Рішення № 136406393, 28.04.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/19067/25

Номер провадження2/205/836/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Грони Д.С.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року представник позивача Усенко М.І. через систему «Електронний суд» звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позову зазначив, що 25.03.2023 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8896781, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 3000,00 грн. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору, однак відповідач, у свою чергу, умов кредитного договору не виконав.

26.07.2023 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали Договір відступлення прав вимоги № 101-МЛ від 26.07.2023.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 8896781 від 25.03.2023, що укладений між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем.

Станом на дату звернення до суду, заборгованість відповідача перед позивачем становить 12510,00 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 3000,00 грн, заборгованість за відсотками 8940,00 грн; заборгованість за комісією 570 грн.

Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості від 04.11.2025.

На підставі викладеного, представник позивача звертається до суду та просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість та судові витрати по справі.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 19.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі та призначено судове засідання.

У судове засідання представник позивача не з`явився, письмово просив розгляд справи проводити за його відсутності, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, електронною поштою надав до суду заяву про заяву про те, що не може бути присутнім при розгляді справи через те, що перебуває на військовій службі. До листа надав форму 5, згідно якої підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 09 серпня 2024 року.

Суд у зв`язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28.04.2026 було вирішено питання про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 25.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 8896781, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 3000 грн, строк кредиту 104 дні з 25.03.2023. Дата повернення кредиту: 07.07.2023. Комісія за надання кредиту: 570,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 % від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 8100,00 грн, які нараховуються за ставкою 3,00 % відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Сторони також погодили графік платежів.

Також 25.03.2023 між сторонами було укладено додаток №2 до Договору про споживчий кредит № 8896781 від 25.03.2023 та Анкета-заява на кредит № 8896781.

Даний договір підписаний електронними підписами з одноразовим ідентифікатором L11628 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію позичальника.

25.03.2023 відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, у якому сторони погодили процентну ставку за кредитом, а також інформаційне повідомлення.

Відповідно до платіжного доручення № 96498701 грошові кошти у сумі 3000,00 грн було перераховано на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_2 (призначення платежу: Кошти згідно договору 8896781).

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №8896781 від 25.03.2023, складеною ТОВ «Міолан», заборгованість становить 12510,00 грн, з яких: 3000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 8940,00 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків, 570,00 грн прострочена заборгованість за комісією.

26.07.2023 між ТОВ «Міолан» та позивачем укладено договір відступлення прав вимоги № 101-МЛ, відповідно до якого до ТОВ «ФК Кредит-Капітал» перейшли права вимоги ТОВ «Міолан» до боржників, зокрема, до відповідача за кредитним договором № 8896781 від 25.03.2023. Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 101-МЛ від 26.07.2023, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 8896781 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.03.2023 у загальному розмірі 12510,00 грн, з яких: 3000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 8940,00 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків, 570,00 грн прострочена заборгованість за комісією.

26.07.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був підписаний Акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 26.07.2023 до Договору відступлення прав вимоги № 101-МЛ від 26.07.2023.

Також в матеріалах справи наявна платіжна інструкція № 72130 від 26.07.2023 про оплату компенсації за придбання (відступлення) Прав вимоги згідно п. 7. 1 Договору відступлення прав вимоги №101-МЛ від 26.07.2023 на суму 1213581,70 грн.

Станом на дату відступлення права вимоги, тобто 26.07.2023, заборгованість відповідача перед позивачем становить 12510,00 грн.

Відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 22905858/3267 від 04.11.2025.

Оскільки відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, то між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (частина 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (частина 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «МІЛОАН», акцепт договору (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі за допомогою одноразового ідентифікатора L11268, надісланого 25.03.2023 на номер мобільного телефону НОМЕР_3 .

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що договір № 8896781 про надання фінансового кредиту від 25.03.2023 дійсно укладений сторонами правочину - ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». У відповіді на відзив відповідач не спростувала факт укладення договору.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «МІЛОАН» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача ОСОБА_1 - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Судом також встановлено, що свої зобов`язання за кредитним договором кредитор виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі шляхом проведення транзакції у вигляді перерахування коштів у сумі 3000,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.

