Рішення № 136405696, 05.05.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/11886/25

Провадження № 2/463/728/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Головатого Р.Я.

з участю секретаря судових засідань Афанасьєва Д.С.

представника позивача Кулика А.Я.

відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів, -

встановив:

ЛМР звернулася в суд із позовною заявою до відповідачів, просить стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у розмірі 59702 грн. 67 коп., у тому числі: 33 315 грн. 72 коп. основного боргу, 22054 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 4331 грн. 96 коп. 3% річних; стягнути з ОСОБА_2 безпідставно збережені кошти у розмірі 59702 грн. 67 коп., у тому числі: 33 315 грн. 72 коп. основного боргу, 22054 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 4331 грн. 96 коп. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (№132-1X, набрав чинності - 17.10.2019 р.) виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою до 01.01.2020 було передбачено зобов?язання замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, шляхом перерахування грошових коштів до прийняття об?єкту будівництва в експлуатацію до місцевого бюджету.

Водночас, у р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-1X передбачено порядок пайової участі замовника будівництва, який впроваджено законодавцем з 01.01.2020 для: - об?єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; - об?єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Обов?язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об?єкта будівництва виникає: - для об?єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 р.; - для об?єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

В абз. 2 п. 2 р. ІІ Закону №132-IX встановлено: - розмір пайової участі, який протягом 2020 року замовники будівництва перераховують до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, - для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об?єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об?єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Також, у вказаній нормі Закону зазначено, що замовник будівництва зобов?язаний у вищевказані строки звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об?єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об?єкта.

Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об?єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об?єкта будівництва в експлуатацію. Договір з 01.01.2020 не укладається, а лише замовником будівництва за зверненням отримується в органі місцевого самоврядування розрахунок пайового внеску.

Ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6098 «Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м.Львова протягом 2020 року», а саме п.2 (пп.2.1.,2.2.,2.2.2.) встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у м. Львові перераховують до міського бюджету м. Львова кошти для створення і розвитку інфраструктури м. Львова.

Розмір пайової участі для житлових будинків становить - 2 відсотки вартості будівництва об?єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування. Згідно п.2.3.1. замовник будівництва зобов?язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об?єкта звернутися до департаменту економічного розвитку із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об?єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об?єкта з техніко-економічними показниками. Департамент економічного розвитку протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об?єкта будівництва (п.2.4.). Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об?єкта будівництва в експлуатацію. Кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова. Інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об?єкта до експлуатації або в акті готовності об?єкта до експлуатації (п.2.6-2.8).

Разом з тим, Львівською міською радою встановлено, що всупереч вимогам вищевказаного законодавства щодо об?єкта будівництва «Реконструкція з розширенням гаражів та господарських приміщень під літерою "Б-1" на АДРЕСА_1 за рахунок надбудови під двохквартирний житловий будинок», замовник будівництва не виконав зобов?язання вимог статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до рішення виконавчого комітету від 17.11.2017 №1071 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об?єкта будівництва на реконструкцію з розширенням гр. гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 гаражів та господарських приміщень під літерою «Б-1» на АДРЕСА_1 , 8-А за рахунок надбудови під двоквартирний житловий будинок» затверджено містобудівні умови проектування об?єкта будівництва на реконструкцію з розширенням гаражів та господарських приміщень під двоквартирний житловий будинок.

14.05.2018 Інспекцією ДАБК у м. Львові зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт №ЛВ 061181340306.

Згідно з Декларацією про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів №ЛВ101210426936 від 26.04.2021 об?єкт прийнято в експлуатацію.

При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звертались до департаменту економічного розвитку із заявою №3-Г-17201/АП-23 від 05.03.2020 про визначення розміру пайової участі щодо об?єкта будівництва «Реконструкція з розширенням гаражів та господарських приміщень під літерою "Б-1" на АДРЕСА_1 за рахунок надбудови під двохквартирний житловий будинок» та подавали документи, що підтверджують техніко-економічні показники об?єкта, на що отримали розрахунок розміру пайової участі №2301-вих-19932 від 11.03.2020, розмір пайового тіла не був сплачений.

