складності, обсяг матеріалів справи не є значним, судова практика за спорами такої категорії є сформованою, а тому дана справа не потребує допомоги помічників, значних затрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної та технічної роботи.

Представник позивача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 184) керівник Хлопкова М.С. подала до суду відповідь на відзив (а.с. 176-183), в якій вказала, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану, який неодноразово продовжувався. Згідно п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності зупиняється на строк дії такого стану. Отже, якщо позовна давність спливає під час дії воєнного, надзвичайного стану, то останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення періоду дії в Україні воєнного, надзвичайного стану. Щодо переходу прав вимоги за кредитним договором до позивача, то дійсно 28.11.2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, в п. 1.3 якого визначено, що під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно п. 4.1 договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, тобто Реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає можливість їх укладення множинну кількість разів за бажанням та необхідністю сторін. В подальшому, ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2024 року, зокрема, № 19 від 28.11.2019 року, № 26 від 31.12.2020 року, № 27 від 31.12.2021 року, № 31 від 31.12.2022 року та № 32 від 31.12.2023 року. 03 липня 2020 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» підписано Реєстр прав вимоги № 87 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, тому саме з 03.07.2020 року ТзОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на суму заборгованості 21 709,98 грн. за кредитним договором № 747632532 від 08.08.2019 року. Що стосується понесених товариством витрат на професійну правничу допомогу, то адвокатом Тараненко А.І. належно виконано роботу з надання послуг, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт.

Представником відповідача адвокатом Муравенко К.В. подано заперечення на відповідь на відзив (а.с. 197-203), в яких вона вказала, що не погоджується з твердженнями представника позивача про те, що в зв`язку з введенням в Україні воєнного стану перебіг строку позовної давності зупиняється, оскільки в постанові Верховного Суду України від 11.08.2020 року у справі № 199/8478/21 викладено висновок про те, що відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 127 ЦПК України). При цьому, матеріали справи не містять заяви позивача про поновлення строків на звернення до суду з позовною заявою. Більше того, відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 року, суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами. Отже, якщо процесуальний строк був пропущений до початку війни, питання про його поновлення повинно вирішуватися з врахуванням причин, з яких строк був пропущений, та тривалості пропуску строку до запровадження воєнного стану. Щодо переходу права вимоги до позивача за кредитним договором, то предметом договору факторингу згідно ст. 1078 ЦК України може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. Відтак, предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за неіснуючим на той час кредитним договором № 747632532 від 08.08.2019 року, що виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за вказаним кредитним договором, як ТзОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, так і в подальшому ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року та ТзОВ «Юніт Капітал» згідно договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року. З огляду на те, що кредитний договір № 747632532 був укладений між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 08.08.2019 року, а договір факторингу № 28/1118-01, за яким ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТзОВ «Таліон Плюс», 28.11.2018 року, то на момент укладення договору ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та відповідачем, яке можна було б передати ТзОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року.

Крім того, представником позивача керівником Хлопковою М.С. 13.10.2025 року подано письмові пояснення (а.с. 206-225), в яких зазначено, що з 12.03.2020 року на всій території України введено карантин згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», із подальшим продовженням його строку до 30.06.2023 року. Під час дії карантину строки позовної давності продовжуються на строк дії такого карантину, про що зазначено в п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ, що набрав чинності 02.04.2020 року. Оскільки перебіг строку позовної давності було зупинено, то ними правомірно реалізовано право на звернення до суду з даним позовом. Що стосується переходу права вимоги до позивача за кредитним договором, то відповідач неправильно трактував положення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та дійшов хибного висновку, що передача прав вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить в момент підписання Реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю від 29.12.2025 року (звор. а.с. 158) Шаповал А.П. заявлені позовні вимоги підтримала, зіславшись на вищевикладені обставини та просила позов задоволити повністю.

Представник відповідача адвокат Муравенко К.В. в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні, обгрунтувавши свої заперечення аргументами, викладеними у відзиві на позов та запереченнях, наданих нею на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши всі здобуті й перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за якими позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо іншого не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, кредитодавець нараховував позичальнику відсотки, що передбачені умовами кредитного договору, з розміром яких відповідач погодився.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 08.08.2019 року на сайті ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ознайомився із основними умовами кредитування, пройшов процедуру верифікації, заповнив заявку на отримання грошових коштів у кредит від 08.08.2019 року, в якій серед іншого вказав свої ідентифікуючі дані та номер банківської картки НОМЕР_1 (а.с. 27).