Крім того, судом також встановлено, що 26.07.2023 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №101-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 26.07.2023 до договору факторингу №101-МЛ, ТОВ «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №8896781 від 25.03.2023 у загальному розмірі вимог 12510,00 грн, а відтак набуло статусу дійсного кредитора у рамках наявних кредитно-договірних зобов`язань з ним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Враховуючи, що ТОВ «МІЛОАН» як первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором № 8896781 від 25.03.2023 виконало у повному обсязі, будь-яких доказів протилежного судом не встановлено, а відповідачем не надано, та з огляду на правомірність набуття прав вимоги ТОВ ФК «Кредит-Капітал», суд приходить до висновку про обґрунтованість звернення до суду.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Після відступлення прав вимоги від первісного кредитора на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», нарахування процентів на тіло кредиту, штрафних санкцій, пені не здійснювались, а сума відступленого боргу за договором залишилась незмінною відповідно до розміру відступлених вимог.

Отже, заборгованість що складається: 3000,00 грн - основного боргу суд стягує в повному обсязі.

З приводу вимоги про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 8940,00 суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи Договір №8896781 від 25.03.2023 було надано ОСОБА_1 на споживчі цілі під денну відсоткову ставку 2 % відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду та 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.

Таким чином, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. Тому, наявні правові підстави для стягнення заборгованість за відсотками.

Однак, 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «;Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тобто, відповідно до положень ч.7 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону № 3498-IX продовження строку користування кредитом може здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник нараховував споживачу відсотки у розмірі 2 % денної ставки за період з 25.03.2023 по 08.04.2023 та у розмірі 3% за період 08.04.2023 по 07.07.2023.

Таким чином, нарахування кредитором за договором споживчого кредитування, укладеним після внесення в ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» змін, відсотків за денною процентною ставкою більшою ніж 1% не відповідає вимогам закону.

З огляду на наведене проценти на стягнення яких має право позивач з урахуванням положень ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» за період з 25.03.2023 по 07.07.2023 складають 3120 грн (3000*1%*104:100).

Щодо стягнення заборгованості по комісії у розмірі 570,00 грн суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Позивач належним чином обгрунтував заявлену до стягнення комісію за надання кредиту у розмірі 570,00 грн та надав відповідні докази, зазначивши, що вона пов`язана з перерахуванням кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використання стороннього сервісу інтернет-еквайрінгу, оскільки позивач надає кошти в кредит без відкриття рахунків власної установи.

Факт надання позивачем кредиту за допомогою стороннього сервісу LIQPAY підтверджується матеріалами справи.

До того ж, відповідач звертаючись за отриманням кредиту сам обрав саме такий спосіб його отримання та погодив його у підписаному кредитному договорі.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту обгрунтовані та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 8896781 від 25.03.2023 у загальному розмірі 6690,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту -3000,00 грн, простроченої заборгованості за процентами - 3120,00 грн, 570,00 грн- заборгованості за комісією за видачу кредиту.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 1295,43 грн (6690,00 грн х 2422,40 грн/12510,00 грн = 1295,43 грн).

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Отже, задовольняючи частково позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача також понесених позивачем витрат за надання професійної правничої допомоги, що підтверджуються договором № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року, який укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», в особі адвоката Усенка М.І., який діє на підставі статуту, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії № 2093 від 29 вересня 2022 року, ордеру на надання правничої допомоги Серії ВС № 1381377 від 02 липня 2025 року; детальним описом робіт (наданих послуг) від 12 листопада 2025 року; актом № Д/10119 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року на загальну суму 8000, 00 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 8000 грн не відповідають у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечать принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних правових (юридичних) послуг та їх необхідністю, обсягом наданих адвокатом послуг. Крім того справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, сторони до суду не з`являлися, а отже вона не відноситься до складних справ.

Однак, враховуючи, що рішенням суду позов частково задоволено, що дає суду підстави зазначити про здійснення адвокатом належного захисту позивача, але судом враховується недотримання співмірності затрат на правничу допомогу і тому необхідно зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до суми 3000 грн, що відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 15-16, 512, 514, 525-526, 598-599, 610, 612, 614, 615, 626, 628, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12-13, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-266, 280, 282-284, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 8896781 від 25.03.2023 в розмірі 6690 (шість тисяч шістсот дев`яносто) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3000 грн, заборгованість за відсотками 3120,00 грн, заборгованість за комісією- 570,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 1295 грн (одна тисяча двісті дев`яносто п`ять) гривень 43 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, ел. пошта: info@kredyt-kapital.com.ua

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Денис ГРОНА