Згідно з абз. 3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-IX, замовник будівництва зобов?язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об?єкта в експлуатацію, аналогічна норма була передбачена в період дії статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Перерахування замовником об?єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов?язком, а не правом забудовника.

Відповідно до ухвал Львівської міської ради від 14.07.2016 №777 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами ЛМР» (відмінена ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2021 №1081) департамент економічного розвитку на підставі звернень замовників проводив розрахунки розміру пайового внеску на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста та укладав договори про пайову участь у розвиток інфраструктури м. Львова; від 08.07.2021 №1081 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами ЛМР» до (розтермінування) сплати пайового внеску та проведення перерахунку згідно з діючими договорами про пайову участь за зверненням замовника/забудовника до прийняття об?єкта містобудування в експлуатацію.

Замовник будівництва при здачі об?єкта в експлуатацію зазначив, що пайова участь не сплачувалась відповідно до Пункту 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX від 20.09.2019.

Департаментом економічного розвитку здійснено розрахунок, виходячи з 238.6 кв.м. загальної площі квартири у будинку згідно із інформацією, зазначеною замовником будівництва в Декларації про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів.

На дату введення об?єкта в експлуатацію показник опосередкованої вартості спорудження житла для Львівської області встановлено - 13 963 грн/кв.м, який затверджено Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 20.05.2021 №119 (розраховані станом на 01.04.2021 року) 13963 грн х 238,6 кв.м х 0,02 = 66 631,44 грн.

Крім цього, згідно зі ст. 612, 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов?язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання зобов`язання.

Позивачем за період з 27.04.2021 по 26.08.2025 нараховано 44 109,99 грн - інфляційних втрат та 8 663,91 грн - 3 % річних.

Враховуючи вищенаведене, оскільки замовник будівництва ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розпочавши у 2018 році будівництво об?єкта «Реконструкція з розширенням гаражів та господарських приміщень під літерою «Б-1» на АДРЕСА_1 за рахунок надбудови під двоквартирний житловий будинок» зобов?язаний був до прийняття об?єкта в експлуатацію сплатити на рахунок Львівської міської ради грошові кошти пайового внеску у розмірі 4 відсотків вартості будівництва об?єкта відповідно до загальної кошторисної вартості будівництва об?єкта, однак замовник цього не зробив, внаслідок чого без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які повинен був заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту.

Ухвалою від 26.01.2026 постановлено позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначити судове засідання для розгляду справи по суті 26.02.2026, у якому оголошено перерву до 30.03.2026, а в подальшому за клопотанням представника позивача відкладено на 05.05.2026.

Крім цього, 12.03.2026 відповідачі подали відзив на позовну заяву, у якому в задоволенні позовних вимог просили відмовити повністю. Зазначили, що твердження позивача про те, що відповідачі звертались до Департаменту економічного розвитку із заявою від 05.03.2020 про визначення розміру пайової участі щодо об?єкта будівництва та подавали документи, що підтверджують техніко-економічні показники об?єкта, на що отримали розрахунок розміру пайової участі від 11.03.2020, не відповідає дійсності, оскільки відповідачі не звертались із відповідною заявою та не отримували жодних розрахунків щодо сплати внеску пайової участі.

Крім цього, відповідачі категорично заперечують законність вимог Львівської міської ради про стягнення грошових коштів у зв?язку з несплатою пайового внеску, оскільки такий обов?язок у гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутній.

Частиною 2 розділу І Прикінцеві та перехідні положення Закону України №132-IX від 20.09.2019 визначено порядок і розміри сплати до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, які здійснюються замовниками будівництва протягом 2020 року. Разом з тим, Законом визначено також об?єкти, у разі здійснення будівництва яких пайовий внесок забудовниками не сплачується.

Так, згідно з п.2 ч.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №132-IX від 20.09.2019 пайова участь не сплачується у разі будівництва: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках.

Таким чином, вважають, що за змістом наведеної норми - п.2 ч.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №132-ІX від 20.09.2019р та площі фактично здійсненого відповідачами будівництва, пайова участь відповідачами не сплачується, обов?язок щодо сплати такого внеску у гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виникав, а тому вказана сума не може бути стягнута з відповідачів на підставі вимог ст.1212 Цивільного кодексу України як безпідставно збережені кошти за рахунок Львівської міської ради.

Крім того, враховуючи відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення грошових коштів в розмірі 66 631,44 грн., вважають, що не підлягає задоволенню також вимога про стягнення 44 109, 99 грн. інфляційних втрат та 8 663, 91 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні з підстав, викладених у позовній заяві, позовні вимоги підтримав і просив такі задовольнити. Крім цього, на спростування викладених у відзиві доводів відповідачів про те, що останні із відповідною заявою не зверталися та не отримували жодних розрахунків щодо сплати внеску пайової участі, заявив клопотання про долучення доказів, яке в судовому засіданні було задоволено.

Відповідачі в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві, та просили в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1071 від 17.11.2017 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об?єкта будівництва на реконструкцію з розширенням гр. гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 гаражів та господарських приміщень під літерою «Б-1» на АДРЕСА_1 , 8-А за рахунок надбудови під двоквартирний житловий будинок» затверджено містобудівні умови проектування об?єкта будівництва на реконструкцію з розширенням гаражів та господарських приміщень під двоквартирний житловий будинок.

14.05.2018 Інспекцією ДАБК у м. Львові зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт №ЛВ 061181340306, а 26.04.2021 в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва зареєстровано Декларацію ЛВ101210426936 про готовність до експлуатації об`єкта Реконструкція з розширенням гаражів та господарських приміщень під літерою «Б-1» на АДРЕСА_1 , 8-А за рахунок надбудови під двоквартирний житловий будинок.

При цьому, ОСОБА_1 звертавсь до департаменту економічного розвитку із заявою №3-Г-17201/АП-23 від 05.03.2020 про визначення розміру пайової участі щодо об?єкта будівництва «Реконструкція з розширенням гаражів та господарських приміщень під літерою «Б-1» на вул. Погулянка, 8А за рахунок надбудови під двоквартирний житловий будинок» та подавав документи, що підтверджують техніко-економічні показники об?єкта, на що відповідачам скеровано розрахунок розміру пайової участі №2301-вих-19932 від 11.03.2020, однак такий не був сплачений.

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (№132-ІХ, набрав чинності - 17.10.2019 р.) виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою до 01.01.2020 року було передбачено зобов`язання замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, шляхом перерахування грошових коштів до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до місцевого бюджету.

Водночас, у р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ передбачено порядок пайової участі замовника будівництва, який впроваджено законодавцем з 01.01.2020 для: об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 р. вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 р.; для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

В абз. 2 п. 2 р. II Закону №132-ІХ встановлено розмір пайової участі, який протягом 2020 року замовники будівництва перераховують до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, - для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Також, у вказаній нормі Закону зазначено, що замовник будівництва зобов`язаний у вищевказані строки звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. Договір з 01.01.2020 р. не укладається, а лише замовником будівництва за зверненням отримується в органі місцевого самоврядування розрахунок пайового внеску.

Ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 р. №6098 «Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року», а саме п.2 (пп.2.1.,2.2.,2.2.2.) встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у м. Львові перераховують до міського бюджету м. Львова кошти для створення і розвитку інфраструктури м. Львова. Розмір пайової участі для житлових будинків становить - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування. Згідно п.2.3.1. замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до департаменту економічного розвитку із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта з техніко-економічними показниками. Департамент економічного розвитку протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва (п.2.4.). Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. Кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова. Інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації (п.2.6-2.8).

У зв`язку із прийняттям вищевказаної ухвали, втратила чинність ухвала ЛМР від 03.04.2008 р. №1697 «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова» (із змінами внесеними ухвалою ЛМР від 09.07.2009 р. №2779 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 03.04.2008 р. №1697»), якою, аналогічно, було передбачено сплату замовником будівництва пайових внесків.

Величина пайового внеску в загальній сумі 66 631,44 грн. розрахована Департаментом економічного розвитку з показника опосередкованої вартості спорудження житла для Львівської області в розмірі 13 963 грн/кв.м, який затверджено Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 20.05.2021 №119 (13963 грн х 238,6 кв.м х 0,02).

Згідно зі ст. 612, 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов?язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання зобов`язання.

При цьому, строком, з якого вважається, що забудовник порушує зобов`язання із перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, є день, наступний за днем прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Оскільки декларація про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрована 26.04.2021 позивачем за період з 27.04.2021 по 26.08.2025 нараховано 44 109,99 грн - інфляційних втрат та 8 663,91 грн - 3 % річних, що підтверджується викладеним у позовній заяві розрахунком.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.02.2024 р. у справі №910/20216/21 - момент виникнення зобов`язання щодо звернення до позивача з заявою про визначення розміру пайової участі не є тотожним обов`язку щодо сплати пайової участі (до прийняття об`єкту в експлуатацію).

Верховний Суд в постанові від 15.08.2024 р. у справі №914/2145/23 виснував, що застосування абз.2 п.2 р.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ у спірних правовідносинах відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та / або після 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво, але до введення об`єкта в експлуатацію такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо уникаючи сплати пайової участі. У вказаній постанові ВС підтверджено правильність проведення розрахунку пайової участі станом на час прийняття об`єкта в експлуатацію з врахуванням показників опосередкованої вартості спорудження житла у Львівській області саме на той час.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 р. у справі №643/21744/19, у п.41 вказано, що прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання, а саме перерахування до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту. З цього часу забудовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (п.65 вищевказаної постанови ВС).

Щодо правової позиції Верховного Суду з вищевказаних питань - наявна судова практика викладена у постановах від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22, від 20.02.2024 №910/20216/21, від 04.04.2024 у справі № 923/1306/21, від 15.08.2024 у справі №914/2145/23.

Зокрема, Верховним Судом у постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 викладено правову позицію щодо необхідності плати пайових внесків, а саме вказано, що зі змісту статті 40 Закону № 3038-VI (у вказаній редакції) вбачається, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування.

Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20. Разом з тим 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132- IX (далі - Закон № 132-ІХ), якими статтю 40 Закону № 3038-VI виключено.

Згідно з пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132- ІХ договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-ІХ) було чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме: договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону № 3038-VI, залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац перший пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ); якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону № 3038-VI обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ. Зокрема абзацом 2 пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ визначено розмір та порядок пайової участі замовників будівництва.

Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-ІХ не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими.

Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачений прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-ІХ порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Відтак, у вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію. Для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020.

Таким чином, для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Такі висновки Верховного Суду відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону № 3038-VI) обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.

У випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-ІХ обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, ураховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Також, в пункті 81 постанови ВС від 07.09.2023 р. у справі 916/2709/22 зазначено: «для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію».

У постанові Верховного Суду від 04.04.2024 р. у справі №923/1306/21 щодо застосування абз. 2 п. 2 розділу II Закону № 132-ІХ, врегульовано новий порядок пайової участі замовників будівництва для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 р. вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, та для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, за якими замовник будівництва зобов`язаний у встановлений строк звернутися у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та сплатити кошти пайової участі у розмірі, визначеному цим Законом, до введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 р. у справі №643/21744/19 виклала висновок щодо вирішення правової проблеми, пов`язаної з застосуванням норм права до правовідносин, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права. Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими.

При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Крім того, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132- IX визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 1 січня 2020 року. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в розвитку інфраструктури населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Отже, враховуючи наведене, слід зазначити, що в інших випадках, крім вищевикладених, після набрання чинності Закону №132-ІХ, ст.40 Закону № 3038-VI застосуванню не підлягає.

Тобто, нарахування пайового внеску здійснюється у розмірах, передбачених Законом №132-ІХ.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскільки замовники будівництва ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розпочавши у 2018 році будівництво об?єкта «Реконструкція з розширенням гаражів та господарських приміщень під літерою «Б-1» на вул. Погулянка, 8А за рахунок надбудови під двоквартирний житловий будинок» зобов?язані були до прийняття об?єкта в експлуатацію сплатити на рахунок Львівської міської ради грошові кошти пайового внеску у розмірі 2 відсотків вартості будівництва об?єкта відповідно до загальної кошторисної вартості будівництва об?єкта, однак цього не зробили, внаслідок чого без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберегли у себе кошти, які повинні були заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, позовні вимоги про стягнення таких в сумі 66 631,44 грн. (по 33 315,72 грн. з кожного) в судовому порядку є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Окрім цього, згідно зі ст. 612, 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова ОП КГС ВС від 05.07.2019 справі № 905/600/18).

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц; постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц; постанова ВП ВС від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц; постанова ВП ВС від 27.11.2019 у справі № 340/385/17).

З урахуванням наведеного, оскільки декларація про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрована 26.04.2021, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення і позовні вимоги про стягнення з відповідачів 44 109,99 грн. (по 22 054,99 грн. з кожного) - інфляційних втрат та 8 663,91 грн. (по 4331,96 грн. з кожного) - 3 % річних, нарахованих позивачем за період з 27.04.2021 по 26.08.2025, що підтверджується викладеним у позовній заяві розрахунком.

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч вказаним вимогам відповідачі не довели обставин, на які посилаються як на підставу своїх заперечень, не надали жодних доказів на спростування поданого позивачем розрахунку заборгованості, не зазначили, які саме складові такого розрахунку є неправильними, не навели власного контррозрахунку та не подали жодних документів, які б свідчили про інший розмір заборгованості або інший порядок її обчислення, в той час як подані позивачем докази є належними, допустимими та узгоджуються між собою.

При цьому, викладені у відзиві доводи відповідачів про те, що вони не звертались із відповідною заявою та не отримували жодних розрахунків щодо сплати внеску пайової участі спростовуються представленими представником позивача доказами, зокрема копією заяви ОСОБА_1 до департаменту економічного розвитку №3-Г-17201/АП-23 від 05.03.2020 про визначення розміру пайової участі щодо об?єкта будівництва «Реконструкція з розширенням гаражів та господарських приміщень під літерою «Б-1» на вул. Погулянка, 8А за рахунок надбудови під двоквартирний житловий будинок», до якої додані документи, що підтверджують техніко-економічні показники об?єкта, а також копією листа ЛМР №2301-вих-19932 від 11.03.2020, яким відповідачам скеровано розрахунок розміру пайової участі.

Більше того такі доводи відповідачів не мають правового значення для вирішення спору, оскільки відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог абз. 2 п. 2 р. II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості, що відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.08.2024 у справі №914/2145/23.

Безпідставними суд вважає і доводи відповідачів про те, що за змістом п.2 ч.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №132-ІX від 20.09.2019р та площі фактично здійсненого відповідачами будівництва, пайова участь відповідачами не сплачується, обов?язок щодо сплати такого внеску у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виникав, оскільки відповідно до вказаної норми пайова участь не сплачується у разі будівництва: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках, в той час як відповідачами зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, яким є не індивідуальний (садибний) житловий будинок, а двоквартирний житловий будинок.

Задовольняючи позов, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, що становлять 3028 грн. судового збору (а.с.33) по 1514 грн. з кожного.

Керуючись ст.12, 81, 89, 259, 263-265, 268, 293, 352, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради 59702 грн. 67 коп. (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот дві гривні шістдесят сім копійок), з яких: 33 315 грн. 72 коп. безпідставно збережені кошти, 22054 грн. 99 коп. інфляційні втрати, 4331 грн. 96 коп. 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівської міської ради 59702 грн. 67 коп. (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот дві гривні шістдесят сім копійок), з яких: 33 315 грн. 72 коп. безпідставно збережені кошти, 22054 грн. 99 коп. інфляційних втрат, 4331 грн. 96 коп. 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради 1514 грн. (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять гривень) судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівської міської ради 1514 грн. (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять гривень) судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Львівська міська рада, юридична адреса: 79006, м. Львів, Площа Ринок, 1, код ЄДРПОУ: 0405589.

Відповідачі: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , місце проживання, вказане відповідачем: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене 11.05.2026.

Суддя: Р.Я. Головатий