На підставі вказаних дій, між ОСОБА_1 та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено в електронній формі договір № 747632532, додаток № 1 до договору (графік платежів), а також паспорт споживчого кредиту від 08.08.2019 року (а.с. 36-39), тобто було укладено у електронному вигляді договір, за умовами якого первісний кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 30 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, зі сплатою нарахованих процентів в розмірі 365,00 % річних від суми кредиту, починаючи з першого дня надання суми кредиту позичальнику та до закінчення строку, на який видавався кредит; загальний строк кредиту складає 56 днів (п.п. 2.1, 3.2, 3.4 договору).

До вказаного кредитного договору укладалися додаткові угоди: одна від 05.09.2019 року та дві від 15.10.2019 року (звор. а.с. 40-41), на підставі яких сторонами погоджено продовження строку дії кредитного договору № 747632532 спочатку на 13 днів, потім на 14 днів, а тоді ще на 28 днів.

На підтвердження факту перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 30 000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_1 на підставі договору № 747632532 від 08.08.2019 року, позивач надав платіжне доручення від 08.08.2019 року та довідку від 23.05.2025 року (а.с. 16,98).

Звертаючись до суду з даним позовом ТзОВ «Юніт Капітал» зазначило, що право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 747632532 від 08.08.2019 року перейшло до товариства на підставі договорів факторингу.

Так, 28.11.2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, який викладено у новій редакції згідно додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 року, відповідно до умов якої клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (а.с. 78-81,84-87).

В подальшому, ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2024 року, зокрема, № 19 від 28.11.2019 року, № 27 від 31.12.2021 року, № 31 від 31.12.2022 року та № 32 від 31.12.2023 року (звор. а.с. 83,89-90).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 87 від 03.07.2020 року до договору факторингу, ТзОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на суму заборгованості 21 709,98 грн. (а.с. 76-77).

Крім того, 05.08.2020 року між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01 та додаткові угоди № 2 від 03.08.2021 року, № 3 від 30.12.2022 року (а.с. 69-71, звор. а.с. 73-74).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року до вказаного договору факторингу, платіжної інструкції в національній валюті № 4586 від 31.08.2023 року на суму 2 470 667,26 (звор. а.с. 66-68), ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 747632532 від 08.08.2019 року на загальну суму 21 709,98 грн.

Після цього, 04.06.2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю (а.с. 61-64), відповідно до якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п. 1.1).

Згідно Реєстру боржників від 04.06.2025 року та акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року, платіжних інструкцій в національній валюті № 783 від 25.06.2025 року, № 467 від 10.06.2025 року, № 468 від 10.06.2025 року, № 469 від 11.06.2025 року, № 470 від 11.06.2025 року, № 478 від 19.06.2025 року та № 479 від 19.06.2025 року на загальну суму 6 810 635,57 грн., від ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТзОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 747632532 від 08.08.2019 року на загальну суму 21 709,98 грн. (а.с. 52-56,59-60).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, виданого ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та розрахунку заборгованості, виданого ТзОВ «Таліон Плюс» (а.с. 49-51), сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 747632532 року від 08.08.2019 року становить 21 709,98 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 16 317,94 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками 5 392,04 грн.

При цьому, з даних розрахунків встановлено, що відповідач здійснив 4 сплати на погашення кредиту (22.08.2019 року, 23.08.2019 року, 05.09.2019 року та 15.10.2019 року) на загальну суму 27 682,70 грн.

Відповідно до наданої позивачем виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 747632532 року від 08.08.2019 року (а.с. 48), заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 25.06.2025 року становить 21 709,98 грн., яка складається з наступного: 16 317,94 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 5 392,04 грн. - заборгованість по несплачених відсотках. Тобто, ТзОВ «Юніт Капітал» будь-яких інших нарахувань не здійснювало та заявляє до стягнення суму, яка зазначена в реєстрі боржників.

Що стосується вимоги представника відповідача адвоката Муравенко К.В. про застосування строків позовної давності, то суд не погоджується з доводами останньої про те, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом, оскільки кредитний договір було укладено 08.08.2019 року, а з позовом ТзОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду 03.09.2025 року, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема кредитного договору № 747632532 від 08.08.2019 року, останній був укладений строком на 56 днів, який в подальшому було продовжено сумарно ще на 55 днів згідно додаткових угод від 05.09.2019 року та 15.10.2019 року. Тобто відповідач ОСОБА_1 був зобов`язаний сплатити останній платіж за кредитним договором 27.11.2019 року.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12.03.2020 року на всій території України було встановлено карантин, який тривав до 30.06.2023 року. Під час дії карантину строки позовної давності продовжуються на строк дії такого карантину, про що зазначено в п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону України від 30.03.2020 року № 540-ІХ, що набрав чинності 02.04.2020 року.

Крім того, 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 України «Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні було введено правовий режим воєнного стану, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Так, Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Вказана норма діяла до 04 вересня 2025 року, коли її відмінили на підставі Закону № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».

