Постанова № 13640814, 27.01.2011, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Торезький міський суд Донецької області

Справа № 2-а-3443/11

Категорія 68

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2011 року. Торезький міський суд Донецкої області в складі:

головуючої-суддіЧапланової О.М.

при секретарі Небелиця Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є інвалідом 3 групи, віднесена до 1-ої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в УПФУ в м.Торезі. Але розмір її пенсії не відповідає нормам діючого законодавства. Відповідно до ст.50 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю у розмірах: інвалідам 3 групи 50% мінімальної пенсії за віком. Ст.54 даного Закону передбачено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 3 групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком.

Вона звернулась до УПФУ в м.Торезі із заявою про перерахунок пенсії, але УПФУ відмовило їй у перерахунку пенсії.

Позивачка просила визнати діяльність відповідача незаконною, зобовязати УПФУ в м.Торезі провести відповідно до ч.4 ст. 54, ст.. 50 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01.01.2005 р. перегляд нарахувань та призначень до виплат їй державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.. 28 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», на теперішній час, на момент виплати заборгованості, стягнути з відповідача заборгованість з виплат відповідно до ч.4ст.54, ст.. 50 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” належних їй державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2005 р.

10.01.2011 р. позивачка надала письмову заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області щодо нарахування та виплати їй державної та додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоровю, з 01.01.2007 р. у розмірі, який не відповідає статті 50, частині 4 статті 54, частині 3 статті 67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області здійснити їй нарахування та виплату державної пенсії призначеної згідно ст.ст. 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01.01.2007 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично отриманих нею сум; нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровю, призначеної згідно ст.ст. 50,67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з 01.01.2007 року у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих нею сум.

Позивач, яка про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала письмову заяву про розгляд справи у її відсутності, в якій указала, що змінені позовні вимоги вона підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача УПФУ в м.Торезі, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутності та письмові заперечення відповідача на позов, в яких відповідач позовні вимоги не визнав та указав, що позивач з 13.07.1992 р. одержує пенсію по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Пенсію призначено згідно ст. 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Згідно ПКМУ від 16.07.2008 р. № 654 розмір пенсії інваліда 3 групи, у якого встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, не може бути нижче 980 грн. З 01.01.2011 р. розмір пенсії позивача складає 1157,12 грн., з яких 980 грн.- основний розмір пенсії; 112,50грн. - додаткова пенсія по 3 групі інвалідності; 10,27 грн. доплата по індексації з 01.01.2001 р.; 13,10 грн. доплата до попереднього розміру пенсії,; 41,25 індексація.

Матеріалів справи достатньо для розгляду справи у відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що ОСОБА_2 належить (віднесена) до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням №НОМЕР_2. Висновком МСЕК від 13.07.1992 р. при первинному огляді позивачу встановлено 3 групу інвалідності з визначенням 60% втрати працездатності. Захворювання повязане з аварією на ЧАЕС. Інвалідність і втрата працездатності встановлені позивачу безстроково. Позивач має право на пільги, встановлені ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, має право на основну та додаткову пенсії (а.с.8-13). Позивач перебуває на обліку, як одержувач пенсії по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з 13.07.1992 року.

У довідці УПФУ указано, що позивач знаходиться на обліку в УПФУ в м.Торезі і отримує пенсію по 3 групі інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи. Загальний розмір пенсії складає: з 01.01.2007р. 506,82 грн., з 01.04.2007р. 539,54грн., з 01.10.2007 р. 545 грн.43 коп., з 01.01.2008 року 926,77 грн., з 01.04.2008р. 948,22грн., з 01.07.2008 р. 1062,57 грн., з 01.10.2008 р. 1064,97 грн., з 01.04.2009 р. 1072,47 грн., з липня 2009 р. 1079,17 грн., з жовтня 2009 р. 1093,37 грн., з листопада 2009 р. 1104,62 грн., з січня 2010 р. 1115,87 грн., з квітня 2010 р. 1129,28 грн., з липня 2010 р. 1129,34 грн., з жовтня 2010 р. 1129,61 грн., з листопада 2010 р. 1155,64 грн., з грудня 2010 р. 1156,24 грн., з січня 2011 р. 1157,12 грн. При цьому, пенсія по інвалідності, призначена відповідно до ст. 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з січня 2007 р. по грудень 2007 р. включно складала 468 грн. 30 коп. щомісяця, з січня 2008 р. по березень 2008 р. включно складала 846 грн., з квітня 2008 р. по червень 2008 р. включно складала 865,80 грн., з липня 2008 р. по січень 2011 р. включно складала 980 грн. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, призначена відповідно до ст.. 50 цього Закону за період з січня 2007 р. по грудень 2007 р. включно складала 9,96 грн. щомісяця, з січня 2008 р. по березень 2008 р. включно 70,50 грн. щомісяця, з квітня 2008 р. по червень 2008 р. включно 72,15 грн., з липня 2008 р. по вересень 2008 р. включно складала 72,30 грн., з жовтня 2008 р. по жовтень 2009 р. складала - 74,70 грн., з листопада 2009 р. по грудень 2009 р. включно складала 85,93 грн., з січня 2010 р. по березень 2010 р. включно складала 104,25 грн., з квітня 2010 р. по червень 2010 р. включно складала 105,90 грн., з липня 2010 р. по вересень 2010 р. включно 106,35 грн., з жовтня 2010 р. по листопад 2010 р. включно 108,45 грн., у грудні 2010 р. 110,10 грн., з січня 2011 р. 112,50 грн.

Позивач звернувся до УПФУ в м.Торезі із заявою про приведення його пенсії до розмірів, встановлених відповідно до Законів України, на що отримав відмову з огляду на відсутність підстав такого призначення та правомірність здійснення управлінням розрахунку (а.с.14).

Відповідно до ст.22 «Загальної Декларації прав людини», кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній й культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19). Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в інших випадках, передбачених законом (ст.46). Кожний має право на безпечне для життя і здоровя довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ч.1ст.50).

З 1 січня 2004 року набрав чинності ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом 2 преамбули Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообовязкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 3 ст.4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. Статтею 8 даного Закону визначено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Пунктом 2 ч.1 ст.8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення»(крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за ЗУ«Про пенсійне забезпечення»- за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачено ст.10 наведеного Закону означає, що особі, яка мала одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у звязку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзацом 1 п.13 Прикінцевих положень ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсі, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі спеціальний закон). Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а)державної пенсії, б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 50 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи 50% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії, іншого доходу.

Нормами ст.54 вказаного Закону визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та пенсій у звязку з втратою годувальника. Частина 4 ст.54 даного Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 3 групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком. ; ч.3 ст.67 даного Закону передбачено підвищення розміру пенсії, визначеної відповідно до ст.5, а тож розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Тобто ч. 4 ст. 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами ст.49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то ч.4 ст.54 даного Закону нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до 1 категорії, та у звязку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Посилання відповідача на частину 5 ст.54 ЗУ„Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у звязку з втратою годувальника в наслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, на підставі чого відповідач керувався розміром 19грн.91коп. та 22грн.30коп., що визначені ПКМУ «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” від 03.01.2002 р. №1 (зі змінами, внесеними постановою №894 від 13.07.2004р.), суд не приймає, оскільки вказаною статтею визначено, що КМУ визначає порядок обчислення пенсії, і не вказано, що визначає розмір пенсії; поняття «порядок»означає «як, яким чином», а «розмір»означає «скільки»; ці поняття не можна ототожнювати, вони мають різне правове значення, несуть різне правове навантаження.

Статтею 28 ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає ЗУ «Про прожитковий мінімум»від 15.07.1999р. №966-14, а також ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії»від 5.10.2000р. №2017-111, згідно із ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії»у ст.17 передбачено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір пенсії за віком; основні соціальні гарантії не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджуються Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується у офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, затверджений: на 2007 рік відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік»(зі змінами, внесеними ЗУ від 15.03.2007 р. які чинні з 28.03.2007 р.) : з 1 січня 380грн., з 1 квітня 406 грн., з 1 жовтня 411грн., при цьому ст. 62 цього закону доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” з 01 квітня та 01 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн.06 коп.; 415 грн.11 коп. Прожитковий мінімум на 2008 рік відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»: з 1 січня470грн., з 1 квітня 481грн., з 1 липня 482грн., з 1 жовтня 2008 р. 498 грн. Згідно ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 р. для осіб, які втратили працездатність, встановлено прожитковий мінімум: з 01 листопада 2009 р. 573 грн., з 01 січня 2010 р. 695 грн., з 01 квітня 706 грн., з 01 липня 709 грн., з 01 жовтня 723 грн., з 01 грудня 734 грн. Ст. 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” для осіб, які втратили працездатність, встановлено прожитковий мінімум: з 01 січня 2010 р. 695 грн., з 01 квітня 706 грн., з 01 липня 709 грн., з 01 жовтня 723 грн., з 01 грудня 734 грн. Ст. 21 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” для осіб, які втратили працездатність, встановлено прожитковий мінімум: з 01 січня 2011 р. 750 грн., з 01 квітня 764 грн., з 01 липня 709 грн., з 01 жовтня 784 грн., з 01 грудня 800 грн.

Зазначені норми розповсюджуються на позивача, оскільки вона віднесена до 1 категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, їй встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, повязаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Фактично загальний розмір пенсії позивача складає: з 01.01.2007р. 506,82 грн., з 01.04.2007р. 539,54грн., з 01.10.2007 р. 545 грн.43 коп., з 01.01.2008 року 926,77 грн., з 01.04.2008р. 948,22грн., з 01.07.2008 р. 1062,57 грн., з 01.10.2008 р. 1064,97 грн., з 01.04.2009 р. 1072,47 грн., з липня 2009 р. 1079,17 грн., з жовтня 2009 р. 1093,37 грн., з листопада 2009 р. 1104,62 грн., з січня 2010 р. 1115,87 грн., з квітня 2010 р. 1129,28 грн., з липня 2010 р. 1129,34 грн., з жовтня 2010 р. 1129,61 грн., з листопада 2010 р. 1155,64 грн., з грудня 2010 р. 1156,24 грн., з січня 2011 р. 1157,12 грн. При цьому, пенсія по інвалідності, призначена відповідно до ст. 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з січня 2007 р. по грудень 2007 р. включно складала 468 грн. 30 коп. щомісяця, з січня 2008 р. по березень 2008 р. включно складала 846 грн., з квітня 2008 р. по червень 2008 р. включно складала 865,80 грн., з липня 2008 р. по січень 2011 р. включно складала 980 грн. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, призначена відповідно до ст.. 50 цього Закону за період з січня 2007 р. по грудень 2007 р. включно складала 9,96 грн. щомісяця, з січня 2008 р. по березень 2008 р. включно 70,50 грн. щомісяця, з квітня 2008 р. по червень 2008 р. включно 72,15 грн., з липня 2008 р. по вересень 2008 р. включно складала 72,30 грн., з жовтня 2008 р. по жовтень 2009 р. складала - 74,70 грн., з листопада 2009 р. по грудень 2009 р. включно складала 85,93 грн., з січня 2010 р. по березень 2010 р. включно складала 104,25 грн., з квітня 2010 р. по червень 2010 р. включно складала 105,90 грн., з липня 2010 р. по вересень 2010 р. включно 106,35 грн., з жовтня 2010 р. по листопад 2010 р. включно 108,45 грн., у грудні 2010 р. 110,10 грн., з січня 2011 р. 112,50 грн.

Судом не приймаються посилання УПФУ на постанову КМУ від 16.07.2008 р. №654 з огляду на положення принципу законності, що визначені п.2-4 ст.9 КАС України, та пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України, ст.71 спеціального закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону; а також з огляду на абзац 2 преамбули, частини 3 ст.4, пункту 2 частини 1 ст.8, пункт 13 загального закону ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства у відповідність до цього закону закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Проблему, повязану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, неодноразово розглядав Конституційний Суд України, що вказано у рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 по справі 1-21/2005. В ньому Конституційний Суд України сформулював правову позицію, згідно із якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. Для них передбачений особливий порядок пенсійного забезпечення з урахуванням їх правового статусу, професійних обовязків, підвищених вимог до дисципліни, обмежень та інших особливостей, повязаних з ризиком для життя та здоровя, що й зумовило встановлення додаткових пільг соціального забезпечення таких осіб; обмеження цих гарантій не відповідає статтям 3,22,48 Конституції України. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення від 6.07.1999р. №8-рп/99, від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 17.03.2004р. №7-рп/2004, від 1.12.2004рю. №20-рп/2004).

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема п.28 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України, ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вирішуючи позовні вимоги позивача за адміністративним позовом до субєкта владних повноважень, суд виходить із конституційних принципів, на яких базуються здійснення прав та свобод людини та громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, які передбачені ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України, з неможливості скасування та звуження права на пенсійне забезпечення. Правовою гарантією забезпечення державою цього права є виконання прийнятих на себе зобовязань, що слідує із положень принципів верховенства права, закріпленого ст.8 Конституцією, ст.8 КАС України.

Суд вважає, що дії УПФ щодо нарахування і виплати пенсій позивачу (державної та додаткової пенсії) у розмірах, менших шести мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст.50, ч.4 ст.54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що вимоги позивача підлягають задоволенню і відповідача необхідно зобовязати здійснити нарахування та виплату позивачу недоплаченої пенсії за період з 01.01.2007 р. відповідно до вимог вказаного Закону.

Керуючись ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України, Законами України: „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005, від 22.05.2008 року №10-рп ст.ст.2,8,9,10,69-71,79,86,87,94,98,99,100,102,104,105,158-163,185,186,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2:

- державної пенсії, призначеної згідно ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, з 01.01.2007 року;

- додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровю, призначеної згідно ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, з 01.01.20007 року;

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, б-р Ілліча, б. 8, код ЄДРПОУ 20395437) здійснити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1 :

- нарахування та виплату державної пенсії призначеної згідно ст.ст. 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, з 01.01.2007 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично отриманих останньою сум;

- нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровю, призначеної згідно ст.ст. 50, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, з 01.01.2007 року у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих останньою сум;

На постанову може бути подана апеляційна скарга у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її надає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О. М. Чапланова