Отже, оскільки з 24.02.2022 року і на момент подання позивачем у цій справі позовної заяви (03.09.2025 року) діяв правовий режим воєнного стану та був чинним п. 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, то позивач не пропустив строки позовної давності, а тому підстави для відмови у задоволенні позову в зв`язку з пропуском такого строку відсутні.

Що стосується переходу прав вимоги до позивача за кредитним договором № 747632532 від 08.08.2019 року, то суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Положеннями ст.ст. 512, 1077 ЦК України проведено розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зазначено, що договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, в якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, в якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Натомість договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

Як уже зазначалося вище, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України, договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Здійснивши аналіз умов укладених 28.11.2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс», 05.08.2020 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Таліон Плюс» та 04.06.2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Юніт Капітал» договорів, суд вважає, що між цими особами були укладені саме договори факторингу, за якими фактор забов`язувався не тільки прийняти, а й передати грошові кошти в розпорядження клієнта, а відповідно їх предметом були як право вимоги, які виникнуть в майбутньому (майбутня вимога) (договір між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс»), так і право вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога) (договори між ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Таліон Плюс» і ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Юніт Капітал»).

При цьому, суд звертає увагу на те, що на момент відступлення первісним кредитором права вимоги до ОСОБА_1 за Реєстром боржників № 87 від 03.07.2020 року до договору факторингу, укладеного між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс», право вимоги до відповідача за укладеним ним 08.08.2019 року кредитним договором № 747632532 було дійсним.

Оскільки право вимоги набуто позивачем саме за договорами факторингу, тому не заслуговують на увагу посилання представника відповідача у відзиві на позов та у запереченнях на позиції, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 та в постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100), адже такі надано щодо договору відступлення права вимоги (цесії), а не факторингу. Тобто, має місце різне правове регулювання спірних відносин.

При цьому, суд звертає увагу, що посилання представника відповідача на практику судів апеляційної інстанції не заслуговують на увагу, оскільки тільки висновки щодо застосування норма права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для суду.

Договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договори факторингу та додаткові угоди до них, укладені між первісним кредитором та ТзОВ «Таліон Плюс», між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», між ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Юніт Капітал», у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України, діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

Отже, ТзОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 747632532 від 08.08.2019 року. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що після відступлення первісним кредитором прав вимоги до відповідача будь-яких нарахувань на заявлену до стягнення заборгованість новими кредиторами не проводилось.

Враховуючи те, що ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором перед відповідачем виконало у повному обсязі, будь-яких доказів на спростування вказаного суд не встановив, а відповідач не надав, факт переходу прав вимоги знайшов своє підтвердження, тому, враховуючи правомірність набуття прав вимоги ТзОВ «Юніт Капітал», суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог до ОСОБА_1 .

За вищевикладених обставин, враховуючи, що відповідач істотно порушив умови укладеного з первісним кредитором ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитного договору, право вимоги за яким згідно договорів факторингу перейшло до позивача, своєчасно кредит не погашав та не повернув позичені кошти, суд вважає, що заявлений позов підлягає до задоволення і з нього на користь ТзОВ «Юніт Капітал» слід 21 709,98 грн. за кредитним договором № 747632532 від 08.08.2019 року.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 141 ЦПК України, в якій зазначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 422,40 грн. сплаченого ними судового збору згідно платіжної інструкції в національній валюті № 25748 від 01.09.2025 року (а.с. 110).

Крім того, на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до позову долучено договір про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05.06.2025 року, укладений між ТзОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери», додаткову угоду № 25770557860 до цього договору від 05.06.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 року, з яких вбачається, що вартість послуг адвоката з аналізу, складання та подання позовної заяви становить 7 000,00 грн. (а.с. 44-47), які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Однак, суд вважає даний розмір витрат завищеним. Так, дана справа розглядається в порядку спрощеного провадження, є малозначною та типовою, не високої складності, не потребує значного обсягу часу, оскільки сам позов є шаблонним і не складним в написанні, а тому суд вважає вказаний розмір витрат на правову допомогу неспівмірним з обсягом послуг, наданих позивачу та очевидно завищеним, в зв`язку з чим його слід зменшити вдвічі та визначити в сумі 3 500,00 грн.

На підставі викладеного, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 207,512,526,626,628,638,1048-1050,1054,1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст. 259,263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість по кредитному договору № 747632532 від 08.08.2019 року в сумі 21 709,98 (двадцять одна тисяча сімсот дев`ять гривень і 98 копійок), 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні та 40 копійок) відшкодування сплаченого судового збору та 3 500,00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень) витрат за надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» професійної правової допомоги адвокатським об`єднанням «Тараненко та партнери».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», що знаходиться за адресою: 01024, м.Київ вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10, код ЄДРПОУ: 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 .

Суддя: